Постанова 4851 № 520/11214/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2021 р.Справа № 520/11214/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Чалого І.С. , Бартош Н.С. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Панченко О.В., м. Харків, повний текст складено 03.02.20 року по справі № 520/11214/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕНЕРГОБУД" до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕНЕРГОБУД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення №00000241421, №00000251421 від 27.05.2019 Головного управління ДФС у Харківській області у повному обсязі; В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.04.2019 року Головним управлінням ДФС у Харківській області складено акт №1419/20-40-14-21-08/23760015 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕНЕРГОБУД" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо визначення сум податкового кредиту, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "АРІЙ ПЛЮС" за липень 2017 року, ТОВ "СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП" за жовтень 2017 року, ТОВ "РІЛАЙ ПЛЮС" за листопад 2017 року, ТОВ "ТД ЕНЕРГОДАР" за грудень 2017 року, ТОВ "ВЕРЕТА СОЮЗ" за травень 2018 року, ТОВ "КІМЕНС" за серпень 2018 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг)", на підставі якого 27.05.2019 року були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №00000241421, №00000251421. Позивач стверджує, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті перевірки. Викладені в акті судження управління є помилковими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2020р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕНЕРГОБУД" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 27.05.2019 №00000241421, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 85207 50 копійок та №00000251421 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 71932 гривні. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає рішення суду таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, що в силу положень ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового судового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. На думку апелянта, суд першої інстанції невірно застосував приписи п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України. Вказує, що до перевірки не були надані товарно-транспортні накладні, які засвідчують факт постачання будівельних матеріалів на адресу скаржника від контрагентів. Зазначає, що по контрагентах-постачальниках ТОВ «АРІЙ ПЛЮС», ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП», ТОВ «РІЛАЙ ПЛЮС», ТОВ «КІМЕНС» службовими листками оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області було отримано копії протоколів допиту свідка у межах кримінальних проваджень. Також посилається на те, що по контрагентам ТОВ «ВЕРЕТА СОЮЗ», ТОВ «ТД ЕНЕРГОДАР» перевіркою встановлено відсутність відомостей про майно, складські приміщення, який останній використовував у своїй діяльності, транспортних засобів тощо, встановлено неможливість виконання документально оформлених господарських операцій. З урахуванням зазначеного, перевіркою не підтверджено здійснення операцій ТОВ «АРІЙ ПЛЮС», ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП», ТОВ «РІЛАЙ ПЛЮС», ТОВ «ТД ЕНЕРГОДАР», ТОВ «ВЕРЕТА СОЮЗ», ТОВ «КІМЕНС» на адресу ТОВ «ПРОМЕНЕРГОБУД» та встановлено надходження товарів /послуг з джерела невідомого походження. З огляду на наведене просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 по справі № 520/11214/19, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Променергобуд» відмовити. Від ТОВ «Променергобуд», до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що матеріали справи повністю підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Докази наявні в матеріалах справи, підтверджують фактичне використання позивачем отриманого від перелічених вище контрагентів в своїй господарській діяльності. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином. Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено перед судом належними та допустимими доказами по справі правомірність формування податкового кредиту та зменшення об`єкту оподаткування податком на прибуток, тому адміністративний позов підлягає задоволенню, а податкові повідомлення - рішення скасуванню як незаконні та протиправні. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі наказу від 11.04.2019 №2684 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ПРОЕНЕРГОБУД" (податковий номер 23760015), а також направлень від 12.04.2019 №3610, №3611 виданих Головним управлінням ДФС у Харківській області, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.41.1 ст.41, п.61.1, 61.2 ст.61, пп.62.1.3 п.62.1 ст.62, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕНЕРГОБУД", код ЄДРПОУ - 23760015, з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо визначення сум податкового кредиту, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "АРІЙ ПЛЮС" (податковий номер 41104485) за звітний період декларування ПДВ липень 2017 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП" (податковий номер 41163865) за звітний період декларування ПДВ жовтень 2017 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "РІЛАЙ ПЛЮС" (податковий номер 41573027) за звітний період декларування ПДВ листопад 2017 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД ЕНЕРГОДАР" (податковий номер 41587181) за звітний період декларування ПДВ грудень 2017 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕТА СОЮЗ" (податковий номер 39651857) за звітний період декларування ПДВ травень 2018 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "КІМЕНС" (податковий номер 41673700) за звітний період декларування ПДВ серпень 2018 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг)". Результати перевірки оформлені актом №1419/20-40-14-21-08/23760015 від 25.04.2019 (том 1 а.с.25-60). За висновками перевірки, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕНЕРГОБУД", порушено: 1) абз. "а" п.198.1, абз. 1 і 2 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до завищення податкового кредиту всього у сумі 140097,64 грн., в томц числі за липень 2017 року в сумі 10820,87 грн, за жовтень 2017 року в сумі 5000,00 грн., за листопад 2017 року в сумі 1500,00 грн., за грудень 2017 року в сумі 10344,65 грн., за травень 2018 року в сумі 2182,12 грн, за серпень 2018 року в сумі 110250,00 грн. В результаті чого : - занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, всього у сумі 68166 грн, в тому числі за грудень 2017 року в сумі 10345 грн, за травень 2018 року 1721 грн, за серпень 2018 року 56100 грн; - завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду всього у сумі 71932 грн, в тому числі за липень в сумі 10821 грн, за жовтень 2017 року в сумі 5000 грн, за листопад 2017 року в сумі 1500 грн, за травень 2018 року в сумі 461 грн, за серпень 2018 року в сумі 54150 грн.; 2) перевіркою ТОВ "ПРОЕНЕРГОБУД" не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками за звітні періоди декларування ПДВ, а саме по взаємовідносинах з: ТОВ "АРІЙ ПЛЮС" (податковий номер 41104485) за липень 2017 року на суму ПДВ 10820,87 грн; ТОВ "СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП" (податковий номер 41163865) за жовтень 2017 року на суму ПДВ 5000,00 грн; ТОВ "РІЛАЙ ПЛЮС" (податковий номер 41573027) за листопад 2017 року на суму ПДВ 1500,00 грн; ТОВ "ТД ЕНЕРГОДАР" (податковий номер 41584171) за грудень 2017 на суму ПДВ 10344,65 грн; ТОВ "ВЕРЕТА СОЮЗ" (податковий номер 39651857) за травень 2018 року на суму ПДВ 2182,12 грн; ТОВ "КІМЕНС" (податковий номер 41673700) за серпень 2018 року на суму ПДВ 110250,00 грн. З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Головним управлінням ДПС у Харківській області прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 27.05.2019 року: - №00000241421, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕНЕРГОБУД" збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 85207,50 грн., з яких 68166 грн. - за податковими зобов`язаннями, 140741,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с.20); - №00000251421, яким Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕНЕРГОБУД" допущено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 71932,00 грн. (том 1 а.с.21). Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до ДФС України. Рішенням ДФС України №41550/6199-99-11-04-02-25 від 28.08.2019 податкові повідомлення-рішення від 27.05.2019 №00000241421 та №00000251421 залишені без змін, а скаргу ТОВ "ПРОЕНЕРГОБУД" залишено без задоволення. Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених суб`єктом владних повноважень в акті №1419/20-40-14-21-08/23760015 від 25.04.2019 на відповідність вимогам ст.2 КАС України, суд встановив наступне: Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ "АРІЙ ПЛЮС", ТОВ "СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП", ТОВ "РІЛАЙ ПЛЮС", ТОВ "ТД ЕНЕРГОДАР", ТОВ "ВЕРЕТА СОЮЗ", ТОВ "КІМЕНС". За умовами договору №18//07-17 від 18.07.2017, укладеного між ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД" (покупець) та ТОВ "АРІЙ ПЛЮС" (продавець), продавець зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених договором передати у власність покупця будівельні матеріали, а покупець зобов`язується прийняти їх та оплатити на умовах даного договору. Як встановлено судом з матеріалів адміністративної справи, ТОВ "АРІЙ ПЛЮС" на підставі договору купівлі-продажу №18/07-17 від 18.07.2017, у липні 2017 р. поставило матеріали на загальну суму 64925,21 грн., у т.