Постанова 4874 № 903/723/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 року Справа № 903/723/19 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р. секретар судового засідання Дика А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Волинської обласної спілки споживчих товариств на рішення Господарського суду Волинської області від 11.01.2021 у справі №903/723/19 (суддя Кравчук А.М.) за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств, м. Луцьк до відповідача Луцької міської ради, м. Луцьк про визнання недійсним та скасування рішення за участю представників сторін: позивача Сорока В.Г. посвідчення № 651 від 28.02.21 відповідача не з"явився ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Волинської області від 01.11.2019 у справі №903/723/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020, у позові відмовлено. Постановою Верховного Суду від 26.08.2020 у справі №903/723/19 касаційну скаргу Волинської обласної спілки споживчих товариств задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 01.11.2019 у справі №903/723/19 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи рішення Господарського суду Волинської області від 01.11.2019 у справі №903/723/19 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 Верховний Суд зазначив, що обмежившись посиланням у судових рішеннях на те, що дії державного реєстратора з внесення виправлення до запису про інше речове право, відповідно до якого строк дії речового права 1 рік до 11.06.2020 змінено на 1 рік до 27.08.2019, не було визнано протиправними у встановленому порядку, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки таким діям державного реєстратора, а також обставинам того, чи не було порушено права Волинської облспоживспілки, як орендаря спірної земельної ділянки, у тому числі його переважне право на поновлення цього договору оренди на новий строк, що передбачено як умовами договору так і положеннями чинного законодавства, та можливості реалізації орендарем такого права з огляду на порядок повідомлення орендарем орендодавця про намір продовжити дію договору не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, внесенням державним реєстратором відповідних виправлень до запису про інше речове право 21.08.2019 та відсутності у матеріалах справи будь-яких повідомлень на адресу позивача про такі зміни. Також зазначено, що визнавши правомірним рішення органу місцевого самоврядування, яким припинено договір оренди на всю площу земельної ділянки, у тому числі під об`єктами нерухомого майна, власником яких є позивач, суди попередніх інстанцій не застосували 1 Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на мирне володіння майном та правомірне очікування щодо укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташоване відповідне майно. Відповідно до ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. За результатом нового розгляду справи рішенням Господарського суду Волинської області від 11.01.2021 у справі №903/723/19 в позові Волинської обласної спілки споживчих товариств до Луцької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Луцької міської ради від 05.09.2019 №62/2 "Про припинення Волинській облспоживспілці договору оренди землі для обслуговування ринку "Центральний" на вул. Глушець, 1 (площею 2, 2125 га)" відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду Волинської області від 11.01.2021 у справі №903/723/19 позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій з підстав викладених у ній просить рішення Господарського суду Волинської області від 11.01.2021 у справі №903/723/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Скаржник зазначає, що Єдиний майновий комплекс ринок "Центральний" знаходиться на земельній ділянці 0710100000:11:050:0006 за адресою: м. Луцьк, вул. Глушець,1, площею 2,25 га і дана земельна ділянка щорічно надавалась в оренду Волинській обласній спілці споживчих товариств для обслуговування ринку "Центральний". Звертає увагу, що рішенням Господарського суду Волинської області від 14.11.2018 та Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 по справі №903/616/18 Волинській обласній спілці споживчих товариств було поновлено договір оренди земельної ділянки 0710100000:11:050:0006 для обслуговування ринку "Центральний" строком на один рік відповідно до п. 7 Додаткової угоди №4. Державну реєстрацію зазначеного договору оренди було проведено 12.06.2019, і відповідно до відомостей державного реєстру містився запис про дію договору оренди до 11.06.2020. Отже, Волинська обласна спілка споживчих товариств мала абсолютно правомірні очікування щодо користування на правах оренди земельною ділянкою 0710100000:11:050:0006 за адресою: м. Луцьк, вул. Глушець,1, площею 2,25 га для обслуговування ринку "Центральний" та можливість скористатись правом, передбаченим ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо продовження строку оренди. Скаржник доводить, що оскаржуваним рішенням Луцької міської ради, яким було припинено Волинській обласній спілці споживчих товариств договір оренди землі для обслуговування ринку "Центральний" на вул. Глушець, 1 (площею 2,2125 га), порушено право позивача на мирне володіння майном та правомірне очікування на укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташоване відповідне майно, право на вільне здійснення підприємницької діяльності. Вважає, що оскаржуване рішення Луцької міської ради порушує права та законні інтереси позивача, оскільки на підставі вказаного рішення в державному реєстрі зареєстровано припинення права оренди земельної ділянки та, в силу вимог ст.125 ЗК України, ст. 17 Закону України "Про оренду землі" відбулось незаконне дострокове припинення договірних відносин. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 у справі №903/723/19 прийнято апеляційну скаргу Волинської обласної спілки споживчих товариств на рішення Господарського суду Волинської області від 11.01.2021 у справі №903/723/19 до провадження Північно-західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. За результатами судового засідання ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 розгляд справи №903/723/19 відкладено на "20" квітня 2021 року об 15:30 год. 19.04.2021 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату (вих.№ 1.1-8/1971/2021 від 19.04.2021), у зв`язку з необхідністю участі в іншому судовому засіданні головного спеціаліста, юриста відділу судового представництва юридичного департаменту Луцької міської ради Іщика В.А., який є представником Луцької міської ради у даній справі (зокрема по справі №161/13144/19), а також участю інших працівників юридичного департаменту Луцької міської ради в інших судових засіданнях по справах 161/16394/20, 903/1030/19. За результатом судового засідання 20.04.2021 колегія суддів вирішила оголосити перерву в судовому засіданні до "13" травня 2021 року. 13.05.2021 на електронну адресу апеляційного суду надійшла заява Луцької міської ради про розгляд справи без участі повноваженого представника у зв`язку із участю працівників юридичного департаменту в інших судових засіданнях. Просить суд врахувати правову позицію Луцької міської ради викладену у відзиві на апеляційну скаргу. В судове засідання 13.05.2021 з`явився представник позивача, який повністю підтримав вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав усні пояснення щодо суті спору. Відповідач в судове засідання 13.05.2021 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні. У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України, здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання. Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши в судових засіданнях 20.04.2021 та 13.05.2021 пояснення представників позивача, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку. 18.02.2009 між Луцькою міськрадою (орендодавець) і Волинською облспоживспілкою (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 110500006, яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Глушець, 1 /а.с. 18-22 у т.1/. За змістом пунктів 2, 3, 14 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 22 125 кв. м для обслуговування ринку "Центральний"; на цій земельній ділянці знаходяться павільйони з торгівлі молочними виробами, м`ясопродуктами, овочами, що належать на праві власності орендарю, а також інші об`єкти інфраструктури; через частину земельної ділянки проходить водопровід, газопровід та електромережі. Договір укладено до 31.12.2009. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору). Договір набуває чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 42 договору). Цей договір підписано представниками сторін, скріплено відтисками печаток та зареєстровано у Волинській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 17.07.2009 за №040907700397. Зазначена земельна ділянка була передана Луцькою міськрадою Волинській облспоживспілці за актом прийому-передачі земельної ділянки від 17.07.2009 /а.с. 24 т.1/. 16.10.2009 між Луцькою міськрадою та Волинською облспоживспілкою укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 18.02.2009, якою внесено зміни до пункту 8 договору і встановлено, що договір укладено до 31.12.2014. Додаткова угода зареєстрована у Волинській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 27.10.2009 за № 040907700539 /а.с. 25 у т. 1/. 20.08.2015 між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 18.02.2009, відповідно до якої продовжено дію договору строком на два роки, з викладенням його у новій редакції, зокрема, за змістом пункту 1 договору (у новій редакції) орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Глушець, 1, кадастровий номер 0710100000:11:050:0006; відповідно до пункту 7 цей договір укладено на 2 роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Згідно з пунктом 40 цієї додаткової угоди договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Додаткову угоду підписано уповноваженими представниками та скріплено відтисками печаток сторін, а також право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.08.2015, номер запису 10947530 про інше речове право /а.с. 26-21 у т.1/. 01.11.2017 між Луцькою міськрадою та Волинською облспоживспілкою укладено додаткову угоду № 3 про поновлення договору оренди землі, відповідно до якої поновлено договір оренди землі строком на один рік з дати закінчення договору оренди землі (до 27.08.2018), з викладенням його у новій редакції. Зокрема, за змістом пункту 7 договір укладено на 1 рік з дати закінчення договору оренди землі (до 27.08.2018). Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (до листа-повідомлення про поновлення договору орендар додає проект додаткової угоди). Датою надходження листа-повідомлення про намір поновити договір є дата його реєстрації в електронному журналі вхідної кореспонденції орендодавця. Згідно з пунктом 35 цієї угоди договір набуває чинності після його підписання сторонами. Реєстрація змін до іншого речового права на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулася 10.11.2017 /а.с. 32-36 у т.1/. Відповідно до рішення Луцької міськради від 29.08.2018 № 46/3 "Про відмову Волинській облспоживспілці у поновленні договору оренди землі для обслуговування ринку "Центральний" на вул. Глушець, 1 (площею 2,2125га) Волинській облспоживспілці відмовлено у поновленні договору оренди землі та визнано припиненим цей договір у зв`язку із закінченням строку /а.с.211-213 у т.1 /. Рішенням Господарського суду Волинської області від 14.11.2018 у справі №903/616/18 задоволено позов Волинської облспоживспілки, визнано недійсним та скасовано рішення Луцької міськради від 29.08.2018 № 46/3; визнано поновленим договір оренди землі від 18.02.2009, укладений між Луцькою міськрадою та Волинською облспоживспілкою та зареєстрований у Державному реєстрі земель 17.07.2009 за № 040907700397, строком на 10 років. Визнано укладеною додаткову угоду № 4 про поновлення договору оренди землі від 18.02.2009 у редакції, наведеній у резолютивній частині рішення, зокрема за змістом пункту 7 договір укладено на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Відповідно до пункту 37 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зазначена додаткова угода є невід`ємною частиною договору та набуває чинності після її підписання сторонами та державної реєстрації права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно /а.с. 41-49 у т.1/. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2018 у справі №903/616/18 в частині строку дії договору оренди землі від 18.02.2009 змінено та ухвалено, що цей договір поновлено строком на 1 рік. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін /а.с. 50-56 у т.1/. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованого 12.06.2019 індексний номер 170272409, державним реєстратором на підставі судових рішень у справі №903/616/18 право оренди земельної ділянки площею 2,2125 га кадастровий номер 0710100000:11:050:0006 для обслуговування ринку Центральний зареєстровано 12.06.2019 за Волинською облспоживспілкою, строк дії 1 рік до 11.06.2020 /а.с. 40 у т.1/. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухому майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої 09.09.2019 №180290973, згідно з записом про інше речове право № 31974776, дата та час державної реєстрації: 12.06.2019 14:22:52, державним реєстратором Адамчуком Р.Є. на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019, рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2018 №903/616/18 зареєстроване право оренди земельної ділянки строком дії 1 рік до 11.06.2020. Проте 21.08.2019 о 14:23:23 до запису про інше речове право № 31974776 внесено виправлення, відповідно до якого строк дії речового права 1 рік до 11.06.2020 змінено на 1 рік до 27.08.2019 /а.с. 61 у т. 1/. Рішенням Луцької міськради від 05.09.2019 № 62/2 "Про припинення Волинській облспоживспілці договору оренди землі для обслуговування ринку Центральний" на вул. Глушець, 1 (площею 2,2125 га)" зазначений договір оренди землі, укладений між Луцькою міськрадою та Волинською облспоживспілкою, вирішено вважати припиненим у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено /а.с. 57-58 у т.1/. В обґрунтування цього рішення Луцька міськрада посилається на положення статей 31, 33, 34 Закону України "Про оренду землі", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", пунктів 16, 22, 25, 29 договору оренди землі в редакції додаткової угоди № 4, відсутність в Луцької міськради листа-повідомлення Волинської облспоживспілки про поновлення договору оренди землі, лист-заперечення Луцької міської ради в поновленні договору оренди землі. В межах даної справи Волинська облспоживспілка звернулася до суду з позовом про визнання недійсним і скасування рішення Луцької міськради від 05.09.2019 № 62/2 "Про припинення Волинській облспоживспілці договору оренди землі для обслуговування ринку "Центральний" на вул. Глушець, 1 (площею 2,2125 га)", обґрунтовуючи тим, що рішення відповідача суперечить чинному законодавству та порушує права позивача, оскільки на момент його прийняття строк дії договору оренди не закінчився, отже, у відповідача були відсутні правові підстави для висновку про припинення дії договору у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Позивач також звертає увагу суду на наявність листа-повідомлення Волинської облспоживспілки про поновлення договору оренди землі. Господарський суд Волинської області в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Волинської обласної спілки споживчих товариств до Луцької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Луцької міської ради від 05.09.2019 №62/2 "Про припинення Волинській облспоживспілці договору оренди землі для обслуговування ринку "Центральний" на вул. Глушець, 1 (площею 2, 2125 га)" вважає, що рішення прийняте в межах компетенції органу, не порушує права позивача. Колегія суддів апеляційної інстанції, з урахуванням висновків Верховного Суду викладених у постанові від 26.08.2020, не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України, оскільки висновки викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що ст. 