Постанова 4822 № 723/459/20
від 13.05.2021 ·ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 травня 2021 року м. Чернівці справа № 723/459/20 провадження №22-ц/822/478/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Височанської Н. К. суддів: Владичана А.І., Лисака І.Н. секретар Тодоряк Г.Д. за участю: представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , Красноїльської об`єднаної територіальної громади про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору дарування, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , та за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 лютого 2021 року, ухвалене під головуванням судді Дедик Н.П., В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У січні 2020 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , Красноїльської об`єднаної територіальної громади про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору дарування. Позовна заява обґрунтована тим, що вона перебувала з відповідачем ОСОБА_5 в зареєстрованому шлюбі з 07.05.2008 року по 17.10.2018 року. Під час їхнього шлюбу ОСОБА_5 звернувся до Красноїльської селищної ради із заявою про надання земельної ділянки для будівництва житлового будинку та рішенням ХХVІ сесії V скликання селищної Ради №90-26/10 від 27 жовтня 2010 року йому було надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження для надання земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 із земель запасу (пасовище). 18 листопада 2010 року проведено обстеження цієї земельної ділянки. На момент обстеження земельна ділянка була вільною. Після отримання висновку комісії про придатність земельної ділянки для будівництва, вона з відповідачем, починаючи з листопада 2010 року без відповідного дозволу на початок будівельних робіт та без затвердженого в установленому порядку проекту, без встановлення меж земельної ділянки в натурі, без одержання державного акту на землю, самочинно розпочали будівництво двоповерхового житлового будинку в АДРЕСА_1 , який на кінець 2013 року повністю не завершили будівництвом, однак побудували основні конструктивні елементи, звівши перший та другий поверхи з перекриттям, облаштували покрівлю металопрофілем, облаштували підлогу керамічною плиткою та ламінатом, залізобетонні сходи, а також побудували криницю. 28.12.2013 року ОСОБА_5 звернувся до селищної ради із заявою про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у приватну власність розміром 0,15 га для будівництва житлового будинку та обслуговування господарських споруд в АДРЕСА_1 , тобто на земельну ділянку, на якій в той час вже було побудовано житловий будинок. Не дивлячись на те, що земельна ділянка вже була забудована, за рішенням XX сесії VI скликання Красноїльської селищної ради №85-20/13 від 25.12.2013 року йому було надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки розміром 0,15 га безоплатно у приватну власність за рахунок земель запасу та рішенням ХХІІІ сесії VI скликання Красноїльської селищної Ради №31-23/14 від 20.06.2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу ОСОБА_5 та надано цю земельну ділянку йому безоплатно у приватну за рахунок земель запасу селищної ради. 18.06.2014 року відділ Держземагенства у Сторожинецькому районі здійснив державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки за кадастровим номером 7324555400:01:005:0211, за реєстраційним номером 391530873245 та 24.06.2014 року державний реєстратор видала свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 . Зазначає, що в подальшому вона дізналась про те, що ОСОБА_5 22.08.2018 року подарував спірну земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 7324555400:01:005:0211, своїй сестрі - відповідачці по справі ОСОБА_2 . Вказує на те, що вона не надавала згоду на відчуження земельної ділянки відповідачу, відповідно і не знала про оформлення договору дарування, вважає, що порушені її майнові права та інтереси, а саме законне право користуватись та розпоряджатись спільною сумісною власністю у майні подружжя, набутого під час шлюбу. Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд: визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7324555400:01:005:0211, видане 24.06.2014 року на ім`я ОСОБА_5 , розташовану в АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки, яка здійснена відділом Держземагенства у Сторожинецькому районі 18.06.2014 року, реєстраційний номер 391530873245; визнати недійсним договір дарування зазначеної земельної ділянки, укладений 22.08.2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 лютого 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до Красноїльської об`єднаної територіальної громади про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору дарування відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору дарування задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за кадастровим номером 7324555400:01:005:0211, укладений 22 серпня 2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Чернівецької області, зареєстрований в реєстрі за №1393. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 по 2394 грн. понесених судових витрат. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову до Красноїльської об`єднаної територіальної громади мотивоване тим, що виходячи з підстав та предмету позову, встановлено, що спір у позивачки є з відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .. За вимогами про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, виданого на ім`я ОСОБА_5 , скасування державної реєстрації, визнання недійсним договору дарування не може відповідати Красноїльська ОТГ, яку позивачка визначила співвідповідачем. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання недійсним договору дарування мотивоване тим, що на земельній ділянці, яка була набута відповідачем ОСОБА_5 в порядку безоплатної приватизації, в період шлюбу самочинно збудовано житловий будинок, який вже був зведений станом на 22.08.2018 р. - день укладення договору дарування земельної ділянки, що підтверджується письмовими доказами, показаннями свідків. За таких обставин оскаржуваним договором порушуються права позивачки щодо майна, набутого у шлюбі, а саме самочинної нерухомості, яка становить цілісний об`єкт із земельною ділянкою, на якій нерухомість розташована. При цьому, суд не вбачав підстав для застосування строку позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним договору дарування, про що клопотав представник відповідачки, та зазначив, що позивачкою не пропущено встановлений законом 3-річний строк позовної давності, а положення п.5 ч.2 ст.258 ЦК України не підлягають застосуванню в даній справі, так як стосуються спорів про розірвання договору дарування. Відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації зазначеної земельної ділянки, яка здійснена відділом Держземагенства у Сторожинецькому районі 18.06.2014 року, реєстраційний номер 391530873245, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_5 безоплатно відповідно до вимог Земельного кодексу України, тому режим спільного сумісного майна подружжя на цю земельну ділянку не поширюється. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників На дане рішення ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , подали апеляційні скарги. ОСОБА_2 в поданій апеляційній скарзі просить частково скасувати рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 лютого 2021 року в частині задоволення позовних вимог про визнання договору дарування недійсним та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачкою не доведено, що саме було зведено станом на 22 серпня 2018 року та який відсоток готовності мав житловий будинок, оскільки ОСОБА_2 набула у власність вільну земельну ділянку, а фундамент, стіни та покрівля нею зведені після отримання дозволу на початок виконання будівельних робіт. ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , в поданій апеляційній скарзі просить частково скасувати рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Стягнути з відповідачів судові витрати. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спірна земельна ділянка передану відповідачу в порядку безоплатної приватизації, тому режим спільного сумісного майна подружжя на цю земельну ділянку не поширюється, оскільки суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вказана земельна ділянка перебувала у користуванні подружжя та не була вільною від забудови. Позиція апеляційного суду Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_4 залишенню без задоволення. Обставини справи Судом встановлено, що 07.05.2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 07.05.2008 року уклали шлюб, після реєстрації якого ОСОБА_6 обрала прізвище « ОСОБА_2 ». Рішенням Сторожинецького районого суду від 17.10.2018 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було розірвано. З копій свідоцтв про народження: серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно рішення ХХVІ сесії V скликання Красноїльслької селищної ради №90-26/10 від 27.10.2010 року вирішено надати ОСОБА_5 дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження по наданню земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , за рахунок земель запасу селищної ради (пасовище). З акта (вибору) обстеження земельної ділянки для розміщення об`єкту містобудування, складеного комісією 08.11.2010 року, вбачається, що розглянувши заяву ОСОБА_5 та керуючись положеннями чинних нормативних документів і законодавчих актів, комісія вважає, що обстежена земельна ділянка площею 0,15 га, придатна для розміщення індивідуального житлового будинку. Згідно акту право ОСОБА_5 на земельну ділянку підтверджується рішенням Красноїльської селищної ради від 27.10.2010 р. №90-26/10, обстежувана земельна ділянка вільна від будівель та споруд. Згідно рішення ХХ сесії VІ скликання Красноїльслької селищної ради №85-20/13 від 25.12.2013 року вирішено надати ОСОБА_5 дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо ведення земельної ділянки безоплатно у приватну власність за рахунок земель селищної ради площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 . Згідно рішення ХХІІІ сесії VІ скликання Красноїльслької селищної ради №31-23/14 від 20.06.2014 року вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_5 , загальною площею 0,15 га, кадастровий номер 7324555400:01:005:0211, для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , а також надати зазначену земельну ділянку ОСОБА_5 у власність за рахунок земель запасу селищної ради. З копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.06.2014 року, індексний номер 23377184 вбачається, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0.15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7324555400:01:005:0211, що також підтверджується кадастровим планом земельної ділянки, копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №23377554 від 24.06.2014 року. Згідно довідки Красноїльської селищної ради від 31.07.2015 р. №827, житловий будинок, забудовником якого являється ОСОБА_5 , знаходиться по АДРЕСА_1 . 16.05.2017 р. між ОСОБА_5 та ПАТ ЕК «Чернівціобленерго» в особі начальника Сторожинецького РЕМ укладено договір №135/10-17 про стандартне приєднання до електричних мереж для будівництва і обслуговування житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 . З акту №13837, що є додатком №1 до Договору про постачання електроенергії від 25.07.2017 р., та акту №54240 про пломбування та технічну перевірку точки обліку у побутового споживача від 25.07.2017 р. вбачається, що прилад обліку - електролічильник встановлений на фасаді житлового будинку. З технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , виготовленого фізичною особою підприємцем КрицуломВ.І. 16.11.2018 року на замовлення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , вбачається, що у 2013 році за вказаною адресою побудовано двохповерховий житловий будинок загальною площею 157,3 кв.м. та криницю. Будівництво здійснено без дозволу. Відповідно до договору дарування земельної ділянки, посвідченого 22.08.2018 року приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Хоміцькою Н.Г., зареєстрованого в реєстрі за №1393, ОСОБА_9 подарував ОСОБА_2 земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7324555400:01:005:0211. Зазначена інформація підтверджується також інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №139839424 від 02.10.2018 року та №40544024 від 08.10.2018 року. Серед документів, наданих приватним нотаріусом на виконання ухвали суду, на підставі яких посвідчений вказаний договір дарування, наявна довідка Красноїльської селищної ради від 26.07.2018 р. №1329 про те, що земельна ділянка площею 0,15 га (кадастровий номер 7324555400:01:005:0211), яка знаходиться в АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_5 , отримана у власність в межах норм безоплатної приватизації. На земельній ділянці ніяких господарських будівель і споруд не розміщено, будівельні роботи не проводяться. Відповідно до довідки, виданої Красноїльською селищною радою 02.11.2020 року за №1529 на виконання ухвали суду про витребування доказів, повідомили, що довідка з вихідним №1329 від 29.07.2018 року, видана ОСОБА_5 щодо відсутності на земельній ділянці площею 0,15 га (кадастровий номер 7324555400:01:005:0211) будівель та споруд - видана помилково. 14.09.2018 року на ім`я ОСОБА_2 видано будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями №291-2018 від 14.09.2018 року в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією зазначеного будівельного паспорта та схемою забудови земельної ділянки, на якій позначено наявність на земельній ділянці житлового будинку та сараю. З копії повідомлення про початок виконання будівельних робіт, яке отримано Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області від ОСОБА_2 14.09.2018 року вбачається, що вона розпочинає будівництво індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 7324555400:01:005:0211. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам повністю не відповідає. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно із ч.1 ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11 січня 2011 року статтю 61 СК України доповнено частиною п`ятою такого змісту: об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. Вказана норма набула чинності з 08 лютого 2011 року, однак була виключена на підставі Закону України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка» № 4766 від 17 травня 2012 року, який набрав чинності 13 червня 2012 року. Натомість статтю 57 СК України доповнено пунктом 5 частини першої, згідно з яким особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації. Із урахуванням вказаних змін до Сімейного кодексу України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. При цьому тільки в період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду. Аналогічний висновок по застосуванню норм Закону України «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11 січня 2011 року зроблений в постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 1311/832/12 (провадження № 61-6409св18), від 12 листопада 2018 року в справі № 753/6139/14-ц (провадження № 61-27342св18) і від 12 червня 2019 року в справі № 409/1959/15-ц (провадження № 61-14257св18). Установивши, що спірна земельна ділянки, приватизована ОСОБА_5 та є його особистою власністю, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, виданого на ім`я ОСОБА_5 та скасування державної реєстрації зазначеної земельної ділянки, яка здійснена відділом Держземагенства у Сторожинецькому районі 18.06.2014 року, реєстраційний номер 391530873245. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору дарування земельної ділянки. Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети. Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам. За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина перша статті 717 ЦК України). Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України). Частиною першою статті 356 Цивільного кодексу передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Відповідно до пункту «а» частини першої статті 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК). Позивачка зазначає, що право на спірну земельної ділянки у неї виникло у зв`язку із будівництвом на цій земельній ділянці будинку спільно із відповідачем ОСОБА_5 як подружжя. За змістом частини четвертої статті 120 ЗК України, у редакції чинній на момент укладення договору дарування, при переході права власності на будівлю або споруду до кількох осіб, право власності на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Відповідно до положень статті 377 ЦК України у редакції, чинній на момент укладення договору дарування, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. За вимогами статті 19 Закону України № 1952-IV від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у редакції, чинній на момент укладення договору дарування, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є: державний акт про право власності на земельну ділянку; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; договір про приватизацію майна державних підприємств; договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку; нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об`єднання нерухомого майна; свідоцтво про право на спадщину; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду; рішення суду про право власності на об`єкт незавершеного будівництва; акти прийому нерухомого майна до експлуатації; договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили; інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом. За вимогами частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обґрунтовуючи підстави позову, ОСОБА_4 не надала документа, який посвідчує виникнення у неї речових прав на нерухоме майно за адресою спірної земельної ділянки, а тому ОСОБА_4 не підтвердила доказами обставини переходу до неї права на частку спірної земельної ділянки та порушення договором дарування її прав. Посилання суду першої інстанції на цілісність об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований є помилковим, оскільки житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 не набув ознак об`єкта нерухомого майна, у встановленому законом порядку зареєстрований не був та права власності на нього ніхто не набув. Натомість із змісту позовної заяви вбачається, що позивачка вважаючи житловий будинок, розташований на спірній земельній ділянці, об`єктом спільної сумісної власності зазначала, що вказаний будинок ними самочинно збудований та висловлювала намір звернення з позовом про визнання права на Ѕ частину вказаного житлового будинку як майна подружжя. Отже, питання щодо належності житлового будинку позивачці та відповідачу ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності на момент розгляду даної справи не вирішено ні судом, ні за згодою вказаних осіб. На вказане суд першої інстанції уваги не звернув та помилково визнав договір дарування недійсним, що є підставою для скасування рішення та відмови у задоволенні вказаної вимоги. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення в частині задоволення позовних вимог з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду в цій частині слід скасувати. Щодо розподілу судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, то розмір сплаченого нею судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1261,20 грн (з розрахунку 2102*0,4*150%) підлягає стягненню на її користь з позивачки ОСОБА_4 . Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 лютого 2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування скасувати. У задоволенні позову в цій частині відмовити. В решті рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 лютого 2021 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1261,20 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 17 травня 2021 року. Головуючий Н.К. Височанська Судді: А.І. Владичан І.Н. Лисак