Постанова 4824 № 754/12358/18

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 травня 2021 року м. Київ Справа № 754/12358/18 Провадження № 22-ц/824/6010/2021 Резолютивна частина постанови оголошена 12 травня 2021 року Повний текст постанови складено 13 травня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Журавльова Д.Д. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - закрите акціонерне товариство «Термо», розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Говорухи Максима Миколайовича на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року у складі судді Бабко В. В. у справі за заявою закритого акціонерного товариства «Термо» про перегляд рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року за нововиявленими обставинами по заяві закритого акціонерного товариства «Термо» про відновлення втраченого судового провадження у справі № 2-879/10 за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Термо» про визнання права власності на нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу дійсним та укладеним, В С Т А Н О В И В: Історія справи Короткий зміст та надходження заяви про відновлення втраченого судового провадження 05 грудня 2016 року до Апеляційного суду міста Києва надійшла заява закритого акціонерного товариства «Термо» (далі - ЗАТ «Термо») про відновлення втраченого судового провадження по справі № 2-879/10 за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо» про визнання права власності на нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу дійсним і укладеним та клопотання про визначення підсудності вказаної заяви. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року підсудність цивільної справи за заявою ЗАТ «Термо» про відновлення втраченого судового провадження у справі № 2-879/10 за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо» про визнання права власності на нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу дійсним та укладеним, визначено Деснянському районному суду міста Києва. У заяві заявник просив відновити в повному обсязі судове провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо» про визнання права власності на нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу укладеним. В обґрунтування своїх вимог заявник зазначав, що рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 лютого 2010 року по справі № 2-879/10 задоволено позов ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо», договір купівлі-продажу об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з нежилого приміщення: вбудовані приміщення магазину АДРЕСА_2 на першому поверсі склад - 1, приміщення 2, 3, 4, 5, 9, 10, 11, 17, 18, 20, 22, 26, 27, 29, 31, 32, 34, коридори - 6, 14, 21, 24, 28, 30, 33, комори - 7, 8, ванни - 12, 16, туалети - 13, 15, 19, 23, санвузол - 25, загальною площею 372,8 кв.м., що укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «Термо» визнано укладеним та дійсним та визнано за ОСОБА_1 право власності на зазначені нежитлові приміщення Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року повернуто апеляційну скаргу ТОВ «Термо» на вищезазначене рішення заявнику. Підставною для повернення скарги є та обставина, що Алуштинським місцевим судом Автономної Республіки Крим відмовлено Апеляційному суду міста Києва в направленні матеріалів зазначеної цивільної справи. Посилаючись на викладене та зазначаючи, що відновлення судового провадження необхідне для реалізації права на апеляційне скарження рішення суду, заявник просив суд свої вимоги задовольнити та відновити втрачене судове провадження по справі № 2-879/10 за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо» про визнання права власності на нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу дійсним і укладеним. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року заяву ЗАТ «Термо» про відновлення втраченого судового провадження задоволено. Відновлено втрачене судове провадження по цивільній справі № 2-879/10 за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо» про визнання права власності на нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу дійсним та укладеним. Встановлено, що в зазначеній цивільній справі Алуштинським міським судом Автономної Республіки Крим 25 лютого 2010 року винесено рішення наступного змісту: «Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю. Договір купівлі - продажу об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з нежилого приміщення: вбудовані приміщення магазину № НОМЕР_1 на першому поверсі склад - 1, приміщення 2,3,4,5,9,10,11,17,18,20, 22,26,27,29,31,32, 34, коридори - 6,14,21,24,28, 30,33,комори -7,8, ванни - 12,16, туалети - 13,15,19,23, санвузол - 25, загальною площею 372,8 кв.м., що укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «Термо» визнати укладеним та дійсним. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення: вбудовані приміщення магазину № НОМЕР_1 на першому поверсі склад - 1, приміщення 2,3,4,5,9,10,11,17,18,20,22,26,27,29,31,32, 34, коридори - 6,14,21,24,28,30,33, комори -7,8, ванни - 12,16, туалети - 13,15,19,23, санвузол - 25, загальною площею 372,8 кв.