Постанова 4850 № 200/8118/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 року справа №200/8118/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Міронової Г.М., Ястребової Л.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Азовської митниці Держмитслужби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі № 200/8118/20-а (головуючий І інстанції Давиденко Т.В. ) за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови ,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA 700050/2020/000009/2 від 13.03.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700050/2020/00013 від 13.03.2020 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що заявлена декларантом позивача ТОВ Метінвест-Шиппінг митна вартість товару (фероніобію) визначена по 1 методу (за ціною договору), підтверджена належними первинними документами, у т.ч. контрактом та специфікацією. Відповідачу надано достатньо належним чином оформлених документів, для підтвердження митної вартості товару за ціною контракту. Методичні рекомендації, на які посилається відповідач, дозволяють лише порівнювати ціну з біржовими котируваннями або відомостями з спеціальних видань, які містять інформацію про ціни на світовому ринку, а не використовувати таку інформацію як базу для коригування митної вартості. Порівняння цін не з біржовими котируваннями, а з інформацією інтернет-ресурсу сайту Asian Metal є таким, що суперечить вимогам розділу 3 Методичних рекомендацій, на які посилається відповідач. Надані до митного оформлення документи не містили будь-яких розбіжностей, а тому наявні підстави для розрахунку митної вартості товару шляхом застосування першого методу. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Азовської митниці Держмитслужби від 13.03.2020 року № UA 700050/2020/000009/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.03.2020 року № UA 700050/2020/00013. Вирішено питання судових витрат. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Нижча вартість товару у відносинах між пов`язаними особами є достатнім і належним обґрунтуванням сумнівів посадової особи митного органу щодо наявності впливу взаємозалежності продавця і покупця на ціну товару. Суд першої інстанції, визнаючи протиправними та скасовуючи рішення відповідача, неповно проаналізував норми Митного кодексу України у їх взаємозв`язку між собою (зокрема ст.ст. 53, 54, 55, 58, 62, 63 МК України), що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Декларантом визначена митна вартість товару на рівні 32,71 Євро/кг, у той час, як середнє значення вартості товару фероніобій марки FeNb 65 за 1 кг, згідно інформації сайту Asian Metal за період 10 днів складає 33,81 Євро/кг. За результатом перевірки встановлено, що продавець Metinvest international SA і покупець ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» є пов`язаними особами, що вплинуло на заявлену декларантом митну вартість. За вказаною поставкою, на законну вимогу митниці, декларантом не надано документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару, що є обов`язком у розумінні ст. 52 Митного кодексу України. Оскільки заявлена декларантом митна вартість значно менша ніж на сайті компанії Asian Metal, митним органом застосовано другорядний метод (резервний метод) для визначення митної вартості, який дозволяє порівняння цін на товари різних виробників та продавців товару. Судом першої інстанції не надано правової оцінки тій обставині, що сумніви у достовірності та правильності обрахування заявленої митної вартості товару були обґрунтовані встановленням заниження заявленої митної вартості в порівнянні з наявною у митному органу інформацією, а також встановленим взаємозв`язком між продавцем та покупцем товару, що міг вплинути на заявлену декларантом митну вартість. Крім того, апелянт не погоджується з сумою судових витрат на професійну правничу допомогу стягнутих судом. Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, зазначає наступне. Фактичні обставини справи. Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь зареєстроване як юридична особа (ЄДРПОУ 00191158), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1005532662 від 10.07.2019 року. 01.08.2015 року між Metinvest international SA (продавець) та Публічним акціонерним товариством Металургійний комбінат Азовсталь (покупець) укладений контракт № 089LS-02/554 на постачання фероніобію, за умовами якого кількість, ціна та технічні характеристики товару, а також його упаковка, маркування, зазначаються в специфікаціях (І т. - а.с. 47). 04.07.2016 року між вказаними суб`єктами господарювання укладена додаткова угода № 3, стосовно зміни назви Публічного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь на Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь та його реквізитів (І т. - а.с.48-49). Додатковими угодами від 27.12.2016 року № 4, від 02.01.2018 року № 6, від 18.12.2018 року № 8, від 31.12.2019 року № 9 продовжений строк дії контракту № 089LS-02/554 від 01.08.2015 року до 31.12.2017 року, до 31.12.2018 року, до 31.12.2019 року та до 31.12.2020 року відповідно (І т. - а.с. 50-56). 07.01.2020 року до контракту № 089LS-02/554 від 01.08.2015 року між сторонами укладена специфікація № 9 на постачання товару FeNd(111), FeNb(112) у кількості 500 МТ +/- 10% за ціною 32,89 Євро за 1 кг чистого ніобію у сплаві на умовах CPT-Маріуполь, згідно Incoterms 2010 (І т. - а.с.57-58). Згідно договору доручення від 22.03.2012 року № 089лт/002/2012, з урахуванням додаткових угод, про надання послуг з митного декларування товарів, укладеним між позивачем, як замовником, та ТОВ Скиф-Шиппинг (у подальшому змінено назву на ТОВ Метінвест-Шиппінг), як декларантом, замовник доручив, а декларант прийняв на себе зобов`язання з митного декларування товарів замовника, що переміщуються через митний кордон України (І т. - а.с.84-109). Декларантом ТОВ Метінвест-Шиппінг в інтересах ПрАТ Металургійний комбінат Азовсталь подана митна декларація від 13.03.2020 року № UА 700050/2020/001638, з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару: фероніобію марки FeNb 65 (112) 13140 кг, ціна товару 432174,6000 євро. (І т. - а.с.110). Разом з декларацією надані: сертифікати аналізу (якості) б/н від 03.03.2020 року та від 04.03.2020 року; пакувальний лист б/н від 03.03.2020 року; рахунок-фактура (інвойс) № 125107 від 04.03.2020 року; автотранспортна накладна № 2001130 від 04.03.2020 року; супровідний документ № 20NL0008551204AE16 від 04.03.2020 року; декларація про походження товару № 125107 від 04.03.2020 року; розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 28.01.2020 року; специфікація № 9 від 07.01.2019 року; контракти із третіми особами, пов`язані з контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається, № 20160331 від 31.03.2016 року № СВ/МІ-1 від 01.08.2015 року; специфікація № 17 до контракту від 07.01.2019 року; договір про надання послуг митного брокера № 089лт/002/2012 від 22.03.2012 року; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів 5115012. За результатом обробки зазначеної митної декларації посадовими особами Азовської митниці Держмитслужби складене повідомлення декларанту від 13.03.2020 року (09:48), в якому зазначено, що орган доходів і зборів вважає, що існуючий взаємозв`язок між продавцем та покупцем вплинув на задекларовану декларантом митну вартість, у зв`язку із чим, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) копію декларації країни відправлення. Також зазначено, що середнє значення 1 кг ніобію 33,8188 EUR згідно відомостей міжнародної консалтингової компанії ASIAN METAL, вище вартості товару, заявленого за даною митною декларацією. Отже для підтвердження заявленої митної вартості товару можуть бути подані інші додаткові документи: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи; а також документи, що містять відомості про вартість страхування, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини (І т. а.с.35-36). Згідно повідомлення декларанту від 13.03.2020 року (10:45) митним органом зазначено, що на вимогу митного органу декларантом не надані додаткові документи, а саме: копію декларації країни відправлення, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, виготовлені спеціальними експертними організаціями. За результатами опрацювання Протоколу тендерного комітету №89-ФС від 19.12.2019 року встановлено, що даний документ не містить відомостей щодо вартості товару фероніобій, за якою MENINVESTINTERNATIONAL SA здійснює його продаж ПрАТ МК Азовсталь і яка заявлена в декларації. Задекларований товар розглянуто в розрізи товарів, які є об`єктом біржової торгівлі. Зазначено, що в якості джерела використана інформація міжнародної консалтингової організації ASIAN METAL з врахуванням вартості фероніобію, за якими розрахунок митної вартості за поточною партією товару має скласти 459596, 466 євро (І т. 33-34). 13.03.2020 року Азовською митницею Держмитслужби прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA 700050/2020/000009/2 з огляду на неповні відомості про митну вартість товару. Митним органом зазначено, що на вимогу митного органу, декларантом не надано додаткові документи, а саме: копію декларації країни відправлення, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Стосовно наданого декларантом Протоколу тендерного комітету від 19.02.2019 року в рішенні зазначено, що він не містить відомостей щодо вартості товару фероніобій, яка заявлена в митній декларації № UА 700050/2020/001638. В якості джерела використана інформація міжнародної консалтингової організації ASIAN METAL, яка здійснює постійний аналіз ринку та цін на метали. З врахуванням вартості фероніобію з 23.12.2019 року по 06.01.2020 року, середнє значення 1 кг ніобію 33,8188 EUR. Крім того, зазначено, також, що у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними товарами, тому неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів. Методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки відсутня інформація для використання цих методів. Обраний метод визначена митної вартості товару - резервний. Крім того в рішенні зазначені джерела інформації: 1.ASIAN METAL - розрахунок наведений вище; 2.МД від 19.02.2020 року № UA110150/2020/002625, ціна прийнята митним органом 39,30 USD за 1 кг ніобію, що за курсом НБУ на день подання МД № UА 700050/2020/001638 становить 34,9769 EUR за 1 кг ніобію. Згідно з зазначеними джерелами інформації розрахунок митної вартості за поточною партією товару має складати 13140 кг х 34,9769 EUR/кг Nb = 459596,466 EUR (І т. - а.с.27-28). Азовською митницею Держмитслужби виписана картка відмови у митному оформленні товарів № UA700050/2020/00013 у зв`язку з невиконанням вимог ст. 53 Митного кодексу України (І т. - а.с.31-32). Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведена законність та правомірність прийняття спірних рішень, оскільки не доведено та не надано жодних аргументів і доказів того, що документи, подані позивачем до митного оформлення, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації або на визначення вартості товару вплинув зв`язок між покупцем та продавцем, що в свою чергу свідчить про недоведення відповідачем правомірності незастосування основного методу визначення митної вартості. Оцінка суду. Відповідно до частини 1 статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України). Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частини 4 статті 53 Митного кодексу України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). За приписами частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України). За правилами частини 1 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до частин 2, 3 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За приписами частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем до митної декларації надано підтверджуючи документи, а саме: сертифікати аналізу (якості) б/н від 03.03.2020 року та від 04.03.2020 року; пакувальний лист б/н від 03.03.2020 року; рахунок-фактура (інвойс) № 125107 від 04.03.2020 року; автотранспортна накладна № 2001130 від 04.03.2020 року; супровідний документ № 20NL0008551204AE16 від 04.03.2020 року; декларація про походження товару № 125107 від 04.03.2020 року; розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 28.01.2020 року; специфікація № 9 від 07.01.2019 року; контракти із третіми особами, пов`язані з контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається, № 20160331 від 31.03.2016 року № СВ/МІ-1 від 01.08.2015 року; специфікація № 17 до контракту від 07.01.2019 року; договір про надання послуг митного брокера № 089лт/002/2012 від 22.03.2012 року; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів 5115012. Жоден з пред`явлених позивачем документів не містить розбіжностей, які б могли вплинути на митну вартість товару або ознак підробки документів, що б могли надати митному органу підстави висновку про невірне визначення позивачем митної вартості. Зазначена в специфікації ціна повністю відповідала умовам Контракту. В жодному з документів, що подав позивач, не було розбіжностей щодо показника вартості за 1 кг товару. В оскаржуваному рішенні не визначено встановлення під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості та не конкретизовано яким саме чином зв`язок між позивачем та продавцем товару вплинув на визначення митної вартості. Підставою витребування додаткових документів в рішенні про коригування митної вартості та картці відмови відповідач визначив встановлення в ході проведення митних процедур та перевірки правильності визначення позивачем митної вартості розбіжностей, а саме ціна за фероніобій визначена відповідачем 35,4006 Євро за кг, в наданих позивачем документах до декларації - 32,89 євро за кг, відповідно до відомостей інформаційного ресурсу ASIAN METAL, середня вартість фероніобію складає 33,8188 євро/кг. Наведені розбіжності відповідач вважав достатніми для витребування додаткових документів. Пунктом 4 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими Наказом ДФС № 689 від 11.09.2015 передбачено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості посадові особи, які провадять такий контроль, застосовують положення Методичних рекомендацій з метою аналізу, виявлення та оцінки ризиків щодо заявлених декларантом або уповноваженою ним особою неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі неправильного визначення митної вартості товарів. Наведені Методичні рекомендації передбачають можливість використання під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків таких джерел інформації як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет. Проте, виявлення в ході проведення митного контролю з будь-якого інформаційного ресурсу (інформація з мережі Інтернет, висновку спеціалізованих організацій) продажу товару, тотожного пред`явленому до митного оформлення, за ціною вищою, ніж заявлена митна вартість, не є безумовною підставою визнання недостовірними та неправдивими відомості щодо митної вартості товару пред`явленого до митного оформлення та не може бути безумовною підставою відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Встановлення митним органом різниці в ціні свідчить про наявність підстав детально проаналізувати комерційні умови зовнішньоекономічної операції за якою до митного оформлення пред`явлено товари. Виявлена різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю тотожних товарів згідно інформаційних ресурсів мережі Інтернет не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інформаційних ресурсів. Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оцінки та аналізу наданих позивачем документів в обґрунтування висновків щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару. Слід також зазначити, що відповідач під час митних процедур вимагав від позивача на підставі ч. 4 ст. 53 Митого кодексу України надати: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; ) розрахунок ціни (калькуляцію). Водночас, частиною 4 ст. 53 Митного кодексу України передбачено надання наведених документів за їх наявності. Крім того, витребувані відповідачем документи надавались позивачем разом і декларацією, у прийнятті якої відповідач відмовив. У разі витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості на підставі ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника та яким чином зв`язок між продавцем та покупцем вплинув на вартість пред`явленого до митного оформлення товару. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Щодо посилання апелянта на ціну фероніобію та відсутності будь-яких документів, що підтверджують застосування знижки у розмірі 8,5%, суд зазначає, що наданий декларантом прайс-лист компанії містить відомості щодо ціни на рівні 33,11 євро/кг (безпосередньо ціни для всіх покупців). Проте, при електронному листуванні в період укладення договору надано знижку у розмірі 8,5% від ціни. В результаті чого, у специфікації до договору зазначена відповідна ціна Тобто, після укладення договору ціна зазначена у специфікації до договору не змінювалася. Отже, доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними. З огляду на вищевикладене, відповідачем не доведено та не надано жодних аргументів і доказів того, що документи, подані позивачем до митного оформлення, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації або на визначення вартості товару вплинув зв`язок між покупцем та продавцем, що в свою чергу свідчить про недоведення відповідачем правомірності незастосування основного методу визначення митної вартості. З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані позивачем документи для визначення митної вартості містили об`єктивно, документально підтверджені дані, що піддавалися обчисленню, на підставі яких відповідач повинен був визначити митну вартість товару (фероніобію), що заявлена декларантом, по першому методу. Також, апелянт посилався на інформацію в митній декларації від 19.02.2020 № UA 110150/2020/002625 відповідно до якої митним органом біло прийнято ціну фероніобію з вмістом чистого ніобію Nb 67,52 % у розмірі 39,30 USD за 1 кг ніобію. Суд зазначає, що відповідачем не враховано курсову різницю між ціною в USD та Євро, не досліджено порядок, обставини, дату формування ціни на товар та різницю вмісту чистого ніобію (67,52 % та 65,9 %), в межах митної декларації позивача та зазначеної відповідачем. Отже, висновки відповідача ґрунтуються на припущенням та неналежно дослідженні усіх обставин. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних і допустимих доказах. Посилання апелянта на висновок, зроблений на сайті AsianMetal щодо ціни товару, є неприйнятними, оскільки, дані цього сайту повинні оцінювати в комплексі з поданими декларантом документами. Крім того, рівень цін на фероніобій може змінюватися в залежності від якості товару, умов оплати, розміру партії, кон`юнктурної ситуації на ринку, тощо; висновок носить консультаційний характер. Крім того, сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів на сайті Asian Metal не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Таким чином, під час розгляду справи встановлено, що позивачем під час митного оформлення було надано всі документи, передбачені ч. 2 ст.53 Митного кодексу України, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення за ціною договору, та необґрунтованість висновку митного органу щодо наявності розбіжностей в поданих документах . Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена законність та правомірність прийняття спірних рішень. Таким чином, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3357,91 грн. та витрати із сплати судового збору. Відповідач проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу заперечував, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу є безпідставно завищеними, необґрунтованими, непропорційними та неспіввісними в розрізі предмету спору та складності справи стосовно наданих юридичних послуг адвокатом. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. За приписами частини 4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України). Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За приписами частини 7 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За приписами частини 9 цієї статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Щодо заяви про зменшення судових витрат на правничу допомогу обґрунтовану тим, що дана сума є безпідставно завищеною, необґрунтованою, непропорційною та неспівмірною в розрізі предмету спору та складності справи. Представник позивача адвокат Бузівська Н.М. здійснювала представництво позивача також в інших аналогічних справа, її правова позиція у таких справах залишається незмінною, у зв`язку з чим безпідставним є включення до розрахунку наданих послуг з надання клієнту усної консультації, погодження правової позиції, підготовки позову, оскільки адвокат вже була обізнана про обставини спірного митного оформлення. Зазначене також свідчить про недоцільність включення до розрахунку наданих послуг такої як гонорар за складність справи (1% ціни позову). Щодо визначення у розрахунку послуг гонорару за складність справи у розмірі 1% ціни позову, суд зауважує, що відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, для включення всього розміру гонору до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Матеріали справи свідчать, що в якості доказів надання та оплати адвокатських послуг позивачем наданий договір про надання юридичних послуг від 29.03.2018 року № 180329/АЗСТ, додаткова угода до договору про надання юридичних послуг від 06.08.2020 року № 189, розрахунок розміру винагороди за договором № 180329/АЗСТ від 12.10.2020 року, акт приймання-передачі наданих послу за додатковою угодою від 12.10.2020 року № 1, рахунок на оплату від 12.10.2020 року № 724, платіжне доручення від 20.10.2020 року, які містять посилання на вчинення адвокатом процесуальних дій та підготовку до розгляду саме цієї адміністративної справи, а не іншої справи. З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та пропорційність витрат на професійну правничу допомогу на суму 3357,91 грн. до предмета спору, значення справи для сторін. Отже, у відповідності до вимог КАС України, понесені судові витрат на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують. Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Азовської митниці Держмитслужби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі № 200/8118/20-а залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі № 200/8118/20-а залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 13 травня 2021 року. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 13 траваня 2021 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді Г.М. Міронова Л.В. Ястребова