Постанова Кропивницький апеляційний суд № 405/7293/20

ПОСТАНОВА іменем України 13 січня 2021 року м. Кропивницький справа № 405/7293/20 провадження № 22-ц/4809/351/21 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Черненка В.В. за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , фізична особа підприємець ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 листопада 2020 року у складі судді Шевченко І.М., В С Т А Н О В И В : У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , фізична особа підприємець ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів. 18 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на нерухоме майно, належне відповідачеві, а саме на квартиру АДРЕСА_1 . Заяву обґрунтовано тим, що позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 156 100 грн. Вказані кошти відповідач отримав на виконання доручення за довіреністю, посвідчену приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Лимар О.А., зареєстровану в реєстрі за №169, якою надано право укладати правочини щодо розпорядження (продавати, передавати в оренду, позичку, обмінювати тощо) за ціну, на строк та на умовах за їх розсудом належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , виданого 06 лютого 2019 року ТСЦ 3541, транспортним засобом марки Peugot, модель 107, випуску 2012 року, номер шасі НОМЕР_2 , тип загальний легковий, реєстраційний номер НОМЕР_3 . ОСОБА_2 протягом більше одного року ухиляється від безумовного обов`язку віддати (повернути, сплатити) належні йому 156 100 грн, а також замовчує будь-яку інформацію щодо проданого транспортного засобу. Посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову. Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 листопада 2020 року заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просила оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Посилається на те, що спосіб забезпечення позову не є спів розмірним із предметом спору у справі з огляду на те, що вартість арештованої квартири значно перевищує суму предмету спору. ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити. Позивач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, у судове засідання апеляційного суду не з`явилися. Про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 ,направила клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника (а.с.69). Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності позивача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів (а.с.1-5). 18 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с.41-43). Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та співмірність заходів забезпечення заявленим вимогам, оскільки відчуження даного об`єкта нерухомого майна зробить неможливим або утрудненим виконання рішення суду в разі задоволення позову ОСОБА_5 . Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з п.п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії. Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Крім того слід зазначити, що сторона відповідача, заперечуючи доводи заяви про забезпечення позову та оскаржуючи ухвалу суду про накладення арешту з підстав співмірності способу забезпечення із предметом спору, не надала жодних належних та допустимих доказів вартості квартири, на яку накладено арешт, що перешкоджає суду визначити співмірність обраному позивачем заходу забезпечення позову. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають обставинам справи. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не підтверджують невідповідність оскаржуваної ухвали вимогам процесуального законодавства та заявником не зазначено правових підстав, передбачених ст.379 ЦПК України, які б слугували підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвала суду без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 листопада 2020 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 18 січня 2021 року. Головуючий суддя О.І. Чельник Судді C.М. Єгорова В.В. Черненко