Постанова 4857 № 460/2904/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/2904/20 пров. № А/857/3249/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П., з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі № 460/2904/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання дій неправомірними, визнання неправомірним та скасування наказу,- суддя в 1-й інстанції - Щербаков В. В., час ухвалення рішення - 24.11.2020 року, місце ухвалення рішення - м. Рівне, дата складання повного тексту рішення - 09.12.2020 року, в с т а н о в и в: Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, в якому просила визнати дії голови ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо видання наказу №22/03/к від 19 березня 2020 року «Про присвоєння рангу державного службовця ОСОБА_1 » неправомірними; визнати неправомірним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Рівненській області №22/03/к від 19 березня 2020 року «Про присвоєння рангу державного службовця ОСОБА_1 ». Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо видачі наказу №22/03/к від 19 березня 2020 року "Про присвоєння рангу державного службовця ОСОБА_1 ". Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Рівненській області №22/03/к від 19 березня 2020 ркоу "Про присвоєння рангу державного службовця ОСОБА_1 ". Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що позивача було призначено на посаду начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області, а поновлено з 04 червня 2015 року на посаді начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області. Зазначає, що відповідно до пункту 10 Порядку державним службовцям, яким присвоєно ранг відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII "Про державну службу", присвоюється найнижчий ранг у межах категорії посад, до якої належить посада державної служби. При цьому, строк відпрацювання для присвоєння чергового рангу включає попередній період роботи державного службовця на займаній посаді. Оскільки відповідно до ст.2 Закону України «Про державну службу» було передбачено, що посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладене встановлене нормативними актами коло службових повноважень, отже, займаною посадою є первинна структурна одиниця державного органу, визначена структурою і штатним розписом. Разом з тим, відповідно до роз`яснень Національного агентства України з питань державної служби від 19 серпня 2016 року №17-р/2 строк відпрацювання особи для присвоєння чергового рангу на займаній посаді слід відраховувати з часу зміни найменування такої посади, визначеної штатним розписом. Згідно з нормами статей 6 та 39 Закону України «Про державну службу» посада начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області належить до посад категорії «Б». Державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «Б», присвоюються 3, 4, 5, 6 ранги. Саме тому позивачці було присвоєно найнижчий 6 ранг у межах категорії її посади. Таким чином, вважає, що оскаржуваний наказ було прийнято в межах повноважень, на підставі та у спосіб визначений законодавством. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог повністю. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник відповідача (апелянта) - Вороновська М. А. в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити. Позивач- ОСОБА_1 у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі №817/1828/15 позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Рівненській області задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1797к від 03 червня 2015 року; визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Рівненській області №365/04/к від 03 червня 2015 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області; стягнуто з Головного територіального управління юстиції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 15140,00 грн.; у решті позовних вимог відмовлено; рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 4390, 82 грн. допущено до негайного виконання. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року у справі №817/1828/15 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено: постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1797 к від 03 червня 2015 року, визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Рівненській області №365/04/к від 03 червня 2015 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області; стягнуто з Головного територіального управління юстиції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 15140, 00 грн. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 жовтня 2016 року касаційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року - без змін. Міністерством юстиції України винесено наказ «Про поновлення» від 21 лютого 2020 року №775/к, відповідно до якого ОСОБА_1 поновлено з 04 червня 2015 року на посаді начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області. Підставами для винесення Наказу №775/к слугували ухвала Вищого адміністративного суду України від 06 жовтня 2016 року №К/800/54811/15; постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року у справі №817/1828/15; постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі №817/1828/15. 19 березня 2020 року позивача ознайомлено з Наказом №775/к. Також 19 березня 2020 року позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Рівненській області із заявою про вирішення питання щодо присвоєння рангу державного службовця у відповідності до закону. За результатами розгляду заяви головою ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Рівненській області надано відповідь «Щодо рангу державного службовця» від 30 березня 2020 року №24/58-0-34-20/09, відповідно до якої повідомлено про присвоєння позивачу 6 (шостого) рангу державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби з 01 травня 2016 року (наказ від 19 березня 2020 року №22/03-к «Про присвоєння рангу державного службовця ОСОБА_1 »). У цій же відповіді значиться, що 21 вересня 2007 року позивачу було присвоєно 7 ранг державного службовця. Головою ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Рівненській області винесено наказ «Про присвоєння рангу державного службовця ОСОБА_1 » від 19 березня 2020 року №22/03/к, відповідно до якого позивачу присвоєно 6 (шостий) ранг державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби з 01 травня 2016 року. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо винесення оскаржуваного наказу, позивач звернулася в суд з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на дату винесення оскаржуваного наказу, з урахуванням положень частини другої, частини шостої статті 39 Закону України №889-VIII, п.10 Порядку позивачу мав бути присвоєний вищий, ніж присвоєно оскаржуваним наказом ранг державного службовця (двічі наступав строк присвоєння чергового рангу). При цьому, суд вважав, що належним способом захисту прав та інтересів позивача є визнання неправомірними дій Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо видачі наказу №22/03/к від 19 березня 2020 року "Про присвоєння рангу державного службовця ОСОБА_1 ", а також визнання протиправним та скасування наказу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області №22/03/к від 19 березня 2020 року "Про присвоєння рангу державного службовця ОСОБА_1 ". Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до положень ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а тому рішення суду першої інстанції переглядається колегією суддів в межах доводів апеляційної скарги. Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини врегульовані Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (Закон №889-VIII) та Порядком присвоєння рангів державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №306 (Порядок № 306). Ч.2 ст.1 Закону України «Про державну службу» №889-VII передбачає, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 згаданого вище Закону посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону. Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про державну службу» №889-VIII передбачено дев`ять рангів державних службовців. Порядок присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями визначаються Кабінетом Міністрів України. Співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями встановлюється для випадків призначення осіб, яким присвоєно такі спеціальні звання, на посади державних службовців, на яких може бути присвоєно нижчий ранг. У такому разі особі присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до спеціальних законів. Згідно з ч.3 ст.39 цього Закону присвоюються такі ранги: державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "А", - 1, 2, 3 ранг; державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "Б", - 3, 4, 5, 6 ранг; державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "В", - 6, 7, 8, 9 ранг. Ч.4 ст.39 Закону України «Про державну службу» №889-VIII передбачає, що ранги державним службовцям присвоює суб`єкт призначення, крім випадків, передбачених законом. Крім того, згідно з ч.5 цієї статті ранги державних службовців присвоюються одночасно з призначенням на посаду державної служби, а в разі встановлення випробування - після закінчення його строку. Державному службовцю, який вперше призначається на посаду державної служби, присвоюється найнижчий ранг у межах відповідної категорії посад. Відповідно до ч.6 ст.39 Закону України «Про державну службу» №889-VIII черговий ранг у межах відповідної категорії посад присвоюється державному службовцю через кожні три роки з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності. Протягом строку застосування дисциплінарного стягнення, а також протягом шести місяців з дня отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності черговий ранг державному службовцю не присвоюється. Такі періоди не зараховуються до строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини. Крім того, ч.9 ст.39 цього Закону передбачає, що у разі переходу на посаду нижчої категорії або звільнення з державної служби за державним службовцем зберігається раніше присвоєний йому ранг. Згідно з п.1 Порядку №306 цей Порядок визначає механізм присвоєння державним службовцям рангів під час прийняття на державну службу та її проходження. П.10 Порядку №306 передбачає, що державним службовцям, яким присвоєно ранг відповідно до Закону України від 16 грудня 1993р. №3723-XII "Про державну службу", присвоюється найнижчий ранг у межах категорії посад, до якої належить посада державної служби. При цьому строк відпрацювання для присвоєння чергового рангу включає попередній період роботи державного службовця на займаній посаді. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач не вперше призначалася на посаду державної служби, а була призначена на посаду наказом Міністерства юстиції України від 01 серпня 2011 року №1651/к з залишенням їй 7 рангу державного службовця та поновлена на посаді з 04 червня 2015 року за рішенням суду внаслідок визнання звільнення незаконним. Отже, з урахуванням наведених вище правових норм у їх системному зв`язку, як правильно зазначив суд першої інстанції, після поновлення на посаді з 04 червня 2015 року станом на 01 травня 2016 року, позивач набула право на присвоєння найнижчого рангу у межах категорії посад, до якої належить її посада державної служби, разом з тим, законодавець зазначив про включення попереднього періоду роботи державного службовця на займаній посаді у строк відпрацювання для присвоєння чергового рангу та їх співвідношення. Як зазначено судом вище, черговий ранг у межах відповідної категорії посад присвоюється державному службовцю через кожні три роки з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності. Протягом строку застосування дисциплінарного стягнення, а також протягом шести місяців з дня отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності черговий ранг державному службовцю не присвоюється. Такі періоди не зараховуються до строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини (частина шоста статті 39 Закону України №889-VIII). Враховуючи те, що станом на 01 травня 2016 року строк відпрацювання на займаній посаді для присвоєння чергового рангу ОСОБА_1 становив (з 01 серпня 2011 року по 01 травня 2016 року) 4 роки 9 місяців, а тому, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, позивач мала встановлені законом підстави при застосуванні співвідношення рангів присвоєних відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII "Про державну службу" та Закону України №889-VIII на присвоєння чергового, а саме - 5 рангу державної служби. При цьому, судом першої інстанції правильно взято до уваги, що наказ про присвоєння рангу позивачу у порядку застосування співвідношення рангів присвоєних відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII "Про державну службу" та Закону України «Про державну службу» №889-VIII 01 травня 2016 року не виносився. Як вбачається з матеріалів справи, такий наказ було видано лише 19 березня 2020 року (наказ Головного територіального управління юстиції у Рівненській області № 22/03/к). Таким чином, з урахуванням наведених вище фактичних обставин справи, попередній період роботи позивача на займаній посаді, що включається у строк відпрацювання для присвоєння чергового рангу на день видання наказу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 19 березня 2020 року № 22/03/к про присвоєння рангу державного службовця ОСОБА_1 становив 8 років 7 місяців 19 днів (з 01 серпня 2011 року по 19 березня 2020 року), а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на дату винесення оскаржуваного наказу, з урахуванням положень частини другої, частини шостої статті 39 Закону України «Про державну службу» №889-VIII, п.10 Порядку №306 підстав для присвоєння позивачу найнижчого рангу державного службовця категорії «Б» (двічі наступав строк присвоєння чергового рангу) не було. Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що дії Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо видачі наказу №22/03/к від 19 березня 2020 року «Про присвоєння рангу державного службовця ОСОБА_1 » та наказ Головного територіального управління юстиції у Рівненській області №22/03/к від 19 березня 2020 року "Про присвоєння рангу державного службовця ОСОБА_1 " є протиправним, а тому, як наслідок, такий підлягає скасуванню. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача про правомірність дій відповідача та правомірність прийняття оскаржуваного наказу про присвоєння рангу державного службовця позивачу у спірних правовідносинах не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст. 139, 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі № 460/2904/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 17 травня 2021 року.