Постанова 4819 № 664/2365/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2021 року м. Херсон справа № 664/2365/20 провадження № 22-ц/819/809/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач)Пузанової Л.В., суддів:Склярської І.В., Чорної Т.Г., секретарАвтонагова Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області у складі судді Сіденка С.І. від 01 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області про відшкодування моральної шкоди, встановив: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначив, що 7 вересня 2015 року він звернувся до органу опіки та піклування - Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області із заявою про надання дозволу на придбання малолітньому синові житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та надання йому повноважень підписати від імені сина договір купівлі-продажу при нотаріальному оформленні та інші, необхідні для цього правочину документи. Відповідач затребував у нього передбачені п. 66 постанови Кабінету Міністрів України №866 від 24.09.2008 року «Про затвердження Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини», документи та у наданні такого дозволу відмовив. Не погоджуючись з такими діями, позивач їх оскаржив у судовому порядку та за результатами розгляду його позову постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року дії Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області щодо витребування документів, передбачених п. 66 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року, визнані протиправними. Посилаючись на протиправність дій відповідача, які обумовили виникнення у нього стресового стану, порушення настрою, погіршення самопочуття, соматичного стану здоров`я, позивач просив суд з урахуванням визначеного висновком судово-психологічної експертизи від 27 березня 2020 року розміру завданої діями відповідача моральної (немайнової) шкоди, стягнути з Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь моральну шкоду в сумі 132 244 грн, а також витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн. Рішенням суду від 01 лютого 2021 року позов задоволено частково та постановлено: Стягнути з Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 суму на відшкодування моральної шкоди в розмірі 66 122 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн - відмовити. Стягнути з Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 051 грн. В апеляційній скарзі Олешківська районна державна адміністрація Херсонської області просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду щодо покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди з передбачених статтею 1174 ЦК України підстав, положення якої не поширюються на спірні правовідносини, не відповідають обставинам справи та зроблені за відсутності належних доказів, підтверджуючих факт спричинення позивачу моральної шкоди неправомірними діями відповідача, наявності причинного зв`язку між неправомірними діями і моральною шкодою, а також доказів тривалості періоду часу моральних страждань внаслідок дій відповідача, обов`язок з надання яких покладено на позивача. Крім того зазначив, що судом помилково взято до уваги висновок судово-психологічної експертизи, який проведено на замовлення позивача без врахування думки відповідача щодо поставлених питань та обсягу матеріалів, необхідних для експертного дослідження, та зі змісту якого не вбачається, що наведені у висновку моральні страждання були наслідком виключно неправомірних дій органу державної влади і глибина душевних страждань відповідає заявленому розміру шкоди. Судом не надано оцінку тому факту, що судовий експерт, визначаючи розмір моральної шкоди, вийшов за межі своїх повноважень. В порушення норм процесуального права суд розглянув справу за відсутності представника райдержадміністрації, не вирішивши заявлене нею письмове клопотання про виклик свідка ОСОБА_2 . У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 її доводи не визнав, рішення суду як законне та обґрунтоване просив залишити без змін. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Рішення суду мотивовано тим, що протиправними діями відповідача як органу державної влади, які полягали у безпідставному витребуванні документів при вирішенні питання про надання дозволу на придбання малолітньому синові позивача житлового будинку, останньому завдана моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню державою у розмірі, визначеному з врахуванням висновків судово-психологічної експертизи від 27.03.2020 року. В процесі розгляду справи суд встановив, що 07 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до органу опіки та піклування Цюрупинської (нині Олешківської) районної державної адміністрації Херсонської області, із заявою про надання дозволу на придбання своєму малолітньому синові житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , надання йому повноважень підписати в інтересах та від імені сина договір купівлі-продажу при нотаріальному оформленні угоди та інші необхідні для цього правочину документи. Після подання відповідної заяви відповідач витребував у позивача документи, які передбачені пунктом 66 постанови Кабінету Міністрів України №866 від 24.09.2008 року « Про затвердження Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини», відкладав розгляд порушеного ним питання з різних причин та в результаті у наданні такого дозволу відмовив. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17лютого 2020року, дії Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області щодо витребування у ОСОБА_1 документів, передбачених пунктом 66 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008року,визнані протиправними. У частині визнання протиправною відмови Цюрупинської РДА, оформленої протоколом комісії з питань захисту прав дитини від 09 жовтня 2015року №11, у наданні дозволу на придбання малолітньому синові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житлового будинку та надання повноважень для підписання від його імені договору купівлі-продажу при нотаріальному оформленні та інших необхідних для цього правочину документів та у частині визнання протиправними дій відповідача, які виразились у порушенні строків розгляду заяви позивача від 07 вересня 2015 року про надання вищезгаданого дозволу, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року у справі №821/3630/15-а залишено без змін. З огляду на зміст наведеного судового рішення, суд касаційної інстанції вважав обґрунтованою вимогу ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій відповідача щодо витребування передбачених пунктом 66 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини документів, оскільки вказана норма встановлює перелік документів, необхідний для відчуження майна дитини, а не для придбання. Щодо решта вимог (визнання протиправною відмови у наданні дозволу на придбання малолітньому синові житлового будинку та визнання протиправними дій відповідача, які виразились у порушенні строків розгляду заяви позивача) Верховний Суд зазначив, що орган опіки і піклування діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь в процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (а. с. 5-14). Позивач заявив про те, що неправомірними діями відповідача при вирішенні питання про надання дозволу на придбання житлового будинку для малолітнього сина йому було спричинено моральну шкоду, стверджуючи, що ці протиправні дії були для нього психотравмувальними, обумовили виникнення у нього стресового стану, з порушенням дезаптації по ригідному типу (порушення настрою, знервованість, пригніченість, упертість, висока захваченість домінуючою ідеєю, загострення почуття справедливості, нагромадження негативних емоцій, відчуття безпорадності, негативні зміни світогляду, зміна відносин з оточуючими, почуття ізольованості, конфліктність, обурливість, ворожість, недоброзичливість, нав`язливість, перевтома, зниження активності у будь-яких випадках діяльності, які не пов`язані з конфліктом, погіршення самопочуття, соматичного стану здоров`я, порушення сну). У підтвердження факту завданої незаконними діями органу державної влади моральної шкоди та розміру її грошового відшкодування позивач надав суду висновок судово-психологічної експертизи, проведеної психологом-судовим експертом Гельманом С.В. 27 березня 2020 року на його замовлення із зазначенням про те, що висновок підготовлено для подання до суду, що відповідає положенням статті 106 ЦПК України щодо проведення експертизи на замовлення учасників справи. Згідно із цим висновком досліджувані експертом дії Цюрупинської (нині Олешківської) райдержадміністрації (витребування документів) та їх наслідки для ОСОБА_1 були психотравмувальними, обумовили виникнення у нього стресового стану, з порушенням дезадаптації ригідного типу. Сума моральної шкоди для ОСОБА_1 може дорівнювати: а) при простій необережності дій відповідача- 33 061 грн; б) при грубій необережності дій відповідача- 66 122 грн; в) при непрямому намірі дій відповідача 99 183 грн; г) при прямому намірі дій відповідача 132 244 грн. При цьому із змісту висновку судово-психологічної експертизи слідує, що дослідження, на яких ґрунтується цей висновок, стосувалися не лише дій відповідача щодо витребування від позивача документів, яких він не повинен був надавати органу опіки і піклування для вирішення порушеного ним питання, а й відмови у наданні дозволу на придбання на ім`я малолітнього сина житлового будинку, підставою для якої були інші, ніж неподання необхідних документів, обставини. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Частиною першою статті 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. За приписами статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади чи посадовою або службовою особою органу державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності посадової або службової особи органу державної влади є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб , інші докази. Відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, серед іншого, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна тощо. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана із розміром цього відшкодування. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом, зокрема у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Зважаючи на встановлені судом обставини, в яких перебував позивач в результаті, в тому числі, неправомірних дій відповідача, що полягали у витребуванні від нього документів, яких він не повинен був надавати, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що незаконні вимоги посадових осіб органу державної влади викликали у нього негативні емоції, які досягли рівня страждання та приниження, що заподіяли йому моральну шкоду. Зазначені висновки суду відповідають як обставинам справи в межах наданих сторонами доказів, так і зроблені з врахуванням стану здоров`я ОСОБА_1 , який є учасником бойових дій, в яких отримав черепно-мозкову травму і перебуває у зв`язку з цим на «Д» обліку у лікаря-невролога, так і сприйняття ним як юристом за професією некваліфікованих та незаконних вимог відповідача з точки зору порушення принципу належного врядування. Разом з тим, при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд поклав в основу рішення висновок судово-психологічної експертизи щодо суми матеріального еквівалента моральної шкоди для ОСОБА_1 при грубій необережності дій відповідача, яка визначена експертом в 66 122 грн, не врахувавши, що за приписами частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. У спірних правовідносинах вина органу державної влади не є підставою для відшкодування шкоди, в тому числі моральної шкоди, завданої при здійснені ним своїх повноважень фізичній особі, тому не може бути критерієм для визначення розміру грошового відшкодування цієї шкоди, в той час як згідно того ж висновку експерта коефіцієнт «сумарного стресового еквівалента», що визначається з комплексу факторів: психічні, фізичні страждання; тривалість переживань; порушення життєвих планів і перспектив; негативний вплив на соціальні контакти; прогноз; заходи реабілітації; подальші інтенсивні й тривалі переживання, пов`язані із захистом своїх прав, для ОСОБА_1 дорівнює 0,14 (легко виражена ступінь). З огляду на викладене, колегія суддів визнає доводи апеляційної скарги в цій частині обґрунтованими та вважає, що з врахуванням характеру правопорушення з боку відповідача, глибини фізичних і душевних страждань позивача, правових наслідків неправомірних дій відповідача у спірних правовідносинах та вимог розумності і справедливості, розмір грошового відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди становить 5 000грн, в зв`язку з чим рішення суду в оскарженій частині підлягає зміні із зменшенням визначеного судом до стягнення розміру моральної шкоди з 66 122 грн до 5 000 гривень. В іншій частині доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновків суду щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди не спростовують, підлягають відхиленню. Рішення суду в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу не оскаржено, тому в силу статті 367 ЦПК України не є предметом перегляду в апеляційному порядку. На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375, 376 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області частково задовольнити. Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 01 лютого 2021 року в оскарженій частині частково змінити, зменшивши визначений до стягнення розмір моральної шкоди з 66 122 грн до 5 000 грн (п`яти тисяч гривень). В решті оскарженій частині це ж рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий Л. В. Пузанова Судді: І. В. Склярська Т. Г. Чорна Повний текст постанови складено 14 травня 2021 року Суддя Л .В. Пузанова