Постанова 4815 № 569/21867/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 травня 2021 року м. Рівне Справа № 569/21867/19 Провадження № 22-ц/4815/311/21 Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Харечко С.П. Рівненський апеляційний суд : в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючий: суддя Боймиструк С.В. судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С. секретар судового засідання : Пиляй І.С. з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади Рівненської області в особі Рівненської обласної ради про визнання права користування квартирою, та зустрічною позовною заявою Рівненської обласної ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Територіальної громади Рівненської області в особі Рівненської обласної ради з позовом про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Дубенського міськрайонного суду від 22 січня 2019 року встановлено факт родинних стосунків, а саме, що ОСОБА_1 є двоюрідною племінницею ОСОБА_3 та встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення набрало законної сили. 1 березня 2019 року позивач звернулась до Центру надання адміністративних послуг у м. Рівне Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання у АДРЕСА_2 , але отримала відмову. Власником вищевказаної квартири є територіальні громади Рівненської області в особі Рівненської обласної ради, як це зазначено в реєстрі прав на нерухоме майно. Із зустрічною позовною заявою до суду звернулася Рівненська обласна рада до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 127738291 від 15.06.2018.) двокімнатна квартира, загальною площею 41,3 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві комунальної власності Територіальній громаді Рівненської області в особі Рівненської обласної ради. Ордер на житлове приміщення №5982, який надавав право зайняття згаданої квартири, було видано ОСОБА_4 , яка була основним квартиронаймачем (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Крім того, в даній квартирі, як член сім`ї наймача ОСОБА_4 , проживав її син ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рівненська обласна рада, як власник згаданої квартири, жодних правочинів щодо користування нею не приймала, однак обмежена у здійсненні права власності у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 , шляхом злому та заміни замка, самовільно проникла та зайняла житлове приміщення. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та її син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 11.11.2015 і по даний час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Документи, які могли б підтвердити правомірність проникнення та перебування в згаданому помешканні зазначених осіб не надано. Про зазначені події Рівненською обласною радою було повідомлено Рівненський ВП ГУНП в Рівненській області, про що було відкрите кримінальне провадження №12018180010003651 від 19.06.2018 за фактом самоправства, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, що підтверджується листом ГУНП в Рівненській області від 14.08.2018 №5459/116/02/200-2018. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 грудня 2020 року в задоволені позову ОСОБА_1 до територіальних громад Рівненської області в особі Рівненської обласної ради про визнання права користування квартирою - відмовлено. Зустрічну позовну заяву Рівненської обласної ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном задоволено частково. Усунуто перешкоди в користуванні квартирою, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , шляхом звільнення ОСОБА_1 житлового приміщення, та передачі нею уповноваженому представнику Рівненської обласної ради ключів від вхідних дверей даної квартири. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що сама по собі реєстрація у квартирі чи відсутність такої реєстрації не свідчить про безумовне набуття права користування житлом чи про відсутність такого права. Крім того, ст.ст. 64,65 ЖК України не передбачають обов`язку погоджувати з власником житлового приміщення вселення членів сім`ї наймача. Також додає, що одноосібним власником квартири по АДРЕСА_4 є її мати ОСОБА_6 . Просить рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову відмовити. У відзиві на апеляційну скаргу, Рівненська обласна рада зазначає, що спірна квартира, в якій до своєї смерті проживав ОСОБА_3 не була приватизована та залишилась у власності Рівненської обласної ради. Просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала подану нею апеляційну скаргу та просила задовольнити її вимоги. Представник Рівненської облради Строкова О.В. просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення місцевого суду залишити без змін. За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що двокімнатна квартира, загальною площею 41,3 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві комунальної власності Територіальній громаді Рівненської області в особі Рівненської обласної ради, що підтверджується з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 127738291 від 15.06.2018.) Згідно ордера на житлове приміщення №5982, квартира АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_4 , на підставі рішення міськвиконкому №261 від 28.10.2003 року. ОСОБА_4 померла у 2014 році. Після її смерті в квартирі, як член сім`ї основного квартиронаймача залишився проживати її син ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою №2343 від 19.09.2014 року про реєстрацію його в квартирі АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . З акту від 18.09.2018 року про неможливість проведення огляду об`єкту нерухомості кв. АДРЕСА_1 та здійснення контролю за його збереженням та цільовим використанням, вбачається, що в квартирі перебувають ОСОБА_1 та її син ОСОБА_5 . Згідно копії паспорту ОСОБА_1 з 11.11.2015 і по даний час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 22 січня 2019 року встановлено факт родинних стосунків, а саме, що ОСОБА_1 є двоюрідною племінницею ОСОБА_3 та встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Власник квартири, Рівненська обласна рада не була залучена до розгляду справи про встановлення факту родинних стосунків та зокрема факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Зазначене Рішення Дубенського міськрайонного суду не може вказувати на дотримання ОСОБА_1 передбачених законом правил про вселення в спірну квартиру і набуття права користування нею, оскільки з тексту рішення вбачається, що звернення до суду було викликане необхідністю встановлення родинних стосунків зі спадкодавцем для спадкування. Слід зазначити, що спірна квартира не відноситься до спадкового майна. Висновок місцевого суду у згаданому рішенні про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не може братись до уваги при вирішенні даного спору, оскільки з виниклих правовідносин вбачається спір про право (на житло) і такий спір мав вирішуватись в межах саме цього позовного провадження за участю представника власника житла Рівненської обласної ради. В пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами житлового кодексу України із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25 травня 1998 року. Зазначено, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи зареєстровані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. Проаналізувавши норми ст. 61, 64, 65 ЖК УРСР та судову практику, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися як члени сім`ї наймача в установленому законом порядку. Обставин вселення ОСОБА_1 з неповнолітнім сином в установленому законом порядку по справі не вбачається. Матеріали справи не містять та позивачем не надано належних та допустимих доказів правомірного зайняття спірної квартири, а тому місцевий суд обґрунтовано відмовив позивачці у визнанні її права на користування спірним жилим приміщенням та задовольнив зустрічні вимоги власника спірної квартири про усунення перешкод в користуванні нею. Згідно ч. 1 ст.317,319,321,391 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд і право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Оскільки ОСОБА_1 своїм вселенням в спірну квартиру у невстановленому законом порядку чинить перешкоди власнику квартири у розпоряджатися його майном, що підтверджено доказами, а саме актом від 18.09.2018 року про неможливість проведення огляду об`єкту нерухомості - квартири АДРЕСА_1 здійснення контролю за його збереженням та цільовим використанням, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом її звільнення ОСОБА_1 та передачі нею ключів від неї представнику власника. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими фактичними обставинами справи. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий: С.В. Боймиструк Судді: С.О. Гордійчук С.С. Шимків