Ухвала КЦС ВС № 501/1972/17

Ухвала 17 травня 2021 року м. Київ справа № 501/1972/17 провадження № 61-7414ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , Чорноморської міської ради Одеської області, виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, треті особи: комунальне підприємство «Іллічівське бюро технічної інвентаризації», виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області в особі Управління державної реєстрації прав та правового забезпечення виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсними державних актів про право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, скасування запису про реєстрацію права власності, визнання права на отримання державного акта про право власності на земельну ділянку, ВСТАНОВИВ: У вересні 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , Чорноморської міської ради Одеської області, виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, треті особи: комунальне підприємство «Іллічівське бюро технічної інвентаризації», виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області в особі Управління державної реєстрації прав та правового забезпечення виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсними державних актів про право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, скасування запису про реєстрацію права власності, визнання права на отримання державного акта про право власності на земельну ділянку. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 19 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 17 березня 2021 року, позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Іллічівської міської ради Одеської області від 27 листопада 2009 року № 625/80-У про передачу ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0,2019 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 30 березня 2010 року серії ЯЛ № 269922, виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,2019 га, кадастровий номер 5110800000:05:001:0071, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , та скасовано його державну реєстрацію. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 23 липня 2010 року серії ЯЛ № 211523, виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1325 га, кадастровий номер 5110800000:05:001:0075, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , та скасовано його державну реєстрацію. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 23 липня 2010 року серії ЯЛ № 211524, виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0694 га, кадастровий номер 5110800000:05:001:0074, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , та скасовано його державну реєстрацію. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 24 листопада 2011 року № 803 про затвердження поділу житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , в окремі, з наданням відповідних адрес: житловим будинкам із господарськими будівлями та спорудами, що належать ОСОБА_4 - АДРЕСА_1 , земельній ділянці, що належить ОСОБА_5 - АДРЕСА_2 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29 серпня 2011 року № 3377, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 березня 2013 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І. І., зареєстрований в реєстрі за № 1104. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 права власності на земельну ділянку площею 0,1325 га, кадастровий номер 5110800000:05:001:0075, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право на отримання державного акта про право власності на земельну ділянку розміром 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат. У травні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 березня 2021 року. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду заявник отримав 06 квітня 2021 року, що підтверджується копією конверту з апеляційного суду та відомостями штрихкодового ідентифікатора. Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Ураховуючи, що причини пропуску строку на касаційне оскарження наведені заявником є поважними, підтверджені належними доказами, касаційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня отримання заявником копії оскаржуваної постанови апеляційного суду, а тому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, а строк поновленню. Проте, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником не у повному обсязі сплачено судовий збір. За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання позову) ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640,00 грн). За змістом частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявили 8 (вісім) вимог немайнового характеру (визнання незаконним та скасування рішення Іллічівської міської ради Одеської області від 27 листопада 2009 року; визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 24 листопада 2011 року; визнання недійсними державних актів про право власності на земельну ділянку (від 30 березня 2010 року серії ЯЛ № 269922; від 23 липня 2010 року серії ЯЛ № 211523; від 23 липня 2010 року серії ЯЛ № 211524); визнання недійсним договорів купівлі-продажу від 29 серпня 2011 року та від 11 березня 2013 року; визнання права на отримання державного акта про право власності на земельну ділянку). Отже, розмір судового збору за подання позову мав становити 5 120,00 грн (640,00х8), а за подання касаційної скарги - 10 240,00 грн (5 120,00х200%). До касаційної скарги заявником додано платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 1 280,00 грн. Ураховуючи наведене, заявнику необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 8 960,00 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055). На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати оригінал квитанції. Крім того, у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено, визначених статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга. За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. За змістом частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги встановлено статтею 392 ЦПК України. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У цьому випадку заявник повинен вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, від якого він просить відступити, дату прийняття відповідного судового рішення, номер справи, та вмотивовано обґрунтувати необхідність відступлення від висновку. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, справу розглянуто за його відсутності, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України). Іншою підставою заявник вказує на неврахування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах, проте не зазначає постанову/постанови Верховного Суду, в якій/яких викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Ураховуючи наведене, заявнику необхідно подати до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції із належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до вимог частини другої статті 389 та пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, вказавши у касаційній скарзі конкретний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК на підставі якого (яких) подається касаційна скарга. За змістом пункту першого частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 389, 390, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 вересня 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 17 березня 2021 року. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 березня 2021 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 04 червня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Г. І. Усик