Постанова Київський апеляційний суд № 757/48019/19-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 травня 2021року м. Київ Справа № 757/48019/19-ц Провадження № 22-ц/824/6518/2021 Резолютивна частина постанови оголошена 12 травня 2021 року Повний текст постанови складено 13 травня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Журавльова Д.Д. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Міністерство соціальної політики України, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства соціальної політики України на рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року у складі судді Литвинової І. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про стягнення майнової та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: Історія справи Короткий зміст позовних вимог У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства соціальної політики України про стягнення майнової та моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що 17 грудня 2013 року ОСОБА_1 було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році 2 категорії серії НОМЕР_1 . Комісією зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства праці та соціальної політики України позивачеві визначено статус учасника ліквідації 3 категорії. На заяву позивача від 07 грудня 2012 року про призначення дострокової пенсії за віком, як учаснику ліквідації наслідків аварії рішенням Конотопського об`єднаного управління ПФУ Сумської області у призначенні такої пенсії відмовлено у зв`язку із відсутністю підтвердження роботи у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, для зменшення пенсійного віку на 8 років або від 10 до 14 календарних днів - на 5 років. Рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі № 818/1578/18 від 21 травня 2018 року, яке набрало законної сили 21 червня 2018 року, виконано частково 20 лютого 2019 року шляхом розгляду на засіданні Комісії та підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії

2. Позивач стверджував, що з вини Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України, яка 31 жовтня 2007 року (протокол № 10) визнала йому видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС категорії 2 (серія НОМЕР_1 ) безпідставною та визначила статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії

3. У зв`язку з цим він був позбавлений можливості на призначення дострокової пенсії за віком, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році. Також позивач вказував, що листом від 18 червня 2019 року Конотопське об`єднане Управління ПФУ Сумської області № 7672/03 повідомило, що станом на червень 2019 року сума пенсійної виплати становить 2 400,76 грн, тобто починаючи з 07 грудня 2012 року позивачеві з вини посадових осіб, які входили до складу Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не була призначена дострокова пенсія за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії

2. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з Міністерства соціальної політики України грошові кошти на відшкодування шкоди, заподіяної йому протиправними рішеннями у сумі 136 843,32 грн за період з 07 грудня 2012 року по 09 вересня 2017 року, тобто за 4 роки 9 місяців, як за дострокову пенсію за віком учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у 1987 році, яка не була призначена йому, та моральну шкоду у сумі 100 000,00 грн. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про стягнення майнової та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Міністерства соціальної політики України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн. Стягнуто з Міністерства соціальної політики України в дохід Держави судовий збір у розмірі 768,40 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Частково задовольняючи позовні вимоги в частині що стосуються відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із протиправності дій посадових осіб, що входили у склад Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України. Вирішуючи питання щодо суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд першої інстанції виходив із принципів розумності та справедливості, обставин справи, а саме характеру та глибини душевних страждань, яких позивач зазнав у протиправністю дій посадових осіб. Апеляційний розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . Постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року залишено без змін. Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, Київський апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. При цьому у своїй постанові винесеної за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 вказав, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову та визначення розміру моральної шкоди відповідає вимогам закону і обставинам справи. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги Міністерства соціальної політики України 12 березня 2021 року Міністерство соціальної політики України через засоби поштового зв`язку подало до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення печерського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що Мінсоцполітики діяло у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, та ніяким чином не порушувало права та інтереси позивача. Позивачем не наведено обґрунтування позовних вимог та не надано суду жодних доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому шкоди та її розміру. Позивачем не доведено протиправність поведінки органів державної влади та причинного зв?язку між такою поведінкою і заподіяною шкодо, а тому стягнення моральної шкоди протирічить нормам статті 1167 ЦК України, оскільки Мінсоцполітики не приймало і не має права приймати рішення щодо встановлення вищезазначеного статусу позивачу, так як прийняття такого рішення відноситься до компетенції Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, при Мінсоцполітики. Рух апеляційної скарги та матеріалів справи 17 березня 2021 року матеріали цивільної справи № 757/48019/19-ц надійшли до Київського апеляційного суду. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 березня 2021 року справу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року клопотання Міністерства соціальної політики України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року задоволено та поновлено його. Відкрито апеляційне провадження у цій справі. Копію ухвали про відкриття провадження разом з копіями апеляційної скарги та доданими до неї матеріалами надіслано учасникам справи і встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу тривалістю десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали. Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 березня 2021 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи. Доводи інших учасників справи Відзив на касаційну скаргу не надійшов. Позиція Київського апеляційного суду В судовому засіданні представник Міністерства соціальної політики України Нікитко А.М. підтримала доводи апеляційної скарги. За правилами частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Належним чином повідомлені про дачу, час та місце розгляду справи позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Волкова І.І. в судове засідання не з?явились, про причини своєї неявки суд не повідомили. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За викладених обставин, Київський апеляційний суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи № 757/48019/19-цза відсутності позивача ОСОБА_1 та його представник адвоката Волкової І.І., які про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Аргументи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про стягнення моральної шкоди. В цей же час, апеляційна скарга не містить аргументів щодо незгоди з рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про стягнення грошових коштів на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, а тому відповідно до правил частини першої статті 367 ЦПК України, оскаржуване судове рішення в цій частині в апеляційному порядку не перевіряється. Фактичні обставини справи Встановлено, що 17 грудня 1993 року позивачеві видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році 2-ї категорії серії НОМЕР_1 , замість якого Сумською облдержадміністрацією повторно було видано посвідчення серії № НОМЕР_2 від 12 квітня 2019 року безстроково також 2-ї категорії. 07 грудня 2012 року позивач звернувся із заявою про призначення йому дострокової пенсії за віком, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, рішенням Конотопського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Сумської області у призначенні пенсії відмовлено, у зв`язку із відсутністю підтвердження роботи у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, для зниження пенсійного віку на 8 років, або від 10 до 14 календарних днів для зниження на 5 років. Позивач є пенсіонером за віком, згідно з виданим Пенсійним фондом України 22 листопада 2017 року посвідченням № НОМЕР_3 . Листом № 07/375 від 10 березня 2011 року Управління праці та соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації Сумської області, за підписом Начальника Кохана Н. Г. , повідомлено представника позивача про визначення Комісією зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства праці та соціальної політики України, відповідно до протоколу № 10 від 31 жовтня 2007 року, ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3, відповідно до рішення Комісії Сумської обласної державної адміністрації з розгляду документів для видачі посвідчень громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і видано 14 грудня 2007 року посвідчення категорії 3 серії НОМЕР_4 . Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року у справі № 818/1804/17, що набрало законної сили 13 березня 2018 року, визнано протиправною відмову у розгляді на Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України особової справи ОСОБА_1 щодо визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 і видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, викладену в листі від 07 листопад 2017 року № 468/0/78-17/291; і зобов`язано Комісію розглянути на засіданні особову справу ОСОБА_1 щодо визначення йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії. Як вбачається із змісту вказаного рішення суду, серед встановлених судовим розглядом обставин, встановлено також і те, що відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 07 листопада 2017 року № 468/0/78-17/291 особова справа позивача була повернута без розгляду на засіданні Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, тобто фактично Комісією не було розглянуто подання Сумської обласної державної адміністрації і додані до нього документи щодо встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 ОСОБА_1 , не надано їм належної оцінки та не було прийнято відповідне рішення, чим порушено норми Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яким встановлено, що рішення Комісії оформлюється протоколом та може бути оскаржено в установленому законодавством порядку. Проте, даним Положенням не передбачено повернення без розгляду особової справи особи Комісією на своєму засіданні. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року у справі № 818/1578/18, що набрало законної сили 21 червня 2018 року, скасовано рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 27 лютого 2018 року у частині визначення відносно ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія 3, а також зобов`язано Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України прийняти рішення щодо підтвердження ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія

2. Як вбачається з листа № С-4206/20.1/21 від 18 березня 2019 року Відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за підписом заступника директора Департаменту Клименка Р. В., у відділі перебувало виконавче провадження № 57814602 з примусового виконання виконавчого листа № 818/1578/18 від 28 серпня 2018 року, виданого Сумським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Комісії із спірних питань визначити статус осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України прийняти рішення щодо підтвердження ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії

2. Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 05 березня 2019 року № 155/0/76-19/291 та витягу з протоколу № 1 засідання Комісії від 20 лютого 2019 року, ОСОБА_1 підтверджено статус учасника ліквідації категорії 2, про що міститься посилання у повідомленні № С-4206/20.1/21 від 18 березня 2019 року. Тобто рішення суду від 21 травня 2018 року у справі № 818/1578/18 фактично виконано 20 лютого 2019 року і постановою Відділу примусового виконання рішень прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 57814602, відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Мінсоцполітики листом № 728/0/78-19 від 26 квітня 2019 року повідомило позивача, що його особова справа 20 лютого 2019 року, згідно з протоколом 1, розглянута на засіданні Комісії та відповідно до рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року й окремої ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року, підтверджено його статус як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, а також проінформовано про прийняте рішення Сумську обласну державну адміністрацію листом від 11 березня 2019 року № 191/0/76-19/291. 26 червня 2019 року позивач звернувся із письмовою заявою до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства праці та соціальної політики України, у якій просив відшкодувати йому непризначену та не виплачену дострокову пенсію за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, яку він не отримав з вини Комісії, починаючи з 07 грудня 2012 року (з часу звернення) по вересень 2017 року. У відповідь на подану позивачем 26 червня 2019 року заяву до Мінсоцполітики надано лист від 02 липня 2019 року № 1118/0/78-19/293, за підписом Директора Департаменту Дейнега О., про те, що, згідно із документами, які були розглянуті на засіданнях Комісії, позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році у зоні відчуження 9 календарних днів, що надає право на визначення статусу учасника ліквідації аварії категорії

3. На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року та окремої ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року, позивачеві 20 лютого 2019 року визначено статус учасника 2 категорії з часу набрання чинності ним, якщо інше не зазначено у рішенні суду. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Надаючи оцінку аргументам, наведеним в апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить з такого. Позивач, посилаючись на протиправність дій посадових осіб, що входили у склад Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України, вказує, що був позбавлений права на отримання пільг, гарантованих статтею 21 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 797-Х11, чим заподіяні великі душевні та моральні страждання як особі, яка перебувала в зоні відчуження ЧАЕС у 1987 році і виконувала свій громадський обов`язок. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»). Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень встановлено статтею 56 Конституції України. Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя стаття 23 ЦК України). Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частина четверта стаття 23 ЦК України). Положеннями статей 170,176 ЦК України передбачено, що держава здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їх компетенції, встановленої законом. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Установивши, що наявність протиправних дій посадових осіб, що входили у складу Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України, що встановлено судовими рішеннями, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується і суд апеляційної інстанції зробив правильний та обґрунтований висновок про наявність підстав для стягнення моральної шкоди. Оцінюючи моральну шкода в сумі 10 000,00 грн, судом першої інстанції дотримані вказані вимоги, наведено відповідне обґрунтування. Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевних переживань чи страждань. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним немайновим втратам, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Аналізуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову та визначення розміру моральної шкоди відповідає вимогам закону і обставинам справи, доводами апеляційної скарги відповідача не спростовується. Таким чином, при ухваленні рішення судом першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди надана вірна оцінка наданим сторонами доказам, що були предметом дослідження в судовому засіданні суду першої інстанції, ним повно і об`єктивно з`ясовані дійсні обставини справи, перевірені доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким надано належну правову оцінку. Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції щодо стягнення моральної шкоди, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до незгоди з висновком суду першої інстанції в цій частині. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати мотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, серед іншого, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на приписи законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок, що випливає зі статті 6 Конвенції, з мотивування може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). У § 30 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дав відповідь на всі аргументи і доводи учасників справи, які мають важливе юридичне значення для правильного вирішення справи в частині, що стосується відшкодування моральної шкоди. Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правозалишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про стягнення моральної шкоди- без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення в цій частині відсутні. Щодо судових витрат Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій немає. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства соціальної політики України - залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про стягнення моральної шкоди - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна