Постанова 4855 № 640/19363/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19363/19 Головуючий у І інстанції - Смолій І.В. Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аутфорс» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аутфорс» до Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аутфорс» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.05.2019 року №00006101402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 137 166, 00 грн., №00006111402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 129 977, 00 грн. та №00006121402, яким застосовано суму штрафних санкцій з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 17 945, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, на бездоказових припущеннях про непідтвердження реального характеру господарської операції позивача з ТОВ «ЛОКПЛЮС» 01.04.2016 по 30.04.2016, з 01.06.2016 по 30.09.2016. Крім того, позивач вказує, що посилання контролюючого органу на протоколи допиту свідка у кримінальному проваджені не є належними доказами, оскільки лише вирок у кримінальній справі, в якому встановлено ті чи інші обставини, що стосуються суті спору, є обов`язковим для адміністративного суду, а оскільки такий вирок відсутній, то відповідно і неможливо стверджувати, що фактично господарські правовідносини не відбулись. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року у задоволені адміністративного позову відмолено. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно та своєчасно. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом не були повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи та висновки не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені у позові. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить замінити Головне управління Державної фіскальної служби у м.Києві її правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у м.Києві. Відповідно до ч.1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. За приписами ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Відповідно до п. 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074, дія якого поширюється, в тому числі, і на територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, права та обов`язки органів виконавчої влади переходять у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади. Відповідно до п.12 постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074 орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності Актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Розпорядженням КМ України від 21.08.2019 року № 682-р вирішено про можливість забезпечення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладеного на Державну податкову службу. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за можливим замінити Головне управління Державної фіскальну службу у м.Києві правонаступником - Головним управління Державної податкової службу у м.Києві. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «АУТФОРС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ЛОКПЛЮС» за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, з 01.06.2016 по 30.09.2016, за результатами якої оформлено акт від 27.03.2019 №220/26-15-14-02-03/38856934 та прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення. За результатами вказаної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.6 (С)БО 16 «Витрати», ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996- ХІV, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 109 733, 00 грн., в тому числі по періодам 2016 рік - 109 733,00 грн.; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) в сумі 17 945,00 грн. Висновки акту перевірки вмотивовано тим, що господарські операції в межах договору, укладеного ТОВ «АУТФОРС» з контрагентом, не спричинили настання реальних правових наслідків. Також відповідач, обґрунтовуючи свої сумніви щодо реальності господарських операцій позивача з зазначеним контрагентом, вказав на інформацію, отриману в межах кримінального провадження, згідно якого первинні документи підписані від імені контрагента директора та засновника - ОСОБА_1 , згідно пояснень, не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності зазначеного товариства. На підставі висновків Акту перевірки від 27.03.2019 №220/26-15-14-02-03/38856934 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: - №00006101402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток - 137 166, 00 грн., з них за податковими зобов`язаннями - 109 73, 00 грн., за штрафними санкціями 27 433,00 грн.; - №00006111402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 129 977, 00 грн., з них за податковими зобов`язаннями - 103 981, 00 грн., за штрафними санкціями - 25 996, 00 грн.; - №00006121402, яким застосовано суму штрафних санкцій з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 17 945, 00 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення є предметом цього позову, оскільки позивач вважає їх протиправними. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне. Так, пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно п. 44.2 ст. 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Відповідно п. 44.3 ст. 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст. 