Постанова 4820 № 356/21/21

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 356/21/21 Провадження № 22-ц/4820/806/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Грох Л.М., Костенка А.М., секретар судового засідання Чебан О.М., з участю державного виконавця Дунаєвецького районного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Мазуркевич К.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 24 березня 2021 року, суддя Шафікова Ю.Е., у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії головного державного виконавця Дунаєвецького районного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Мазуркевич Катерини Михайлівни, заінтересовані особи: Дунаєвецький районний відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Березанський міський відділ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), встановив: В січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення головного державного виконавця Дунаєвецького районного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), з вимогою про скасування арешту з карткового рахунку, на який він отримує заробітну плату в АТ «Райффайзен Банк Аваль». В обґрунтування скарги вказав, що державний виконавець у виконавчому провадженні ВП № 26636620 зі стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей, дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постановою від 25.03.2020 року наклав арешт на грошові кошти, розміщені на всіх рахунках, відкритих в АТ «Райффайзен Банк Аваль», в тому числі на картковий рахунок № НОМЕР_1 , на який йому нараховується заробітна плата, що, на думку скаржника, є протиправним, оскільки позбавляє можливості розпоряджатися своєю заробітною платою. Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 24 березня 2021 року в задоволенні скарги відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким вимоги скарги задовольнити. На обґрунтування скарги апелянт зазначив, що ухвала суду є незаконною, ухвалена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що, як вбачається з даних про рух коштів по картковому рахунку по картці № НОМЕР_2 за період з 29.02.2020 року по 08.04.2020 року, зарахування на рахунок проводилося лише заробітної плати. У довідці вказано, що цей рахунок є банківським поточним картковим рахунком клієнта, який відкривається на договірній основі для обліку грошових коштів клієнта та здійснення розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Такі докази вказують на те, що картковий рахунок № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 є одним і тим самим зарплатним рахунком, призначеним для виплати та отримання заробітної плати за основним місцем роботи заявника. Кошти, отримані в якості заробітної плати, мають особливу правову природу та захищені законодавцем від звернення на них стягнення, тому арешт, накладений на картковий рахунок, на який надходить заробітна плата, порушує гарантоване йому Конституцією України право на одержання винагороди за працю. Право на звернення безпосередньо до суду з відповідною скаргою передбачено законом та є ефективним способом захисту права скаржника, у зв`язку з чим посилання суду на те, що скарга апелянта є передчасною є необґрунтованим. В судове засідання апелянт не з`явився, в письмовій заяві просив розгляд справи судом провести без його участі, вимоги скарги підтримав, просив її задовольнити. Представник органу ДВС в суді проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши пояснення учасника справи, перевіривши матеріали справи колегія суддів доходить висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Дунаєвецькому районному відділі ДВС перебувало виконавче провадження №26636620 з примусового виконання виконавчого листа №2-310, виданого 13.05.2011 року Дунаєвецьким районним судом Хмельницької області, про стягнення з ОСОБА_1 , 1983 року народження, уродженця с. Кужелова Дунаєвецького району Хмельницької області, аліментів на користь ОСОБА_2 , на утримання дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходу, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.04.2011 року до досягнення повноліття старшою дитиною (т. 1, а.с. 43-254). Постановою від 25.03.2020 року головним державним виконавцем Дунаєвецького районного відділу ДВС накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках ОСОБА_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та всіх інших відкритих рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику (т. 1, а.с. 209). В матеріалах виконавчого провадження наявна довідка, видана ОСОБА_1 ТОВ «Альянс Холдинг» згідно якої з 25.02.2020 року останній працює на посаді оператора заправних станцій та отримує заробітну плату в АТ «Райффайзен Банк Аваль» на рахунок № НОМЕР_3 (т. 1, а.с. 12). Відмовляючи в задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з відсутності об`єктивних даних АТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо того, що картковий рахунок № НОМЕР_2 , з якого просив зняти арешт позивач, станом на момент звернення до суду зі скаргою є рахунком, на який він отримає заробітну плату та має статус рахунку зі спеціальним режимом використання. В той же час заявником не надано доказів щодо спеціального режиму використання рахунку, на який державним виконавцем було накладено арешт. Крім того, заявник у скарзі просив зняти арешт з рахунка № НОМЕР_2 , що не співпадає з даними довідки, виданій ОСОБА_1 ТОВ «Альянс Холдинг» про отримання заробітної плати на рахунок № НОМЕР_3 . Суд також зазначив, що арешт може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів скаржника, проте останній з такою заявою до державного виконавця не звертався, відтак звернення до суду з відповідною скаргою є передчасним. Висновок суду є обґрунтованим з огляду на наступне. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно з частиною 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Європейський суд з прав людини вказує, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19.03.1997 року). За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження», (Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно з пунктом 7 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Статтею 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Пунктом 2 частини 2 статті 48 Закону № 1404-VIII заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідно до частини 3 статті 52 Закону № 1404-VIII (в редакції, що діяла на час прийняття постанови про арешт рахунків скаржника) не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно з цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 59 Закону № 1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України. З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту з цих коштів згідно з ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати (правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі № 905/361/19). Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів. Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу. Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24.06.2015 року у справі №6-535цс15, від якого Велика Палата Верховного Суду не відступала. Як вбачається з матеріалів справи, постановою головного державного виконавця Дунаєвецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Мазуркевич К.М. від 25.03.2020 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на усіх розрахункових рахунках в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження та штрафів (т. 1, а.с. 209). Зокрема, арештовано грошові кошти, які знаходяться на картковому особовому рахунку № НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», який відкритий на ім`я ОСОБА_1 та використовується для виплати йому заробітної плати ТОВ «Альянс Холдинг» (т. 1, а.с. 210). АТ «Райффайзен Банк Аваль», на яке нормами статті 52 Закону № 1404-VIII покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_2 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. Рахунок ОСОБА_1 , на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, який використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. На цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати. Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено. Оскільки вказаний рахунок не є рахунком із спеціальним режимом використання, кошти, які знаходяться на цьому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 є його власністю та набули статусу вкладу, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника. Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Отже, арешт рахунку боржника не унеможливлює отримання ним заробітної плати, оскільки за його заявою заробітна плата може бути видана готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), а тому посилання апелянта на те, що накладення арешту на його грошові кошти порушує його право на отримання заробітної плати є необґрунтованим. Доводи апелянта про помилковість висновків суду щодо недоведеності тотожності банківських рахунків на законність постановленого судового рішення не впливають. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими. Керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 24 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 14 травня 2021 року. Судді: Р.С. Гринчук Л.М. Грох А.М. Костенко