Ухвала КЦС ВС № 2-4836/09

Ухвала 13 травня 2021 року м. Київ справа № 2-4836/09 провадження № 61-7104ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Мужем Валерієм Вікторовичем, на постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Мар`янівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа - Тернопільська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно, ВСТАНОВИВ: Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 червня 2009 року позов ОСОБА_1 до Мар`янівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа - Тернопільська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме: житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 , 1/3 частина якого належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , 1/3 частина якого належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , 1/3 частина якого належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 . Постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 та представника ОСОБА_6 - адвоката Скиби В. М. задоволено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 червня 2009 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У квітні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Мужем В. В., на постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті відправлена до Верховного Суду 26 квітня 2021 року. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності. В окремо доданому до касаційної скарги клопотанні ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, з посиланням на те, що процесуальний строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вона отримала 30 грудня 2020 року, проте доказів на підтвердження цього не надає. Також посилається на довготривалу хворобу та карантинні заходи, як на підставу пропуску строку на касаційне оскарження. Наведені особою, яка подала касаційну скаргу, підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки нею не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку. Заявником не долучено до касаційної скарги доказів, які підтверджують дату отримання копії судового рішення. Додана до клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 23 квітня 2021 року містить інформацію про перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико санітарної допомоги» Амбулаторія загальної практики сімейної медицини № 3 м. Тернополя до 30 березня 2021 року, проте із касаційної скаргою заявник звернулася лише 26 квітня 2021 року. Заявником не наведені обставини, що перешкоджали їй звернутися із касаційної скаргою у визначений процесуальним законом строк, а також не обґрунтовано (з наданням відповідних доказів), як саме обмеження, впроваджені у зв`язку з карантином, вплинули на пропуск нею строку на касаційне оскарження. Вказані заявником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, оскільки не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення. Отже особі, яка подала касаційну скаргу необхідно подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надати докази поважності причин його пропуску в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії або навести інші підстави з відповідними доказами. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду. Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Крім того, касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Мужем В. В., не може бути прийнята касаційним судом, оскільки вона не відповідає формі і змісту касаційної скарги, визначених статтею 392 ЦПК України. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб). Згідно із частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Відповідно до інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мар`янівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа - Тернопільська районна державна нотаріальна контора (справа № 2-4836/09). Проте, у поданій касаційній скарзі заявник вказує як позивачів у справі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , як відповідача - Настасівську сільську раду, як третю особу - Тернопільську районну державну нотаріальну контору. Ураховуючи наведене, заявнику необхідно надати до суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу, яка за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, із обов`язковим зазначенням у ній всіх учасників справи. Також касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі. В окремо доданому до касаційної скарги клопотанні ОСОБА_1 , посилаючись на тяжкий майновий стан, просить звільнити її від сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки вона довготривалий час не працює та понесла додаткові витрати у зв`язку із хворобою, на підтвердження чого надає копію трудової книжки. Відповідно до частини першої та третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»). У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги слід відмовити, оскільки заявником не надано жодних доказів на підтвердження майнового стану, а тому підстави для звільнення від сплати судового збору відсутні. У зв`язку з наведеним, заявнику потрібно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги. У червні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мар`янівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа - Тернопільська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно. Оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у червні 2009 року, тому розмір судового збору обчислюється відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93. Згідно з підпунктом «а» пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) за подання до суду позовної заяви сплачувалось державне мито у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Відповідно до пункту 22.5 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного року (з урахуванням положень пункту 22.4 цієї статті). Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості. Отже, судове рішення, яке оскаржує заявник, свідчить про існування однієї вимоги майнового характеру щодо визнання права власності на спадкове майно (житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами, що розташований у АДРЕСА_1 ). Враховуючи, що зі змісту поданої касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення неможливо встановити ціну позову станом на день звернення до суду із вимогою майнового характеру (визнання права власності), заявник зобов`язаний самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору щодо вимоги майнового характеру з наданням відповідних доказів. Отже, заявнику необхідно самостійно визначити і доплатити судовий збір за подання касаційної скарги з урахуванням вимоги майнового характеру. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Мужем Валерієм Вікторовичем, на постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Р. А. Лідовець