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. Пунктом 44.6 ст. 44 ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності. Відповідно до абз. 2 п. 44.7 ст. 44 ПК України протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Згідно п.85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Відповідно до пп.16.12 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку. Водночас, відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88), пунктом 6.6 якого передбачено, що строк зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства, зокрема згідно з Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5. Пунктом 6.10 Положення № 88 передбачено, що у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27.06.2017 у справі № 808/1062/14, від 14.03.2017 у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06.02.2018 №К/9901/5042/17. Як вбачається з акту перевірки, ТОВ «АУТФОРС» мало взаємовідносини з ТОВ «ЛОКПЛЮС». Так, ГУ ДФС у м. Києві на адресу ТОВ «АУТФОРС» направлено запит від 02.01.2019 №11/10/26-15-14-02-03 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) по взаємовідносинах з ТОВ «ЛОКПЛЮС» за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, 01.06.2016 по 30.09.2016. На вище вказаний запит позивачем надано відповідь від 29.01.2019 №29/01-001 про відмову у наданні копії документів зазначених у запиті від 02.01.2019. В ході проведення перевірки ТОВ «АУТФОРС» надано запит №1 від 19.03.2019 про надання до перевірки документів по взаємовідносинам з ТОВ «ЛОКПЛЮС» за квітень, червень, липень, серпень, вересень 2016 року. Станом на 19.03.2019 позивачем не надано до перевірки первинних документів, про що податковим органом складено відповідний акт ненадання документів від 19.03.2019 №1 по взаємовідносинах з ТОВ «ЛОКПЛЮС» за період квітень, червень, липень, серпень, вересень 2016 року, показників декларацій з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства. 22.03.2019 позивачем надано відповідь вих.№22/03/209-01, в якій повідомлено про неможливість надати запитувані документи по взаємовідносинах з ТОВ «ЛОКПЛЮС» у зв`язку з втратою таких. Пунктом 44.5 статті 44 ПК України, визначено, що «у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів... платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації». Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано жодного документу на підтвердження втрати первинних документів по взаємовідносинах з контрагентом за первеіряємий період. Враховуючи вищезазначені норми Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, оскільки позивач не повідомляв контролюючий орган про втрату документів у встановлені строки та не скористався правом, яке передбачено п.44.6 та п.44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, то надані до суду первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами за перевіряє мий період, вважаються такими, що були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Наведений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.05.2020 у справі №826/678/16, від 20.03.2020 у праві №2а-9423/12/2670 та від 09.10.2019 у справі №808/9397/13-а. Крім того, до ГУ ДФС у м. Києві надійшла інформація по кримінальному провадженню №320000000000172, а саме, протокол допиту свідка ОСОБА_1 , який пояснив, що підприємство ТОВ «ЛОКПЛЮС» зареєстровано на його ім`я за винагороду, без мети ведення господарської діяльності. При цьому, всі первинні документи від ТОВ «ЛОКПЛЮС» підписані ОСОБА_1 , що значився на момент взаємовідносин з ТОВ «АУТФОРС» керівником вказаного товариства, який, в свою чергу, заперечував своє відношення до діяльності товариства та підписання первинних документів. Таким чином, встановити осіб, які здійснювали фінансово-господарську діяльність ТОВ «ЛОКПЛЮС», не є можливим. Враховуючи вищезазначене, в діяльності ТОВ «ЛОКПЛЮС» вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою заниження фінансового результату, не мають реального товарного характеру. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи. Протокол допиту свідка є джерелом доказів, у розумінні статті 94 КАС України, яке підлягає обов`язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ст. 90 КАС України). Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Аналіз вказаних обставин свідчить, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 14.05.2019 у справі 813/7584/14, 24.10.2019 у справі №826/532/16. Крім цього, про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо). Як встановлено приписами Податкового кодексу України, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Платнику необхідно проявляти розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками, адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. Більше того, як під час перевірки, так і під час розгляду справи судом не встановлено наявності у контрагента трудових та інших ресурсів, наявність яких обумовлюється не лише специфікою операцій, а також і умовами договорів, виходячи з обсягу робіт й задекларованих показників. Не встановлено й обставин залучення контрагентом інших осіб для забезпечення виконання своїх зобов`язань. Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факт реальної зміни матеріального та грошового стану контрагента, а первинні документи, які надані до суду, свідчать лише про факт оформлення господарської операції для заниження бази оподаткування позивача. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання Головного управління Державної податкової служби України у м.Києві - задовольнити. Замінити Головне управління Державної фіскальної служби у м.Києві її правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у м.Києві. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аутфорс» - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Карпушова А.Г. Степанюк