Постанова Львівський апеляційний суд № 450/3562/18

Справа № 450/3562/18 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О. Провадження № 22-ц/811/2741/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. Категорія:63 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мельничук О.Я., суддів: Ванівського О.М., Крайник Н.П. при секретарі Матяш С.І. з участю представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: Сороки-Львівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області про поділ майна в натурі,- В С Т А Н О В И В : 29 жовтня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Сороки-Львівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, в якому просить виділити їй ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в натурі частку із майна у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться у спільній частковій власності з одночасним припиненням права спільної часткової власності на нього, будівлі та споруди, які складають самостійний об`єкт нерухомого майна, без втрати цільового призначення: 62/100 частин в житловому будинку літера «А-1» в складі приміщень: коридор 2-1. площею 4.6 кв. м., кухня 2-2, площею 8.3 кв. м., санвузол 2-3, площею 3.4 кв. м., кімната 2-4. площею 17.6 кв. м., кімната 2-5, площею 19.8 кв. м., кімната 2-6, площею 13.8 кв. м., кімната 2-7, площею 20.1 кв. м„ загальною площею - 87.6 кв. м., житловою площею 71.3 кв. м.; визнати за ОСОБА_4 право власності на виділену в натурі частку як на окремий об`єкт нерухомого майна; стягнути судові витрати. Як підставу для пред`явлення позову зазначає, що ОСОБА_4 належить 62/100 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 належить 38/100 частин цього ж будинку. У позасудовому порядку сторони не можуть дійти згоди щодо реального поділу житлового будинку, тому позивач змушений звертатися до суду. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: Сороки-Львівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області про поділ майна в натурі відмовлено. Рішення суду оскаржив ОСОБА_3 , представник ОСОБА_4 . Звертає увагу, що позивач вправі сам обирати спосіб захисту свого порушеного, невизнаного, оспорюваного права та інтересу. Зазначає, що особа, яка має намір виділити свою частку в натурі не зобов`язана письмово чи в будь-який інший спосіб звертатися до іншого співвласника із такою пропозицією. Просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2020 року та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 до задоволення не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд виходив з тих обставин, що права позивача, в частині виділу частки у натурі у спільній частковій власності, відповідачем не порушені та не оспорюються, в зв`язку з чим прийшов до висновку про безпідставність заявлених позовних. З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин. Судом встановлено, що рішенням № 125 Виконавчого комітету Сороки Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 25.10.2001 року вирішено надати право власності ОСОБА_4 на 62/100 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 на такі приміщення: коридор 2-1. площею 4.6 кв. м., кухня 2-2, площею 8.3 кв. м., санвузол 2-3, площею 3.4 кв. м., кімната 2-4. площею 17.6 кв. м., кімната 2-5, площею 19.8 кв. м., кімната 2-6, площею 13.8 кв. м., кімната 2-7, площею 20.1 кв. м.; надати право власності ОСОБА_5 на 38/100 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 на такі приміщення: І- І (коридор 7, 7 кв.м., 1- 2 (кухня -6, 9 м. кв.), 1- 3 (ванна-3,3 кв.м.), І- 4 (коридор 6, 7 м. кв.), 1 5 (житлова кімната 13, 7 м. кв.), І 6 (житлова кімната 20.1 м. кв.). Згідно Свідоцтва про право власності на житловий будинок від 05.11.2001 року ОСОБА_4 належить на праві власності 62/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 . Технічні характеристики житлового будинку АДРЕСА_2 відображені у Технічному паспорті на житловий будинок АДРЕСА_2 , виготовлений ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» за станом на 23.04. 2001 року. З довідки № 2/12256 від 20.08. 2013 року, видана ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» слідує, що 29.12.2012р. житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 зареєстровано: 62/100 частини за ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності від 05.11.2001р. видане виконкомом Сороки-Львівської сільської ради народних депутатів на підставі рішення № 152 від 25.10.2001р. 38/100 частини за ОСОБА_6 згідно договору дарування зар. № 3611 від 19.08.2003р., посвідченого Леон М. В. приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу. Житловий будинок складається з шести житлових кімнат та двох кухонь , загальною площею - 146,0 м кв. житловою - 105,1 м кв.. Самовільні перепланування та самовільне будівництво не проводилося. Відомості про видачу дублікатів правовстановлюючих документів, обтяження та заборони на вищевказаний будинок станом на 29.12.2012р. в інвентаризаційній справі бюро відсутні. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ч. 1, 4 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Із системного аналізу зазначених норм закону слідує, що підставою звернення до суду є неможливість досягнення співвласниками згоди щодо виділення у натурі частки у спільній частковій власності і цим право співвласника на користування конкретно визначеним приміщеннями може бути порушено чи не визнано іншим співвласником. Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_4 не представила в суді першої інстанції належні та допустимі докази на підтвердження того, що між нею та відповідачкою дійсно виник спір з приводу майна в натурі, що вона пропонувала ОСОБА_1 виділити у натурі кожному конкретно визначені приміщення. Під час розгляду справи в суд першої інстанції відповідачка вказувала, що вона згідна на виділення у натурі приміщень про які вказує позивачка у позовній заяві, проте позивачка такої пропозиції не висловлював. Верховний Суд України у постанові від 18 травня 2016 р. у справі № 6-658цс15 висловив наступну обов`язкову для всіх судів України правову позицію: «суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні». До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 9 грудня 2015 року по справі № 6-849цс15, де висловив наступну правову позицію: з урахуванням частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції до 15.12. 2017 року, яка аналогічна за змістом із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, частини першої статті 15 Цивільного кодексу України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Також, ця позиція висловлена у постанові ВСУ у справі № 6-84цс14: «З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні». Встановлені судом обставини вказують на те, що права позивача, в частині виділу частки у натурі у спільній частковій власності, на час звернення до суду з даним позовом відповідачем не були порушені та не оспорювалися, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність заявлених позовних. Що ж до представлених в суді апеляційної інстанції нових доказів, які не були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, такі судом не приймаються до уваги, оскільки, на момент звернення до суду з даним позовом таких доказів не існувало. Лише 09 грудня 2020 року ОСОБА_4 через свого адвоката Приймака Володимира Олександровича звернулася до ОСОБА_1 з листом-пропозицією для укладення договору про поділ житлового будинку в натурі, який є предметом спору в даній справі. Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2020 року залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 - залишити без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 11 травня 2021 року. Головуючий: О.Я. Мельничук Судді: О.М. Ванівський Н.П. Крайник