Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/1526/21

14.05.21 33/812/188/21 Єдиний унікальний номер судової справи: 487/1526/21 Номер провадження: 33/812/188/21 Головуючий суддя апеляційного суду - Крамаренко Т.В. Категорія: ч.1ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 травня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Крамаренко Т.В., із секретарем судового засідання Колосовою О.М., захисника адвоката Долгова А.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Долгова Антона Геннадійовича на постанову судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, в с т а н о в и в: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 109532 від 20 лютого 2021 року, водій ОСОБА_1 20 лютого 2021 року о 01 год 15 хв в м. Миколаєві по вул. Генерала Карпенка, 44 керував транспортним засобом Totota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Водію на місці зупинки у присутності двох свідків у встановленому законом порядку було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер на що водій категорично відмовився, також було запропоновано проїхати до медичного закладу для проходження огляду, на що водій також відмовився. Постановою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Не погодившись із зазначеною вище постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Долгов А.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню оскільки, висновки суду не ґрунтуються на обставинах справи. Зазначає, що Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння від 20 лютого 2021 року, протокол про адміністративне правопорушення та направлення на огляд водія були складені працівниками поліції вже за відсутності ОСОБА_1 на місці події та після того, як працівниками поліції була не однократно проігнорована згода на проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. Наголошує на тому, що ОСОБА_1 не заперечує факту своєї відмови у проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, натомість не був проти пройти такий огляд в медичному закладі. Однак, працівники поліції дану згоду ігнорували та наполягали на проведенні огляду на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів. Звертає увагу на те, що на місці вчинення правопорушення, на час перебування там ОСОБА_1 будь які свідки, які повинні були бути залучені працівниками поліції для проведення огляду на стан сп`яніння були відсутні. А тому письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мають бути враховані судом, оскільки на момент зупинки ОСОБА_1 , вказані свідки були відсутні та не могли підтвердити факт знаходження ОСОБА_1 за кермом автомобіля Totota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 . Також вони були відсутні і в момент відмови ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а були залучені працівниками поліції вже після такої відмови для виконання необхідних для процедури притягнення до відповідальності формальностей (дача пояснень, підписи у Акті огляду). Крім того, судом першої інстанції вказані свідки не виклались в судове засідання для дачі пояснень, хоча їх свідчення були покладені в основу визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні вказаного правопорушення. Зауважує, що відеозапис що міститься в матеріалах справи має бути визнаний судом неналежним доказом, оскільки працівниками поліції був порушений порядок подачі електронних доказів по справі. Так, диск з відео був наданий у вигляді копії, не засвідченої електронним цифровим підписом уповноваженою на це особою. Також вважає, що відео з нагрудної камери поліцейського не може братись до уваги з огляду на постанову Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 216/5226/16-а. Вважає, що наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудної камери поліцейського не містить відомостей про вчинене правопорушення, окрім того, він є свідченням того, що ОСОБА_1 не були роз`яснені його права та обов`язки, а також свідченням того, що він спряв поліцейським та давав згоду на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. Заслухавши пояснення захисника - адвоката Долгова А.Г., який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі матеріали, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин адміністративної справи, а також вимогах закону. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі Правила)). Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП). Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно частин 1-3 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Аналогічні вимоги містить Інструкція Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція). Згідно з п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" №14 від 23 грудня 2005 року роз`яснено, що якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 109532 від 20 лютого 2021 року, водій ОСОБА_1 20 лютого 2021 року о 01 год 15 хв в м. Миколаєві по вул. Генерала Карпенка, 44 керував транспортним засобом Totota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Водію на місці зупинки у присутності двох свідків у встановленому законом порядку було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер на що водій категорично відмовився, також було запропоновано проїхати до медичного закладу для проходження огляду, на що водій також відмовився (а.с.1). Факт достовірності викладених у протоколі відомостей та факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку підтверджено підписами свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наявними в протоколі про адміністративне правопорушення та їх поясненнями, що є у матеріалах справи (а.с.5-6). Протокол підписано свідками без застережень, натомість ОСОБА_1 від підпису у протоколі відмовився, будь яких пояснень щодо цього не надав. Відповідно до відмітки в протоколі у ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія НОМЕР_2 від 27 серпня 2020 року, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався. Вказаний протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395. Істотних порушень співробітниками поліції при оформленні відносно ОСОБА_1 матеріалів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП положень ст. 256 КУпАП, а також вказаної Інструкції, судом апеляційної інстанції не встановлено. З направлення, що видане на ім`я ОСОБА_1 і яке міститься в матеріалах справи вбачається, що у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння (різкий запах з порожнини рота, млява мова, хитка хода). Натомість огляд в медичному закладі не проводився, у зв`язку з відмовою водія ОСОБА_1 (а.с. 4) Відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду, крім протоколу, також підтверджується відеозаписами, які містяться на диску та додані до протоколу серії ААБ № 109532 та на яких зафіксовано як ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у присутності двох свідків на місці зупинки за допомогою спеціального технічного пристрою Драгер та медичному зхакладі (а.с.6). Щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, хоча останній і говорить про те, що згоден проїхати в медичний заклад, однак своєю поведінкою цьому не сприяє, постійно телефонує батьку, та наголошує на тому, що поїде до медичного закладу лише з ним після його приїзду на місце вчинення правопорушення. Крім того, поведінка водія ОСОБА_1 на відео також свідчить про те, що у нього наявні ознаки алкогольного сп`яніння зокрема такі як: порушення координації рухів; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. ОСОБА_1 таким правом не скористався, протокол про адміністративне правопорушення не підписав, письмових пояснення по суті порушення не надав так як і зауважень щодо складеного протоколу. Отже, дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи, встановлено, що водій ОСОБА_1 , розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі у встановленому законом порядку. Таким чином, сукупністю проаналізованих доказів підтверджено, що ОСОБА_1 було порушено п. 2.5 Правил, тобто вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що судом не були допитані свідки, які підписали протокол про адміністративне правопорушення також не заслуговують на увагу, оскільки будь-яких клопотань про надання пояснень у суді цими свідками, не надходило, а тому у суду не було підстав для їх виклику, крім того, такого клопотання не було заявлено і під час апеляційного розгляду. При цьому факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення в їх присутності не заперечується, а навпаки підтверджується, про що зазначено його захисником в апеляційній скарзі. Доводи про те, що пояснення свідків не є належними доказами, не заслуговують на увагу, оскільки письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 узгоджуються зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та відеозаписом, що міститься в матеріалах справи, що відповідно до приписів ст. 251 КУпАП можуть бути доказами у справі про адміністративне правопорушення. Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення, направлення на огляд водія та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння були складені за відсутності ОСОБА_1 не заслуговують на увагу оскільки спростовуються дослідженими доказами наявними у справі. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ком пакт - диск з відеозаписом, що міститься в матеріалах справи не може бути доказом по справі та не може бути використаний при розгляді справи судом, так як і сам диск за своїми властивостями і відеозапис, що на ньому знаходиться мають сумнівне походження, не мають законного документального підґрунтя на приєднання до матеріалів справи, на увагу суду не заслуговують, оскільки події на відеозаписі відповідають обставинам справи, цілком узгоджуються з поясненнями свідків, з інформацією що міститься в протоколі. До того ж, даний диск був долучений до протоколу працівниками поліції, про що зазначено в протоколі, а тому сумніви щодо його походження у суду відсутні. Твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що відео з нагрудної камери поліцейського не може братись до уваги з огляду на постанову Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 216/5226/16-а суд не враховує, оскільки висновки вказаної постанови стосуються обставин, що були предметом розгляду тієї адміністративної справи та ніяким чином не стосуються обставин даної справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки обставини в цих справах не є аналогічними. До того ж, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних доказів щодо протиправності дій працівників поліції, зокрема на час зупинки та складання протоколу щодо оскарження таких дій та його результатів. Посилання в апеляційній скарзі, на те що провадження у справі мало бути закрите судом першої інстанції, у зв`язку з тим що станом на дату складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення КУпАП не передбачав відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння про, що було заявлено клопотання в суді першої інстанції під час розгляду справи та не вирішено судом, на увагу суду не заслуговує з огляду на таке. Так, до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, тобто до 01 липня 2020 року, КУпАП передбачав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Після набрання чинності зазначеним Законом, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, було виключено з частин першої та третьої статті 130 КУпАП та закріплено у статті 286-1 КК України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Статтею 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Слід зазначити, що близькі за змістом положення містяться у частині другій статті 4 КК України (найбільш близької галузі права), відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Зазначені положення кореспондуються з положеннями частини другої статті 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. В теорії права виділяють три види дії нормативно- правового акта: 1) пряма дія; 2) зворотна (ретроактивна) дія; 3) переживаюча (ультраактивна) дія. Переживаюча (ультраактивна) дія означає, що окремі положення нормативно-правового акту продовжують свою дію навіть після втрати чинності внаслідок скасування всього нормативно-правового акта чи зміни відповідної його частини. Зокрема, ультраактивність має місце тоді, коли приписи нормативно-правового акта, який діяв раніше, поширюються на не реалізовані або не припинені на момент втрати ним чинності правовідносини, оскільки дія акта, який вводиться замість діючого раніше, поширюється лише на нові правовідносини, що виникнуть після набрання ним чинності. Виходячи із цих положень до осіб, які після 01 липня 2020 року вчинили керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, має бути застосовано закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. У свою чергу, стаття 8 КУпАП передбачає, що закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Аналогічні положення містяться у частині другій статті 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Виходячи із зазначених положень особи, які після 01 липня 2020 року вчинили керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за статтею 286-1 КК України, адже Законом було посилено юридичну відповідальність і замість адміністративної відповідальності було передбачено кримінальну відповідальність, яка є найбільш суворою за змістом державного примусу та правовими наслідками. Відсутня в такому випадку і підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена пунктом 6 частини першої статті 247 КУпАП, яка передбачає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність, оскільки в цьому пункті йдеться про випадки скасування акту, яким встановлена адміністративна відповідальність, натомість у результаті внесення змін до статті 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, була не скасована, а навпаки посилена. Частина 1 ст. 130 КУпАП на офіційному сайті Верховної Ради на даний час дійсно викладена в редакції Закону № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року без врахування положень Закону № 720-IX від 17 червня 2020 року, який вніс зміни до Закону № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року. Проте цей факт сам по собі не впливає на кваліфікацію осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП після 03 липня 2020 року. За такого, доводи апеляційної скарги суд оцінює як спосіб захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності. Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову. Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_1 реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. З урахуванням наведеного, суд дійшов правильного висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. За таких обставин, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття справи за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 283, 294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Долгова Антона Геннадійовича - залишити без задоволення. Постанову судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.В. Крамаренко