ч. ПДВ 10820,87 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунком, видатковою накладною №18/07-17 від 18.07.2017, податковою накладною №35 від 18.07.2017 р., зареєстрованою в ЄРПН 15.08.2017 р., видатковою накладною №19/07-17 від 19.07.2017. Придбані матеріали є малогабаритними, не мають значної ваги та перевезені на особистому транспорті, у зв`язку з чим товарно-транспортна накладна не складалась. Виконання зобов`язань ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД" підтверджується договором переуступки права вимоги №08-08/17 від 08.08.2017 р., підписаний новим кредитором - ТОВ "ЕЛЬФОРС", кредитором - ТОВ "АРІЙ ПЛЮС" та боржником - ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД", за умовами якого ТОВ "АРІЙ ПЛЮС" (кредитор) передає, а новий кредитор (ТОВ "ЕЛЬФОРС") приймає на себе право вимоги першого з погашенням суми боргу, який виник на підставі договору №18-07/17 від 18.07.2017, що укладений між кредитором та боржником (ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД"). Пунктом 3 договору переуступки права вимоги встановлено, що боржник зобов`язується сплатити борг новому кредитору в порядку та на умовах, визначених даним договором . Сума боргу складає 67304,80 грн. (том 1 а.с.92-93). Сплата грошових коштів новому кредитору підтверджується платіжним дорученням №1010 від 08.08.2017 р. на суму 67304,80 грн. (том 1 а.с.91). ТОВ "АРІЙ ПЛЮС" постачальник є платником ПДВ з 01.03.2017, за фактом вчинених господарських операцій надавав до ДФС податкові декларації з ПДВ. Договір купівлі-продажу №18/07-17 від 18.07.2017р. є реально укладеним та сторони виконали свої зобов`язання. Господарські зобов`язання за укладеним договором відповідають вимогам закону та укладені без порушень законодавства. Договір, укладений між ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД" та ТОВ "АРІЙ ПЛЮС" в судових органах недійсним не визнавався та є реально укладеним. Згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт №3 від 01.08.2017 р. (форма №КБ-2в) та відомості ресурсів до зазначеного акту, придбані будівельні матеріали у подальшому використано під час виконання робіт по об`єкту Каналізаційна насосна станція №1 і каналізаційний напірний колектор в м.Білопілля, згідно з договором №1/16-Т від 17.10.2016 р. та додатковими угодами до нього №1 від 26.12.2016, №2 від 19.12.2016, №3 від 01.08.2017, №4 від укладеним із Білопільською міською радою (податковий номер 04058019) (том 1 а.с.95-102). На підтвердження реальності виконання договору між позивачем та ТОВ "АРІЙ ПЛЮС" на час спірних правовідносин було платником податку на додану вартість, перебувало у реєстрі платників податку на додану вартість. Тобто, у відповідності до ст. 201 Податкового кодексу України мало право у липні 2017 виписувати податкову накладну на адресу позивача, а ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД" мало право віднести суми ПДВ за отриманою податковою накладною, зареєстрованою в ЄРПН, до складу податкового кредиту. За таких підстав сума податкового кредиту 10820,87 грн. правомірна відображена у додатку 5 податкової декларації з ПДВ за липень 2017 р., у зв`язку з чим ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД" мало право на нарахування податкового кредиту за вказаною податковою накладною по отриманим будівельним матеріалам. Також позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП" (податковий номер 411663865), зокрема, ТОВ "СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП" на підставі договору №10-10/17 від 10.10.2017 виконало ремонтні роботи службово-побутової будівлі станції Харків-Ліски на загальну суму 30000,00 грн., у т. ч. ПДВ 5000,00 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами (рахунком, актом приймання виконаних будівельних робіт №1-С від 30.10.2017 (примірна форма №КБ-2в), податковою накладною №35 від 30.10.2017 р., зареєстрованою в ЄРПН 09.11.2017). (том 1 а.с.129-130, 131-147). Оплата виконаних контрагентом позивача ремонтних робіт підтверджується платіжним дорученням №1159 від 26.12.2017 р. на суму 30000,00 грн. Договір №10-10/17 від 10.10.2017 є реально укладеним, сторони виконали свої зобов`язання. Господарські зобов`язання за укладеним договором відповідають вимогам закону та укладені без порушень законодавства. Договір, укладений між ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД" та ТОВ "СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП" в судових органах недійсним не визнавався та є реально укладеним. Вартість робіт з ремонту службово-побутової будівлі станції Харків-Ліски у подальшому було включено до собівартості ремонту будівлі побутового корпусу №1 інв.№6150100010017, які виконувалися ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД" на користь Харківського відділення філії "ЦТС "Ліски" ПАТ "Укрзалізниця" (податковий номер 40081373) за договором №271-ПР від 11.10.2017 р. (том 1 а.с.158-162). Реальність вчинення договору підряду №271-ПР від 11.10.2017, підтверджується наданими суду представником позивача довідкою про вартість виконаних робіт та витрат від 03.11.2017 (том 1 а.