Постанова 4857 № 161/18652/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 161/18652/20 пров. № А/857/8138/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. секретар судового засідання Гнатик А.З. за участю: представник позивача Коберський А.П. представник відповідача Росохата Д.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 березня 2021 року (головуючий суддя Кирилюк В.Ф., м. Луцьк, проголошено 13:22:35) у справі № 161/18652/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В: 12 листопада 2020 року позивач звернувся в суд першої інстанції із адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції України в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 20 жовтня 2020 року №2/3-10. Позов обґрунтовує тим, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст.188-5 КУпАП, а також зазначає про відсутність у відповідача доказів, що підтверджують вчинення позивачем цього правопорушення. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 березня 2021 постанову Державної екологічної інспекції України від 20 жовтня 2020 року №2/3-10 про накладення адміністративного стягнення залишено без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення. Змінено у тексті постанови Державної екологічної інспекції України від 20 жовтня 2020 року №2/3-10 дату набрання нею чинності з 29 жовтня 2020 року на 31 жовтня 2020 року, а строк пред`явлення її до примусового виконання з 20 січня 2021 року на 01 лютого 2021 року. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримує повністю. Представник відповідача проти вимог скарги заперечує, просить у задоволенні скарги відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. 20 жовтня 2020 року старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції України Семенець Аллою Миколаївною винесена постанова від 20 жовтня 2020 року №2/3-10, якою встановлено, що ОСОБА_1 , як генеральний директор ТОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика-Україна» (ТОВ «ПКПФ-Україна), не виконав вимоги п.2 припису Державної екологічної інспекції України від 29 липня 2020 року №2/4-3 щодо забезпечення дотримання умов дозволу на спеціальне водокористування №51/ХМ/49д-20, а саме не забезпечив дотримання встановлених у дозволі нормативів гранично допустимих скидів забруднюючих речовин із зворотними водами на скиді у р. Хомора з випуску №1. З цих підстав позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, яке передбачено ст.188-5 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 765,00 грн. Приймаючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, а тому не має підстав задовольняти позовні вимоги. Колегія суддів апеляційного адміністративного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 16 Конституції України передбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави. З початку 2016 року набрав чинності Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» № 1314-VIІ. Цим Законом фактично був скасований наявний в Україні механізм атестації вимірювальних лабораторій на право проведення вимірювань, згідно якого вимірювальна лабораторія для проведення вимірювань повинна була мати свідоцтво про атестацію, що засвідчує відповідність лабораторії критеріям атестації вимірювальних підрозділів відповідно до Правил уповноваження та атестації у державній метрологічній системі, затверджених наказом Держспоживстандарту України 29 березня 2005 року № 71, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13 квітня 2005 року за № 392/10672 (Правила скасовані наказом Мінекономрозвитку від 23 вересня 2015 року № 1192). Відповідно до п. 4 ст. 7 Закону, повноваження центральних органів виконавчої влади, інших державних органів уповноважувати підприємства та організації, їх відокремлені підрозділи та фізичних осіб-підприємців на проведення певних вимірювань, не пов`язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, у сфері законодавчо регульованої метрології визначаються законом (згідно ст. 3 Закону, вид діяльності «контроль стану навколишнього природного середовища» відноситься до сфери законодавчо регульованої метрології). Пунктом «а» ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема з питань поводження з відходами. Відповідно до ст. 188-5 КУпАП невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов`язків- тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від дев`яти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п`ятнадцяти до сорока п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 р. № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Як передбачено пунктом 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 р. № 275, Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Оскільки предметом оскарження є постанова про накладення адміністративного стягнення, колегія суддів повиннна перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону при розгляді справи та інше. Суд апеляційної інстанції зазначає, що районний суд невірно застосував норму матеріального права, а саме ч. 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яка передбачає, що припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Тобто, з самого визначення припису випливає обмеження строками виконання припису. Як вбачається з пункту 2 Припису ТОВ «ПКПФ-Україна» необхідно було в строк до 01.09.2020 року забезпечити дотримання умов дозволу на спеціальне водокористування №51/ХМ/49д-20, а саме забезпечити дотримання встановлених у Дозволі нормативів гранично допустимих скидів забруднюючих речовин із зворотними водами на скиді у р. Хомора. Тобто, Державна екологічна інспекція Україна, встановлюючи термін виконання пункту 2 Припису, встановлювала граничний термін, до настання якого ТОВ «ПКПФ- Україна» зобов`язане було виконати вимогу ДЕІ України, як органу державного нагляду (контролю), щодо усунення порушень вимог законодавства. Листом №1/472 від 11.08.2020 року (отримано уповноваженою особою Державної екологічної інспекції України 18.08.2020 року) ТОВ «ПКПФ-Україна» повідомило Державну екологічну інспекцію України про виконання згаданого пункту Припису, копії протоколів вимірювань показників складу та властивостей проб вод на підтвердження забезпечення дотримання встановлених у Дозволі нормативів гранично допустимих скидів забруднюючих речовин із зворотними водами на скиді у р. Хомора. В протоколах вимірювань показників складу та властивостей проб вод зафіксовано дотримання ТОВ «ПКПФ-Україна» встановлених у Дозволі на спеціальне водокористування нормативів гранично допустимих скидів забруднюючих речовин із зворотними водами на скиді у р. Хомора. Крім того, факт дотримання встановлених у Дозволі на спеціальне водокористування нормативів гранично допустимих скидів забруднюючих речовин із зворотними водами на скиді у р. Хомора, серед іншого, підтверджується і даними протоколів вимірювань показників складу та властивостей проб вод за серпень та вересень 2020 року, які містяться у матеріалах справи. Разом з тим, одночасно зі складанням Акту перевірки 07.10.2020 року, старший державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища Семенець А.М. склала відносно позивача протокол №ДЕІ077* від 07.10.2020 р., в якому стверджує про те, що ОСОБА_1 здійснив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тим, що о 15. год. ЗО хв. 30 вересня 2020 року не виконано вимоги пункту 2 Припису Державної екологічної інспекції України від 29.07.2020 №2/4-3 щодо забезпечення дотримання умов дозволу на спеціальне водокористування №51/ХМ/49д-20, а саме: не забезпечено дотримання встановлених у Дозволі на спеціальне водокористування нормативів гранично - допустимих скидів забруднюючих речовин із зворотними водами на скиді у р. Хомора з випуску №1. Інспектором ОСОБА_2 було роз`яснено, що невиконання вищезгаданого пункту Припису підтверджується результатами інструментально - лабораторного контролю проб зворотних вод ТОВ «ПКПФ-Україна» відібраних під час проведення перевірки на скиді у р. Хомора з випуску №1. Однак, суд першої інстанції необгрунтовано, як на доказ вчинення правопорушення з боку позивача, посилається і на інші протоколи вимірювання показників складу та властивостей вод, які складалися після 30.09.2020 та не стосувалися випуску №1. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.188-5 КУпАП, полягає у невиконанні законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорони природних ресурсів, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов`язків. За загальним правилом, відповідно до вимог ст.254 КУпАП, фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення протоколу про його вчинення уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Затверджена Наказом Міністерства охорони природнього середовища України від 05 липня 2004 року № 264 Інструкція з оформлення Державною екологічною інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, чітко встановлює порядок складання Протоколу та необхідні дані, які вносяться до нього та є обов`язковими складовими, що в наступному служить для законного та правильного накладення адміністративного стягнення на винну особу (розділ II Інструкції). Так, відповідно до п.2.4, п.2.8 Розділу ІІ вищезазначеної Інструкції, при складанні Протоколу вказується частина статті та стаття КУпАП, згідно з якою наступає адміністративна відповідальність за вчинені протиправні дії. У Протоколі обов`язково зазначаються: дата і місце його складання (число, місяць і рік складання Протоколу, найменування населеного пункту, де його складено); посада, прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, яка склала Протокол; відомості про особу порушника, а саме: прізвище, ім`я, по батькові; число, місяць, рік та місце народження; сімейний стан, у тому числі кількість утриманців (у разі наявності інформації); фактичне місце проживання (поштова адреса); місце роботи (повна назва підприємства без застосування абревіатур та його поштова адреса) або навчання особи, а якщо особа не працює, то про це робиться відмітка; відомості щодо заробітної плати (у разі наявності інформації); посада особи, що вчинила порушення (для посадових осіб); паспорт (серія, номер, ким і коли виданий) або інший документ, що посвідчує особу; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення. Суть правопорушення повинна бути описана таким чином, щоб вона найточніше відповідала термінології, що вживається у законах України, які передбачають відповідальність; нормативно-правові акти, які передбачають відповідальність за вчинене правопорушення (з обов`язковим зазначенням статей (їх частин), пунктів, абзаців тощо); прізвища, ім`я та по батькові, адреси свідків, якщо вони є. У Протоколі може зазначатися як домашня адреса, так і адреса службової особи або контактний телефон, за яким їх можна викликати; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи (відомості про наявність актів обстеження підприємств, установ, організацій і об`єктів, відмітки про наявність документів та речей, які слугують доказами в справі, тощо); заподіяна матеріальна шкода (у разі наявності); відмітка про отримання особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, другого екземпляра Протоколу. При складанні Протоколу слід чітко та розбірливо викладати всі відомості, передбачені формою Протоколу, звертаючи особливу увагу на точність і повноту викладення складу порушення, які саме речі, предмети і документи вилучені за фактом виявленого порушення, їх індивідуальні ознаки, кількість, номери тощо. З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст.245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності. Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Згідно з статтею 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого. Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі. В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7). Колегія суддів зазначає, що обов`язок особи, яка склала матеріали про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити. Ставки судового збору за подання позовної заяви чи апеляційної скарги на судове рішення визначені Законом України «Про судовий збір». Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2020 року становить 2102 грн. Розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відтак, розмір судового збору який підлягав сплаті при поданні позовної заяви становив 840,80 грн. Враховуючи наведене, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становив 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а саме 1261,20 грн. Враховуючи обумовлені обставини справи та положення ст. 139 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне провести розподіл судових витрат понесених позивачем за подання позовної заяви та апеляційної скарги, шляхом присудження на його користь судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2102,00 грн. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Керуючись ст. ст.243, ч.3 ст. 268, 272,286,310, 313, 315, 317, 321, 322,325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 березня 2021 року у справі № 161/18652/20 скасувати. Прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №2/3-10 від 20.10.2020 року- скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції України (пров. Новопечерський, 3 корп.2, м. Київ, 01042) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 2102,00 грн (дві тисячі сто дві) понесених судових витрат у вигляді судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 17 травня 2021 року.