Постанова 4824 № 755/6665/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 травня 2021 року місто Київ справа № 755/6665/20 провадження №22-ц/824/4941/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С., сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 відповідач- Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ РЕ» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м.Київ від 17 грудня 2020 року, ухвалено у складі судді Чех Н.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ РЕ» про відшкодування шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди,- В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТзДВ «Страхова компанія «Київ РЕ» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником автомобіля «Honda», державний номерний знак НОМЕР_1 . 26 вересня 2019 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ГАЗ 3302», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля «Honda», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок якого транспортні засоби були пошкоджені. Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно висновку вартості матеріального збитку від 3 жовтня 2019 року вартість матеріального збитку власника автомобіля «Honda», державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 206 709,51 грн., автомобіль є фізично знищеним. Відповідно до Звіту № 121/02-ТЗ про оцінку транспортного засобу, ринкова вартість її автомобіля у пошкодженому стані становить 12 371,56 грн. Таким чином, вартість матеріального збитку, завданого їй внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 194 337,95 грн. (206 709,51 грн. - 12 371,56 грн.). На момент пригоди відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ «СК «Київ РЕ» згідно полісу страхування № АО1016235, де ліміт відповідальності за майнову шкоду - 100 000,00 грн., франшиза - 2 000,00 грн. Таким чином, ОСОБА_2 має відшкодувати 96 337,95 грн. (194 337,95 грн. - 98 000,00 грн.). Решту суми - 98 000,00 грн. просить стягнути зі страхової компанії відповідача. Крім матеріальної шкоди, просила стягнути моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн., які обґрунтувала знищенням її автомобіля. Відсутність у неї автомобіля завдало їй незручності в період карантину. Крім того, їй довелось докладати додаткових зусиль для відновлення порушених відповідачем прав. На її досудову пропозицію відповідач не реагував. Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 17 грудня 2020 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Страхова компанія «Київ РЕ» про відшкодування шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди. Стягнуто з ТзДВ «Страхова компанія «Київ РЕ» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 98 000 грн., та судові витрати в сумі 5 290, 58 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну та моральну шкоду у розмірі 120 197,95 грн., та судові витрати в сумі 6 490,69 грн. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення щодо відшкодування з нього саме з урахуванням реального визначення заподіяної шкоди транспортному засобу та вартості непошкоджених запасних частин які залишились після ДТП, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що позивачем не доведений розмір матеріальної та моральної шкоди, а наданий позивачем звіт про оцінку транспортного засобу не є висновком експерта. Не призначення та не проведення експертизи щодо визначення вартості залишків автомобіля, що належить позивачу, потягло за собою неправильне вирішення спору. Позивачем за змістом заявленого позову не доведено обґрунтованості позовних вимог щодо моральної шкоди. Позивач оцінює моральну шкоду у розмірі 30 000 грн., проте судом прийнято рішення стягнути моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. При цьому, позивач не обґрунтувала розмір заявленої вимоги, а суд в свою чергу не обґрунтував чому саме визначив розмір відшкодування саме в такому розмірі. Вважає, що є реальна необхідність призначити по справі судову авто технічну експертизу виконання якої доручити незалежній експертній установі, так як висновок фахівця в галузі оцінки не відповідав реальним пошкодженням і був явно завищений, а залишкова вартість транспортного засобу ОСОБА_1 занижена. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення страхового відшкодування не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шимко А.О. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Луценко В.Ю. доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати. Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Шимко А.О. заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля «Honda», державний номерний знак НОМЕР_1 . 26 вересня 2019 року в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ГАЗ 3302», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля «Honda», державний номерний знак НОМЕР_1 , який по інерції здійснив зіткнення з іншим автомобілем. Внаслідок ДТП транспортні засоби були пошкоджені. Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно Висновку ТОВ «Клевер Експерт» № 573/09-19 від 3 жовтня 2019 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Honda», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 206 709,51 грн., вартість відновлювального ремонту - 252 076,54 грн., ринкова вартість автомобіля - 206 709,51 грн. Вартість проведення експертного дослідження - 2 000,00 грн. Відповідно до Висновку № 121/02-ТЗ від 13 лютого 2020 року ринкова вартість післяаварійного транспортного засобу «Honda», державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженому стані складає 12 371,56 грн. Відповідальність водія ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в ТДВ «СК «Київ РЕ» згідно полісу страхування № АО1016235, де ліміт відповідальності за майнову шкоду - 100 000 грн., франшиза - 2 000 грн. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що дорожньо- транспортна пригода сталася з вини відповідача, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, страхової виплати недостатньо для повного відшкодування шкоди завданої відповідачем, тому різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою має відшкодовувати відповідач ОСОБА_2 . Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди та визначаючи розмір відшкодування, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності моральної шкоди. Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам, судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність. Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною 2 та 5 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно із частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. У постанові від 15 березня 2018 року у справі №564/2464/14 (провадження №61-5059св18) Верховний Суд дійшов наступного правового висновку: «відповідно до статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Як передбачено ст. 1194 ЦК України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Встановивши, що автомобіль позивача був пошкоджений внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_2 , є фізично знищеним, його власнику - позивачу підлягає відшкодуванню різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки страхової виплати для відшкодування шкоди позивачу недостатньо з відповідача, як винної в ДТП особи підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Зважаючи на те, що визначені спеціалістом розмір матеріальних збитків зменшений позивачем на вартість залишків, остання цілком підставно може залишити їх собі. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивачем не доведено розмір матеріальної шкоди є безпідставними з огляду на таке. Як убачається з матеріалів справи позивачем на підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди було надано звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 573/09-19, складеного оцінювачем ТОВ "Клевер Експерт" Трояном К.В. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Honda», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 206 709,51 грн., вартість відновлювального ремонту - 252 076,54 грн., ринкова вартість - 206 709,51 грн. /а.с. 10-14/. ТОВ "Клевер Експерт" має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, а Троян К.В. має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача /а.с. 21 зворот, а.с. 22/. Звіт про оцінку містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписаний оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку майна, і скріплений печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Відповідно до ч.5 ст. 3 Закону України " Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до ст.12 цього Закону. Згідно зі ст. 5 зазначеного Закону, суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання, зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону. Статтею 7 Закону передбачено, що проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Частиною 1 ст.12 Закону встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Відповідно до п.п. д) п.1.4 Наказу МЮУ фонду державного майна України " Про затвердження методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів" від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 встановлено, що методика застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ. Пунктом 4.3 Методики передбачено, що за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. Таким чином, аналіз даної норми права дає можливим дійти до висновку про те, що належним підтвердженням розміру оціненої шкоди є звіт або акт оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності. Відповідно до Висновку № 121/02-ТЗ про оцінку транспортного засобу від 13 лютого 2020 року, складеного оцінювачем СОД ТОВ "Пасат Консалтинг Груп" Ніколаєнко Є.І. , ринкова вартість після аварійного транспортного засобу «Honda», державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 12 371,56 грн. /а.с. 65-69/. СОД ТОВ "Пасат Консалтинг Груп" має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, а Ніколаєнко Є.І. має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача /а.с.72/. Оцінювач дійшов висновку про те, що пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль фізично знищений, його відновлювальна вартість є більшою ніж ринкова вартість. Вказаний висновок відповідачем не спростований належними та допустимими доказами. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. Проте, відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування розміру матеріальної шкоди. Посилання відповідача на те, що він мав просити призначити експертизу, але на час проведення підготовчого засідання він не мав достатньо коштів, а потім його представникові було відмовлено, є безпідставними, оскільки як убачається з протоколу судового засідання від 17 грудня 2020 року клопотання про призначення експертизи було знято з розгляду самим представником відповідача. Передбачених процесуальним законом підстав для призначення експертизи на стадії апеляційного розгляду судом не встановлено, оскільки відповідачем не наведено поважних причин неможливості надання такого доказу в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно стягнув моральну шкоду, оскільки позивачем не доведено, що така шкода була їй завдана внаслідок ДТП, а висновки суду не відповідають обставина справи, оскільки відображають позицію позивача є безпідставними, враховуючи наступне. Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 цієї статті). Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч.4 ст. 23 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових трат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Враховуючи, що судовими рішеннями все ж таки було встановлено неправомірність дій відповідача, які беззаперечно завдали позивачеві моральних страждань, то стягнення на користь останнього моральної шкоди відповідає наведеним нормам чинного законодавства. Разом з тим, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди не визначений на законодавчому рівні, а тому суд визначає його залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Оцінюючи моральну шкода в сумі 20 000 грн., судом першої інстанції дотримані вказані вимоги. Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевних переживань чи страждань. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним немайновим втратам, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Позивачка ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зазнала душевні хвилювання через протиправне пошкодження (фактично знищення) належного їй майна, вона вимушена була докладати додаткових зусиль для вирішення питань щодо відшкодування завданої шкоди, відсутність транспортного засобу створили їй незручності пов`язані з переміщенням, оскільки в Україні та в м. Києві були встановлені карантинні обмеження, пов`язані з обмеженням користування міським та міжміським транспортом. За таких обставин визначений судом розмір моральної шкоди є адекватним порушеному праву в відповідає принципу розумності. Інших доводів апеляційна скарга не містить. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та визначення розміру моральної шкоди відповідає вимогам закону і обставинам справи, доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовується. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м.Київ від 17 грудня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 14 травня 2021 року. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус