Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/6344/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/6344/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук І.М. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 17 травня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : До суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду 19 січня 2021 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на час винесення податкового повідомлення-рішення № 22324-13 від 26.06.2017, помилковий запис про площу 597,4 кв.м., погашено 23.05.2017 року у зв`язку з перенесенням інформації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з внесенням нової площі майна - 140 кв.м. Тобто під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач повинен був керуватися даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чого відповідачем зроблено не було, що призвело до помилкового визначення бази оподаткування для обчислення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік . Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено з матеріалів справи, згідно свідоцтва про право власності №17 від 13.05.2010, позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок - літ. "А" з підвалом - літ. "п/А", терасою - літ. "а", підвалом - літ. "п/а", тамбуром - літ. "а1": загальною площею 597,4 кв.м., в тому числі житловою площею 28,0 кв.м. Відповідне право приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.08.2010 (номер витягу № 26882195 від 02.08.2010). 26.05.2017 державним реєстратором виконавчого комітету Козятинської міської ради Вінницької області було здійснено погашення попереднього запису на площу 597,4 кв.м. на підставі перенесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (розділ №12259112505214) нової площі майна - 140 кв.м. 26.06.2017 Головним управлінням ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 22324-13, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 31 578,57 грн. В той же час, позивач не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 22324-13 від 26.06.2017, адже на момент його прийняття, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ним рахувався житловий будинок загальною площею 140 кв.м., тоді як зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік визначено відповідачем виходячи із загальної площі будинку 597,4 кв.м. Наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом. Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 266 Податкового Кодексу України визначено платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об`єкти оподаткування, базу оподаткування, а також пільги із сплати цього податку. Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового Кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового Кодексу України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка. Згідно із пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПКУ база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Отже, підставою для визначення бази оподаткування є дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп.266.5.1 пп.266.5 ст.266 ПКУ). За змістом п.266.7 ст.266 ПКУ, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Відповідно до частини 4 ст.334 Цивільного Кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. За приписами частини 1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон № 1952-ІV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі Державний реєстр прав) єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав. Частинами 1-3 статті 13 Закону № 1952-ІV передбачено, що Державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно. Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек. На кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна. За приписами пункту 1 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав. Так, під час судового розгляду встановлено, що на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за позивачем протягом 2016 року рахувався житловий будинок загальною площею 597,4 кв.м. Судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги, що погашення 26.05.2017 державним реєстратором виконавчого комітету Козятинської міської ради Вінницької області попереднього запису на площу 597,4 кв.м. на підставі перенесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (розділ № 12259112505214) нової площі майна - 140 кв.м., не має відношення до спірного податкового повідомлення-рішення, сформованого 26.06.2017, оскільки предметом дослідження є правомірність нарахування податку на нерухоме майно саме за 2016 рік. Враховуючи те, що реєстраційні дії відбулись у травні 2017 році, вони не впливають на правомірність та законність проведених нарахувань контролюючим органом податку за відомостями 2016 року. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції що, контролюючим органом було здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік на підставі наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації щодо зареєстрованого за позивачем житлового будинку загальною площею 597,4 кв.м. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Вінницького окружного адміністративного суду 19 січня 2021 року слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.