м. на АДРЕСА_1 ». Короткий зміст та надходження заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами У вересні 2018 року ЗАТ «Термо» звернулось до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року у справі № 754/15868/16-ц (провадження № 2-в/754/2/16) за заявою ЗАТ «Термо» про відновлення втраченого судового провадження у справі № 2-879/10 за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо» про визнання права власності на нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу дійсним та укладеним. Заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року мотивована тим, що вказаним рішенням по справі № 754/15868/16-ц по заяві ЗАТ «Термо» про відновлення втраченого судового провадження, було відновлено втрачене судове провадження по цивільній справі № 2-879/10 за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо» про визнання права власності на нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу дійсним та укладеним та встановлено, що в зазначеній цивільній справі Алуштинським міським судом Автономної Республіки Крим 25 лютого 2010 року винесено рішення наступного змісту: «Договір купівлі-продажу об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з нежилого приміщення: вбудовані приміщення магазину № НОМЕР_1 на першому поверсі склад - 1, приміщення 2, 3, 4, 5, 9, 10, 11, 17, 18, 20, 22, 26, 27, 29, 31, 32, 34, коридори - 6, 14, 21, 24, 28, 30, 33, комори - 7, 8, ванни - 12, 16, туалети - 13, 15, 19, 23, санвузол - 25, загальною площею 372,8 кв.м., що укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «Термо» визнати укладеним та дійсним.». Представник ЗАТ «Термо» - Клименко О. В. 10 липня 2018 року звернулась до Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим із заявою про надання для ознайомлення матеріалів цивільної справи № 2-879/10 за позовною заявою ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо» та надання копії рішення суду від 25 лютого 2010 року. На що 27 серпня 2018 року була отримана відповідь, що відповідно до статистичних даних картотеки за 2010 рік обліковується справа за № 2-879/2010 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , а не позов ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо», відповідь датована 16 липня 2018 року. Тобто 27 серпня 2018 року представнику ЗАТ «Термо» стало відомо, що справа за № 2-879/10 за позовною заявою ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо» про визнання права власності на нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу дійсним та укладеним Алуштинським міським судом Автономної Республіки Крим взагалі не розглядалася та такої справи не існує. За наведених вище обставин, заявник просив переглянути за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року у справі № 754/15868/16-ц (провадження № 2-в/754/2/16) за заявою ЗАТ «Термо» про відновлення втраченого судового провадження у справі № 2-879/10 за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо» про визнання права власності на нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу дійсним та укладеним. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року поновлено ЗАТ «Термо», строк, який складає тридцять днів для подання заяви про перегляд рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року за нововиявленими обставинами. Відкрито провадження за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо» про визнання права власності на нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу дійсним та укладеним. Справу призначено до розгляду в приміщенні Деснянського районного суду міста Києва. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року заяву ЗАТ «Термо» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - задоволено. Скасовано рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі № 2-879/10 за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо» про визнання права власності на нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу дійсним та укладеним. У задоволенні заяви ЗАТ «Термо» в поновленні втраченого судового провадження Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим по цивільній справі № 2-879/10 за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо» про визнання права власності на нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу дійсним та укладеним - відмовлено. Задовольняючи заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та ухвалюючи у справі нове рішення про відмову у задоволенні зави про відновлення втраченого судового провадження, суд першої інстанції виходив із того, що на час розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження суду було надано лише не завірена копія рішення суду, яка була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, згідно відповіді від 16 липня 2018 року Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим судом встановлено, що відповідно до статистичних даних картотеки за 2010 рік обліковується справа за № 2-879/2010 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , а не позов ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо», відповідь датована 16 липня 2018 року, що в розумінні статті 423 ЦПК України є нововиявленою обставиною. Будь-яких інших доказів існування даної справи ЗАТ «Термо» суду не надано, а матеріалів, які надані Деснянському районному суду міста Києва для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження не достатньо для точного відновлення втраченого судового провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо» про визнання права власності на нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу дійсним та укладеним. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги 02 березня 2021 року представник ОСОБА_1 - Говоруха М. М. через засоби поштового зв?