Постанова 4857 № 569/1746/16-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 569/1746/16-а пров. № А/857/5271/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М., секретаря судового засідання Максим Х.Б., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області (головуючий суддя Ковальов І.М.) про роз`яснення судового рішення, постановлену в м.Рівне 21 січня 2021 року у справі №569/1746/16-а за позовом ОСОБА_1 до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання провести перерахунок пенсії, В С Т А Н О В И В: 23.11.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про роз`яснення судового рішення від 11.04.2016 у справі №569/1746/16. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2021 року заяву про роз`яснення судового рішення задоволено. Роз`яснено, що постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2016 року у справі №569/1746/16-а передбачає: виплату пенсії за вислугу років, на умовах, зазначених у вказаній постанові, зокрема: у разі підвищення заробітної плати працівникам прокуратури проводити перерахунки пенсії згідно з ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ в редакції Закону від 12.07.2001 з розрахунку 84% від щомісячної (чинної) заробітної плати; зобов`язання здійснення відповідачем постійно наступних у часі перерахунків належної ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимального розміру, за документами пенсійної сплави та документами (в тому числі інформацією або довідкою відповідного органу прокуратури про заробітну плату, що містить необхідні дані (умови та складові заробітної плати) по посаді, з якої особа була звільнена на пенсію), додатково поданими пенсіонером, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що в рішенні суду зазначено, що пенсія позивачу була призначена відповідно до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ в редакції, чинній на час призначення, а тому до даних спірних правовідносин, слід застосовувати норми ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, до пенсії позивача не може бути застосоване обмеження максимального розміру. Суд першої інстанції задовольняючи заяву вказав, що незрозумілість судового рішення перешкоджає його належному виконанню. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що реалізація права особи має здійснюватися за нормами, чинними на моментом вираження волевиявлення такої особи у формі конкретних дій, право не може існувати на майбутнє. Скаржник вказує, що при розгляді заяви порушено права відповідача на належний захист інтересів, надання пояснень та доказів. Скаржник зазначає, що відсутні підстави для виплати пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, навівши мотиви з яких з такою апеляційною скаргою не погоджується та просить залишити без змін ухвалу суду першої інстанції. В судове засідання 06.05.2021 учасники справи не з`явились, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи. Щодо поданих позивачем клопотань про залишення апеляційної скарги без руху у зв`язку з несплатою апелянтом судового збору та про продовження строку розгляду справи, то в задоволенні таких ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2021, постановленими без виходу до нарадчої кімнати із занесенням секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, відмовлено. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що статтею 3 Закону України «Про судовий збір» визначено об`єкти справляння судового збору, а також процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється. При цьому розміри ставок судового збору залежать від характеристики об`єкта справляння: позовна заява, скарга чи інша заява (в деяких випадках - у поєднанні з характеристикою суб`єкта, який звертається до суду). Приписами статті 4 вказаного Закону не передбачено ставки судового збору за звернення із заявою про роз`яснення судового рішення, отже, за законом, на учасника справи не поширюється обов`язок сплати судового збору за звернення до суду з такою заявою, а тому, відповідно, і з апеляційною скаргою. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає. Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2016 року, яка набрала законної сили 11.07.2016, позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області, правонаступником якого є Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області, щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років у розмірі 84 відсотків середньомісячної (чинної) заробітної плати відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Зобов`язано Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області, як правонаступника управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області, здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 84 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідно до довідки прокуратури Рівненської області № 18-60вих.