Постанова 4851 № 440/7574/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2021 р. Справа № 440/7574/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ральченка І.М. суддів: Чалого І.С. , Катунова В.В. за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2021, суддя Л.М. Петрова, по справі № 440/7574/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавапродукт" до Головного управління ДПС у Полтавській області , Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавапродукт" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України щодо повернення ТОВ "Полтавапродукт" з бюджету суми помилково сплачених грошових коштів у сумі 30 000,00 грн; - зобов`язати Державну податкову службу України підготувати та подати до відповідного органу державної казначейської служби України висновок (реєстр) про повернення ТОВ "Полтавапродукт" помилково сплачених грошових коштів у розмірі 30 000,00 грн, не зменшуючи при цьому регліміт (через показник ?ПопРах) у ТОВ "Лубенський м`ясокомбінат". Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2021 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Полтавській області щодо неповернення ТОВ "Полтавапродукт" з бюджету суми помилково сплачених грошових коштів у сумі 30 000,00 грн. Зобов`язано Державну податкову службу України підготувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок (реєстр) про повернення ТОВ "Полтавапродукт"помилково сплачених грошових коштів у розмірі 30 000,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. ГУ ДПС у Полтавській області (далі відповідач 1), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного висновку, просило його скасувати в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Полтавській області щодо неповернення ТОВ "Полтавапродукт" з бюджету суми помилково сплачених грошових коштів у сумі 30 000,00 грн, та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Державна податкова служба України (далі відповідач 2), вважаючи неправомірним рішення суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного висновку, просила його скасувати в частині зобов`язання Державну податкову службу України підготувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок (реєстр) про повернення ТОВ "Полтавапродукт"помилково сплачених грошових коштів у розмірі 30 000,00 грн, та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційних скарг зазначено про не врахування судом першої інстанції необхідності звернення позивача до контрагента щодо вирішення питання про повернення помилково сплачених грошових коштів у сумі 30 000,00 грн та розгляду спору в порядку господарського судочинства. Також апелянти зазначили, що підприємство, яке переплутало поточний та електронний рахунок ПДВ свого контрагента, не може повернути ці кошти на свій власний поточний рахунок за своєю заявою у зв`язку з відсутністю відповідного правового механізму. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача 1, в якому зазначив про необґрунтованість тверджень апелянта. В судовому засіданні представник відповідачів підтримав апеляційні скарги, просив їх задовольнити. Представник позивача заперечував проти вимог апеляційних скарг, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 11.05.2021 ТОВ "Полтавапродукт" здійснило платіж на рахунок ТОВ "Лубенський м`ясокомбінат" на суму 30 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 52 від 11.05.2021 (а.с. 7). При оформленні платіжного доручення неправильно вказано реквізити поточного рахунку отримувача, а саме замість поточного рахунку вказаний електронний рахунок ПДВ отримувача № UA73052990000026000001205498, Казначейство України (ел адм подат). У зв`язку з помилковим перерахуванням коштів на рахунок ТОВ "Лубенський м`ясокомбінат" у системі електронного адміністрування ПДВ на користь іншої юридичної особи, 19.05.2021 позивач звернувся до ДПІ у м. Полтаві ГУ ДПС у Полтавській області з листом, в якому просив помилково перераховану суму 30 000 грн на р/р UA18999980385149000000117470 казначейство України (ел.адм. подт.) ТОВ Лубенський м`ясокомбінат п/дор №52 від 11.05.2021 повернути на р/р 773052990000026000001205498, код 42966196, АТ КБ Приватбанк (а.с. 8). За результатами розгляду листа позивача ГУ ДПС у Полтавській області повідомило, що не має можливості повернути на поточний рахунок ТОВ "Полтавапродукт" помилково сплачені на електронний рахунок ТОВ "Лубенський м`ясокомбінат" кошти у розмірі 30 000 грн, про що свідчить лист від 25.05.2021 №19360/6/16-31-18-06-19 (а.с. 9-10). 17.06.2021 позивач звернувся з листом до ТОВ "Лубенський м`ясокомбінат", в якому просив помилково перераховану суму 30 000 грн на р/р UA18999980385149000000117470 казначейство України (ел.адм. подт.) ТОВ Лубенський м`ясокомбінат п/дор №52 від 11.05.2021, повернути на р/р 773052990000026000001205498, код 42966196, АТ КБ Приватбанк (а. с. 11). За результатами розгляду листа позивача ТОВ "Лубенський м`ясокомбінат" повідомило про неможливість повернення коштів, оскільки сплаченими ТОВ "Полтавапродукт" коштами не відбулося поповнення ліміту електронних рахунків ТОВ "Лубенський м`ясокомбінат", тому повернення вказаних коштів в порядку, передбаченому п. 200-1.6 ст. 200-1 ПК України, призвело б до списання з рахунку ПДВ ТОВ "Лубенський м`ясокомбінат" власних коштів (зменшення регліміту) (а.с. 12). Позивач, вважаючи неправомірною бездіяльність податкового органу щодо неповернення ТОВ "Полтавапродукт" з бюджету помилково сплачених коштів, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що кошти, які зараховані на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку повертаються на поточний рахунок саме такого платника податків, повернення коштів іншому платнику податків норма п. 200-1.6 ст. 200-1 ПК України не передбачає. Враховуючи те, що позивач звернувся до Головного управління ДПС у Полтавській області із заявою про ТОВ "Полтавапродукт" з бюджету суми помилково сплачених коштів та відмову на поверненні коштів прийнято саме ГУ ДПС у Полтавській області, відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності ДПС України щодо повернення ТОВ "Полтавапродукт" з бюджету суми помилково сплачених коштів. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України). Стаття 200-1 Податкового кодексу України визначає електронне адміністрування податку на додану вартість. Відповідно до п. 200-1.4 ст. 200-1 ПК України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти: а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу; б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку; в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України; г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; ґ) вилучені контролюючим органом відповідно до статті 95 цього Кодексу в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість по задекларованих до сплати податкових зобов`язаннях за періоди починаючи з 1 липня 2015 року, визначених платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку. Відповідно до п. 200-1.6 ст. 200-1 ПК України за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу. Якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку. На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника (?ПопРах). Перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі, якщо таке зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка (?ПопРах) не призведе до формування від`ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу (?Накл). Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок). На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів після граничного терміну, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов`язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову політику, має право надсилати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість: реєстри - для перерахування податку до бюджету в разі подання платником податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій; коригуючі реєстри - для уточнення інформації, зазначеної у раніше надісланих реєстрах. Аналізуючи вищенаведені правові положення, колегія суддів зазначає, що кошти, які зараховані на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку повертаються на поточний рахунок саме такого платника податків. При цьому, повернення коштів іншому платнику податків не передбачено. Пунктом 43.1 ст. 43 ПК України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Помилково сплачені грошові зобов`язання є сумою коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань. В свою чергу, поняття грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Судовим розглядом встановлено, що в даному випадку позивач не сплачував ПДВ до відповідного бюджету, оскільки кошти згідно платіжного доручення № 52 від 11.05.2021 були помилково сплачені на рахунок ТОВ "Лубенський м`ясокомбінат". Отже, сплачені позивачем кошти не є грошовими зобов`язаннями, які сплачені до відповідного бюджету. Факт наявності помилково сплачених коштів у розмірі 30 000,00 грн відповідачами не заперечується. Разом з тим, згідно витягів з електронного кабінету платника щодо суми податку, на яку платник ПДВ має право зареєструвати податкові накладні та про реквізити електронного рахунку та інформації щодо залишку коштів на такому рахунку, сплачені позивачем кошти були зараховані на електронний рахунок ТОВ "Лубенський м`ясокомбінат", проте ці суми не поповнили ліміт в системі електронного адміністрування ПДВ, що унеможливлює їх повернення в порядку п. 200-1.6 ст. 200-1 ПК України. Таким чином, фактично кошти зараховані на ПДВ рахунок ТОВ "Лубенський м`ясокомбінат", проте останнє не має можливості ними розпоряджатись. Вищевказане спростовує доводи апелянтів щодо необхідності звернення позивача до контрагента та розгляду спору в порядку господарського судочинства. Щодо доводів апелянтів про те, що підприємство, яке переплутало поточний та електронний рахунок ПДВ свого контрагента, не може повернути ці кошти на свій власний поточний рахунок за своєю заявою у зв`язку з відсутністю відповідного правового механізму, колегія суддів зазначає наступне. Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин. Принципи, проголошені у статті 4 Податкового кодексу України, повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов`язок сплати податку. Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України). Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Полтавській області щодо неповернення позивачу з бюджету суми помилково сплачених грошових коштів; зобов`язання Державну податкову службу України підготувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок (реєстр) про повернення позивачу помилково сплачених коштів. Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд вірно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2021 по справі № 440/7574/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді І.С. Чалий В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 02.12.2021