Постанова 4856 № 240/7750/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/7750/19 Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С. Суддя-доповідач: Біла Л.М. 12 травня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Капустинського М.М. Смілянця Е. С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, третя особа: Державна судова адміністрація України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, третя особа - Державна судова адміністрація України, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо нездійснення нарахування їй, судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області, суддівської винагороди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законами України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та "Про Державний бюджет України на 2018 рік"; - зобов`язати відповідача перерахувати їй суддівську винагороду, виходячи з посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат на рівні щомісячного розміру мінімальної заробітної плати 3200 грн. за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року з врахуванням вже виплачених коштів, та виходячи з посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат на рівні щомісячного розміру мінімальної заробітної плати 3723 грн. за період з 01 січня 2018 року по 03 грудня 2018 року з врахуванням вже виплачених коштів. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо нездійснення нарахування судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 , суддівської винагороди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законами України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та "Про Державний бюджет України на 2018 рік". Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області перерахувати судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 суддівську винагороду, виходячи з посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат на рівні щомісячного розміру мінімальної заробітної плати 3200 грн. за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року з врахуванням вже виплачених коштів, та виходячи з посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат на рівні щомісячного розміру мінімальної заробітної плати 3723 грн. за період з 01 січня 2018 року по 03 грудня 2018 року з врахуванням вже виплачених коштів. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалась на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. При цьому, доводи апеляційної скарги фактично дублюють доводи, наведені скаржником у відзиві на позовну заяву. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечила доводи наведені відповідачем та просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, як такої, що є необгрунтованої та безпідставної. Третя особа правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу чи письмових пояснень не скористалась. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2019 року відкрито апеляційне провадження у даній справі, а ухвалою суду від 13.11.2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 200/9195/19-а. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 року провадження у справі було поновлено та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що Указом Президента від 03.02.2010 №99/2010 позивача призначено на посаду судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області. Відповідно до наказів Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26.02.2010 №25/к та від 13.06.2017 №80/К ОСОБА_1 визнано такою, що приступила до виконання обов`язків судді Новоград-Волинського міськрайонного суду. На звернення суддів Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області листом від 28.12.2018 №2502/18 відповідач повідомив, що відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становив 1600 гривень. Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року встановлено в розмірі 1762 гривні. З огляду на зазначене, з 1 січня 2018 року посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1762 гривні. Враховуючи викладене, було внесено зміни до штатних розписів місцевих судів Житомирської області та здійснений відповідний перерахунок суддівської винагороди з 01.01.2018 у серпні 2018 року. Вказано, що перерахунок суддівської винагороди здійснений згідно чинного законодавства (а.с.6). Натомість, позивач вважаючи, що діями відповідача суттєво занижено рівень гарантій незалежності суддів, оскільки посадовий оклад обчислюється не з огляду на правомірні очікування суддів (з розміру мінімальної заробітної плати), а з розрахункової величини, удвічі нижчої, звернулась до суду за захистом своїх порушених прав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності протиправності дій ТУ ДСА України у Житомирській області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 04.12.2018 посадового окладу та відповідних надбавок, які загалом складають суддівську винагороду, обчислену на підставі первинної редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI, виходячи з розміру посадового окладу судді, обрахованого на підставі мінімальної заробітної плати Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Частиною 2 статті 130 Конституції України визначено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Частиною 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Відповідно до ч.3 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Пунктом 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". З матеріалів справи встановлено, що посадовий оклад судді Новгорад-Волинського районного суду з 01.01.2017 становив 16000 грн., а з 01.01.2018 по 04.12.2018 - 17620 грн. Водночас, відомостей про проходження позивачкою кваліфікаційного оцінювання на предмет підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді чи відповідності займаній посаді судді у матеріалах справи не має. Відповідно до п.23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1402 до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ. Аналізуючи доводи апелянта стосовно протиправності дій відповідача в частині виплати позивачці у 2017, 2018 роках суддівської винагороди виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на відповідний рік, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 2 статті 133 Закону України № 2453 визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці. Частиною 3 статті 133 Закону України № 2453 посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Відповідно до ст.ст.7-8 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VІІ у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200,00 гривень; з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600,00 грн. Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3723,00 грн. прожитковий мінімум для працездатних осіб на 2018 рік встановлений у розмірі 1762,00 грн. Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 року № 11-р/2008 в справі № 1-7/2018 (4062/15) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат". Враховуючи зміну розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який у 2017 році становив 1600 гр., а у 2018 - 1762 грн., до штатного розпису місцевих загальних суддів Житомирської області були внесені зміни та з 01.01.2018 здійснено перерахунок суддівської винагороди. При цьому, пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесених змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (далі Закон №1774-VIII) визначено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень. Пунктом 9 розділу II Прикінцеві та перехідні положення цього ж Закону передбачено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Суд зауважує, Закон України № 1774 не містить вказівки щодо не застосування п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону до Законів України № 1402 та № 2453. Згідно з ст.148 Закону України № 1402 фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки кожного місцевого суду визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку. За приписами ст.149 Закону України № 1402 суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Частиною 1 статті 51 Бюджетного кодексу України визначено, що здійснення фактичних видатків на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, проводиться лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Таким чином, відповідач по справі може здійснювати виплати в межах затвердженого фонду оплати праці для відповідного місцевого суду та не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок розміру суддівської винагороди за спірний період позивачу. Конституційний Суду України в Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 вказав, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. У рішенні Європейського суду з прав людини від 10.03.2011 у справі "Сук проти України" (заява №10972/05) зазначено, що держава може ввести, призупинити або припинити виплату доплат, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року. Враховуючи те, що видатки на оплату праці суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32000 грн. в 2017 році та 37230 грн. в 2018 році, не були передбачені, відповідно і правові підстави для здійснення такого перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року та з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року з урахуванням вже виплачених коштів відсутні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.11.2020 року у справі № 200/9195/19-а. Так, в постанові від 04.11.2020 року Велика Палата Верховного Суду з аналізу правового регулювання з вказаних правовідносин дійшла висновку про те, що законодавець, по-перше, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати; по-друге, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів усіх суддів застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на 01 січня відповідного календарного року. Крім того зазначено, що Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що в межах здійснення державного регулювання оплати праці, передбаченого статтею 8 Закону України "Про оплату праці", прийнято Закон №1774, яким установлено особливі умови визначення посадових окладів працівників, а саме шляхом застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб замість мінімальної заробітної плати. Перехід на нову розрахункову величину - неоподатковуваний мінімум доходів громадян замість мінімальної заробітної плати фактично не погіршив рівня суддівської винагороди для суддів, що її отримували за Законом №2453. На момент набрання чинності Законом №1774 суддівська винагорода на підставі положень Закону №1402 ще не виплачувалася. Тому Велика Палата Верховного Суду встановила відсутність негативного впливу на рівень матеріального забезпечення суддів, який є складовою їхньої незалежності, від зміни розрахункової величини у цій ситуації. Водночас, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що зміна розрахункової величини, яка використовується для визначення розміру суддівської винагороди, яка б призвела до фактичного зменшення винагороди, що вже реально виплачується суддям у грошовому виразі, є недопустимою, оскільки безпосередньо впливає на гарантії незалежності суддів. Порушень принципів недискримінації, пропорційності, правової визначеності та "якості закону" Велика Палата Верховного Суду не встановила. Зміна розрахункової величини з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум стосується не лише суддів, а поширюється на широку сферу суспільних відносин. Суддям, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, незалежно від причин його непроходження, суддівська винагорода виплачувалася в порядку та розмірах, які діяли до набрання чинності Законом №1402. Тобто, право на отримання суддівської винагороди в розмірі, визначеному Законом №1402, мають судді, які пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді. При цьому, перебування судді в процесі кваліфікаційного оцінювання (у випадку його незавершення) не наділяє останнього правом на отримання суддівської винагороди в розмірі, визначеному Законом №1402, оскільки ще не свідчить про успішне проходження ним кваліфікаційного оцінювання. Отже, відмінності у визначенні розміру суддівської винагороди тих суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, і тих, які його не проходили, не можна вважати дискримінаційними, оскільки ці відмінності були обумовлені легітимною й істотною метою, відповідали конституційним положенням, були об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність відмови позивачу в нарахуванні та виплаті за періоди з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року та з 01 січня 2018 року по 03 грудня 2018 року суддівської винагороди із застосуванням розміру посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат на рівні щомісячного розміру мінімальної заробітної плати. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про відмову в задоволенні позову. У силу п. 2 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області задовольнити повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, третя особа: Державна судова адміністрація України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії скасувати. Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Капустинський М.М. Смілянець Е. С.