с.163), актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 від 03.11.2017 (том 1 а.с.164-167), відомістю ресурсів від 03.11.2017 (том 1 а.с.168-171), розрахунком №1-2 загальновиробничих витрат до акту №1 (том 1 а.с.172-174), розрахунками кошторисного прибутку (том 1 а.с.175, 176), оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за жовтень-листопад 2017 (том 1 а.с.177), платіжним дорученням №1306 від 17.11.2017 на суму 120000,00 грн. (том 1 а.с.178). Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП" на час спірних правовідносин було платником податку на додану вартість, перебувало у реєстрі платників податку на додану вартість. Тобто, у відповідності до ст. 201 Податкового кодексу України мало право у жовтні 2017р. виписувати податкову накладну на адресу підприємства позивача, а ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД" в свою чергу мало право віднести суми ПДВ за отриманою податковою накладною, зареєстрованою в ЄРПН, до складу податкового кредиту. Тому сума податкового кредиту 5000,00 грн. правомірно відображена у додатку 5 податкової декларації з ПДВ за жовтень 2017 р. Судом встановлено та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що 16.11.2017 року позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "РІЛАЙ ПЛЮС" договір №16-11/17, за умовами якого ТОВ "РІЛАЙ ПЛЮС" за замовленням ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД" виконало роботи по монтажу електрообладнання на об`єкті Каналізаційна насосна станція №1 і каналізаційний напірний колектор в м.Білопілля Сумської області на загальну суму 9000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1500,00 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами (рахунком, Актом надання послуг №5 від 20.11.2017 р., податковою накладною №5 від 20.11.2017 р., зареєстрованою в ЄРПН 05.12.2017 р.). (том 1 а.с.179-184). Виконання зобов`язань ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД" підтверджується договором переуступки права вимоги №19-04/18 від 19.01.2018 р., підписаний новим кредитором - ТОВ "СІЛАНА", кредитором - ТОВ "РІЛАЙ ПЛЮС" та боржником - ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД", за умовами якого ТОВ "РІЛАЙ ПЛЮС" (кредитор) передає, а новий кредитор (ТОВ "СІЛАНА") приймає на себе право вимоги першого з погашенням суми боргу, який виник на підставі договору №16-11-/17 від 16.11.2017, що укладений між кредитором та боржником (ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД"). Пунктом 3 договору переуступки права вимоги встановлено, що боржник зобов`язується сплатити борг новому кредитору в порядку та на умовах, визначених даним договором . Сума боргу складає 9000 грн. (том 1 а.с.187). Сплата грошових коштів новому кредитору підтверджується платіжним дорученням №1168 від 19.01.2018 р. на суму 9000,00 грн. (том 1 а.с.188). Вказаний постачальник є платником ПДВ, надавав до ДФС податкові декларації з ПДВ. Договір №16-11/17 від 16.11.2017 є реально укладеним та сторони виконали свої зобов`язання. Господарські зобов`язання за укладеним договором відповідають вимогам закону та укладені без порушень законодавства. Договір, укладений між ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД" та ТОВ "РІЛАЙ ПЛЮС" в судових органах недійсним не визнавався та є реально укладеним. Згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт №4 від 01.08.2017 р. (форма №КБ-2в) та відомості ресурсів до зазначеного акту, вартість отриманих робіт у подальшому було включено у загальну вартість робіт по об`єкту Каналізаційна насосна станція №1 і каналізаційний напірний колектор в м.Білопілля (реконструкція), відповідно до укладеного договору №1/16-Т від 17.10.2016 р. із Білопільською міською радою (податковий номер 04058019). Товариство з обмеженою відповідальністю "РІЛАЙ ПЛЮС" на час спірних правовідносин було платником податку на додану вартість, перебувало у реєстрі платників податку на додану вартість. Тобто, у відповідності до ст. 201 Податкового кодексу України мало право у 2017р. виписувати податкову накладну на адресу нашого підприємства, а ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД" мало право віднести суми ПДВ за отриманою податковою накладною, зареєстрованою в ЄРПН, до складу податкового кредиту. Тому сума податкового кредиту 1500,00 грн. відображена у додатку 5 податкової декларації з ПДВ за листопад 2017 р. Стосовно фінансово-господарських взаємовідносин підприємства позивача з ТОВ "ТД ЕНЕРГОДАР" (податковий номер 41587181), суд зазначає, що ТОВ "ТД ЕНЕРГОДАР" на підставі договору про надання послуг №15-11/17 від 15.11.2017 надало ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД" послуги з використання механізмів (катків дорожніх самохідних вібраційних гладковальцевих) для роботи в смт.Слобожанське на загальну суму 62067,90 грн., у т.