Постанова 4810 № 415/2903/20

Справа № 415/2903/20 Провадження № 22-ц/810/774/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2021 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Кострицького В.В., Лозко Ю.П., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 квітня 2021 року, ухваленого Лисичанським міським судом Луганської області у складі: судді Калмикової Ю.О. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних порушенням Правил роздрібного ринку електричної енергії, в с т а н о в и в : У квітні 2020 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» (далі ТОВ) звернулось до суду з зазначеними вимогами, які мотивовано тим, що 01.01.2019 ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» з метою забезпечення умов проживання та перебування осіб у житлових приміщеннях і задоволення потреб фізичних осіб у забезпеченні електропостачанням в порядку, встановленому законодавством, здійснює розподіл електричної енергії до квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є побутовим споживачем за вищевказаною адресою, на ім`я якого відкрито особовий рахунок побутового споживача електричної енергії № НОМЕР_1 . Взаємовідносини сторін під час споживання та розподілу електричної енергії регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП України №

312. У відповідності до ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» правопорушеннями на ринку електричної енергії є, зокрема, крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку. Згідно з підпункту 20 пункту 5.5.5. Правил споживач зобов`язаний не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи у разі виявлення без облікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача. Під час чергової перевірки дотримання Правил 28.09.2019 р. представниками позивача у відповідача було встановлене порушення, визначене пунктом 8.2.4. (підпункт 7) Правил, яке виразилось у самовільному підключенні електропроводки до електромережі, яка не є власністю енергопостачальника (мережі споживача), з порушенням схеми обліку, відкритою електропроводкою, яку представник оператора системи міг бачити при контрольному огляді приладу обліку - підключення розетки поза електролічильником відкритою електропроводкою. При включенні навантаження в дану розетку електролічильник не обліковує електричну енергію. При відключенні запобіжників електрична напруга в розетці присутня. Виявлено за допомогою пошуковика скритої проводки «Дятел». Дане порушення у відповідності до пункту 8.2.5. Правил було зафіксовано актом № 000019 від 28.09.2019 р., складеним працівниками Лисичанського РЕМ за участю особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки - ОСОБА_2 , сестри відповідача. Акт підписаний сторонами без заперечень. У відповідності до пункту 8.2.6. Правил акт було розглянуто на комісії з розгляду актів про порушення Правил за участю ОСОБА_2 . На підставі акта і відповідно до глави 8.4. Правил було зроблене нарахування суми збитків у період з 11.06.2019 р. по 28.09.2019 р. у розмірі 13093,82 грн. Нарахування здійснене відповідно до пп. 7) п. 8.2.4. Правил (самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електромережі, що не є власністю оператора системи, з порушенням схеми обліку. Розрахунок вартості не облікованої електричної енергії здійснюється: - за добовою величиною розрахункового споживання електричної енергії; - за тарифами (цінами), що діяли в період, за який розраховується розмір вартості не облікованої електричної енергії; - за кількістю днів; Відповідно до пункту 8.4.13. Правил у разі виявлення у побутового споживача порушень, зазначених у підпунктах 6-8 пункту 8.4.2. Правил, величина добового обсягу споживання електричної енергії через проводи (кабелі), якими здійснене самовільне підключення, визначається за формулою (8) цієї глави. Таким чином Wдоб.с.п.= 21А * 0,22 кВ *0,9 * 8год = 33,264 кВт*год. Згідно з підпунктом 2 пункту 8.4.8. Правил якщо споживач здійснив самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі з порушенням схеми обліку, вчинив інші дії, що призвели до споживання необлікованої електричної енергії, виявити які представники оператора системи під час проведення контрольного огляду засобу комерційного обліку мали можливість, - з дня останнього контрольного огляду засобу комерційного обліку або технічної перевірки (якщо технічну перевірку було проведено після останнього контрольного огляду засобу комерційного обліку) до дня виявлення порушення, але не більше загальної кількості робочих днів у тести календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення. Враховуючи, що останній контрольний огляд за даною адресою відбувся 11.06.2019 р., кількість днів у періоді прийнятому для розрахунку становить

