Постанова Західний апеляційний господарський суд № 921/462/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" травня 2021 р. Справа №921/462/20 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого - судді Кравчук Н.М. суддів Мирутенко О.Л. Скрипчук О.С. секретар судового засідання Кобзар О.В. розглянувши апеляційну скаргу Чортківської міської ради за вих. 01-17/1540 від 10.12.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/3727/20 від 17.12.2020) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.11.2020 (суддя Шумський І.П., повний текст рішення складено 24.11.2020) у справі № 921/462/20 за позовом: Виконавчого комітету Чортківської міської ради Тернопільської області, м. Чортків, Тернопільська область до відповідача: Фізичної особи - підприємця Сандуляка Петра Ярославовича (надалі ФОП Сандуляк П.Я.), м. Чортків, Тернопільська область про визнання укладеним договору про пайову участь; стягнення 147806,20 грн пайового внеску за участю учасників справи: від позивача: Гуйван І.М. представник (розпорядження №284-К від 21.07.2020, довіреність № 01-17/1601 від 21.12.2020) від відповідача: Варода П.Б. адвокат (ордер № 1013828 від 16.02.2021) ВСТАНОВИВ: ВК Чортківської міської ради звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ФОП Сандуляк П.Я. про визнання укладеним договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури між Виконавчим комітетом Чортківської міської ради Тернопільської області та ФОП Сандуляком П.Я., в редакції, наведеній у прохальній частині позову та стягнення 147 806,20 грн пайового внеску. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.11.2020 у справі № 921/462/20 у задоволені позовних вимог відмовлено. Відмову в задоволенні позову мотивовано тим, що з 01.01.2020 стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» втратила чинність, тому станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення була відсутня норма закону, яка б зобов`язувала ФОП Сандуляка П.Я. укладати з міською радою договір про пайову участь. Відтак, суд не наділений повноваженнями визнавати укладеним договір, обов`язковість якого для відповідача не передбачена законодавством України. За відсутності підстав для задоволення основної позовної вимоги про визнання укладеним договору про пайову участь, тому, відповідно, суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення 147 806,20 грн пайового внеску. Не погоджуючись з даним рішенням, Чортківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані нею докази та аргументи, відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю. Зокрема, апелянт звертає увагу на те, що судом не враховано сталу практику Верховного Суду з вирішення подібних спорів щодо обов`язку замовника укласти договір про пайову участь після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію на підставі ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». А покликання суду на те, що відсутнє положення закону, яке зобов`язувало б ФОП Сандуляка П.Я. укласти з радою спірний договір у зв`язку із втратою чинності статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з 01.01.2020, скаржник вважає помилковим, оскільки в даному випадку, на його думку, необхідно застосовувати до спірних правовідносин ту редакцію закону, яка діяла на час їх виникнення. Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю. Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/1233/21 від 17.02.2021), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке. За інформацією офіційної веб-сторінки Державної архітектурно - будівельної інспекції України (за електронною адресою у мережі Інтернет dabi.gov.ua/declarate/list.php?sort=num&order=DESC) у грудні 2014 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області зареєстровано декларацію №ТП 143143640761 про готовність до експлуатації об`єкта під назвою Реконструкція існуючих торгових приміщень молочного павільйону у критий торгово - дозвіллєвий заклад: Тернопільська область, Чортківський район, м. Чортків, вул. Аптечна, 3 категорії складності, замовником проведення якої виступав Сандуляк Петро Ярославович (а.с. 16). 21.07.2017 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Чортківської міської ради за період з 01.01.2014 по 01.06.2017, за результатами чого складено акт №08-22/8 (а.с. 13-19). В якому встановлено, що в ході ревізії Чортківською місцевою прокуратурою надано 3 декларації про готовність об`єктів до експлуатації, по яких неукладено договори пайової участі, зокрема, Реконструкція існуючих торгових приміщень молочного павільйону у критий торгово-дозвіллєвий заклад м. Чортків, вул. Аптечна (замовник будівництва - СПД-ФО Сандуляк П.Я., декларація про готовність об`єкта до експлуатації № ТП 143143640761 від 30.12.2014, кошторисна вартість будівництва - 2956124,00 грн). Порушення допущено з вини забудовників, які не звернулись до Чортківської міської ради з відповідними заявами щодо укладення договорів про пайову участь, та міських голів в період їх роботи, якими не забезпечено укладання таких договорів (в тому числі у судовому порядку). По даному факту надано пояснення начальника відділу містобудування, архітектури та капітального будівництва Глущук У.І. та головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури та капітального будівництва Шепети Н.О., які вказали на те, що Відділом містобудування, архітектури та капітального будівництва міської ради проводилась робота та неодноразово надсилались листи про зобов`язання, звернутися в орган місцевого самоврядування (Чортківську міську раду) з заявою про обов`язковість укладення договору про пайову участь. За результатами проведеної роботи із частиною забудовників було укладено договори, іншими було надіслано в Чортківську міську раду заяви, що будівництво ще не розпочато та проводяться роботи по виготовленню проектно-кошторисної документації. По тих забудовниках, які не звернулися до Чортківської міської ради з заявою про укладення договору про пайову участь та не провели жодних дій щодо укладення даного договору, було надіслано лист в прокуратуру з проханням відреагувати на виявлені порушення. 20.03.2020 Чортківська міська рада звернулася до підприємця з претензією №01-17/438 про відшкодування збитків у розмірі 147 806,20 грн, обрахованих у розмірі 5% від кошторисної вартості будівництва (а.с. 25-26). У відповідь на дану претензію ФОП Сандуляк П.Я. листом б/н від 14.04.2020, звернув увагу на те, що закінчення будівництва об`єкту з реконструкції відбулось 26.12.2014, об`єкт введено в експлуатацію у грудні 2014 року, з посиланням на норми Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, зазначив, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту має укладатися до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. А відтак, зазначає про безпідставність вимог у претензії від 20.03.2020 (а.с. 27-28). 14.05.2020 позивач повторно звернувся до відповідача з листом, в якому просив останнього у строк до 15.06.2020 надіслати підписаний примірник договору про пайову участь забудовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чорткова по об`єкту будівництва: "Реконструкція існуючих торгових приміщень молочного павільйону у критий торгово-дозвіллєвий заклад в м. Чортків, вул. Аптечна згідно додатку та сплатити пайовий внесок у розмірі 147 806,20 грн шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Чортківської міської ради (а.с. 29-31). В якості додатків до листа №01-17/610 від 14.05.2020 позивачем долучено проєкт договору № 02 від 14.05.2020 про пайову участь, розрахунок величини пайової участі та графік оплати коштів пайової участі. Проте, ФОП Сандуляком П.Я. вищевказаний лист з додатками залишений без реагування, що і слугувало підставою для звернення міської ради до суду з даним позовом. При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності. За статтею 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок), і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву. Згідно з ч.1, ч.5 ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I - III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.( Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що 30.12.2014 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області зареєстровано декларацію №ТП 143143640761 про готовність до експлуатації об`єкта під назвою Реконструкція існуючих торгових приміщень молочного павільйону у критий торгово - дозвіллєвий заклад: Тернопільська область, Чортківський район, м. Чортків, вул. Аптечна, 3 категорії складності, замовником проведення якої виступав Сандуляк П.Я. Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. У ч.9 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності зазначено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Строк, визначений Законом України Про регулювання містобудівної діяльності для укладення договору пайової участі - протягом 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною такого обов`язку, і закінчення цього строку не припиняє цього обов`язку замовника та не звільняє замовника від обов`язку укласти договір. Адже невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою. Однак, 01.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-ІХ від 20.09.2019, відповідно до якого скасовано статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". За загальним правилом про дію цивільно-правових актів у часі, закріпленим в частині першій статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відповідні цивільно-правові відносини з дня набрання ними чинності. Водночас частина третя статті 5 ЦК України регламентує так звані «триваючі» відносини, тобто такі, які виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, але права та обов`язки зберігаються і після набрання чинності новим актом цивільного законодавства. До таких «триваючих» прав та обов`язків, що продовжують існувати, або до прав та обов`язків, що виникли вже після набрання чинності новими актами цивільного законодавства, мають застосовуватися положення цих актів. Отже, якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов`язків. Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між радою та підприємцем як замовником будівництва, хоч і виникли до внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та до прийняття і набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», однак продовжують тривати і після набрання чинності зазначеним законом, тобто, такі правовідносини є триваючими. Отже, відповідно до ч.3 ст. 5 ЦК України з огляду на триваючий характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами у справі та існували станом на дату скасування Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», такі зміни підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 904/454/18. Як правильно встановив суд першої інстанції, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати договори про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Частиною 3 статті 179 ГК України передбачено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 187 ГК України судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Правовий аналіз наведених положень статей 179, 187 ГК України дозволяє дійти висновку, що необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної вказівки закону на обов`язковість укладення певного договору, а застосуванню до таких правовідносин підлягає законодавство, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку. Отже, станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення була відсутня норма закону, яка б зобов`язувала ФОП Сандуляка П.Я. укладати з міською радою договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Чортків. Відтак, суд не наділений повноваженнями визнавати укладеним договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена, що також узгоджується з положеннями статті 19 Конституції України. Аналогічні висновки щодо застосування статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у вирішенні спору про укладення договору про пайову участь в інфраструктурі населеного пункту у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 13.01.2021 зі справи № 922/267/20, від 04.02.2021 зі справи № 904/2468/19. За таких обставин справи місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача укладати з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури. Беручи до уваги вищенаведене, оскільки відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про визнання укладеним договору про пайову участь, то відповідно похідна позовна вимога - про стягнення 147 806,20 грн пайового внеску до задоволення не підлягає. Колегія суддів не бере до уваги «Порядок пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чорткова», затвердженого рішенням Чортківської міської ради від 25.02.2011 (з врахуванням змін до нього рішенням Чортківської міської ради від 25.04.2012), ухваленого на виконання вимог ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності", яким передбачено обов`язок замовника у відрахуванні коштів до місцевого бюджету, оскільки у зв`язку із скасуванням обов`язку забудовників сплачувати пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, зазначений порядок не відповідає нормам закону. Покликання скаржника на неврахування судом першої інстанції сталої практики Верховного Суду у вирішенні подібних спорів щодо обов`язку замовника укласти договір про пайову участь після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію на підставі статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки наведені скаржником у апеляційній скарзі постанови Верховного Суду стосуються практики застосування зазначеної статті Закону, чинної на час вирішення судами спорів про визнання укладеними відповідних договорів. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст. 267 ЦК). Частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо позовні вимоги визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК та вирішити питання про наслідки такого спливу, тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. В даному випадку суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав його необґрунтованості та безпідставності, відповідно строк позовної давності не застосовується. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються вищенаведеним. Водночас, у контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про відмову у задоволені позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи. Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні. Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях суду першої інстанції. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Оскільки апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником. Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Чортківської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.11.2020 у справі № 921/462/20 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області. Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/. Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.05.2021. Головуючий суддя Н.М. Кравчук судді О.Л. Мирутенко О.С. Скрипчук