ч. ПДВ 10344,65 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме, рахунком, актом надання послуг №2 від 12.12.2017 р., податковою накладною №2 від 12.12.2017 р., зареєстрованою в ЄРПН 29.12.2017 р. (том 2 а.с.3-4, 6-9). Оплата за отримані ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД" від контрагента послуги підтверджується платіжним дорученням №1164 від 04.01.2018 р. на суму 62067,88 грн.(том 2 а.с.5). Як встановлено з наданих представником позивача доказів, договір про надання послуг №15-11/17 від 15.11.2017 є реально укладеним та сторони виконали свої зобов`язання. Господарські зобов`язання за укладеним договором відповідають вимогам закону та укладені без порушень сторін. Договір, укладений між ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД" та ТОВ "ТД ЕНЕРГОДАР" в судових органах недійсним не визнавався та є реально укладеним. Згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт №2 від 14.12.2017 р. (форма №КБ-2в) та відомості ресурсів до зазначеного акту, вартість отриманих робіт у подальшому було включено у загальну вартість робіт по об`єкту "Будівництво оборотних систем виробничого водопостачання, а також системи послідовного і повторного використання води, в т.ч. води, що надходить від інших підприємств" у смт.Слобожанське Зміївського району Харківської області (коригування), що виконувались на користь КП "Комунальник" (податковий номер 32572536) згідно договору №305 від 15.08.2017 р. (том 2 а.с.10-22, 25-47). Використання котків дорожніх зафіксовано в відомості ресурсів в розділі ІІІ, рядок

6. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ЕНЕРГОДАР" на час спірних правовідносин було платником податку на додану вартість, перебувало у реєстрі платників податку на додану вартість. Тобто, у відповідності до ст. 201 Податкового кодексу України мало право у 2017р. виписувати податкову накладну на адресу нашого підприємства, а ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД" мало право віднести суми ПДВ за отриманою податковою накладною №2 від 12.12.2017, зареєстрованою в ЄРПН, до складу податкового кредиту, тому сума податкового кредиту 10344,65 грн. відображена у додатку 5 податкової декларації з ПДВ за грудень 2017 р. Судом встановлено, що ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД" у перевіряємий період мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "ВЕРЕТА СОЮЗ" (податковий номер 39651857). Так, ТОВ "ВЕРЕТА СОЮЗ" на підставі договору про надання послуг №22-05/18 від 22.05.2018 надало позивачу послуги з використання механізмів (катків дорожніх самохідних вібраційних гладковальцевих) на загальну суму 13092,94 грн., у т.ч. ПДВ 2182,12 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, зокрема, рахунком, актом надання послуг №29-05/18 від 29.05.2018, податковою накладною №529001 від 29.05.2018, зареєстрованою в ЄРПН 07.06.2018 р. (том 2 а.с.51-53, 55-58). Виконання грошових зобов`язань ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД" перед його контрагентом підтверджується платіжним дорученням №1285 від 13.06.2018 р. на суму 13092,94 грн. (том 2 а.с.54). Договір про надання послуг №22-05/18 від 22.05.2018р. є реально укладеним та сторони виконали свої зобов`язання. Господарські зобов`язання за укладеним договором відповідають вимогам закону та укладені без порушень сторін. Вищевказаний договір, укладений між ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД" та ТОВ "ВЕРЕТА СОЮЗ" в судових органах недійсним не визнавався та є реально укладеним. Згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт №1 від 31.05.2018 р. (форма №КБ-2в) та відомості ресурсів до зазначеного акту, вартість отриманих робіт у подальшому було включено у загальну вартість робіт по об`єкту "Ремонт твердого покриття контейнерного терміналу території ст.Харків-Ліски, інв.№6150205024033, на користь Харківське відділення Філії "ЦТС "Ліски" ПАТ "Укрзалізниця" (податковий номер 40081373) згідно договору №104-ПР від 08.05.2017 р. (том 2 а.с.59-63, 64-75). Роботи придбані у ТОВ "Верета Союз" відображено в розділі ІІІ Відомості ресурсів, рядки 5-8. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕТА СОЮЗ" на час спірних правовідносин було платником податку на додану вартість, перебувало у реєстрі платників податку на додану вартість. Тобто, у відповідності до ст. 201 Податкового кодексу України мало право у 2018р. виписувати податкову накладну на адресу нашого підприємства, а ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД" мало право віднести суми ПДВ за отриманою податковою накладною №529001 від 29.05.2018, зареєстрованою в ЄРПН, до складу податкового кредиту. Тому сума податкового кредиту 2182,12 грн. відображена у додатку 5 податкової декларації з ПДВ за травень 2018 р. Крім того, між ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КІМЕНС" (податковий номер 41673700) укладено договір купівлі-продажу №31/08-18 від 31.08.2018р., за умовами якого ТОВ "КІМЕНС" поставило насосну станцію на загальну суму 661500,00 грн., у т.