-16 від 02 лютого 2016 року без обмеження її граничного розміру та здійснювати відповідні виплати, починаючи з 01 січня 2016 року. Присуджено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 551 (п`ятсот п`ятдесят одна) гривня 20 копійок, що складаються із судового збору. При вирішенні справи Рівненський міський суд Рівненської області у постанові від 11.04.2016 дійшов висновку, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, оскільки внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Су першої інстанції вказав, що вирішуючи питання про застосування цього Закону № 1789-ХІІ у часі, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги ОСОБА_1 щодо проведення йому перерахунку пенсії за вислугу років у розмірі 84 відсотків середньомісячної (чинної) заробітної плати є обґрунтованими та доведеними. Звертаючись із заявою про роз`яснення судового рішення в справі №569/1746/16-а ОСОБА_1 просив суд роз`яснити, чи на виконання постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2016 року у справі №569/1746/16-а слід виплачувати пенсію за вислугу років, на умовах, зазначених у вказаній постанові, зокрема: у разі підвищення заробітної плати працівникам прокуратури проводити перерахунки пенсії згідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ в редакції Закону від 12.07.2001 з розрахунку 84% від щомісячної (чинної) заробітної плати; чи передбачає постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2016 року у справі №569/1746/16-а зобов`язання здійснення відповідачем постійно наступних у часі перерахунків належної ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимального розміру, за документами пенсійної сплави та документами (в тому числі інформацією або довідкою відповідного органу прокуратури про заробітну плату, що містить необхідні дані (умови та складові заробітної плати) по посаді, з якої особа була звільнена на пенсію), додатково поданими пенсіонером, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Статтею 254 КАС України встановлено, що за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, однак без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Тобто процесуальна процедура роз`яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення. При цьому, роз`яснено може бути лише судове рішення, яке набрало законної сили та не скасоване на момент звернення щодо його роз`яснення. Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить. Водночас, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, а тому роз`ясненню підлягають рішення суду у разі, якщо без такого роз`яснення їх важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно обов`язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності. У мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався, тоді як резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції. За загальними нормами права, роз`яснення судом ухваленого ним рішення здійснюється насамперед з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. У заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Роз`яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов`язкового характеру. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові 20 січня 2021 року у справі №360/3711/19. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що резолютивна частина рішення не може містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. У пункті 10 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції, а тому повинна містити чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, апеляційної чи касаційної скарги. Резолютивна частина судового рішення, за загальним правилом, повинна містити: висновок суду про задоволення позову (клопотання, подання), апеляційної чи касаційної скарги повністю або частково чи відмову в його (її) задоволенні повністю або частково, чи залишення його (її) без задоволення; висновок суду по суті вимог; розподіл судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили та його оскарження; встановлений судом строк для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій. У пункті 19 вказаної Постанови зазначено, що за правовою природою роз`яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз`яснення є його складовою. В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Звертаючись із позовом до суду, ОСОБА_1 у цій справі, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області щодо відмови йому у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років у розмірі 84 відсотків середньомісячної (чинної) заробітної плати відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок призначеної йому пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 84 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідно до довідки прокуратури Рівненської області № 18-60вих.-16 від 02 лютого 2016 року, без обмеження її граничного розміру та здійснювати відповідні виплати, починаючи з 01 січня 2016 року. Водночас, питання, на які позивач бажає отримати роз`яснення у порядку статті 254 КАС України, поставлені у такому аспекті, що вимагають від суду додаткового обґрунтування наведеного у судовому рішенні висновку щодо порядку вирішення спору між ним та відповідачем, а також вирішення питань, які не були предметом розгляду у справі №569/1746/16-а, тоді як роз`яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, а лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що підстави, з яких заявник просить роз`яснити судове рішення та питання, на які позивач хоче отримати роз`яснення, не відповідають нормам статті 254 КАС України, а надання правових порад щодо дій учасників справи після ухвалення судового рішення, не відповідає меті роз`яснення та у межах процедури роз`яснення судового рішення є неможливим. Підсумовуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції зауважує, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо наявності правових підстав для задоволення заяви позивача про роз`яснення постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2016 року у цій справі. Враховуючи положення статті 317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, що має наслідком скасування такої та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні заяви позивача про роз`яснення судового рішення у справі №569/1746/16-а слід відмовити. Керуючись статтями 230, 241, 243, 254, 308, 310, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2021 року про роз`яснення судового рішення у справі №569/1746/16-а скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 14.05.2021 згідно з ч.3 ст.321 КАС України