Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/4148/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/4148/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лобан Д.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо розрахунку розміру та перерахунку пенсії ОСОБА_1 в частині обмеження її максимального розміру, а також відмову у здійсненні перерахунку пенсії, викладену листі - відповіді від 07.09.2020 № 3117-3280/К-02/8-2500/20; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, без обмеження максимальним розміром, з дня призначення - з 07.12.2019 та здійснити виплату (доплату) різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав ще в грудні 2019 року, тобто з моменту призначення йому пенсії. Крім того, вказує про те, що суд першої інстанції незаконно зобов`язав головне управління провести перерахунок пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вірно встановлено судом першої інстанції позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 07.12.2019 та відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 07.12.2019 по 23.06.2020 отримував пенсію за вислугою років. Так, позивачу перераховано пенсію в розмірі 80% грошового забезпечення, що за вислугою з 07.12.2019 відповідачем визначено у сумі 16928,42 грн та обмежено максимальним розміром у сумі 16380 грн. Згідно з протоколу відповідача від 23.06.2020 позивачу призначено пенсію по інвалідності з 23.06.2020 в сумі 24276,11 грн. та обмежено максимальним розміром - 17120 грн., яку він отримує по даний час. 05 серпня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок його пенсії без обмеження її максимальним розміром та здійснити її доплату з урахуванням раніше проведених виплат. У відповідь на вказане звернення, відповідач, листом від 07.09.2020 № 3117-3280/К-02/8-2500/20 відмовив позивачу у проведенні перерахунку та доплати пенсії. Не погоджуючись з обмеженням розміру призначеної пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн. Відтак, з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод. За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України). Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII. У вказаному Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. Відповідно до пункту 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Тобто, з дня прийняття відповідного Рішення Конституційним Судом України - 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 16.04.2020 у справі №620/1285/19. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що частина сьома статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016. У свою чергу, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що просячи здійснити перерахунок пенсії з 07.12.2019, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду. Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. У триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу може ухилятися від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускати протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. У такому випадку суд у триваючих правовідносинах має вирішити питання захисту прав позивача у межах строку звернення до адміністративного суду. Оскільки пенсія є періодичним платежем, що виплачується щомісяця, про розмір виплати позивач знав, а тому про порушення своїх прав позивач мав знати отримуючи пенсію у розмірі, з яким він не погоджується. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять клопотань від позивача щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що права позивача на отримання сум періодичних платежів - пенсії, підлягають захисту в межах встановленого КАС шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, тобто за період з 28.03.2020. Беручи до уваги, що позов було подано до суду лише 28.09.2020, то позовні вимоги за період з 07.12.2019 по 27.03.2020 підлягають залишенню без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС. Згідно частиною третьою статті 123 КАС якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Аналогічну правову позицію застосування наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 19 грудня 2018 року по справі №725/1352/16-а, від 01 листопада 2018 року по справі №804/9874/14, від 31 липня 2018 року по справі № №311/32/17 (2-а/311/11/2017), від 31 липня 2018 року по справі №348/9/17. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Від наведених вище правових висновків Верховного Суду як найвищого суду, який забезпечує сталість та єдність судової практики, щодо застосування викладених норм права у подібних правовідносинах, палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду не відступала, а тому підстави для їх неврахування відсутні. Враховуючи залишення позову без розгляду за період по 27.03.2020, то позовні вимоги, з мотивів, наведених вище, підлягають задоволенню за період з 28.03.2020. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм процесуального права розглянувши спір по суті позовних вимог, що підлягали залишенню без розгляду у зв`язку з пропуском строків звернення до суду. Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає частковому скасуванню, а позов в частині позовних вимог за період з 07.12.2019 по 27.03.2020, залишенню без розгляду. Керуючись ст.ст. 34, 243, 311, 319, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, без обмеження максимальним розміром, з дня призначення - 07.12.2019 по 27.03.2020 та здійснити виплату (доплату) різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час скасувати, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким адміністративний позов залишити без розгляду. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя: Судді: