Постанова 4857 № 140/15380/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/15380/20 пров. № А/857/3990/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Кухтея Р.В., Сеника Р.П. з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Раджас Торгстрой» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року, ухвалене суддею Ксензюком А.Я. у м. Луцьку за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін із запереченнями на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року про залишення адміністративного позову без руху у справі № 140/15380/20 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Раджас Торгстрой» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 17250714/42632533 від 13.07.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної від 02.07.2020 року № 111 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) податкову накладну від 02.07.2020 року № 111 датою її подання. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року адміністративний позов залишено без руху з тих мотивів, що позивач недоплатив судовий збір в сумі 2102 грн. за подання позову немайнового характеру з двома немайновими вимогами. 24 листопада 2020 року Волинський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Волинській області № 1725071/42632533 від 13 липня 2020 року. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю «Раджас Торгстрой» від 02 липня 2020 року № 111 в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її подання на реєстрацію. Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Раджас Торгстрой» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у розмірі 6204 грн. Не погодившись із цим рішенням суду в частині розподілу судових витрат, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та постановити нове рішення, яким на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача стягнути витрати на правову допомогу в повному обсязі в сумі 14714 грн. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції невірно оцінив роботу адвоката та сплачені позивачем за це кошти із складністю справи, обсягом зібраних доказів, часом витраченим на підготовку позовної заяви тощо. Разом із апеляційною скаргою, позивач подав заперечення на ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, мотивуючи їх тим, що суд першої інстанції невірно порахував кількість немайнових вимог, оскільки, на думку позивача, вимоги про скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов`язання відповідача її зареєструвати є похідними, а тому складають одну немайнову вимогу. Натомість, суд першої інстанції порахував вимоги позовної заяви як дві немайнові та додатково зобов`язав сплатити позивача 2102 грн. Таким чином, позивач просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та повернути позивачу надмірно сплачений судовий збір в сумі 2102 грн. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Приймаючи рішення у цій справі з приводу розподілу судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що сума витрат позивача на правничу допомогу не відповідає критерію співмірності, реальності та розумності їх розміру та дійшов висновку, що розумною компенсацією за надані адвокатом правничі послуги є сума 2000 грн. Суд першої інстанції також стягнув на користь позивача сплачений ним за подання позову судовий збір в сумі 4204 грн. Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини. Частиною 1 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з частиною 3 та 4 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Апеляційний суд встановив те, що відповідач заперечив проти розміру витрат позивача на правничу допомогу в сумі 14714 грн. та вказав, що такий розмір не відповідає принципу співмірності, зважаючи на те, що ця справа є справою незначної складності, об`єми наданих робіт не відповідають складності справи, підготовка та написання позовної заяви не вимагає проведення значного правового аналізу, оскільки у судовій практиці цей спір є непоодиноким. Частиною 7 статті 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Положеннями частини 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Апеляційний суд встановив те, що адвокатське об`єднання «Адвокатська фірма «Правозахисник», яке представляло інтереси позивача в суді надало позивачу наступні правничі послуги: 1) ознайомлення з пакетом документів Клієнта для підготовки позову - 2 години; 2) ознайомлення з пакетом документів досудового врегулювання спору - 2 години; 3) робота з доказами, які підтверджують факти, викладені в позовній заяві - 2 години; 4) робота з відповідною судовою практикою, щодо врегулювання предмету спору в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 1 година; 5) правка та друкування позовної заяви з додатками - 6 годин: - набір та правка тексту позовної заяви (20-28 аркушів) - 4 години; - друк тексту позовної заяви.: 5 екз.: 20 аркушів х 5 екз. = 100 аркуша 20 хвилин; - друк додатків до позовної заяви 5 екз.: 50 аркушів х 5 = 250 аркуша 40 хвилин; - перевірка комплектності додатків до позовної заяви 1,0 година; 6) адміністративні питання пов`язані з підготовкою та подачею позовної заяви - 1 година: - вичитка та перевірка тексту позовної заяви - 0,5 год.; - заведення окремої справи для обліку матеріалів позову - 0,5 год. Всього витрачено часу - 14 годин, вартість години - 1051 грн., загальна сума 14 714,00 грн. На підтвердження судових витрат, які поніс позивач за надання правничої допомоги адвокатом, позивач надав: - договір-доручення про надання правової допомоги від 17 липня 2020 року № ПН-111/02; - протокол № 1 узгодження договірної ціни від 17 липня 2020 року; - акт № ПН-111/02 приймання-передачі правових послуг від 30 липня 2020 року; - звіт № ПН-111/02 про надані правові послуги від 30 липня 2020 року; - рахунок-фактура № ПН-111/02 від 30 липня 2020 року; - платіжне доручення № 170 від 17 вересня 2020 року на суму 14 714,00 грн. Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу професійну допомогу, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції в тому, що послуги щодо ознайомлення з пакетом документів клієнта для підготовки позову, ознайомлення з пакетом документів досудового врегулювання спору, робота з доказами, які підтверджують факти, викладені в позовній заяві, робота з відповідною судовою практикою, щодо врегулювання предмету спору в Єдиному державному реєстрі судових рішень, правка та печать позовної заяви з додатками, адміністративні питання пов`язані з підготовкою та подачею позовної заяви охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду. Тому, апеляційний суд вважає, що такі дії вчинені адвокатом в межах однієї правничої послуги з підготовки позовної заяви і не є окремими видами правничих послуг. Крім того, апеляційний суд, проаналізувавши зміст позовної заяви, встановив те, що обґрунтування по суті спору займають лише 9 сторінок з 24, з яких 2 сторінки власне правове обґрунтування позову, решта опис обставин спору, опис господарської діяльності позивача, опис досудового врегулювання спору. Інших 15 сторінок позову займають доводи позивача щодо стягнення компенсації витрат за надану правничу допомогу, про необхідність залучення третьої особи та встановлення судового контролю. Це свідчить про те, що суті спору адвокат надав небагато часу, решта стосується того, що не є необхідним для розгляду справи, однак описано у великих обсягах і не виправдовує позицію позивача про те, що адвокату на підготовку позовної заяви необхідно було 14 годин. Крім цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що категорія спорів щодо скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов`язання зареєструвати податкову накладну, з підстав необґрунтованості спірного рішення, часто зустрічається в судовій практиці, і з цього приводу є багато судових рішень Верховного Суду. Це свідчить про те, що адвокату не було необхідним витрачати 14 годин на підготовку позовної заяви у цій справі. Апеляційний суд відхиляє заперечення позивача на ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху та необхідності повернути позивачу надміру сплачені 2102 грн., оскільки судовий збір, який позивач сплатив за подання позовної заяви, суд першої інстанції постановив стягнути з відповідача в повному обсязі і відповідач це рішення не оскаржив. Тому, право позивача на компенсацію судових витрат в частині стягнення судового збору, суд першої інстанції не порушив. Зважаючи на наведене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції в тому, що достатньою компенсацією позивачу за понесені судові витрати за надані правничі послуги є 2000 грн. та відхиляє доводи апеляційної скарги. Що стосується стягнення судових витрат за подання апеляційної скарги, то апеляційний суд зазначає, що апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення, а тому судові витрати позивача за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення в частині розподілу судових витрат з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат без змін. Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Раджас Торгстрой» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року в частині розподілу судових витрат із запереченнями на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року про залишення адміністративного позову без руху залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року в частині розподілу судових витрат залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Р. В. Кухтей Р. П. Сеник Повний текст постанови складений 13.05.2021 року