Постанова 4810 № 415/5340/20

Справа № 415/5340/20 Провадження № 22-ц/810/153/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 року місто Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах: головуючий суддя Карташов О.Ю. судді Коновалова В.А., Луганська В.М. за участю секретаря судового засідання Залюшного О.Г. учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 січня 2021 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних порушенням Правил користування електроенергією для населення, - ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року ТОВ «ЛЕО» звернулося до Лисичанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних порушенням правил користування електроенергією для населення. В обґрунтування доводів позову позивач зазначив, що відповідач є споживачем електроенергії, яку здійснювало ТОВ «ЛЕО» за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 . 05 вересня 2017 року, при проведенні перевірки за вищевказаною адресою виявлено порушення п.п. 42, 48 Правил користування електроенергією для населення, а саме у вигляді самовільного підключення електропроводки до електричної мережі, яка не є власністю енергопостачальника, з порушенням схеми обліку, відкритою електропроводкою, яку представник енергопостачальної організації не міг бачити при контрольному огляді. Підключення розетки споживача з ввідної коробки (встановленої до приладу обліку), минаючи прилад обліку. При включенні навантаження споживача в дану розетку, прилад обліку не працює, імпульси відсутні. При виключенні запобіжників струм в розетці присутній. Споживач з власним порушенням погодився, та зазначив, що розетку поза лічильником встановив нещодавно. Зазначений акт був розглянутий на комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електроенергією для населення за участю відповідача, за результатами розгляду відбулось нарахування суми збитків у період з 06 березня 2017 року по 05 вересня 2017 року у розмірі 8 706,73 грн. У добровільному порядку відповідач не сплатив вартість не облікованої електроенергії* що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом. Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЛЕО» вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення Правил користування електричною енергією для населення в сумі 8 706, 73 грн. Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 19 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних порушенням правил користування електроенергією для населення відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено того, що саме відповідач ОСОБА_1 має відповідати за споживання електричної енергії без приладів обліку за вищевказаною адресою та, що саме стосовно відповідача слід було складати акт про порушення і відповідний протокол. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції ТОВ «ЛЕО» звернулись з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просять скасувати рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 січня 2021 року, та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що при проведенні представниками позивача перевірки у відповідача виявлено порушення Правил, про що було складено відповідний акт. Під час зазначеної перевірки, відповідач надав доступ представникам позивача до житлового будинку для обстеження засобу обліку електроустановки та електропроводки після чого у його присутності за його участі складений акт про порушення. Будь-яких заперечень щодо виявленого порушення не висловлював, в акті зазначено що саме він влаштував безоблікову розетку. Відзиву на апеляційну скаргу від сторін не надходило, що не заважає розгляду справи по суті відповідно до ст. 360 ЦПК України. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала, просила рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити по справі нове рішення по суті позовних вимог. Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону, виходячи з наступного. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. В статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України. 19 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким закон викладено в новій редакції. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18 жовтня 2019 року у справі № 913/567/19 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання», введено процедуру розпорядження майном боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. 18 жовтня 2019 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання». Згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» до теперішнього часу перебуває в процесі провадження у справі про банкрутство. Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Частиною четвертою статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків, зборів (обов`язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов`язаних з майновими вимогами до боржника. Із винесенням ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство пов`язуються певні правові наслідки, зокрема: вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; розгляд, вимог конкурсних, забезпечених і поточних кредиторів та вирішення майнових спорів здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; арешт майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника можуть застосовуватися виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство. У серпні 2020 року ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних порушенням Правил користування електричною енергією для населення. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» звернулось до Лисичанського міського суду Луганської області з даним позовом після порушення провадження у справі про банкрутство. 21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року і з цієї дати втратив чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Відповідно до статті 7 Кодексу № 2597-УІІІ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша). Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга вказаної статті). Частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника. Отже розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Зазначені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-6 (провадження № 12-143гс19). Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що спір у цій справі між сторонами виник з правовідносин, що стосуються відшкодування вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення Правил користування електричною енергією для населення з урахуванням положень статті 7 Кодексу № 2597-VІІІ, ч.1 ст.255 ЦПК України повинен був закрити провадження у справі. Відповідно до статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі відповідно до ч.1 ст.255 ЦПК України. Згідно частини четвертої ст.377 ЦПК України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. З урахуванням зазначеного, апеляційний суд роз`яснює ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Луганського апеляційного суду з заявою про направлення справи до Господарського суду Луганської області. Аналогічна правова позиція щодо застосування норми процесуального права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 368/561/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2021 року у справі № 428/2376/20 (провадження № 61-2785св21).. Керуючись ст. ст. 255, 256, 259,367,374, 377, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» задовольнити частково. Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 січня 2021 року скасувати. Провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних порушенням правил користування електроенергією для населення закрити. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання», що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 17 травня 2021 року. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.А. Коновалова В.М. Луганська