язку подав до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ЗАТ «Термо» про перегляд рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року за нововиявленими обставинами по заяві ЗАТ «Термо» про відновлення втраченого судового провадження у справі № 2-879/10 за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо» про визнання права власності на нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу дійсним та укладеним залишити без задоволення. Апеляційна скарга мотивована тим, що задовольняючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції не застосував імперативну норму матеріального права - частину третю статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII, згідно якої відповідь Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2018 року № 16466 на запит представника ЗАТ «Термо» є недійсним документом, виданим органом на тимчасово окупованій території, діяльність якого вважається незаконною і цей недійсний документ не створює правових наслідків. Рух апеляційної скарги та матеріалів справи 09 березня 2021 року матеріали цивільної справи № 754/12358/18 надійшли до Київського апеляційного суду. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 березня 2021 року справу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 - Говорухи М. М. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року - задоволено та поновити його. Відкрито апеляційне провадження у цій справі. Копію ухвали про відкриття провадження разом з копіями апеляційної скарги та доданими до неї матеріалами надіслано учасникам справи і встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу тривалістю десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали. Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 березня 2021 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи. Доводи інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу, ЗАТ «Термо» в особі Арбітражного керуючого-ліквідатора С.Ареф`євої, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 погоджується та заперечує проти її задоволення. При цьому у відзиві зазначили, що ЗАТ «Термо» запити до Алуштинського суду анексованої Автономної Республіки Крим, не надсилали (будь-яка переписка відсутня). Ніяких дій по реєстрації права власності на зазначений об`єкт в Єдиному державному реєстрі нерухомості Російської Федерації, у тому числі на анексованій території Криму, ЗАТ «Термо» не здійснювало. Позиція Київського апеляційного суду В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Говоруха М.М., підтримав доводи апеляційної скарги. За правилами частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. У відзиві на апеляційну скаргу ЗАТ «Термо» в особі Арбітражного керуючого-ліквідатора С.Ареф`євої, просили справу розглядати за їх відсутності. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За викладених обставин, Київський апеляційний суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи № 754/12358/18 за відсутності ЗАТ «Термо». Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, аргументи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Фактичні обставини справи Встановлено, що 05 грудня 2016 року до Апеляційного суду міста Києва надійшла заява ЗАТ «Термо» про відновлення втраченого судового провадження по справі № 2-879/10 за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо» про визнання права власності на нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу дійсним і укладеним та клопотання про визначення підсудності вказаної заяви. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року підсудність цивільної справи за заявою ЗАТ «Термо» про відновлення втраченого судового провадження у справі № 2-879/10 за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо» про визнання права власності на нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу дійсним та укладеним, визначено Деснянському районному суду міста Києва. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року заяву ЗАТ «Термо» про відновлення втраченого судового провадження задоволено. Відновлено втрачене судове провадження по цивільній справі № 2-879/10 за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо» про визнання права власності на нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу дійсним та укладеним. Встановлено, що в зазначеній цивільній справі Алуштинським міським судом Автономної Республіки Крим 25 лютого 2010 року винесено рішення наступного змісту: «Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю. Договір купівлі - продажу об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з нежилого приміщення: вбудовані приміщення магазину № НОМЕР_1 на першому поверсі склад - 1, приміщення 2, 3, 4, 5, 9, 10, 11, 17, 18, 20, 22, 26, 27, 29, 31, 32, 34, коридори - 6, 14, 21, 24, 28, 30, 33, комори - 7, 8, ванни - 12, 16, туалети - 13, 15, 19, 23, санвузол - 25, загальною площею 372,8 кв.м., що укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «Термо» визнати укладеним та дійсним. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення: вбудовані приміщення магазину № НОМЕР_1 на першому поверсі склад - 1, приміщення 2, 3, 4, 5, 9, 10, 11, 17, 18, 20, 22, 26, 27, 29, 31, 32, 34, коридори - 6, 14, 21, 24, 28, 30, 33, комори - 7, 8, ванни - 12, 16, туалети - 13, 15, 19, 23, санвузол - 25, загальною площею 372,8 кв.