109. Загальна сума збитків з урахуванням вищевказаних вихідних даних складає 13093,82 грн. Рішення комісії оформлене протоколом № 653 від 24.10.2019 року, вручений рахунок на суму 13093,82 грн. Відповідач добровільно оплату вартості не облікованої електроенергії в сумі 13093,82 грн сплачувати відмовився. В зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії у сумі 13093,82 грн та витрати по оплаті судового збору сумі 2102,00 грн. Заочним рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 06 квітня 2021 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних порушенням Правил роздрібного ринку електричної енергії, задоволено повністю. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки є доведений перед судом факт самовільного підключення електропроводки до електричної мережі енергопостачальника з порушенням схеми обліку відповідачем в належній йому квартирі та заподіяння у зв`язку з цим збитків позивачу, тому заборгованість за спожиту не обліковану електричну енергію в сумі 13093,82 грн підлягає стягненню з відповідача. Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 05 серпня 2021 року з урахуванням описки, виправленої ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 06 серпня 2021 року, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 квітня 2021 року по справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних порушенням Правил роздрібного ринку електричної енергії, залишено без задоволення. Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати заочне рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Враховуючи, що посадові особи позивача скрили від суду факт процедури банкрутства юридичної особи, то дані вимоги не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства, тому просить скасувати заочне рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 квітня 2021 року, а провадження по справі закрити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку що нібито акт підписаний сторонами по справі без заперечень, оскільки відповідачем чи його представником акт в загалі не підписаний та не було під час проведення перевірки, складання акту без власника чи його представника є грубим порушенням правил користування електричної енергії для населення; особа яка підписала акт не має від відповідача будь-якої довіреності, та навіть усної згоди знаходиться у приміщенні відповідача, а тому не мала права підписувати акт, та взагалі користуватися житлом; акт є недійсним, складений за відсутності відповідача, та підписаний особою, яка незаконно знаходилася у належному житлі, та є неналежним та недопустимим доказом, а тому не може бути використаний як доказ, та крім того є недостовірним доказом; суд не надав будь-якої юридичної оцінки тому факту, що відповідач не повідомлявся належним чином, про дату розгляду акту, що є прямою перешкодою до розгляду акту, а у зв`язку з цим перешкодою із зверненням до суду, оскільки таки вимоги є передчасним. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що працівники «ЛЕО» зафіксували порушення, яке мало місце в квартирі відповідача; особовий рахунок оформлено на нього і не оскаржено ним цей факт; відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі; щодо підсудності справи, позивач зазначає, що відповідач не скористався своїм правом і не заперечив жодних обставин при відкритті провадження Лисичанським міським судом Луганської області. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову в цій справі є вимога про відшкодування збитків, заподіяних порушенням Правил роздрібного ринку електричної енергії у розмірі 13093,82 грн, тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102*100 = 210200 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України. Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судом встановлено, що згідно з довідкою від 16.04.2020, наданою ТОВ «ЛЕО» побутовий абонент ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 станом на 16.04.2020 фактично проживає за цією адресою. Згідно з Актом про порушення № 000019 від 28 вересня 2019 року та схеми підключення електроустановки, яка є додатком 1 до акту, під час перевірки стану електричних приладів обліку та електроустановок на об`єкті ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , було встановлене порушення, яке виразилось у самовільному підключенні електропроводки до електромережі, яка не є власністю електропостачальника (мережі споживача), з порушенням схеми обліку, відкритою електропроводкою, яку представник оператора системи міг бачити при контрольному огляді приладу обліку підключення розетки поза електролічильником відкритою електропроводкою. При включенні навантаження в дану розетку електролічильник не обліковує електричну енергію. При відключенні запобіжників електрична напруга в розетці присутня. Виявлено за допомогою пошуковика скритої проводки «Дятел». Згідно з протоколом № 653 від 24.10.2019 по розгляду акту № 000019 від 28 вересня 2019 року було здійснено розрахунок обсягу вартості не облікованої електричної енергії, яка становить 33,264кВт/год. Згідно з актом про усунення порушень № 000019 від 28.09.19, виявлені порушення за адресою АДРЕСА_3 представниками ТОВ «ЛЕО» були усунені, порушення демонтоване, вимога: винос на фасад будинку. Згідно з розрахунком обсягу та вартості не облікованої електричної енергії за Актом про порушення споживачем Правил користування електричною енергією для населення сума до сплати 13093,82 грн, 3626 кВт/год. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. 21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII. У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Згідно з частинами першою, третьою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Законодавець указав, що у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» втратив чинність з 21 жовтня 2019 року, з набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства. Частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність майнових спорів, стороною в яких є боржник, одному господарському суду, який акумулює і вирішує усі майнові спори за участю боржника. Виключень з цього правила не передбачено. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника до ліквідаційної маси і проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18 жовтня 2019 року у справі № 913/567/19 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання». Згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» до теперішнього часу перебуває в процесі провадження у справі про банкрутство, внесення судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи 23 жовтня 2019 року. Позивач звернувся до суду із теперішнім позовом 29.04.2020, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство. Таким чином, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент звернення позивача до суду, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, відносно якого порушено справу про банкрутство, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Саме господарський суд є судом, встановленим законом, до юрисдикції якого віднесено розгляд спору, ініційованого ТОВ «ЛЕО». Подібні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17 (провадження № 12-160гс19), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19), постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18, від 02 жовтня 2019 у справі № 910/9535/18, від 21 листопада 2019 року у справі № 925/1205/15, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 травня 2020 року у справі № 161/18582/17, від 24 лютого 2021 року у справі № 712/701/19. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Встановивши, що на момент звернення позивача до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних порушенням Правил роздрібного ринку електричної енергії, щодо ТОВ «ЛЕО» порушено справу про банкрутство, ліквідаційна процедура щодо боржника не завершена, колегія суддів доходить висновку про те, що майновий спір, який виник між сторонами, підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство ТОВ «ЛЕО», в межах цієї справи. Вказане має наслідком необхідність закриття провадження у справі відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Відповідно до статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦПК України. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до ЦПК України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. Згідно частини четвертої ст. 377 ЦПК України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. З урахуванням зазначеного, апеляційний суд роз`яснює ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Луганського апеляційного суду з заявою про направлення справи до Господарського суду Луганської області. Аналогічна правова позиція щодо застосування норми процесуального права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 368/561/19. Що стосується клопотання скаржника, що міститься в апеляційній скарзі, про виклик у якості свідка особу, що незаконно знаходилася в будинку відповідача за адресою: АДРЕСА_3 , то воно було вирішено під час призначення справи до судового розгляду. Керуючись ст. 255, 367, 374, 377 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 квітня 2021 року скасувати. Провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних порушенням Правил роздрібного ринку електричної енергії закрити. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання», що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 23 листопада 2021 року. Судді: