Постанова Східний апеляційний господарський суд № 905/1145/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" травня 2021 р. Справа № 905/1145/20 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Пушай В.І., суддя Стойка О.В. за участю секретаря судового засідання Лутаєвої К.В. за участю представників: позивача - не з`явився відповідача - не з`явився заявника - не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранс ЛТД», м.Дружківка, Донецька область (вх. № 781 Д/3) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2021 у справі № 905/1145/20 (суддя Харакоз К.С.; повний текст ухвали складено та підписано 20.01.2021), постановлену за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Лідер» №б/н від 29.12.2020 про заміну сторони виконавчого провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтранс ЛТД», с.Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «ШОЛД») (код ЄДРПОУ 37606208) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранс ЛТД», м.Дружківка, Донецька область (код ЄДРПОУ 37155502) про стягнення 26722,86 грн ВСТАНОВИЛА: Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.08.2020 у справі №905/1145/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтранс ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранс ЛТД» про стягнення 26722,86 грн - задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранс ЛТД» (84206, Донецька область, м.Дружківка, вул. Енгельса, б.110, код ЄДРПОУ 37155502) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтранс ЛТД» (08140, Київська область Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул.Богатирська, б. 2В; код ЄДРПОУ 37606208) основний борг за договором в сумі 23000,00 грн; 3% річних в сумі 398,64 грн, інфляційні втрати в сумі 370,30 грн, пеню в сумі 2953,92 грн; судовий збір в сумі 2102,00 грн; витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6500,00 гривень. 01.10.2020 на виконання вищевказаного рішення були видані відповідні накази. 11.01.2021 до Господарського суду Донецької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Лідер» №б/н від 29.12.2020, в якій заявник просив замінити сторону у справі, а саме - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтранс ЛТД» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Лідер». На обґрунтування заявлених вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Лідер» послалось положення ч. 1, 2, 5 статті 334 Господарського процесуального кодексу України. У поданій заяві ТОВ «Техно-Лідер» вказало, що: -21.12.2020 ТОВ «Спецтранс ЛТД» відповідно до договору уступки вимоги № 212020 передало своє право вимоги за рішенням Господарського суду Донецької області від 28.08.2020 у справі № 905/1145/19 новому стягувачу - ТОВ «Техно-Лідер» (код ЄДРПОУ 41581347); -боржника - ТОВ «Інтертранс ЛТД» було письмово повідомлено про зміну кредитора листом від 24.12.2020; -на момент направлення цієї заяви наказ Господарського суду Донецької області по цій справі позивач (стягувач) не отримував. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.01.2021 у справі № 905/1145/20 задоволено заяву №б/н від 29.12.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Лідер», с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область про заміну сторони правонаступником. Замінено сторону (стягувача) Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтранс ЛТД» (08140, Київська область Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул.Богатирська, б. 2В; код ЄДРПОУ 37606208) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Лідер» (01015, Київська область Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул.Богатирська, б. 2Б; код ЄДРПОУ 41581347) у справі 905/1145/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтранс ЛТД», с.Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область, до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранс ЛТД», м.Дружківка, Донецька область про стягнення 26722,86 гривень. Постановляючи зазначену ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що: -за договором про відступлення права вимоги №21120 від 21.12.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтранс ЛТД» було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Техно-Лідер» право вимоги за Договором №87-09/19 на надання послуг будівельними машинами, механізмами та автотранспортом від 23.09.2019, стягнення за яким є предметом даної справи; -відступлення права вимоги є передачею права вимоги первісного кредитора новому кредиторові на підставі укладеного між ними правочину, а заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом; -подана в рамках розглянутої справи заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Лідер» №б/н від 29.12.2020 про заміну сторони правонаступником є обґрунтованою. 01.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертранс ЛТД» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2021 у справі № 905/1145/20 та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про заміну сторони (стягувача) ТОВ «Спецтранс ЛТД» його правонаступником - ТОВ «Техно-Лідер» у цій справі відмовити у повному обсязі. Здійснити розподіл судових витрат. Поряд із цим скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції грубо порушені процесуальні права відповідача, передбачені пунктами 1-3 частини першої статті 42, частини 3 статті 334 Господарського процесуального кодексу України, оскільки справа розглянута судом за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання. Відповідач зазначає, що згідно оскаржуваної ухвали заміну сторони (стягувача) ТОВ «Спецтранс ЛТД» його правонаступником ТОВ «Техно-Лідер» у справі № 905/1145/20 здійснено судом першої інстанції на підставі Договору уступки вимоги № 211220 від 21.12.2020, укладеного зазначеними сторонами, вже після повного виконання ТОВ «ІНТЕРТРАНС ЛТД» власних зобов`язань відповідно до рішення Господарського суду Донецької області від 28 серпня 2020 року у справі № 905/1145/20 та сплати усієї суми боргу, а також судових витрат на поточний банківський рахунок стягувача - ТОВ «Спецтранс ЛТД». Таким чином в даному випадку має місце неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також незастосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 514 та ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України щодо припинення зобов`язання виконанням, проведеного належним чином. При цьому, на думку відповідача, укладення Кредитором - ТОВ «Спецтранс ЛТД» та Новим кредитором - ТОВ «Техно-Лідер» Договору уступки вимоги № 211220 від 21 грудня 2020 року та звернення до Господарського суду Донецької області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з метою стягнення в повному обсязі погашеної раніше заборгованості у справі № 905/1145/20, тобто, за відсутністю предмету спору, є зловживанням процесуальними правами. Відповідач наполягає, що не отримував від ТОВ «Техно-Лідер» заяву б/н від 29.12.2020 про заміну сторони виконавчого провадження, а також не отримував від Господарського суду Донецької області будь-якого повідомлення про відкриття провадження щодо розгляду цієї заяви. Вказане позбавило відповідача процесуальної можливості довести суду той факт, що рішення Господарського суду Донецької області від 28.08.2020 у справі № 905/1145/20 виконане ТОВ «Інтертранс ЛТД» на користь ТОВ «Спецтранс ЛТД» у повному обсязі, про що свідчать додані до апеляційної скарги копії платіжних доручень №№ 635, 636, 637 від 06.10.2020 та виписка АТ «Райффайзен Банк Аваль» з поточного рахунку ТОВ «Інтертранс ЛТД» за період з 23.09.2019 по 26.02.2021. Крім того відповідач вказує на те, що суд першої інстанції: -не з`ясував під час судового засідання чи дійсно первісний кредитор передав новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, зокрема відомості про фактичну оплату Боржником заборгованості, що є предметом Договору уступки вимоги № 211120 від 21.12.2020; -не встановив обставини надання чи не надання Боржникові доказів переходу вимоги до нового кредитора, через що право Боржника на подання заперечень є порушеним; -невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, визначені статей 512-518 Цивільного кодексу України, та не застосував норми матеріального права, передбачені статтями 1077-1079 Цивільного кодексу України, статтею 350 Господарського кодексу України, положеннями Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також висновки щодо застосування норм права, визначені Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у господарській справі № 909/968/16, оскільки на думку відповідача договір відступлення права вимоги №21120 від 21.12.2020 є договором факторингу. При цьому ТОВ «ТЕХНО-ЛІДЕР», який отримав право вимоги до Боржника за договором №21120 від 21.12.2020, не є фінансовою установою та не включений до Державного реєстру фінансових установ, що в сукупності з фактичною відсутністю заборгованості, право вимоги якої відступається за цим Договором, визначає вказаний Договір недійсним. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2021 для розгляду справи № 905/1145/20 сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Пушай В.І., суддя Стойка О.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтертранс ЛТД» пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 20.01.2021 у справі № 905/1145/20; відкрито апеляційне провадження у цій справі; запропоновано іншим учасникам справи у строк до 27.04.2021 (включно) подати до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу; справу № 905/1145/20 призначено до апеляційного розгляду на 11.05.2021 о 12:30 год. з повідомленням її учасників. У встановлений судом строк відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надійшли. Явку повноважних представників у судове засідання 11.05.2021 заявник, позивач та відповідач не забезпечили, хоча судом апеляційної інстанції вжито заходів щодо їх належного повідомлення про місце, дату та час судового засідання. У справі містяться рекомендовані поштові повідомлення (№№ 6102255118845, 6102255118837, 6102255118829), які свідчать про вручення ухвали суду від 12.04.2021 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду на 11.05.2021 о 12:30 год, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтертранс ЛТД» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Техно-Лідер». Направлена на адресу місцезнаходження іншого учасника справи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтранс ЛТД», с.Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «ШОЛД») (код ЄДРПОУ 37606208) копія ухвали про відкриття провадження у справі та призначення скарги до розгляду, повернулася до суду з відміткою Укрпошти: «адресат відсутній за вказаною адресою». За вказаних обставин та з урахуванням вимог, передбачених положеннями частин 2, 3, 4 статті 120 та частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ТОВ «Спецтранс ЛТД», с.Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «ШОЛД») (код ЄДРПОУ 37606208) вважається таким, що належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи. Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи те, що явка представників учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників заявника, позивач та відповідача, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом. Згідно зі статтею 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з огляду на таке. Предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду, постановлена за результатами розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Одним із основних доводів заявника апеляційної скарги є твердження про неналежне його повідомлення судом першої інстанції про дату, час та місце судового засідання 20.01.2021, в якому було постановлено ухвалу суду першої інстанції. Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі, якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Отже, зі змісту наведеної норми вбачається, що безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, є розгляд справи за відсутності будь-кого з учасників за умови не повідомлення його належним чином про дату, час і місце судового засідання. Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2021 до Господарського суду Донецької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Лідер» про заміну сторони виконавчого провадження б/н від 29.12.2020. При вирішенні питання щодо прийняття вказаної заяви до розгляду судом першої інстанції встановлено, що вона відповідає вимогам частин першої та другої статті 170 Господарського процесуального кодексу України. Згідно частини другої статті 170 Господарського процесуального кодексу України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Разом із тим, доданими до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Лідер» про заміну сторони виконавчого провадження б/н від 29.12.2020 матеріалами не підтверджується, що її було також надіслано (надано) іншим учасникам справи (провадження). Незважаючи на це, Господарський суд Донецької області своєю ухвалою від 13.01.2021 призначив розгляд вказаної заяви у судовому засіданні на 20.01.2021 о 12:45 год. Даною ухвалою судом першої інстанції сторонам запропоновано надати письмові пояснення по суті поданої заяви про заміну сторони виконавчого провадження разом із доказами направлення пояснень на адресу заявника. Також роз`яснено, що неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. При постановлені оскаржуваної ухвали від 20.01.2021 Господарський суд Донецької області зазначив, що учасники провадження (заявник, позивач та відповідач) у судове засідання 20.01.2021 не з`явилися. Водночас, матеріали справи не містять відомостей про одержання заявником, позивачем та відповідачем ухвали суду першої інстанції від 13.01.2021 про призначення до розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Лідер» про заміну сторони виконавчого провадження б/н від 29.12.2020. За змістом статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Згідно зі статтею 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Відповідно до частини третьої статті 334 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Положеннями частин 2, 3, 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Відповідно до частини п`ятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Частиною шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання. Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи є обов`язком суду, а відсутність на час проведення судового засідання в матеріалах справи доказів належного повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи - є підставою для відкладення розгляду справи згідно з вимогами пункту 1 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, розгляд справи, зокрема, заяви про заміну сторони її правонаступником, судом за відсутності учасників справи та інших осіб є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Колегія суддів зазначає, що право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження. Крім того, зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів. Як вбачається з матеріалів справи, на момент прийняття ухвали від 20.01.2021 у суду першої інстанції були відсутні відомості про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання. Отже, за відсутності у суду першої інстанції відомостей щодо належного повідомлення відповідача про судове засідання, яке було призначено на 20.01.2021, суд мав відкласти розгляд справи та вжити заходів для перевірки інформації щодо його належного повідомлення про судове засідання. Також перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що необізнаність відповідача про розгляд судом заяви про заміну сторони стягувача правонаступником мала наслідком порушення його прав на подання заперечень проти цієї заяви, які мають