Постанова 4818 № 640/6953/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 640/6953/19 Головуючий суддя І інстанції Попрас В. О. Провадження № 22-ц/818/2696/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевського О.М., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 січня 2021 року, ухвалене у складі головуючого судді Попрас В.О., по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, встановив : 03 квітня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів. Позовна заява мотивована тим, щозаочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22.09.2017 змінено розмір аліментів, стягнутих рішенням Київського районного суду м. Харкова від 02.04.2013 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Однак відповідач не щомісячно та несвоєчасно сплачував аліменти. Зазначила, що відповідно до рішення суду було видано виконавчий лист №640/7442/17 від 31.10.2017, який переданий на виконання до МВДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області. Оскільки відповідач ухиляється від виконання рішення суду, не сплачує аліменти, утворилась заборгованість по сплаті аліментів з травня 2017 по грудень 2018. На підставі вищевикладеного, ОСОБА_2 , уточнивши свої позовні вимоги 14.12.2020 року, просив суд стягнути з відповідача неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 24282,00 грн. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 січня 2021 року позовні вимоги задоволено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначив, що він не ухилявся від зобов`язань і сплатив аліменти в мінімальних розмірах. Вина відповідача, яка згідно ст. 196 СК України є необхідною підставою для стягнення пені, не доведена. Вказав, що ним до заяви про перегляд заочного рішення надавався свій розрахунок, який суд не взяв до уваги та копію трудової книжки, що він у період 2017-2018 років перебував на обліку у Центрі зайнятості. Зазначив, що про дійсний розмір аліментів за період 2017-2018 роки йому стало відомо наприкінці вересня 2020 року з телефонної розмови з державним виконавцем, тому вважає, що він повністю сплатив всі присуджені судами аліменти. Вказав, що уточнена позовна заява від 14.12.2020 року була подана позивачем у судовому засіданні 15.01.2021 року, і є позовною заявою яка збільшує позовні вимоги, тому суд першої інстанції порушив вимоги п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України, оскільки такий позов має бути повернутий без розгляду. Суд не надав можливості відповідачу надати відзив на нову позовну заяву, внаслідок чого порушив рівності сторін у розгляді справи. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, а рішення без змін. Вказала, що згідно довідки Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харкова Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) від 02.06.2020р. № 83204 заборгованість по сплаті аліментів з виконання виконавчого листа №640/7442/17 від 31.10.2017 за період з травня 2017 по травень 2020 складає 99001,04 грн. Відповідачем ОСОБА_1 до заяви про перегляд заочного рішення надав свій розрахунок заборгованості по аліментам та надав квитанції, з яких вбачається сплачена заборгованість по аліментам за період з травня 2017 по грудень 2018 на загальну суму 24282,00 грн. Посилається на правову позицію викладену у постанові Верховного суду від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц та від 03.04.2019 у справі №333/6020/16-ц. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Аналізуючи наведені норми цивільного процесуального права, та з огляду на зміст та характер спірних правовідносин судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Правилом ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач своєчасно не виконав обов`язку по сплаті аліментів в повному обсязі, то слід стягнути з відповідача на користь позивачки неустойку за прострочення сплати аліментів за період з 19.05.2017 по 31.12.2018 у розмірі 24282 грн. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду. Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У відповідності зі ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22.09.2017 змінено розмір аліментів та стягнуто з 19.05.2017 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів доходу(заробітку), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання чинності рішення суду. Статтею 71 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду. Згідно із ч.ч.1, 3, 4, 8 статті 71 цього Закону виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. 15.11.2017 постановою Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харкова Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження ВП №55148769 з виконання виконавчого листа №640/7442/17 від 31.10.2017 про стягнення аліментів відповідно до заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 22.09.2017. Згідно довідки Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харкова Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) від 02.06.2020р. № 83204 заборгованість по сплаті аліментів з виконання виконавчого листа №640/7442/17 від 31.10.2017 за період з травня 2017 по травень 2020 складає 99001,04 грн. Відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись з розрахунком заборгованості по аліментам, наданого виконавчою службою, надав свій розрахунок заборгованості по аліментам, який виклав у своїй заяві про перегляд заочного рішення від 04.02.2020. 05.10.2020 відповідачем ОСОБА_1 надані суду квитанції від 29.09.2020 та 30.09.2020, з яких вбачається, що відповідачем сплачена заборгованість по аліментам за період з травня 2017 по грудень 2018 на загальну суму 24282 грн., із зазначенням суми заборгованості за кожній місяць періоду заборгованості. Представник позивачки погодилась з розрахунком заборгованості по аліментам відповідача ОСОБА_1 в розмірі 24282 грн. Тобто між сторонами немає спору щодо розміру заборгованості по аліментам за період з травня 2017 по грудень 2018. Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільного їх визначення. Позивачкою надано розрахунок неустойки за несвоєчасну сплату аліментів за період з травня 2017 по грудень 2018 з урахуванням наданих відповідачем ОСОБА_1 квитанцій від 29.09.2020 та 30.09.2020, яка складає 24282,00 грн. Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З огляду на те, що відповідачем визнається наявність заборгованості зі сплати аліментів, то така обставина не потребує доказування відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, за якою обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Положенням статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд першої інстанції надав оцінку вказаним обставинам у їх сукупності та дійшов правильного висновку щодо стягнення пені у зв`язку із заборгованістю зі сплати аліментів. Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та належним чином мотивовані судом. Згідно із ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Велика Палата Верховного Суду у поста нові від 25 квітня 2018 року, прийнятій за наслідками розгляду справи № 572/1762/15-ц, надала наступний правовий висновок стосовно застосування правила ст. 196 СК України, який відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд враховує щодо застосування відповідних норм права. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: ?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де: ?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць. Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Наданий ОСОБА_5 розрахунок пені не може бути прийнятий судом як належний, оскільки методика підрахунку пені у ньому не відповідає вказаному висновку Верховного Суду. З розрахунку заборгованості по аліментам згідно виконавчого листа № 640/7442/17 від 31.10.2017, виданого Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Харків) Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основянському та Слобідському районах у м.Харкові державним виконавцем М.Слащовою вбачається, що за період з 01.05.2017 по 31.05.2020 у ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати аліментів у сумі 99001,04 грн. За правилами частин 1-2 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" у п. 22 роз`яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 03.04.2019 по справі № 333/6020/16-ц. Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів. Відповідач як боржник у виконавчому провадженні впродовж примусового виконання виконавчого документа, з 2017 року, не скористався правом отримати розрахунок заборгованості по аліментах від виконавця та перевірити повноту та правильність сплати ним аліментів. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не довів відсутність своєї вини в простроченні сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 . Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях, належних та допустимих доказів на підтвердження не сплати та пені по аліментах не надано та в свою чергу не спростовують висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції правильно відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України було враховані правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права, які викладені у постанові Верховного суду у справі № 572/1762/15 від 25.04.2018 р. ОСОБА_1 був обізнаний зі змістом рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дитини та знав про свій обов`язок з їх сплати, однак доказів на підтвердження неможливості сплачувати аліменти, відповідачем до суду не надано. Також відповідачем не наведено суду підстав (особливостей матеріального, сімейного стану тощо), у зв`язку з якими він може бути звільнений від сплати пені, тому колегія суддів відхиляє доводи скарги про відсутність його відповідальності за порушення сплати аліментів. Доводи скарги, що ОСОБА_2 було порушено порядок подачі уточненої позовної заяви, та судом справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, спростовуються матеріалами справи: - ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 28 липня 2020 року заочне рішення Київського районного суду м.Харкова від 06.09.2019 було скасовано та призначено судове засідання на 15-00 год 09.09.2020 року. - розпискою на а.с.77 ОСОБА_1 отримав копію ухвали суду від 11.05.2019 про відкриття провадження усправі та позовну заяву з додатками. - уточнена позовна заява ОСОБА_2 була подана до суду 14.12.2020 року, до неї надано опис вкладення у цінний лист на ім`я ОСОБА_1 на дві адреси: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які направлені йому 14.12.2020 (а.с.123-134). Положенням частини 1 ст. 179 СК України визначено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Наявність заборгованості зі сплати аліментів свідчить про те, що дитина була позбавлена майна, що належить їй за законом. Стягнення пені за прострочення виконання аліментних зобов`язань є механізмом захисту порушеного права дитини на належне утримання. Таким чином доводи скарги не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, томсц суд апеляційної інстанції з передбачених ст. 375 ЦПК України підстав залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. В контексті правил ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, п. 1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 381-384, 388,389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 13 травня 2021 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В.Бурлака. О.М.Хорошевський.