Постанова 4857 № 380/9764/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/9764/20 пров. № А/857/6134/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Ільчишин Н.В., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання: Хітрень О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року, головуючий суддя - Брильовський Р.М., ухвалене у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,- В С Т А Н О В И В: В листопаді 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Галицької митниці Держмитслужби, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/600084/1 від 28.09.2020 року. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що відповідач необґрунтовано встановив ціну мотоцикла на рівні 1300 Євро. Що стосується вартості такого мотоциклу, то вона була обумовлена тим, що даний мотоцикл першочергово був придбаний продавцем на аукціоні за ціною 499, 00 Євро, що знову ж таки підтверджується платіжним дорученням від 21.08.2020 року. Виходячи із того, що першочергово мотоцикл було придбано за 499 Євро, тому і вартість придбання даного мотоцикла Позивачем становить 625 Євро. Вказаний мотоцикл продавався на аукціоні за встановленою ціною, що підтверджується знімком екрану із офіційного сайту аукціону де прописано, що прогнозована вартість такого мотоциклу 475 Євро. Також, на сайті аукціону де викуплявся даний мотоцикл зазначено, що через поганий технічний стан мотоцикла витрати на ремонт складатимуть 11 380 Євро, тому його вартість не могла бути більшою так як мотоцикл в поганому технічному стані. Сукупність вказаних факторів вплинули саме на вартість мотоциклу у розмірі 625 Євро. Окрім того, як у фактурах, так у платіжних документах, і виписці з банку продавця міститься інформація про придбаний мотоцикл із зазначенням його ідентифікаційного номера, що дає можливість ідентифікувати дані документи, однак Відповідач безпідставно їх не врахував у зв`язку із чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/600084/1 від 28.09.2020 року. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Галицька митниця Держмитслужби оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що до митного оформлення імпортованого позивачем транспортного засобу не надано документів, які б свідчили про вартість транспортування такого засобу, про місце придбання, про оплату готівкою або банківським переказом, відтак у відповідача виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості транспортного засобу та обґрунтовані підстави вважати, що декларантом заявлено неповні відомості щодо складових митної вартості, і як наслідок правомірно прийнято оскаржене рішення. В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі. Позивач заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17 вересня 2020 року, митним брокером було подано митну декларацію №UA209210.2020.018640 від 17.09.2019 року, на підставі якої здійснювалося розмитнення належного Позивачеві мотоциклу YAMAHA XJR 1200: бувший у користуванні: - тип двигуна: бензиновий, - об`єм двигуна: 1188 см. куб.; - потужність: 72 кВт; - № шасі: НОМЕР_2; - календарний рік виготовлення: 1997; - модельний рік: 1997; - загальна кількість місць: 2; Торгівельна марка: YAMAHA Виробник: Yamaha Motor Company (motorcycles). Ціна товару відповідно до графи 42 митної декларації склала 625, 00 (шістсот двадцять п`ять) Євро, що еквівалентно на день подачі митної декларації 20 867, 30 грн (двадцять тисяч вісімсот шістдесят сім гривень 30 копійок) і була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу було подано: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 3/09/2020 від 14.09.2020 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 25.03.2013 року; договір про надання послуг митного брокера; Акт про проведення огляду товару №UA209040/2020/035833 від 16.09.2020 року; платіжні доручення про сплату митних платежів. Під час здійснення контролю поданих до митного оформлення за МД №UA209210/2020/018640 від 17.09.2020 року документів було виявлено наступне: - інвойс від 14.09.2020 року №3/09/2020 щодо продажу ОСОБА_1 підприємством CBT Scout Sp. z o.o. транспортного засобу Yamaha XJR1200 за ціною 625 євро (з них 600 євро - ціна мотоцикла, 25 євро - вартість доставки). Інвойс не містить підписів чи печаток продавця не зважаючи на наявність відповідних полів на бланку; - термін оплати, вказаний в інвойсі, - 14.09.2020 року та співпадає з датою інвойса. У нижній частині документа наявний фоновий напис PAID. Зважаючи на ці відомості можна зробити висновок, що кошти за товар були сплачені повністю на момент видачі інвойса; - у графі "тип платежу" інвойса вказано "przelew+gotowka" (переказ + готівка); - банківських платіжних документів та касових чеків про внесення готівки до митного оформлення надано не було. 18.09.2020 Відповідачем було розпочато процедуру консультування та запитано інші документи. Декларантом додатково надано наступні документи: - платіжне доручення №0408004 від 14.09.2020 року та SWIFT на суму 600 євро; - деталі платіжного доручення PKO Bank Polski від 18.09.2020 року; - документ CARTV №20І59Е5А3 від 07.08.2020 року без перекладу; - документ Rechnung 74419 від 13/08/2020 року без перекладу; - витяг з сайту websky.cartv.de без перекладу; - експортна декларація №20PL402010E1065735; - рахунок-проформа від 11.09.2020 року №Р6/09/2020. 28 вересня 2020 року, Галицькою митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/600084/1 та винесено карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209210/2020/00366. Підставою прийняття відповідного рішення Відповідачем, на його думку, слугувало наступне: "митна вартість імпортованого товару не може бути визначена у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме: для страхування (якщо здійснювалося) страхових документів; не надано банківський платіжний документ або чек на оплату транспортних витрат. Окрім цього, аналіз інформації, яка міститься на загальнодоступних інтернет ресурсах вартість ідентичного товару, свідчить про те, що ціни на ринку є значно вищими за заявлену декларантом. Таким чином у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, тому митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: якщо здійснювалося страхування, страхові документи та додаткові документи відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МК України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МК України. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно з витягу з mobile.de на рівні 1 300 Євро/шт. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Як встановлено частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи. Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Витребовування додаткових документів у декларанта та надання митниці права вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, можливе лише за наявності у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Судом не заперечується право органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку зі спрацюванням системи ризиків АСАУР. Цими обставинами відповідач обґрунтовував необхідність подання декларантом додаткових документів. Матеріалами справи підтверджено, що декларантом додатково було надано наступні документи: платіжне доручення №0408004 від 14.09.2020 року та SWIFT на суму 600 євро; деталі платіжного доручення PKO Bank Polski від 18.09.2020 року; документ CARTV №20І59Е5А3 від 07.08.2020 року без перекладу; документ Rechnung 74419 від 13/08/2020 без перекладу; витяг з сайту websky.cartv.de без перекладу; експортна декларація №20PL402010E1065735; рахунок-проформа від 11.09.2020 року №Р6/09/2020. Позивач оплатив вартість товару в сумі 600 євро, що підтверджується платіжним дорученням від 18.09.2020 року. Даними документами підтверджується факт сплати позивачем коштів в зазначеній сумі на рахунок продавця за придбаний транспортний засіб. У рішенні про коригування митної вартості товарів вказано, що воно прийняте у зв`язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані документи не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Матеріалами справи підтверджується, що в поданих декларантом документах відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та підтверджують можливість визначення митної вартості за основним методом, встановленого декларантом. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом методом. Також колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта про те, що до митного оформлення імпортованого позивачем транспортного засобу не надано документів, які б свідчили про місце придбання такого, оскільки надання таких документів не впливає на складові митної вартості зазначеного транспортного засобу. Враховуючи вищенаведені норми закону та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, про те, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню. Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі №380/9764/20 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді Н. В. Ільчишин В. В. Святецький Повний текст постанови складено 14.05.2021 року. Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду