Постанова 4855 № 580/4761/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4761/20 Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Гаращенко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Неон Груп» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Неон Груп» до Головного управління ДПС у Черкаській області, Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Неон Груп» звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, Державної податкової служби України, в якій просило: - визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Черкаській області щодо повернення ТОВ «Неон Груп» з бюджету суми помилково сплачених грошових коштів в сумі 1985000,00 грн.; - зобов`язати Державну податкову службу України підготувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок (реєстр) про повернення ТОВ «Неон Груп» (ЄДРПОУ 42012940, ІПН 420129423015, п/р НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк») помилково сплачених грошових коштів у розмірі 1985000,00 грн. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 28.04.2021. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 призначено апеляційну скаргу до розгляду в судовому засіданні на 12.05.2021. У судовому засіданні представник апелянта (у режимі відеоконференції) у повному обсязі підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити. Представник Державної податкової служби України у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Представник Головного управління ДПС у Черкаській області у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду апеляційної скарги. Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Неон Груп» (ЄДРПОУ 42012940) платіжним дорученням № 1021 від 01.09.2020 здійснювало платіж юридичній особі - ТОВ «Дізарт К» (ЄДРПОУ 39771251) в сумі 1170000,00 грн. Однак, при оформленні платіжного доручення неправильно вказано реквізити поточного рахунку отримувача - замість поточного рахунку № НОМЕР_2 , вказаний електронний рахунок ПДВ отримувача № UA738999980385139000000245226, Казначейство України (ел адм подат). Також, платіжним дорученням № 1022 від 01.09.2020 товариство позивача здійснювало платіж юридичній особі - ТОВ «Прайд-2016» (ЄДРПОУ 40606852) в сумі 815000,00 грн. Однак, при оформленні платіжного доручення, також неправильно вказано реквізити поточного рахунку отримувача - замість поточного рахунку № НОМЕР_3 , вказаний електронний рахунок ПДВ отримувача № UA418999980385109000000284453, Казначейство України (ел адм подат). Отже, позивач здійснив поповнення рахунків у системі електронного адміністрування ПДВ на суму 1985000 грн. на користь інших юридичних осіб. На звернення до ТОВ «Дізарт К» та ТОВ «Прайд-2016» щодо повернення даних коштів, позивачу повідомлено, що товариства самостійно не можуть цього зробити, оскільки не вони є розпорядниками електронних рахунків. ТОВ «Неон Груп» 02.09.2020 через електронний кабінет, звернулося з заявами № 16369/10/ЕКПП та № 16370/10/ЕКПП до Головного управління ДПС у Черкаській області про повернення помилково сплачених коштів. Листами № 9302/10/23-00-50-04-013 та № 9305/10/23-00-50-04-013 від 09 вересня 2020 року, ГУ ДПС у Черкаській області повідомило, що станом на 08.09.2020, у позивача за даними інтегрованої картки платника податків відсутня переплата ПДВ. Також, позивачу роз`яснено, що відповідно до п. 200-1.6 ст. 200-1 Податкового кодексу України, повернення коштів можливо лише через додаток 4, який подається безпосередньо платником ТОВ «Дізарт К» та ТОВ «Прайд 2016» разом із податковою декларацією з податку на додану вартість. З урахуванням наведеного, оскільки рахунки, на які зараховані кошти відкриті в СЕА ПДВ по суб`єктах господарювання ТОВ «Дізарт К» та ТОВ «Прайд-2016», тому, ГУ ДПС у Черкаській області залишило заяви позивача без розгляду. У подальшому, ТОВ «Неон Груп» звернулося з заявою № 29 від 22.09.2020 до Державної казначейської служби України про повернення помилково сплачених коштів, яка на вказану заяву повідомила, що перерахування коштів з рахунку СЕА ПДВ на поточний рахунок здійснюється казначейством в автоматичному режимі на підставі реєстру ДПС України, та, оскільки, такого реєстру про повернення коштів з рахунків ТОВ «Дізарт К» та ТОВ «Прайд-2016» не надходило, заяву направлено за належністю до Державної податкової служби України. Державна податкова служба України своїм листом № 30196/6/99-00-04-01-01-06 від 16 жовтня 2020 року, у відповідь на вищевказану заяву від 22.09.2020, з посиланням на ст. 200-1 Податкового кодексу України, зазначила, що поповнення електронного рахунку платника ПДВ за рахунок інших джерел, наприклад, з поточних рахунків інших осіб, незалежно від наявності чи відсутності договору доручення, нормами чинного законодавства не передбачено. Також, в наведеному листі зазначено, що договірні відносини між підприємствами не належать до сфери контролю ДПС. Позивач вважає, що обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 Податкового кодексу України. За наслідками подання відповідної заяви, орган ДФС у визначені законом строки повинен або підготувати висновок про повернення такої суми, або надати письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією проведення звірення стану рахунків (у разі відсутності в інформаційних базах даних ДФС відомостей щодо розміру заявленої до повернення суми). Як вказує позивач, факт наявності у нього помилково сплачених коштів у розмірі 1985000,00 грн. відповідачами не заперечується, при цьому, відповідачами не вчинялося жодних дій, передбачених статтею 43 Податкового кодексу України. Вважаючи, що наведені листи відповідачів містять відмову в поверненні грошових коштів, що вказує на допущення з боку контролюючих органів протиправної бездіяльності, товариство звернулось до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з наступного: - суд першої інстанції зауважив, що з норм Податкового кодексу України слідує, що платник податків має право на повернення грошового зобов`язання, яке сплачене до відповідного бюджету, натомість, в даному випадку, позивач не сплачував ПДВ до відповідного бюджету, оскільки згідно наданих платіжних доручень грошові кошти сплачені на рахунки інших юридичних осіб з іншим призначенням платежу, а тому, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми законодавства, яке регулює повернення помилково та/або надміру сплаченої суми ПДВ; - до того ж, з аналізу положень п. 200-1.6 ст. 200-1 Податкового кодексу України, вбачається, що кошти, які зараховані на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку повертаються на поточний рахунок саме такого платника податків. Повернення коштів іншому платнику податків норма п. 200-1.6 ст. 200-1 Податкового кодексу України, не передбачає; - правовий статус грошових коштів, які зараховані позивачем на рахунки ТОВ «Дізарт К» та ТОВ «Прайд 2016» в системі електронного адміністрування ПДВ прирівнюється до грошових коштів, які помилково сплачені одним суб`єктом господарювання на користь іншого. Як наслідок, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми п. 200-1.6 ст. 200-1 Податкового кодексу України, а тому, для повернення зазначених коштів позивач повинен звертатись до ТОВ «Дізарт К» та ТОВ «Прайд 2016», а разі їх відмови, вирішувати питання про звернення до суду в порядку господарського судочинства. Доводи апеляційної скарги: - апелянт вважає наведені висновки суду першої інстанції помилковими, адже при мотивуванні рішення суд допустив помилкове трактування понять «помилково сплачені грошові зобов`язання» та «грошове зобов`язання платника податків», що стало наслідком для висновку, що сплачені позивачем кошти є грошовими зобов`язаннями, які сплачені до відповідного бюджету, що унеможливлює застосування ст. 43 ПК України; - твердження суду в оскаржуваному рішенні про необхідність звернення до ТОВ «Дізарт К» та ТОВ «Прайд 2016» по питанню повернення коштів є помилковим, оскільки перерахування позивачем коштів на електронні рахунки вказаних товариств не призвело до збільшення ліміту таких платників, про що до апеляційної скарги надаються відповідні докази, які позивач отримав уже після прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Перш за все, слід врахувати, те, що за обставин даного спору, товариство позивача не сплачувало ПДВ до відповідного бюджету, оскільки згідно наданих платіжних доручень № 1022 від 01.09.2020 та № 1021 від 01.09.2020 - грошові кошти були помилково сплачені на рахунки ТОВ «Дізарт К» та ТОВ «Прайд 2016». Відповідно до п. 200-1.6 ст. 200-1 Податкового кодексу України, за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу. Якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку. Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок). На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів після граничного терміну, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов`язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку. З аналізу положень п. 200-1.6 ст. 200-1 Податкового кодексу України, вбачається, що кошти, які зараховані на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку повертаються на поточний рахунок саме такого платника податків. Повернення коштів іншому платнику податків норма п. 200-1.6 ст. 200-1 Податкового кодексу України не передбачає. Так, пунктом 43.1 ст. 43 ПК України, передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Під помилково сплаченими грошовими зобов`язаннями слід розуміти суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань. Натомість, поняття грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Тож, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції допустив помилкове трактування вказаних понять, що стало наслідком помилкового висновку про те, що сплачені позивачем кошти є грошовими зобов`язаннями, які сплачені до відповідного бюджету, що унеможливлює застосування положень ст. 43 ПК України, яка регулює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань. Оскільки, на час спірних правовідносин у ТОВ «Неон Груп» був відсутній податковий борг з ПДВ, та позивач звертався до відповідачів з заявами про повернення помилково сплачених коштів, відмова відповідачів у поверненні помилково сплачених сум є протиправною. Позивач повторно звернувся до ТОВ «Дізарт К» та ТОВ «Прайд-2016» по питанню можливості подачі ними до податкової відповідних документів для повернення коштів в порядку п. 200-1.6 ст. 200-1 ПК України, на що отримав відповіді, що повернення сплачених коштів є неможливим, оскільки сплаченими позивачем коштами не відбулося поповнення ліміту їх електронних рахунків платника ПДВ, а тому, наведені як відповідачами у відмовах так і судом в оскаржуваному рішенні шляхи та способи повернення вказаних коштів, призвели б до списання з рахунку ПДВ ТОВ «Дізарт К» та ТОВ «Прайд 2016» власних коштів даних товариств (зменшення регліміту). Крім того, до апеляційної скарги було надано (з відповідних обґрунтуванням неможливості подачі вказаних документів до суду першої інстанції) витяги з електронного кабінету платника щодо суми податку, на яку платник ПДВ має право зареєструвати податкові накладні та про реквізити електронного рахунку та інформації щодо залишку коштів на такому рахунку, з яких вбачається, що сплачені товариством позивача кошти були зараховані на електронні рахунки ТОВ «Дізарт К» та ТОВ «Прайд-2016», однак ці суми не поповнили ліміти в системі електронного адміністрування ПДВ, що унеможливлює їх повернення в порядку п. 200-1.6 ст. 200-1 ПК України. Фактично, вказані кошти зараховані на вказані ПДВ рахунки даних товариств, однак, вони не дають їм можливість ними розпоряджатись, що б давало змогу звертатись позивачу до вказаних товариств з вимогами про їх повернення, як помилково набуті чи їх стягнення/повернення. Отже, висновок суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про необхідність звернення товариства до ТОВ «Дізарт К» та ТОВ «Прайд-2016» по питанню повернення коштів є помилковим, оскільки перерахування позивачем коштів на електронні рахунки вказаних товариств не призвело до збільшення ліміту платників. Варто врахувати, що, фактично, склалась ситуація, що безпосередньо собі на рахунок повернути товариство позивача помилково сплачені кошти назад не зможе, адже, для цього немає відповідного механізму, оскільки кошти були зараховані на ПДВ-рахунок інших осіб, однак, не збільшили ліміт ПДВ, тобто, не надійшли в їх розпорядження задля того, щоб звертатись до вказаних товариств з вимогами про повернення коштів (ПДВ-рахунок - це рахунок платника (рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, п. 4 Порядку № 569), а не бюджетний рахунок. При цьому, списання коштів з ПДВ-рахунку відбувається в суворо визначених законодавчих випадках - коли податковий орган подасть органу Казначейства реєстри на списання коштів з ПДВ-рахунку та у визначеній цими реєстрами сумі (самостійно Казначейство навіть помилково зараховані кошти списати з ПДВ-рахунку не може). У частині доводів, наведених у судовому засіданні стороною ДПС України щодо необхідності звертатись позивачу до контрагентів, на ПДВ рахунки яких надсилались кошти, колегія суддів зазначає, кошти з ПДВ-рахунку повертаються на поточний рахунок платника: (1) за чітко визначеною процедурою (через подання додатка Д4 до декларації з ПДВ) (п. 2001.5 ПКУ) і (2) при дотриманні певних умов. Так, при поверненні коштів з ПДВ-рахунку на суму поверненої суми зменшується регліміт - відразу на дату подання заяви Д4 (п. 21 Порядку № 569). При цьому, повернення коштів можливе, якщо це не призведе до появи від`ємного регліміту в такого платника. За наведених обставин, слідує, що якщо гроші зайшли на ПДВ-рахунок не з поточного рахунку платника, то податковим органом не було збільшено регліміт ТОВ «Дізарт К», ТОВ «Прайд-2016» (при поверненні цих коштів з ПДВ-рахунку регліміт на цю суму в них зменшується). Тож, якщо враховувати наведені посилання податкового органу, вказані товариства гроші повертатимуть кошти з ПДВ-рахунку, однак, на таку повернену суму вони безповоротно втратять власний регліміт (при поповненні ПДВ-рахунку з інших джерел, збільшення ліміту законодавством не передбачено). Нормами п. 200-1.4 ПК України, визначено, що електронний ПДВ-рахунок може поповнюватися тільки з поточного рахунку платника податків, з огляду на що, грошові кошти, перераховані не з поточного рахунку самого платника, не повинні були взагалі зараховуватися на електронний ПДВ-рахунок. Згідно зі ст. 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права Верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним. За даних обставин, слід врахувати, що втручання у право мирного володіння майном позивача має переслідувати легітимну мету, яка чітко передбачена національним законодавством, зокрема, приписами ПК України. Однак, у разі відсутності відповідного механізму повернення коштів, слід застосовувати одну з основоположних засад податкового законодавства, визначену п. п. 4.1.4 ст. 4 ПК України, а саме, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. У розрізі вищенаведеного, а також приймаючи до уваги ґарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти та розпоряджатись своїм майном, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час її розгляду та є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог, оскільки судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Неон Груп» - задовольнити. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 р. - скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Неон Груп» до Головного управління ДПС у Черкаській області, Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Черкаській області щодо неповернення ТОВ «Неон Груп» з бюджету суми помилково сплачених грошових коштів в сумі 1985000,00 грн. Зобов`язати Державну податкову службу України підготувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок (реєстр) про повернення ТОВ «Неон Груп» (ЄДРПОУ 42012940) помилково сплачених грошових коштів у розмірі 1985000,00 грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 329 - 331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко Повний текст постанови складено 13.05.2021.