Постанова 4809 № 405/4812/16-ц

ПОСТАНОВА Іменем України 20 квітня 2021 року м. Кропивницький справа № 405/4812/16-ц провадження № 22-ц/4809/531/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І., за участю секретаря судового засідання Деменко О.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 жовтня 2020 року у складі судді Іванової Л.А. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на усунення недоліків товару та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 05 листопада 2015 року між нею, як покупцем та ОСОБА_2 , як продавцем було укладено договір купівлі-продажу будинку, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Потьомкіною І.А., зареєстрований в реєстрі за №1656. При укладені договору відповідач гарантувала та стверджувала, що жодних прихованих недоліків в житловому будинку немає, він повністю придатний для проживання. Однак, переїхавши до будинку, позивач виявила, що у двох кімнатах, просідає підлога, у зв`язку з чим, вони потребують термінового ремонту. Укладаючи договір, відповідач не повідомила її про несприятливі умови проживання в цьому будинку, оскільки це значно вплинуло б на вартість будинку при купівлі. Вказала, що для встановлення вартості ремонтних робіт, які необхідно здійснити у кімнатах, позивач звернулась до будівельної компанії, якою було складено кошторис та встановлено, що ремонтні роботи будуть коштувати 43 892 грн. Відповідно до п. 8 Договору купівлі-продажу будинку, Продавець доводить до відома Покупця та гарантує, що: прихованих недоліків, які відомі Продавцю, та про які вона свідомо не попередила Покупця, відчужувана нерухомість не має. Вважає, що відповідач продала їй товар неналежної якості та під час продажу будинку застосувала обман щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки будинок не відповідає будівельним нормам та має суттєвий скритий недолік, який неможливо було виявити при візуальному обстеженні і який значно знижує цінність будинку та унеможливлює його використання за призначенням без усунення недоліку. У зв`язку з виявленням суттєвих недоліків, вона понесла не тільки матеріальні збитки, а й моральну шкоду, шкоду здоров`ю, оскільки з моменту виявлення недоліків, вона зазнала душевних страждань, які полягають у відсутності нормального сну, весь час знаходилася в нервовому стані, оскільки переймалась про можливість усунення цих недоліків, вартість ремонту. Зважаючи на зазначене, позивач просила стягнути з відповідача витрати на усунення недоліків товару в розмірі 43 892 грн. та моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. 17.10.2019 позивач подала заяву про збільшення позовних вимог та просила стягнути з відповідача витрати на усунення недоліків товару, які складаються з вартості необхідних ремонтно-будівельних робіт в житловому будинку АДРЕСА_1 в розмірі 83 997, 54 грн. та моральну шкоду в сумі 30 000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 жовтня 2020 року позовні вимоги залишено без задоволення. Суд дійшов висновку про недоведеність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Позивач ОСОБА_1 вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, таким, яке ухвалене судом першої інстанції без надання належної оцінки усім наявним у матеріалах справ доказам та фактичним обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги, що на момент придбання будинку - 05.11.2015, жодних недоліків нею виявлено не було, а як тільки вони з`явились - вона зафіксувала їх у письмових документах, які були надані до суду, зокрема: оригінал технічного паспорту; оригінал технічного висновку, який виконаний ПАТ «Проектно - вишукувальним інститутом «Кіровоградагропроект» 28.03.2016 та містить спростування пояснень ОСОБА_2 , а саме дату здійснення прибудов - літ. «а. аі, а2, Б - у 2012 році, фотофіксацію недоліків станом на березень 2012 року; оригінал акту попереднього розрахунку; копія розрахунку ремонту житлового будинку, тощо. Позивач звертала увагу суду, що технічний стан таких конструктивних елементів як підлога, стіни та фундамент не видимі для візуального обстеження і не могли бути виявлені під час огляду будинку та укладання договору. Недобросовісна поведінка особи, яка полягає в учиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Такий висновок зробив ВС в постанові № 234/334/15-ц. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги пояснення свідків та письмових доказів по справі - зокрема технічного висновку, який виконаний ПАТ «Проектно - вишукувальним інститутом «Кіровоградагропроект» 28.03.2016. Так, свідок ОСОБА_3 , який був безпосереднім виконавцем ремонтно-будівельних робіт в період з 2010 по 2015 роки в будинку АДРЕСА_1 , підтвердив порушення будівельних норм при укладанні полів, тому що за вказівкою відповідача туди скинули все будівельне сміття. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Константінов О.Ф. зазначив, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними. Зокрема, відповідачем було надано абсолютний доступ позивачу для огляду та з`ясування технічного стану житлового будинку, що не заперечувалося позивачем під час розгляду справи по суті, та підтверджено, зокрема, й п. 12 Договору купівлі-продажу, де сторонами засвідчено обставини того, що недоліків або дефектів, які б перешкоджали використанню будинку за призначення та про які б хотілося зазначити в договорі, на момент огляду не виявлено. Вважає, що якщо покупець, маючи реальну можливість виявити очевидні дефекти товару, не скористався цим правом до передання йому товару, то тягар доведення коли саме вони виникли, покладається на покупця. Тотожна позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного суду у постанові від 28.02.2018 року у справі № 215/46/16-ц. На думку представника відповідача позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами обставини того, що недоліки вказані експертом у висновку за результатом проведення судової будівельно-технічної експертизи були наявні на момент продажу спірного житлового будинку і були приховані від позивача. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Судом першої інстанції встановлено такі обставини 05 листопада 2015 року між відповідачем ОСОБА_2 , як продавцем, та позивачем ОСОБА_1 , як покупцем, було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будинку за номером АДРЕСА_1 , житловою площею 44, 3 кв.м, загальною площею 75, 8 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 0, 0538 га, кадастровий номер 3510100000:14:122:0098, продаж житлового будинку вчинено за 154 500 грн. Пунктом 8 зазначеного Договору продавець доводить до відома покупця, що прихованих недоліків, які відомі продавцю, та про які вона свідомо не попередила покупця, відчужувана нерухомість не має; крім того, з моменту набуття права власності на вказане майно вона не здійснювала самочинних перебудов чи перепланувань у ньому, не будувала/добудовувала самовільно господарсько-побутових будівель; на день укладання цього Договору усі технічні характеристики відповідають зазначеним у документах, що підтверджують її право власності на цей будинок. В свою чергу, покупець відповідно до п.12 Договору доводить до відома продавця та гарантує, що нерухомість, що є предметом цього договору, оглянута нею до підписання цього документа. Недоліків чи дефектів, які б перешкоджали її використанню за призначенням та про які б вона хотіла зазначити в договорі, на момент огляду виявлено не було. Справа містить технічний висновок стану житлового будинку по АДРЕСА_2 від 2016 року та експертний висновок, складений за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №161 від 04 березня 2019 року . Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення В судовому засіданні апеляційного суду позивач та її представник підтримали доводи апеляційної скарги. Представник відповідача просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 05 листопада 2015 року позивач придбала у відповідача житловий будинок за номером АДРЕСА_1 , житловою площею 44,3 кв.м, загальною площею 75, 8 кв.м. Пунктом 8 зазначеного Договору продавець засвідчує, що прихованих недоліків, які їй відомі, та про які вона свідомо не попередила покупця, відчужувана нерухомість не має; крім того, з моменту набуття права власності на вказане майно вона не здійснювала самочинних перебудов чи перепланувань у ньому, не будувала/добудовувала самовільно господарсько-побутових будівель; на день укладання цього Договору усі технічні характеристики відповідають зазначеним у документах, що підтверджують її право власності на цей будинок. В свою чергу, покупець відповідно до п.12 Договору доводить, що нерухомість, що є предметом цього договору, оглянута нею до підписання цього документа. Недоліків чи дефектів, які б перешкоджали її використанню за призначенням та про які б вона хотіла зазначити в договорі, на момент огляду виявлено не було. Відповідно до статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Згідно з частиною першою статті 668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною першою статті 678 ЦК України передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. Частиною першою статті 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Отже, умовою відповідальності продавця за недоліки товару є виникнення цих недоліків до моменту передання товару покупцеві. Залежність настання відповідальності продавця від моменту виникнення недоліків пояснюється тим, що за загальним правилом, встановленим частиною першою статті 668 ЦК України, до моменту передання товару ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару несе продавець. При виявленні недоліків товару після переходу до покупця ризику його випадкового знищення або випадкового пошкодження саме на нього покладається обов`язок доведення того, що недоліки виникли до передання йому товару. Згідно з частиною другою статті 679 ЦК України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили. Згідно ч.1 ст. 675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. За загальним правилом, товар повинен відповідати вимогам по якості у момент його передачі від продавця до покупця. Це означає, що наслідки, які встановлені законодавством, зокрема вищенаведеними частиною другою статті 678 ЦК України при реалізації продавцем неякісної продукції настають у випадку, коли недоліки товару мали місце на час його передання покупцеві, але не були і не могли бути виявлені останнім у момент передання. Тобто вказані недоліки стосуються експлуатаційних (споживчих) властивостей товару і не пов`язані з його механічним пошкодженням, які можна виявити шляхом візуального огляду. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що встановлений частиною другою статті 679 ЦК України обов`язок продавця довести факт виникнення недоліків товару після його передання покупцеві покладається на нього у випадку, коли такі недоліки не є очевидними, оскільки в такому випадку покупець має можливість виявити ці недоліки і відмовитися від укладення договору або укласти його на інших умовах. Якщо ж покупець, маючи реальну можливість оглянути товар і виявити у ньому очевидні дефекти, не скористався цим правом до передання йому товару, а виявив їх після такого передання, то тягар доведення відповідно до частини першої статті 679 ЦК України покладається на нього. Отже, правове значення для правильного вирішення цієї справи має час (момент) виявлення покупцем недоліків товару до чи після його передання покупцеві. У даній справі убачається, що недоліки, які виявив позивач у придбаному нею будинку, не були очевидними, оскільки не мали видимих дефектів, і у покупця були об`єктивні перешкоди для їх виявлення під час огляду будинку, здійсненого нею перед укладанням договору купівлі-продажу, тобто вони були прихованими, що підтверджується висновками проведених експертних досліджень. Так, згідно висновків судової будівельно-технічної експертизи №161 від 04.03.2019: - причиною виникнення виявлених в ході проведення дослідження тріщин в стінах житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 є неякісне виконання будівельних робіт з влаштування фасадної теплоізоляції, а саме: відсутність армувальної сітки на всій площині фасаду, що не відповідає вимогам нормативно - правових актів в галузі будівництва та відповідає поняттю прихований недолік. - причиною виникнення деформації (прогину) підлоги в приміщеннях кімнат 1-6, 1-8, 1-9 в житловому будинку є неякісне виконання будівельних робіт з влаштування підлоги, а саме: виконання підстилаючого шару для підлоги одночасно з дерев`яних лаг та щебеневого насипу; недоущільнення щебеневого підстилаючого шару в тому числі через значну товщину шару (59 см) та вміст в ньому органічних часток (залишки деревина, паперу, ДВП), що являється невідповідністю вимогам нормативно-правових актів в галузі будівництва та відповідає поняттю прихований недолік. Дефекти у вигляді тріщин в стінах та деформації (прогину) підлоги у приміщеннях житлового будинку утворилися в період до березня 2016 року. Вартість ремонтно-будівельних робіт в житловому будинку, необхідних для усунення виявлених недоліків у вигляді тріщин в захисному та вирівнювальному шарах системи теплоізоляції та деформації (прогину) підлоги в приміщеннях кімнат 1-6, 1-8, 1-9 житлового будинку, станом на 04.03.2019, складає: 72089,56 грн без врахування ПДВ; 83997,54 грн з урахуванням ПДВ. При цьому, як убачається з матеріалів експертного дослідження, важливе значення для правильного вирішення питання прихованості недоліків має те, що причини виникнення тріщин в стінах житлового будинку та деформації (прогину) підлоги в приміщеннях кімнат будинку були встановлені експертом, лише, шляхом часткового розкриття конструкцій зовнішнього покриття фасадної теплоізоляції та підлоги. Таким чином, недоліки придбаного позивачем будинку були прихованими і не могли бути виявлені покупцем при звичайному зовнішнього огляді його конструкцій. Тому не можна погодитися із твердженням відповідача, викладеному ним у відзиві на апеляційну скаргу про те, що покупець мала реальну можливість виявити очевидні дефекти, оскільки ці дефекти не мали характеру очевидних. Зазначене свідчить, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 89 ЦПК України, надав неправильну оцінку доказам у справі, що призвело до ухвалення помилкового рішення. Отже, є всі підстави для стягнення з відповідача коштів, які необхідні для усунення прихованих недоліків проданого нею будинку позивачуачу у розмірі визначеному експертом без урахування ПДВ, а саме 72089,56 грн, оскільки позивачем не доведено, що ремонтні роботи в будинку будуть виконуватися суб`єктом підприємницької діяльності, який є платником ПДВ. Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне. Згідно з вимогами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди. Позивачем не надано доказів, що укладений між сторонами договір купівлі продажу будинку передбачав відшкодування моральної шкоди у разі його продажу з прихованими недоліками. Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки такий вид цивільної відповідальності не передбачений нормами закону, які регулюють спірні правовідносини та умовами договору. Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року (справа № 751/2547/16-ц), якою скасовано постанову суду апеляційної інстанції про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із недоліком придбаного товару та залишено без змін рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено у задоволенні вимоги про стягненні моральної шкоди. Такі ж правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 24 грудня 2019 року (справа № 164/983/16-ц) та від 28 лютого 2018 року (справа № 235/2722/16-ц). Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення коштів в рахунок компенсації витрат необхідних для усунення прихованих недоліків будинку та відмови у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди. Щодо судових витрат Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Відповідно до ч. 1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвокатом, відповідачем надано: копію договору про надання правової допомоги б/н від 21.03.2017; квитанції до прибуткового касового ордера про сплату позивачем послуг з правничої допомоги в сумі 5000 грн; розрахунок суми вартості надання правової допомоги (а.с. 89,90, том 1, а.с. 30,31, том 2). Оскільки, відповідачем, в передбаченому ЦПК порядку, надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн, то пропорційно до задоволених вимог (77%) з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 3850 грн, з розрахунку (5000 х 77%) : 100 = 3850). Також, з відповідача пропорційно до задоволених вимог підлягає стягненню 2936 грн в рахунок компенсації понесених витрат зі сплати судового збору, з розрахунку (3813,18 х 77%) : 100 =2936), 8740 грн в рахунок компенсації витрат на проведення експертних досліджень, з розрахунку (11000 х 77%):100 = 8740). Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 жовтня 2020 року скасувати. Увалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 72089 (сімдесят дві тисячі вісімдесят дев?ять) грн 56 коп в рахунок компенсації витрат необхідних для проведення ремонтних будівельних робіт, пов`язаних з усуненням недоліків житлового будинку. В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2936 (дві тисячі дев`ятсот тридцять шість) грн 00 коп в рахунок компенсації понесених витрат зі сплати судового збору, 8740 (вісім тисяч сімсот сорок) грн 00 коп в рахунок компенсації витрат на проведення експертних досліджень та 3850 (три тисячі вісімсот п?ятдесят) грн 00 коп в рахунок компенсації витрат на правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 13 травня 2021 року. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Карпенко С.І. Мурашко