м. на АДРЕСА_1 ». Підставою для відновлення втраченого судового провадження слугували: - наявність копії рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 лютого 2010 року; -Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо громадянки ОСОБА_1 згідно якої на зазначену особу зареєстроване право власності на нежитлове приміщення, - будинок АДРЕСА_1 . При цьому підставою виникнення права власності на зазначене приміщення вказано рішення суду по справі № 2-879/10, видане 25 лютого 2010 року Алуштинським міським судом Автономної Республіки Крим; - лист приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Петрушенко Т. І., адресованого Арбітражному керуючому Нікітенко М. О. згідно якого право власності на нежитлове приміщення площею 378, 8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим, справа № 2-879/10. Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року за нововиявленими обставинами, як на підставу перегляду, ЗАТ «Термо» вказував те, що згідно відповіді, отриманої 27 серпня 2018 року від Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим, відповідно до статистичних даних картотеки за 2010 рік обліковується справа за № 2-879/2010 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , а не позов ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо», відповідь датована 16 липня 2018 року. Тобто 27 серпня 2018 року представнику ЗАТ «Термо» стало відомо, що справа за № 2-879/10 за позовною заявою ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо» про визнання права власності на нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу дійсним та укладеним Алуштинським міським судом Автономної Республіки Крим взагалі не розглядалася та такої справи не існує. Як доказ, ЗАТ «Термо» надано до зави про перегляд рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року відповідь Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2018 року № 16466. Задовольняючи заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та ухвалюючи у справі нове рішення про відмову у задоволенні зави про відновлення втраченого судового провадження, суд першої інстанції виходив із того, що на час розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження суду було надано лише не завірена копія рішення суду, яка була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, згідно відповіді від 16 липня 2015 року Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим судом встановлено, що відповідно до статистичних даних картотеки за 2010 рік обліковується справа за № 2-879/2010 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , а не позов ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо», що в розумінні статті 423 ЦПК України є нововиявленою обставиною. Будь-яких інших доказів існування даної справи ЗАТ «Термо» суду не надано, а матеріалів, які надані Деснянському районному суду міста Києва для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження не достатньо для точного відновлення втраченого судового провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо» про визнання права власності на нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу дійсним та укладеним. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Надаючи оцінку аргументам, наведеним в апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України. Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Для перегляду судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами, суд повинен враховувати не тільки ту обставину, що заявнику не було відомо про них, а й те, що такі обставини не могли бути йому відомі на час розгляду справи. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, №69529/01, §27,28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року). За змістом статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Як на підставу наявності нововиявлених обставин, а саме відсутності існування цивільної справи за № 2-879/10 за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо» про визнання права власності на нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу дійсним та укладеним, ЗАТ «Термо» посилається на відповідь від 16 липня 2015 року надану Алуштинським міським судом Автономної Республіки Крим зі змісту якої видно, що «Відповідно до статистичних даних картотеки за 2010 рік обліковується справа за № 2-879/2010 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , а не позов ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо».» (а. с.19 зв. ). Вказана відповідь не містить відтиску печатки, разом з тим містить підпис заступника голови Алуштинського міського суду Республіки Крим Ізотенко Д.А., містить вихідний номер 16466 від 16.07.2018 та зазначено електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , що свідчить що це є суд РФ. Надаючи оцінку вказаній відповіді, як доказ по цій справі, судом першої інстанції не враховано таке. Згідно з преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (тут і далі, в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, - Закон № 2293-VIII) Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом. Основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин. Відповідно до статті 3 Закону № 2293-VIII для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями. Як вбачається зі змісту частини першої статті 12 Закону № 2293-VIII, у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд:цивільних справ, підсудних місцевим загальним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, - місцевими загальними судами міста Києва, що визначаються Апеляційним судом міста Києва. Згідно зі статтею 9 Закону 2293-VIII Державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України. Підсумовуючи наведене, та те, що Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим знаходиться на тимчасово окупованій території, видана таким судом відповідь від 16 липня 2018 року № 16466 на запит представника ЗАТ «Термо» в силу частини третьої статті 9 Закону № 2293-VIII є недійсним документом, оскільки видана органом на тимчасово окупованій території, діяльність якого вважається незаконною і цей недійсний документ не створює правових наслідків, що в свою чергу відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України не може бути взята до уваги так як одержана з порушенням порядку, встановленого законом. Відтак, висновок суду першої інстанції про наявність у справі за заявою ЗАТ «Термо» про перегляд рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року за нововиявленими обставинами по заяві ЗАТ «Термо» про відновлення втраченого судового провадження у справі № 2-879/10 за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Термо» про визнання права власності на нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу дійсним та укладеним, нововиявлених обставин - є неправильним, оскільки зроблений на підставі неналежних та недопустимих доказів. Разом із тим, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами має здійснюватися із дотриманням вимог статей 423-429 ЦПК України, які визначають підстави і порядок перегляду, коло суб`єктів звернення із заявою про перегляд судових рішень, об`єкти перегляду, а також компетенцію (процесуальні повноваження) судів, які здійснюють такий перегляд. Отже, за чітким змістом частини першої статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Відповідно до частин другої та третьої статті 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах. Ураховуючи викладене, апеляційний суд після скасування рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами і ухвалення судом першої інстанції рішення має перевірити його законність не тільки по суті, а й щодо наявності нововиявлених обставин та прийняти рішення за результатами розгляду апеляційної скарги відповідно до положень статті 374 ЦПК України. При цьому суд апеляційної інстанції повинен виходити із того, що за відсутності нововиявлених обставин, суд першої інстанції мав постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, тому незалежно від форми процесуального документу (ухвала чи постанова), яку суд першої інстанції постановив з порушенням норм процесуального права (за відсутності нововиявлених обставин), суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень повинен скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, до повноважень якого у цій справі віднесено вирішення питання про розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по суті. Нормами ЦПК не передбачено права суду апеляційної інстанції постановляти ухвалу про задоволення такої заяви чи відмови у її задоволенні. При цьому для суду апеляційної інстанції визначальним у такому випадку є не форма прийнятого судом першої інстанції процесуального документа, а те, яке судове рішення підлягало ухваленню за таких обставин і саме з цього апеляційний суд має виходити, обираючи процесуальну форму реагування на судове рішення. Аналогічний по суті висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 2-190/2011 (провадження № 61-35193св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 755/21917/14-ц (провадження № 61-24916св18), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 200/9663/16-ц (провадження № 61-18061св19), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2020 року у справі № 466/543/14-ц (провадження № 61-7223св20), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2020 року у справі № 2-215/11 (провадження № 61-46492св18) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 2-6771/11 (провадження № 61-14058св19) Оскільки, судом першої інстанції під час розгляду заяви ЗАТ «Термо» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року було допущено порушення норм процесуального права, що у свою чергу стало наслідком взяття за основу доказ, який в розумінні статей 77, 78 ЦПК України є неналежним та недопустимим доказом у цій справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року, ухваленого за наслідками розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вирішення вказаного процесуального питання належить суду, який ухвалив судове рішення про перегляд якого ставиться питання за нововиявленими обставинами, а апеляційний суд не вправі виходити за межі своїх повноважень. Щодо судових витрат Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат». «Постанова про передачу справи на новий розгляд не є остаточним вирішенням спору по суті, а тому висновки про розподіл судових витрат у такому випадку будуть вважатися передчасними». Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)). Тому розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Таким чином, у зв?язку із скасуванням рішення суду першої інстанції та передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, апеляційним судом питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується. Керуючись ст.ст.268, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Говорухи Максима Миколайовича - задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року скасувати, а справу передати для продовження розгляду до Деснянського районного суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна