Постанова 4876 № 904/2104/19 (904/5521/20)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.05.2021 року м.Дніпро Справа № 904/2104/19 (904/5521/20) Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є., секретар судового засідання Крицька Я.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2021 (повне рішення складено 17.02.2021, суддя Владимиренко І.В.) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ СЕРВІС КОМПАНІ", м.Дніпро до публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", Дніпропетровська область, місто Кам`янське про стягнення заборгованості за договором підряду №19-0448-02 від 17.04.2019, пені, інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 2 741 385,18 грн та судового збору у розмірі 41 532,00 грн. ВСТАНОВИВ: І. Короткий зміст і підстави позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ СЕРВІС КОМПАНІ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" заборгованості за договором підряду №19-0448-02 від 17.04.2019 у сумі 2 564 675,21 грн, пеню в сумі 25 252,26 грн, інфляційні втрати в розмірі 56 648,26 грн, 3% річних 94 809,45 грн, а також судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті виконаних робіт згідно договору № 19-0448-02 від 17.04.2019 за актом №83 від 31.05.2019 в сумі 1 374 150,22 грн та актом № 93 від 30.06.2019 в сумі 1 190 524,99 грн. ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2021 у даній справі позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ СЕРВІС КОМПАНІ» до публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення заборгованості за договором підряду №19-0448-02 від 17.04.2019, пені, інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 2 741 385,18 грн задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ СЕРВІС КОМПАНІ" суму основного боргу у розмірі 2 564 675,21 грн, пеню у розмірі 25 252,26 грн, інфляційні втрати у розмірі 56 648,26 грн, 3% річних у розмірі 94 809,45 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 41 120,77 грн. В частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 411,23 грн відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що факт наявності заборгованості за договором підтверджений матеріалами справи та не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами. Порушення строку оплати виконаних робіт є підставою для нарахування та стягнення з відповідача пені у розмірі 0,01 % від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня. Прострочення виконання грошового зобов`язання, відповідно до приписів ст.625 Цивільного кодексу України є підставою для стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи 3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в позові, в решті рішення залишити без змін. Аргументуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що чинне законодавство пов`язує виникнення грошового зобов`язання з оплати робіт саме з фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов`язального правовідношення. Акт приймання-передачі виконаних робіт за звітний місяць сам по собі є лише узагальнюючим документом, в якому фіксується зміст та обсяг господарських операцій, здійснених протягом звітного місяця і наведена в акті інформація повинна відповідати дійсним фактичним обставинам вчиненої господарської операції, тобто повинна бути достовірною, такою, що може бути документально підтверджена. На думку відповідача, позивачем не було надано до суду належних, достовірних та допустимих доказів, що прямо передбачені договором та в достатній мірі підтверджують дійсне виконання позивачем робіт в травні-червні 2019 року на загальну суму 2 564 675,21 грн, тобто заявлений розмір позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу не доведено позивачем належним чином. Позивачем не надано до суду щозмінних звітів та розшифровки за видами виконаних робіт з відображенням кількості розвантажених вагонів, найменування та кількості розвантаженого вантажу, тому з урахуванням п.6.3 договору акт приймання-передачі виконаних робіт не є таким, що підтверджує факт виконання робіт. Позивачем не надано доказів того, що він мав можливість та дійсно виконав заявлені ним в актах обсяги виконаних робіт. За твердженням скаржника, факт підписання з боку відповідач актів виконаних робіт не звільняє позивача від процесуального обов`язку довести дійсне виконання ним заявленого обсягу робіт, тобто документально підтвердити відомості про обсяги господарської операції, що наведені у акті виконаних робіт. З огляду на специфіку виконання розвантажувальних робіт за договором приймання замовником виконаних робіт від виконавця повинно здійснюватись щозмінно, проте керівники підприємств позивача та відповідача фізично не здійснювали приймання-передачі щозмінного обсягу виконаних робіт, вони лише підписали підсумковий документ за місяць. Надані позивачем акти приймання-передачі виконаних робіт від імені замовника підписані особою, що не зазначена у переліку уповноважених представників замовника у додатку №2 саме в цілях виконання даного договору. За недоведеності позивачем заявленого позову за основною вимогою про стягнення заборгованості за договором з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідно не підлягають задоволенню і вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат, які складаються із 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 41 120,77 грн. судового збору. 3.2 Доводи інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу господарського суду залишити без змін. В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначає, що за наявності підписаного без зауважень акту приймання-передачі виконаних робіт, посилання відповідача на необхідність позивача підтверджувати фактичне виконання робіт іншими документами є безпідставним, оскільки Цивільним кодексом України та договором було встановлено, що обставина виконання підрядних робіт має бути підтверджена чітко визначеним засобом доказування - актом приймання-передачі виконаних робіт. Акти виконаних робіт № 83 від 31.05.2019 на суму 1 374 150,22 грн та №93 від 30.06.2019 на суму 1 190 524,99 грн не визнавались недійсними в судовому порядку, відповідач не оспорює факт підписання актів генеральним директором ПАТ "ДМК". Складені акти приймання-передачі виконаних робіт відповідають як умовам додатку №4 до договору, так і вимогам до первинної документації, що міститься в статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Сторони не визначили в договорі від 01.04.2015 №15-0839-02, що виконання робіт підтверджується щозмінними звітами, або що вказані звіти є невід`ємним додатком до актів приймання виконаних робіт, отже посилання відповідача на ненадання вказаних актів є безпідставними, до того ж, договором обов`язок із ведення вказаних актів покладено на замовника. Відповідач надав зареєстровані ним в Єдиному державному реєстрі податкових накладних копії податкових накладним позивача від 31.05.2019 №14 та від 30.06.2019 №9 саме на ті суми, які вказані в актах виконаних робіт №83 від 31.05.2019 та №93 від 30.06.2019. Вказане, за твердженням позивача, свідчить про те, що відповідач скориставшись податковим кредитом з ПДВ на всю вартість виконаних робіт, фактично визнав виконання робіт у повному обсязі. ІV. Апеляційне провадження 4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.03.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кузнецова В.О., судді Вечірко І.О., Мороз В.Ф. Розпорядженням керівника апарату суду від 23.03.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Кузнецова В.О. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 23.03.2021 визначена колегія суддів у складі головуючого судді Верхогляд Т.А., судді Вечірко І.О., Мороз В.Ф. Розпорядженням керівника апарату суду від 26.03.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді Кузнецова В.О. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.03.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кузнецова В.О., судді Вечірко І.О., Мороз В.Ф. Розпорядженням керівника апарату суду від 29.03.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Мороза В.Ф. та перебуванням у відпустці судді Вечірка І.О. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 23.03.2021 визначена колегія суддів у складі головуючого судді Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2021; призначено справу до розгляду на 11.05.2021 на 11 годин 00 хвилин. 11.05.2021 у судове засідання з`явився представник позивача, який надав відповідні пояснення. Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та не забезпечив у судове засідання явку повноважного представника, надав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити у судове засідання явку представника відповідача через участь в іншому судовому засіданні. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено право кожного на судовий розгляд його справи упродовж розумного строку. У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України також закріплено розумність строків розгляду справи судом як одну з основних засад (принципів) господарського судочинства. Частинами 11,12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 зазначено, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження. У разі відкладення розгляду справи за відсутності достатніх підстав, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі « В`ячеслав Корчагін проти Росії», явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, враховуючи, що явка представників учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а відповідач був завчасно повідомлений про дату та час розгляду справи та не навів обставин, які б свідчили про неможливість забезпечити явку у судове засідання іншого представника. 11.05.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. 4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами 17.04.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю Індастріал Сервіс Компані (виконавець) та публічним акціонерним товариством Дніпровський металургійний комбінат (замовник) укладений договір № 19-0448-02 від 17.04.2019, за умовами якого виконавець зобов`язався виконувати роботи по вивантаженню, очищенню, підготовці вагонів під навантаження та здавання на вантажних фронтах замовника, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити вартість виконаних робіт згідно з цінами, які вказані у специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору (додаток № 1). Пунктом 5.3 договору встановлено, що оплата робіт за даним договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт за відповідний місяць. Відповідно до п.5.4. договору датою оплати вартості виконаних робіт вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку замовника. У випадку порушення