ч. ПДВ 110250,00 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме, рахунком, видатковою накладною №31-08/18 від 31.08.2018 р., податковою накладною №148 від 31.08.2018 р., зареєстрованою в ЄРПН 13.09.2018, товарно-транспортною накладною №31/8/10 від 31.08.2018 (том 2 а.с.78, 79-92). Виконання зобов`язань стосовно оплати придбаного товару ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД" підтверджується платіжними дорученнями №1382 від 18.09.2018 р. на суму 390000,00 грн. та №1389 від 01.10.2018 р. на суму 217500,00 грн. (том 2 а.с.93, 94, 95). Договір купівлі-продажу №31/08-18 від 31.08.2018р. є реально укладеним та сторони виконали свої зобов`язання. Господарські зобов`язання за укладеним договором відповідають вимогам закону та укладені без порушень сторін. Договір, укладений між ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД" та ТОВ "КІМЕНС" в судових органах недійсним не визнавався та є реально укладених. Згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт №1 від 30.11.2018 (форма №КБ-2в) та відомості ресурсів до зазначеного акту, вартість отриманої станції у подальшому було включено у загальну вартість робіт по об`єкту "Будівництво оборотних систем виробничого водопостачання, а також системи послідовного і повторного використання води, в т.ч. води, що надходить від інших підприємств" у смт.Слобожанське Зміївського району Харківської області (коригування), що виконувались на користь КП "Комунальник" (податковий номер 32572536) згідно договору №165 від 14.08.2018 р. (том 2 а.с.104-113, Товариство з обмеженою відповідальністю "КІМЕНС" на час спірних правовідносин було платником податку на додану вартість, перебувало у реєстрі платників податку на додану вартість. Тобто, у відповідності до ст. 201 Податкового кодексу України мало право у 2018р. виписувати податкову накладну на адресу нашого підприємства, а ТОВ "ПРОМЕНЕРГОБУД" мало право віднести суми ПДВ за отриманою податковою накладною, зареєстрованою в ЄРПН, до складу податкового кредиту. Тому сума податкового кредиту 110250,00 грн. відображена у додатку 5 податкової декларації з ПДВ за серпень 2018 р. Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. При цьому слід зазначити, що за змістом п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Отже, визначальною ознакою витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв`язок з господарською діяльністю платника податку. Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій. Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду. Згідно з п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Щодо посилань податкового органу на те, що до перевірки не були надані товарно-транспортні накладні, які засвідчують факт постачання будівельних матеріалів на адресу скаржника від контрагентів, колегія суддів зазначає наступне. ТТН не є обов`язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що лише підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажотримувача, перевізника), тому її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарської операцій з поставки товару в цілому. Колегія суддів зазначає, що згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. В свою чергу, сама по собі відсутність ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції. Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства. У зв`язку з цим колегія суддів зазначає, що відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на це певні недоліки у ТТН або відсутність певних ТТН не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції. Аналогічна правова позиція викладена колегією Касаційного адміністративного суду в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №821/589/17 . Крім того, колегія суддів зазначає, що у випадку, коли предметом господарської операції є придбання товару, а не транспортні послуги, неналежне оформлення товарно-транспортних накладних не впливає на оприбуткування платником податків придбаного товару і право на формування податкового кредиту у зв`язку з придбанням товару. Правовий висновок, аналогічний цьому, вже висловлювався у постанові Верховного Суду України від 24 січня 2019 року у справі №816/681/16. Щодо посилання контролюючого органу на факт нереальності вчинених господарських операцій позивача з його контрагентами на протокол допита свідка гр. ОСОБА_1 , який був засновником, керівником та головним бухгалтером ТОВ "Арій Плюс" від 23.12.2017; протокол допиту свідка гр. ОСОБА_2 , який був засновником, керівником та головним бухгалтером ТОВ "Спец-Альянс Груп" від 23.12.2017 року, протокол допиту свідка гр. ОСОБА_3 , яка була засновником, керівником та головним бухгалтером ТОВ "Рілай Плюс" від 25.12.2017 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№32017220000000229 від 12.12.2017, які повідомили щодо непричетності до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності вищевказаних товариств, колегія судів зазначає наступне. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє на момент розгляду справи у суді касаційної інстанції) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Будь яких доказів в ході розгляду кримінальних справ, які б свідчили про протиправність здійснених операцій до суду не надано. Як зазначив Верховний Суд в постановах від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17, від 11.03.2020р. по справі № 826/5678/18, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Щодо посилань податкового органу, як на підставу відсутності реальності операцій позивача та контрагентів на відсутність у контрагентів у контрагента матеріально-технічної та технологічної можливості здійснення виробництва, перевезення, тимчасового зберігання відповідних обсягів товару, та інше колегія суддів зазначає наступне. Наведені відповідачем обставини, з урахуванням наданим позивачем документів, не свідчать про відсутність реальності проведених операцій між позивачем та контрагентами . При цьому суд виходить з того, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 05.03.19 у справі №820/4779/15 та враховуються судом з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України. При цьому, суд також не виключає можливості контрагента-продавця при здійсненні господарських операцій з позивачем використовувати залучені трудові ресурси та орендовані основні фонди, у той час як під час перевірки контролюючим органом не було з`ясовано такі обставини. Оцінивши вищевказані первинні документи суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій. Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 73, 74 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним. Дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків не свідчить про те, що платник податків, який укладав договори з таким контрагентом, знав про протиправний характер діяльності свого контрагента. Отже, аргументи податкової стосовно фіктивності контрагента не є вичерпним доказом нереальності операцій. Також колегія суддів зазначає, що позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності. Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов`язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати. Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського Суду з прав людини. Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Згідно частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів. У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб`єктом владних повноважень до суду також не подано. Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону. Однак, як зазначалось вище, обов`язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів. Окремо суд зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.73 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Вирішуючи спір по суті, суд також зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку до податкового кредиту, визначену актом перевірки. Зворотне відповідачем не доведено. Доказів спростування наданих позивачем документів відповідачем не надано. Встановлені судом фактичні обставини, надані документи, засвідчують правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості наданих послуг, відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. Колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ від дотримання податкової дисципліни його контрагентом постачальником товару (послуг), якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товару (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності та в оподатковуваних ПДВ операціях. Порушення постачальником товару (послуг) податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків покупцем товару (послуг) вимог закону щодо обліку витрат та формування податкового кредиту за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його (покупця) обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента (постачальника) та про злагодженість дій між ними. Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм статей 134, 198 ПК, зокрема в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18. Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, належних доказів, що свідчать про безтоварність здійснених операцій відповідачем до суду не надано. Виходячи з вищевказаного, суд вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на його підставі, - протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування правомірності винесення відносно позивача податкових повідомлень-рішень від 27.05.2019 №00000241421 та №00000251421. Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. З урахуванням того, що відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України .. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 року по справі № 520/11214/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 22.02.2021 року