Постанова 4850 № 200/10136/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 року справа №200/10136/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року у справі №200/10136/20-а (головуючий І інстанції Арестова Л.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: -визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати недоотриманої пенсії, яка залишалася після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 за період з 01.09.2014 року по 31.01.2018 року в сумі 113 457,49 грн.; -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити позивачу недоодержану за життя пенсію померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_1 за період з 01.09.2014 року по 31.01.2018 року в сумі 113 457,49 грн. В обґрунтування позову зазначив, що є спадкоємцем померлого ОСОБА_1 , у зв`язку з чим звернувся до управління, на обліку якого востаннє перебував батько, як внутрішньо переміщена особа, та отримував пенсію, із заявою про виплату недоотриманої суми пенсії померлого, які залишились недоодержаними у зв`язку з його смертю. Позивачу було повідомлено, що на момент смерті у ОСОБА_1 залишились наявні суми недоотриманої пенсії, але включити суми до складу спадщини неможливо згідно ст. 61 Закону України № 2262. Позивач вважає, що відповідачем порушено його право на спадщину. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що померлий правом отримання пенсії за життя не скористався, тому в даному випадку мають місце не суми пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, а право на пенсію, яку не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю особи, яка мала таке право. За таких умов вважає, що у позивача відсутнє право на одержання сум невиплаченої пенсії померлого. Крім того, Законом №2262, за яким померлий отримував пенсію за життя, визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника. За приписами ч. 3 ст. 61 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Отже, для отримання сум неодержаної пенсії (у разі, якщо вони були нараховані, але не сплачені) є: проживання членів сім`ї разом з пенсіонером та відповідне звернення до уповноваженого органу ПФУ, де померлий пенсіонер перебував на обліку на день його смерті не пізніше 6 місяців після смерті Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати недоотриманої пенсії, яка залишалася після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 за період з 01.09.2014 року по 31.01.2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 недоодержану за життя пенсію померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_1 за період з 01.09.2014 року по 31.01.2018 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги є аналогічними тим, що викладені в запереченні проти задоволення позовних вимог. Крім того, відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що відповідачем нараховувалася за життя пенсія з 01.09.2014 року по день смерті ОСОБА_1 , вказані суми пенсії не можуть вважатися сумою пенсії, що підлягали виплаті пенсіонеру, як наслідок, ця пенсія не може бути нарахована та виплачена позивачу. Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, зазначає наступне. Фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 (а.с.17). ОСОБА_1 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та перебував на обліку у відповідача (а.с.21) Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 13 квітня 2018 року, виданого Центраьним районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис № 925 (а.с.18). Відповідно до Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 травня 2019 року № 263/4766/19 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа Маріупольська міська рада про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у вигляді трьох місяців з моменту набрання законної сили рішенням суду для подання ним заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказане рішення набрало законної сили 04.06.2019 року (а.с.19-20) 04 червня 2019 року приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Пятовський О.О. направив до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області запит про розмір недоотриманої пенсії, яка залишилася після смерті ОСОБА_1 , зазначивши про необхідність цієї інформації для оформлення спадкової справи. 26 червня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом № 6848/03-4 фактично відмовило йому у виплаті, посилаючись на ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до якої така виплата можлива лише при зверненні до органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців з дати смерті пенсіонера. Крім того, зазначено, що відповідно до ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерам з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина, а також члені сімї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих ум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. ОСОБА_1 перебував на обліку в головному управлінні, як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України № 2262. На момент смерті у ОСОБА_1 залишились наявні суми недоотриманої пенсії за період з 01.09.2014 по 31.01.2018 у розмірі 113 457, 49 гривень, але зазначені суми не включаються до складу спадщини згідно ст. 61 Закону України № 2262 (а.с.24) Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що позивач має право на отримання суми пенсії, що залишилися неодержаними у зв`язку зі смертю батька, оскільки іншими, ніж Закон №2262, нормами пенсійного законодавства (Закон №1058) визначено можливість виплати недоодержаних сум пенсії померлого члена сім`ї у складі спадщини. Оцінка суду. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав: фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом». Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На підставі пунктів 1, 2 частини першої статі 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб`єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватися відповідним суб`єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться. Як свідчать матеріали справи позивач є спадкоємцем ОСОБА_1 , після смерті якого відкрилась спадщина на майно. За життя ОСОБА_1 була нарахована, але не виплачена пенсія за період з 01.09.2014 по 31.01.2018 у розмірі 113 457, 49 гривень. Протягом шести місяців після смерті батька (з 02.01.2018 року по 02.07.2018 року) позивач не звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про виплату недоотриманої пенсії відповідно до приписів ст.61 Закону №2262. Позивач звернувся до суду з заявою про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, та рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 травня 2019 року № 263/4766/19, яке набрало законної сили 04.06.2019 року, визначено ОСОБА_1 додатковий строк у вигляді трьох місяців з моменту набрання законної сили рішенням суду для подання ним заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Пятовським О.О. 04.06.2019 року направлено до відповідача запит про розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , просив надати відповідь спадкоємцю ОСОБА_1 . На вказаний запит було повідомлено, що розмір невиплаченої пенсії ОСОБА_1 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , становить 113457,49 грн. При цьому позивачу також повідомлено, з посиланням на ст. 61 Закону №2262, що виплата цієї пенсії можлива лише при зверненні до органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців з дати смерті пенсіонера. Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Згідно частин першої, другої, третьої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 року (далі - Закон № 2262) суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Між тим, після спливу 6 місяців після смерті пенсіонера невиплачена частина пенсії набуває статус спадкового майна. Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що оскільки грошові кошти недоотриманої пенсії увійшли до спадкового майна, їх отримання регулюється спадковим законодавством. Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Виходячи з наведеного, суд зазначає, що не є публічно-правовим спір за участю суб`єкта владних повноважень публічного права, з одного боку, та суб`єкта приватного права - фізичної особи, коли управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на створення, зміну або припинення її цивільних прав. В даному випадку слід виходити з природи спірних правовідносин, хоча однією зі сторін у ньому виступає особа публічного права, проте спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного законодавства. У спірних правовідносинах у цьому випадку реалізується не публічний, а приватний інтерес. Оскільки між позивачем та відповідачем виник приватноправовий спір, який випливає не з публічно-правових, а із цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід вирішувати в порядку цивільного судочинства. Правильність вищевказаних висновків суду в частині юрисдикції спору підтверджується практикою Верховного Суду, яка відображена в постанові від 14 червня 2018 року по справі № 527/346/16-ц, та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі № 286/3516/16-ц. На підставі частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. Згідно пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Оскільки позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Донецькій області повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства, на що не звернув уваги суд першої інстанції, тому рішення підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі. З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 19, 139, 238, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року у справі №200/10136/20-а задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року у справі №200/10136/20-а скасувати. Закрити провадження у справі №200/10136/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Роз`яснити ОСОБА_1 право звернутися з позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 13 травня 2021 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 13 травня 2021 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді Е.Г. Казначеєв Л.В. Ястребова