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту права встановлені статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України. Тобто, об`єктом захисту саме є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Відповідно до ч. 1 та п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки. Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема правового акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають, як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом. Встановлено, що спірні правовідносини сторін виникли внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування рішення про припинення договору оренди земельної ділянки, наданої в оренду Волинській облспоживспілці для обслуговування ринку "Центральний", правомірність якого оспорюється позивачем. Отже, при вирішенні спору встановленню підтягають обставини як відповідності оскаржуваного акта вимогам закону, так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси позивача як користувача спірної земельної ділянки. Відповідно до пункту 1 частини 2, частини 5 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Нормами статей 626, 627, 628, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Закону України "Про оренду землі") . Відповідно до стаття 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно зі статтею 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами 18.02.2009 між Луцькою міськрадою (орендодавець) і Волинською облспоживспілкою (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 110500006, яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Глушець,

1. Так, істотними умовами договору оренди землі відповідно до положень статті 15 Закону України "Про оренду землі" є, зокрема, строк дії договору оренди, який за змістом частини 1 статті 19 цього Закону визначається за згодою сторін. Пунктом 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Так, у частині 1 та 3 статті 251 ЦК визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду. За загальним правилом, закріпленим у статті 631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Момент укладення договору передбачений у статті 640 ЦК (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі від 18.02.2009 та його державної реєстрації) і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства (аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №322/1178/17). За змістом статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі від 18.02.2009 та його державної реєстрації) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Статтями 125, 126 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) також було передбачено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Колегією суддів встановлено, що аналогічні положення містилися і у договорі оренди землі від 18.02.2009, укладеному між сторонами у справі, яка розглядається, та у додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємними частинами. При цьому, сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства. Разом з тим якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила. Для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору. Відповідно до частини 3 статті 640 ЦК України, у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації. Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина 2 статті 631 ЦК), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини 3 статті 640 ЦК є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини 3 статті 631 ЦК. Разом з тим, відповідно до частини 5 статті 6 Закону України "Про орендну землі" (яку доповнено на підставі Закону від 11.02.2010 № 1878-VI) право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Згідно з положеннями статей 125, 126 Земельного кодексу України (у чинній редакції) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Господарського суду Волинської області від 14.11.2018 у справі №903/616/18, яке частково змінено постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019, визнано укладеною додаткову угоду №4 про поновлення договору оренди землі від 18.02.2009, укладеного між Луцькою міськрадою та Волинською облспоживспілкою, за змістом якої договір в редакції додаткової угоди №4 викладено в новій редакції. Відповідно до пункту 7 договір укладено на 1 рік. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. За змістом пункту 37 цього договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також у резолютивній частині рішення суду зазначено, що додаткова угода є невід`ємною частиною договору та набуває чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Отже, у договорі оренди землі від 18.02.2009 у редакції додаткової угоди № 4 визначено, що договір укладено на 1 рік і він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки. Колегія суддів звертає увагу, що обов`язок забезпечити державну реєстрацію договору оренди (у цьому випадку права оренди) покладено на орендаря. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованого 12.06.2019 індексний номер 170272409, державним реєстратором на підставі судових рішень у справі №903/616/18 право оренди земельної ділянки площею 2,2125 га кадастровий номер 0710100000:11:050:0006 для обслуговування ринку Центральний зареєстровано 12.06.2019 за Волинською облспоживспілкою, строк дії 1 рік до 11.06.2020 /а.с. 40 у т.1/. Таким чином договір оренди землі від 18.02.2009 у редакції додаткової угоди №4 набув чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації 12.06.2019 права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із визначеним строком дії 1 рік до 11.06.2020. Разом з тим, 05.09.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення органу місцевого самоврядування №62/2 від 05.09.2019 внесено запис, яким строк дії речового права з "1 рік до 11.06.2020" змінено на "1 рік до 27.08.2019" /а.с. 61 у т.1/. Такі дії державного реєстратора були предметом розгляду у справі №140/2667/19 і рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року було відмовлено у задоволенні позову Волинської обласної спілки споживчих товариств до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Луцька міська рада про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області від 21.08.2019 про внесення змін (виправлень) до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №31974776, яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни про зменшення дії строку договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 0710100000:11:050:0006), а саме: строк дії 1 рік до 11.06.2020 змінено на: строк дії 1 рік до 27.08.2019; зобов`язання державного реєстратора внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування рішення про внесення змін (виправлень) від 21.08.2019 до запису №31974776. Вирішуючи наведений спір у справі №140/2667/19 та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої та апеляційної інстанції виходили з того, що оскаржуване рішення №48335654 від 21.08.2019 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідає вимогам ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки прийняте за заявою належного суб`єкта, тобто, власника (орендодавця) земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:050:0006 - Луцької міської ради, та у зв`язку із виявленням технічної помилки в записах Державного реєстру прав в частині зазначення строку, до якого діє договір оренди землі від 18.02.2009, поновлений рішенням Господарського суду Волинської області від 14.11.2018 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 у справі №903/616/18 строком на 1 рік. Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції в межах даної справи встановила, що строк дії договору оренди землі від 18.02.2009 у редакції додаткової угоди №4 визначений з моменту державної реєстрації права оренди і діяв до 11.06.2020. Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК презумпцію правомірності укладеного між сторонами договору оренди в редакції додаткової угоди №4, цей договір є належною у розумінні статей 11, 509 ЦК і статей 173, 174 ГК підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін. Таким чином на момент прийняття Луцькою міською радою рішення від 05.09.2019 №62/2, яким припинено Волинській облспоживспілці договір оренди землі для обслуговування ринку "Центральний" на вул. Глушець, 1 (площею 2, 2125 га) був чинним договір оренди землі від 18.02.2009 у редакції додаткової угоди № 4 із визначеним строком його дії до 11.06.2020. Таким чином, Луцька міська рада приймаючи 05.09.2019 рішення №62/2 про припинення Волинській облспоживспілці договору оренди землі для обслуговування ринку "Центральний" на вул. Глушець, 1 (площею 2, 2125 га), порушила право позивача, як орендаря спірної земельної ділянки, у тому числі його переважне право на поновлення цього договору оренди на новий строк, що передбачено як умовами договору так і положеннями чинного законодавства, та можливості реалізації орендарем такого права з огляду на порядок повідомлення орендарем орендодавця про намір продовжити дію договору не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, та внесення державним реєстратором відповідних виправлень до запису про інше речове право 21.08.2019, а також відсутності у матеріалах справи будь-яких повідомлень на адресу позивача про такі зміни. Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на момент спірних правовідносин) регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного частинами 2-5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 зазначеної статті). Згідно п.7 затвердженої судом додаткової угоди №4 до договору оренди землі від 18.02.2009 зазначено, що після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Тобто, зареєструвавши 12.06.2019 речове право оренди землі в державному реєстрі речових прав на нерухому майно, з урахуванням принципу добросовісності, розумності та справедливості, позивач розраховував на можливість користування земельною ділянкою до 11.06.2020 в своїй господарській діяльності. Відповідно до листа-повідомлення №168/1 від 07.05.2020 Волинська облспоживспілка, в межах строку визначеного законом та договором в редакції додаткової угоди №4, звернулась до Луцької міської ради із проханням про поновлення договору оренду землі на адресу Луцької міськради. До вказаного листа-повідомлення було долучено проект додаткової угоди №5 про поновлення договору оренди землі /а.