Ухвала КАС ВС № 200/10213/20-а

УХВАЛА 12 травня 2021 року м. Київ справа № 200/10213/20-а адміністративне провадження № К/9901/15285/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у справі № 200/10213/20-а за позовом ОСОБА_1 до Державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни, Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: 03 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни, Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України в особі Державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни, що виявилася у відмові надати ОСОБА_1 публічну інформацію - Завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовці, які займають посаду державних секретарів міністерств на 2020 рік, Державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни , відповідно до його запиту на отримання публічної інформації від 07.10.2020, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07.10.2020 за №ПІ-Т-3648; визнання бездіяльності Державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни такою, що порушує вимоги пункту 1 частини першої статті 60 Закону України "Про запобігання корупції" № 1700-VІІ, що виявилася у відмові надати ОСОБА_1 публічну інформацію - Завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовців, які займають посаду державних секретарів міністерств на 2020 рік, Державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни , відповідно до його запиту на отримання публічної інформації від 07.10.2020, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07.10.2020 за № ПІ-Т- 3648; визнання бездіяльності Державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни такою, що порушує вимоги пунктів 1, 3, 13 частини першої статті 8, частини першої статті 36 Закону України "Про державну службу", що виявилася у відмові надати ОСОБА_1 публічну інформацію - Завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовців, які займають посади державних секретарів міністерств на 2020 рік, Державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни , відповідно до його запиту на отримання публічної інформації від 07.10.2020, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07.10.2020 за № ПІ-Т- 3648; зобов`язання Міністерство юстиції України в особі Державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни, або особу, що виконує обов`язки Державного секретаря України на час її відсутності (відпустка, відрядження, тимчасова непрацездатність), протягом п`яти робочих днів з дня набрання чинності цього рішення, надати ОСОБА_1 публічну інформацію - Завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовців, які займають посаду державних секретарів міністерств на 2020 рік, Державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни , відповідно до його запиту на отримання публічної інформації від 07.10.2020, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07.10.2020 за № ПІ-Т-3648. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року, у справі № 200/10213/20-а позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства юстиції України в особі Державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни, що виявилися у відмові надати ОСОБА_1 публічну інформацію - Завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовців, які займають посаду державних секретарів міністерств на 2020 рік, Державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни , відповідно до його запиту на отримання публічної інформації від 07.10.2020, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07.10.2020 за №ПІ-Т-3648. Зобов`язано Міністерство юстиції України повторно розглянути запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 07.10.2020, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07.10.2020 за №ПІ-Т-3648 з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями Міністерство юстиції України звернулося до Верхового Суду із касаційною скаргою. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. У свою чергу, за змістом пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію. З ухвалених у цій справі судових рішень слідує, що предметом розгляду справи є оскарження бездіяльності розпорядника інформації щодо розгляду запиту на інформацію в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації». Відкриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції визначив цю справу як справу незначної складності та дійшов до висновку про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв. Не наведено в касаційній скарзі скаржником і обґрунтувань щодо виняткового значення справи для відповідача. Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення. На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Водночас, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Скаржник мотивує свою касаційну скаргу тим, що судові рішення ухвалені у даній справі на підставі неповного та без всебічного з`ясування обставин. Однак в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано. Отже, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дає підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а спір у цій справі не відноситься до категорії спорів, передбачених частиною четвертою статті 257 згаданого Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у справі № 200/10213/20-а за позовом ОСОБА_1 до Державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни, Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М.Соколов