строку оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня (п.8.2. договору). Пунктом 6.1. договору встановлено, що факт виконання роботи підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками замовника та виконавця та скріплюється печатками сторін. Форма акту визначена в додатку №4 до даного договору. Акт приймання-передачі виконаних робіт за звітний місяць виконавець зобов`язаний надати замовнику не пізніше 1-го числа місяця, наступного за звітним (п.6.2 договору). До акту додаються рахунок та розшифровка за видами виконаних робіт з відображенням кількості розвантажених вагонів, найменування та кількості розвантаженого вантажу на підставі звітів, які оформляються представником замовника і підписуються представником виконавця кожну зміну на вантажних фронтах. За умови відсутності зауважень до виконання роботи з боку замовника він розглядає та підписує акт не пізніше 2-го числа місяця, наступного за звітним (п.6.3. договору). Відповідно до умов договору в травні-червні 2019 року позивач виконував, а відповідач приймав роботи вивантаження, очищення, підготовки вагонів під навантаження та здавання на вантажних фронтах замовника, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт № 83 від 31.05.2019 на суму 1 374 150,22 грн та № 93 від 30.06.2019 на суму 1190524,99 грн., які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача без заперечень та скріпленні печатками сторін (а.с.73,74). Загальна вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт у травні-червні 2019 року складає 2 564 675,21 грн. У встановлений п.5.3 договору 30-ти денний строк з моменту підписання Сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, відповідач оплату виконаних позивачем робіт в сумі 2 564 675,21 грн не здійснив, тому позивач звернувся до господарського суду з даним позовом. 4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши встановлені на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Предметом спору в даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду №19-0448-02 від 17.04.2019. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Приписами статей 173,175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Укладений між сторонами договір за змістом та своєю правовою природою є договором підряду. Згідно ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст.846 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 5 ст. 321 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково. За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто неналежне виконання. У відповідності до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Враховуючи умови п.5.3. договору, строк оплати робіт, є таким, що настав: за актом виконаних робіт № 83 від 31.05.2019 на суму 1 374 150,22 грн 01.07.2019; за актом виконаних робіт № 93 від 30.06.2019 на суму 1 190 524,99 грн 30.07.2019. Факт виконання позивачем робіт за спірним договором підтверджується актами виконаних робіт № 83 від 31.05.2019 на суму 1 374 150,22 грн. та № 93 від 30.06.2019 на суму 1 190 524,99 грн, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача без заперечень та скріпленні печатками сторін (а.с.73,74). Доказів виконання зобов`язань за договором щодо проведення повного розрахунку за виконані роботи відповідачем не надано. Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2 564 675,21 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України). Згідно ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України). Згідно з п. 8.2. договору, у випадку порушення строку оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня. Позивач нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати робіт у розмірі 25 252,26 грн за період з 09.10.2019 по 30.01.2020. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд апеляційної інстанції вважає, що цей розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично вірним. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 56 648,26 грн за період з серпня 2019 по серпень 2020 року та 3% річних у розмірі 94 809,45 грн за період з 02.07.2019 по 07.10.2020. Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів вважає його арифметично правильним. З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суду погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 25 252,26 грн, інфляційних втрат у розмірі 56 648,26 грн та 3% річних у розмірі 94 809,45 грн. Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів враховує таке. Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України ). Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Відповідач заперечував проти заявленого позивачем розміру на оплату послуг адвоката та просив суд про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу до 4 000,00 грн. У справі, що переглядається, суд першої інстанції, враховуючи конкретні обставини справи, проаналізувавши наявні докази, зазначив про наявність підстав для часткового задоволення вищезазначеної заяви і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн. Іншу частину витрат нестиме позивач. Такий висновок прямо відповідає висновку, викладеному у пункті 6.1. постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19. З огляду на подані заперечення, фактичний об`єм наданих юридичних послуг, співмірність суми витрат із складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення заяви про відшкодування понесених позивачем судових витрат за представництво інтересів в суді першої інстанції в сумі 4 000,00 грн. Дійшовши висновку про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України, аргументовано поклав витрати по сплаті судового збору на відповідача, виходячи із суми задоволених позовних вимог. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення грошового зобов`язання. Так, частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Пунктом 6.1. договору встановлено, що факт виконання роботи підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками замовника та виконавця та скріплюється печатками сторін. Форма акту визначена в додатку №4 до даного договору. Акт приймання-передачі виконаних робіт за звітний місяць виконавець зобов`язаний надати замовнику не пізніше 1-го числа місяця, наступного за звітним (п.6.2 договору). До акту додаються рахунок та розшифровка за видами виконаних робіт з відображенням кількості розвантажених вагонів, найменування та кількості розвантаженого вантажу на підставі звітів, які оформляються представником замовника і підписуються представником виконавця кожну зміну на вантажних фронтах. За умови відсутності зауважень до виконання роботи з боку замовника він розглядає та підписує акт не пізніше 2-го числа місяця, наступного за звітним (п.6.3. договору). Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Частинами 1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Акти виконаних робіт № 83 від 31.05.2019 та №93 від 30.06.2019 підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, їх підписи скріплені печатками підприємств. Вказані акти містять всі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також складені у відповідності додатку №4 до договору . Таким чином, акти виконаних робіт № 83 від 31.05.2019 та №93 від 30.06.2019 є належними доказами в підтвердження факту виконання позивачем робіт за спірним договором. Апеляційний господарський суд вважає безпідставними посилання скаржника на відсутність щозмінних звітів та розшифровки за видами виконаних робіт з відображенням кількості розвантажених вагонів, найменування та кількості розвантаженого вантажу, оскільки відповідно до п.6.1 договору факт виконання робіт підтверджується саме актом приймання-передачі виконаних робіт. Відповідно до п.6.3 договору звіти оформляються представником замовника, тому відповідні примірники звітів повинні зберігатись у замовника. Умовами договору не визначено, що виконання робіт підтверджується щозмінними звітами, або що такі докази є невід`ємним додатком до актів приймання виконаних робіт. Ненадання позивачем щозмінних звітів та розшифровки за видами виконаних робіт з відображенням кількості розвантажених вагонів, найменування та кількості розвантаженого вантажу не звільняє відповідача від зобов`язання щодо виконання умов договору з оплати виконаних робіт. Підписавши акти приймання-передачі виконаних робіт без зауважень, відповідач погодився із фактичним виконанням позивачем підрядних робіт. У даному випадку відсутні підстави для надання позивачем доказів про підтвердження обсягів господарської операції, що наведені у акті виконаних робіт. Крім того, відповідач надав зареєстровані ним в Єдиному державному реєстрі податкових накладних копії податкових накладним позивача від 31.05.2019 №14 та від 30.06.2019 №9 саме на ті суми, які вказані в актах виконаних робіт №83 від 31.05.2019 та №93 від 30.06.2019. Таким чином, відповідач скориставшись податковим кредитом з ПДВ на всю вартість виконаних робіт, фактично визнав виконання робіт у повному обсязі. Колегія суддів не приймає до уваги аргументи скаржника, що надані позивачем акти приймання-передачі виконаних робіт від імені замовника підписані особою, що не зазначена у переліку уповноважених представників замовника у додатку №2 саме в цілях виконання даного договору Так, відповідно до додатку № 4 до договору акт виконаних робіт має бути підписаний генеральним директором ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" Подкоритовим О.Л., яким і було підписано спірні акти. Доказів на підтвердження обмеження повноважень у Подкоритова О.Л. щодо підписання вказаних актів відповідачем не надано. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції. 4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін. 4.5. Розподіл судових витрат Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, товариством з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ СЕРВІС КОМПАНІ" заявлено про стягнення з відповідача судових витрат та подання протягом п`яти днів після ухвалення постанови суду доказів на оплату правничої допомоги адвоката. З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність вирішення даного питання у судовому засіданні в порядку, передбаченому ст.ст.221, 244 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" відмовити. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2021 у справі №904/2104/19 (904/5521/20) залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Питання розподілу судових витрат (правничої допомоги) призначити до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2021 на 09 годин 10 хвилин. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку. Постанова складена у повному обсязі 14.05.2021. Головуючий суддя В.О. Кузнецов Суддя Л.А.Коваль Суддя А.Є.Чередко