значення для правильного вирішення вказаного питання. Враховуючи вказане вище, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстави, визначеної пунктом 3 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, як така, що постановлена з порушенням судом норм процесуального права. Щодо суті апеляційної скарги на судове рішення, прийняте за результатами розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. У постанові від 25 березня 2021 року у справі № 910/11030/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив про те, що: «питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 52 ГПК України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої - третьої, п`ятої статті 334 ГПК України: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі № 1404-VIII органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону № 1404-VIII). Верховний Суд звертає увагу, що стаття 52 ГПК України вміщена до розділу І «Загальні положення» глави 4 «Учасники судового процесу» цього Кодексу, якими регламентуються загальні засади відносно кола учасників, сторін, третіх осіб судового провадження, осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, їх прав та обов`язків тощо. Натомість стаття 334 ГПК України розташована в розділі V «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах», що присвячений врегулюванню відносин, пов`язаних з примусовим виконанням судових рішень. Звідси нормативні приписи статті 52 ГПК України слід вважати загальними по відношенню до приписів, закріплених статтею 334 цього Кодексу. Вирішувати питання про заміну сторони виконавчого провадження слід з урахуванням норм Закону № 1404-VIII. Так, частиною першою статті 15 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Відповідно до пункту 13 розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція), правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. З аналізу наведеного нормативного регулювання можна зробити висновок про те, що виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво». Поряд із цим, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.11.2020 у справі № 916/617/17 звернула увагу на те, що «на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 ГПК України« (пункти 74 та 75 зазначеної вище постанови). Як свідчать матеріали справи і не спростовано її учасниками, виданий на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 28.08.2020 № 905/1145/19 наказ від 01.10.2020, Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтранс ЛТД» до примусового виконання не пред`являвся і такі докази сторонами не надані. Колегія суддів враховує, що особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Водночас, заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі, до відкриття виконавчого провадження. Процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.08.2020 у справі № 917/1339/16. Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов`язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права. Зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду. Заміна сторони матеріального правовідношення врегульована, зокрема, положеннями статей 512 - 514 Цивільного кодексу України, якими передбачена заміна кредитора у зобов`язанні в разі виконання обов`язку боржника третьою особою. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Порядок заміни кредитора у зобов`язанні урегульовано нормою статті 516 Цивільного кодексу України, згідно з якою заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. За своєю правовою природою відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредитору і відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому зміна кредитора у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання. ТОВ «Техно-Лідер» вказало, що 22.12.2020 між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтранс ЛТД» було укладено договір відступлення права вимоги №211220, відповідно до пункту 1.2. якого останнє, як Первісний кредитор, відступило ТОВ «Техно-Лідер» (Новий кредитор) право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранс ЛТД» (Боржник) щодо виконання зобов`язань (стягнення боргу) за Договором №87-09/19 на надання послуг будівельними машинами, механізмами та автотранспортом від 23.09.2019, а також судових витрат, які були понесені Кредитором зі стягнення боргу, тобто зобов`язань, які підлягають стягненню на користь Кредитора за судовим рішенням Господарського суду Донецької області від 28.08.2020 у справі № 905/1145/20. У пункті 1.2. вказаного Договору зазначено, що загальна сума боргу, яка передається Новому кредитору за цим Договором складає 35324,86 гривень. Відповідно до пункту 2.1.1. Кредитор зобов`язаний з моменту підписання даного договору передати Новому кредитору усі права Кредитора та документи, що посвідчують право вимоги за судовим рішенням. Новий кредитор зобов`язаний сплатити Кредитору за передачу права вимоги суму в розмірі 3532,49 грн. протягом 10 робочих днів після дати укладання цього договору (пункт 2.2.1. Договору). Згідно пункту 3.1. Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань Боржника за судовим рішенням. З моменту набуття чинності даного договору Кредитор у повному обсязі втрачає право, а Новий кредитор набуває право вимоги до Боржника щодо належного виконання на користь Нового кредитора зобов`язань, передбачених судовим рішенням у розмірі 35 324,86 грн. У випадку порушення Боржником своїх зобов`язань за судовим рішенням - відшкодування збитків та сплати Новому кредитору штрафних санкцій у розмірі та на умовах, передбачених Договором №87-09/19 на надання послуг будівельними машинами, механізмами та автотранспортом від 23.09.2019 та чинним законодавством (пункт 3.2. Договору). Вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони стягувача) правонаступником, суд враховує, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. До суду докази визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги №211220 від 22.12.2020 не надходили. Відповідачем не підтверджено те, що договір про відступлення права вимоги №211220 від 22.12.2020 визнаний у встановленому порядку недійсним. Також колегія суддів вважає, що зазначений договір відступлення прав вимоги №211220 від 22.12.2020 не має ознак договору факторингу, через що відхиляє твердження відповідача в апеляційній скарзі про зворотне. Водночас, відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Однак колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за Договором. Поряд із цим, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а додаткові докази подаються виключно у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Досліджуючи обставини та подані на їх обґрунтування докази щодо правонаступництва у спірних правовідносинах, вирішуючи питання щодо підставності та обґрунтованості заяви про заміну сторони виконавчого провадження у цій справі, колегія суддів встановила, що рішення Господарського суду Донецької області від 28.08.2020 у справі № 905/1145/20 виконане ТОВ «Інтертранс ЛТД» у повному обсязі ще 06 жовтня 2020 року та на користь ТОВ «Спецтранс ЛТД» сплачено 35324,86 гривень, про що свідчать додані до апеляційної скарги платіжні доручення №№ 635, 636, 637 та виписки АТ «Райффайзен Банк Аваль» з поточного рахунку ТОВ «Інтертранс ЛТД» за період з 23.09.2019 по 26.02.2021. Надані скаржником додаткові докази не подавались суду першої інстанції, і відповідно і не були предметом розгляду місцевого суду з причин, що об`єктивно не залежали від нього, тому суд апеляційної інстанції приймає надані відповідачем додаткові докази. Поведінка позивача, який уклав договір уступки права вимоги № 211120 від 21.12.2020 майже через 2,5 місяці після виконання рішення, свідчить про його намагання приховати від ТОВ «Техно-Лідер» відомості про фактичну оплату Боржником заборгованості, що є предметом Договору уступки вимоги. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Як слідує з матеріалів справи рішення Господарського суду Донецької області у справі № 905/1145/20 від 28.08.2020 виконано відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертранс ЛТД» в повному обсязі, а тому необхідності заміни стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження колегія суддів апеляційної інстанції у даному випадку не вбачає. Таким чином, викладені в заяві обставини документально не підтверджені, тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Лідер» №б/н від 29.12.2020, яка ґрунтується на приписах статі 334 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог норм процесуального права, і ухвалив оскаржуване судове рішення за відсутності представника відповідача, якого не було повідомлено належним чином про час, дату і місце судового засідання, що мало наслідком помилковість висновку суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заяви ТОВ «Техно-Лідер» про заміну стягувача правонаступником, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Інтертранс ЛТД» підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду від 20.01.2021 у справі № 905/1145/20 - скасуванню з прийняттям у справі нового рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Лідер» №б/н від 29.12.2020 про заміну сторони виконавчого провадження слід відмовити, оскільки доводи апеляційної скарги підтверджують необґрунтованість вимог заявника. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішення, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача. Керуючись ст. 126, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 277, ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранс ЛТД», м.Дружківка, Донецька область на ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2021 у справі № 905/1145/20 задовольнити. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2021 у справі № 905/1145/20 скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Лідер» №б/н від 29.12.2020 про заміну сторони виконавчого провадження - відмовити. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на позивача. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтранс ЛТД», с.Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «ШОЛД») (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, будинок 16/3; код ЄДРПОУ 37606208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранс ЛТД» (84206, Донецька обл., місто Дружківка, вул. Енгельса, будинок 110; код ЄДРПОУ 37155502) 2270,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 17.05.2021. Головуючий суддя С.В. Барбашова Суддя В.І. Пушай Суддя О.В. Стойка