Ухвала КЦС ВС № 264/5383/20

Ухвала 13 травня 2021 року м. Київ справа № 264/5383/20 провадження № 61-6558ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 січня 2021 року року та постанову Донецького апеляційного суду від 31 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 про захист прав споживачів фінансових послуг, ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк»), третя особа - ОСОБА_2 , про захист прав споживачів фінансових послуг. Позов мотивовано тим, що між ним та АТ КБ «ПриватБанк» 26 вересня 2006 року укладено кредитний договір № MRIPGK04000029. Посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», зазначив, що він як споживач розраховував на дотримання умов кредитного договору, який передбачав, що банк зобов`язується надати кредитні кошти на придбання житлової нерухомості на строк з 26 вересня 2006 року по 23 вересня 2021 року у розмірі 17 000 доларів США зі сплатою 12% процентної ставки, річних. Пунктом 1.2 кредитного договору визначено, що для його виконання банк відкриває позивачу такі рахунки: кредитний, для зарахування коштів спрямованих для погашення заборгованості, для зарахування коштів по відсотках, для обліку комісії та винагороди. Проте, на час звернення до суду з цим позовом відомості про відкриття та обслуговування банківських рахунків відсутні. Його звернення до АТ КБ «ПриватБанк» із запитом про видачу оригіналу договору про відкриття та обслуговування банківських рахунків залишилось без задоволення. Враховуючи викладене, заявник просив визнати недійсним договір про відкриття та обслуговування банківських рахунків для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості, внаслідок недодержання банком письмової форми укладення договору, який між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений в усній формі. Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 31 березня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У квітні 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 січня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 31 березня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України. Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи про захист прав споживачів, у яких ціна позову не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом спору у цій справі є вимога немайнового характеру, спрямована на захист прав споживача послуг банку. Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга, належить до категорії малозначних. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 січня 2021 року року та постанову Донецького апеляційного суду від 31 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 про захист прав споживачів фінансових послуг. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: О. С. Ткачук А. А. Калараш Є. В. Петров