с.178-192 у т.3/. Направлення листа-повідомлення №168/1 від 07.05.2020 та додаткової угоди №5 про поновлення договору оренди землі підтверджується описом вкладення та накладною "Укрпошти", що долучені до матеріалів справи /а.с. 191-192 у т.3/. Таким чином оспорюване рішення органу місцевого самоврядування порушило переважне право Волинської облспоживспілки, як орендаря спірної земельної ділянки, у тому числі його переважне право на поновлення цього договору оренди на новий строк, що передбачено як умовами договору, так і положеннями чинного законодавства, та можливості реалізації орендарем такого права з огляду на порядок повідомлення орендарем орендодавця про намір продовжити дію договору не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на земельній ділянці, яка є предметом договору оренди землі від 18.02.2009, знаходяться об`єкти нерухомого майна, які належать позивачу на праві власності, що не заперечується сторонами. За таких обставин, визнавши правомірним рішення органу місцевого самоврядування, яким припинено договір оренди на всю площу земельної ділянки, у тому числі під об`єктами нерухомого майна, власником яких є позивач, суд першої інстанції не застосував 1 Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на мирне володіння майном та правомірне очікування щодо укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташоване відповідне майно. Згідно з нормами ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним. Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції. Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права. Стаття 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права". Мирне володіння майном з необхідністю зумовлює також і безперешкодне його використання та розпорядження таким майном відповідно до вимог чинного законодавства. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД " та інші проти Ірландії», суд постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. Разом з тим, втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. В даному випадку оскаржуване рішення Луцької міської ради від 05.09.2019 №62/2 "Про припинення Волинській облспоживспілці договору оренди землі для обслуговування ринку "Центральний" на вул. Глушець, 1 (площею 2, 2125 га)" порушує статтю 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, яка гарантує право на вільне володіння своїм майном об`єктами нерухомості, що розташовані на земельній ділянці, а також правомірне очікування на укладення договору оренди на наступний термін. З урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Згідно зі статтею 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. В ч. 1 ст. 155 ЗК України зазначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення Луцької міської ради від 05.09.2019 №62/2 "Про припинення Волинській облспоживспілці договору оренди землі для обслуговування ринку "Центральний" на вул. Глушець, 1 (площею 2, 2125 га)" не відповідає вимогам закону, порушує права та інтереси Волинської облспоживспілки, тому позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи в позові допустився неправильного застосування норм матеріального права, не врахував висновки Верховного Суду наведені у постанові від 26.08.2020 по даній справі, у зв`язку з чим апеляційна скарга Волинської обласної спілки споживчих товариств підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Волинської області від 11.01.2021 у справі №903/723/19 - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційних скарг покладаються на відповідача, згідно вимог ст.129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Волинської обласної спілки споживчих товариств на рішення Господарського суду Волинської області від 11.01.2021 у справі №903/723/19 задоволити.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 11.01.2021 у справі №903/723/19 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Визнати недійсним і скасувати рішення Луцької міськради від 05.09.2019 №62/2 "Про припинення Волинській облспоживспілці договору оренди землі для обслуговування ринку "Центральний» на вул. Глушець, 1 (площею 2,2125 га) ".

3. Стягнути з Луцької міської ради (43025, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19, код ЄДРПОУ 34745204) на користь Волинської обласної спілки споживчих товариств (43016, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Ковельська, буд. 13, код ЄДРПОУ 01743401) 1921,00 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви та 5763,00 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційних скарг.

4. Місцевому господарському суду видати судові накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

6. Справу повернути до Господарського суду Волинської області. Повний текст постанови складений "18" травня 2021 р. Головуючий суддя Розізнана І.В. Суддя Бучинська Г.Б. Суддя Василишин А.Р.