Постанова Донецький апеляційний суд № 243/11043/20

Єдиний унікальний номер 243/11043/20 Номер провадження 22-ц/804/1084/21 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 року м. Бахмут справа № 243/11043/20 провадження № 22-ц/804/1084/21 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Тимченко О.О., суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 243/11043/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди спричиненої ДТП, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2021 року (суддя Дюміна Н.О. ), ухваленого в приміщенні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, повне судове рішення складено 22 лютого 2021 року, В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом в обґрунтування якого послався на те, що 17 квітня 2020 року о 16 годині 55 хвилин ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом CHEVROLET CRUZE з державним номерним знаком НОМЕР_1 по сухому асфальтному покриттю від вул. Барвінківської в напрямку вул. Сєрова, рухаючись по вул. Святогірській у м. Слов`янськ та виконуючи маневр лівого повороту на вул. Котельникова не переконався що це буде безпечно та не створить перешкод для інших учасників дорожнього руху та скоїв зіткнення з автомобілем KIA SORENTO, з держаним номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , що рухався в попутному напрямку та виконував обгін. Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень та водіям заподіяні матеріальні збитки. За порушення п. 10.1, п. 14.6.а. Правил дорожнього руху України, Слов`янським міськрайонним судом Донецької області ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був визнані винними у скоєнні правопорушення за ст.124 КУпАП України. Відповідно до звіту № 44/20 про оцінку транспортного засобу, вартість матеріального збитку автомобіля КІА SORENTO, з державним номерним знаком НОМЕР_2 становить 7 2043 грн.72 коп. Вартість проведеного дослідження становить 1 500 гривень. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві - страхова група «ТАС». Відповідно до пункту 36.3 статті 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. В зв`язку з викладеним вважає, що при наявності обопільної вини відповідач повинен був виплатити заявнику 50% від суми завданих збитків. 50% від суми 72 043,22 грн. складає 36 021,86 грн. Він звернувся з письмовим повідомлення про ДТП та заявою про відшкодування шкоди, однак 25 листопада 2021 року відповідач здійснив йому часткове страхове відшкодування у розмірі 13 754,45 грн. Таким чином, не сплачена відповідачем сума збитків становить 22 267,41 грн. Просив суд стягнути з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на його користь відшкодування матеріальної шкоди у сумі 22 267,41 грн.; стягнути 1500 грн. за проведення оцінки транспортного засобу та 3000 грн. за надання правової допомоги. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди спричиненої внаслідок ДТП, залишено без задоволення. Судове рішення мотивоване тим, що факт перерахування АТ «СГ «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі, погодженому між ними, свідчить про виконання страховиком свого зобов`язання з виплати страхового відшкодування та про відмову потерпілого від одержання відшкодування в більшому розмірі. Відповідний правовий висновок викладений 6 червня 2018 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 357/3729/17. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , посилається на невідповідність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що саме представником відповідача було рекомендовано в заяві вказати суму страхового відшкодування 13 754,45 грн. Крім того представник відповідача пояснив, що якщо в подальшому страхова компанія не виплатить остаточну суму матеріального збитку, то він має право звернутися до суду з позовом. Про те, що в тексті заяви є фраза, що він погоджується з розміром страхового відшкодування в сумі 13 754,45 грн., йому стало відомо лише з відзиву відповідача. Вважає, що представник відповідач ввів його в оману. Заява про страхове відшкодування на його думку фактично є угодою, яка викладена відповідачем у вигідній для нього формі: Назва заяви виготовлена розбірливим крупним шрифтом, місце для написання анкетних даних, грошових сум, подій ДТП потрібно заповнювати власноруч, а все що відноситься погоджених умов з відповідачем написано нерозбірливо дрібним шрифтом, такий що його неможливо прочитати і реально оцінити умови цієї заяви, щоб прийняти усвідомлене і зважене рішення про згоду або не згоду з ним. Вважає, що дії відповідача є елементом нечесної підприємницької практики. Інші доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, що викладенні в позовній заяві. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 14 квітня 2021 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просить рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування відзиву зазначає, що 10 листопада 2020 року позивач подав до АТ «СГ «ТАС» заяву про страхове відшкодування. Та погодився з розміром шкоди в розмірі 13 754,45 грн. На підставі цього АТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування позивачу у повному обсязі у розмірі 13 754,45 грн., про що позивач не заперечує у своїй позовній заяві. Виходячи з вищевикладеного, АТ «СГ «ТАС» (приватне) діяло виключно в межах ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме відповідно до абз. 2 п.36.2 ст.36 Закону, згідно якого позивачем була подана до АТ «СГ «ТАС» (приватне) заяву про страхове відшкодування в якій погоджено суму страхового відшкодування у розмірі 13 754,45 грн. В постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 357/3729/17 зроблено правовий висновок, що факт сплати страхового відшкодування у розмір, погодженому між страховиком та потерпілим, свідчить про виконання страховиком свого зобов`язання з виплати страхового відшкодування та про відмову потерпілого від одержання відшкодування в більшому розмірі. Витрати на проведення оцінки транспортного засобу не є страховим відшкодуванням та не є судовими витратами, а тому вимога позивача про стягнення 1 500,00 грн. витрат на проведення оцінки транспортного засобу є безпідставною та необґрунтованою. Позивачем не надано договір про надання правової допомоги з передбаченим порядком сплати гонорару адвоката, видаткових касових ордерів або платіжних доручень про передачу коштів адвокату та не встановлено й не зазначено, якими доказами підтверджується фактичне понесення позивачем витрат на правничу допомогу (їх оплату), а тому вимога про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. є безпідставними. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ 17 квітня 2020 року о 16 годині 55 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом CHEVROLET CRUZE з державним номерним знаком НОМЕР_1 по сухому асфальтному покриттю від вул. Барвінківської в напрямку вул. Сєрова, рухаючись по вул. Святогірській у м. Слов`янськ та виконуючи маневр лівого повороту на вул. Котельникова не переконався що це буде безпечно та не створить перешкод для інших учасників дорожнього руху та скоїв зіткнення з автомобілем KIA SORENTO, з держаним номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , що рухався в попутному напрямку та виконував обгін, що підтверджується постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 жовтня 2020 року (а.с.15-16). З постанови Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 травня 2020 року вбачається, що 17.04.2020 року о 16 годині 55 хвилин у м. Слов`янськ водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом KIA SORENTO державний номерний знак НОМЕР_2 по сухому асфальтному покриттю вул. Святогірська з боку вул. Барвінківська у напрямку вул. Сєрова та на перехресті з вул. Котельникова під час виконання маневру обгону не впевнився, що це буде безпечно та скоїв зіткнення з транспортним засобом CHEVROLET CRUZE державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який здійснював поворот ліворуч на вул. Котельникова. Після зіткнення транспортний засіб KIA SORENTO державний номерний знак НОМЕР_2 здійснив некерований рух та скоїв наїзд на перешкоду (паркан буд. 135 по вул. Святогірська). Внаслідок ДТП паркан та автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальні збитки (а.с.12-14). Зі звіту про оцінку транспортного засобу № 44/20 від 23 квітня 2020 року визначено вартість матеріального збитку (у) автомобіля KIA SORENTO, номерний знак НОМЕР_2 на дату оцінки 23 квітня 2020 року склала 72 043,72 грн. з надбавкою 20 % та 60 036,43 грн без надбавки 20%; вартість відновлювального ремонту автомобіля KIA SORENTO, номерний знак НОМЕР_2 , 130 404 грн. 97 коп., з надбавкою 20%; ринкова вартість автомобіля 500 663 грн. 91 коп.; вартість матеріального збитку 72 043 грн 72 коп. з надбавкою 20% та 60 036 грн. 43 коп. без надбавки 20%.(а.с.18-31). На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля KIA SORENTO, номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС». Строк дії договору (поліс № АО/6738650) з 10 лютого 2020 року по 09 лютого 2021 року; страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, 130 000 грн. 00 коп. (а.с.9) 21 квітня 2020 року позивач письмово повідомив страховика про дорожньо-транспортну пригоду, що підтверджується повідомленням (а.с.10). Заявою ОСОБА_1 від 10 листопада 2020 року, адресовану Голові правління АТ «СГ «ТАС» (приватне), засвідчено, що він згоден із розміром страхового відшкодування 13 754 грн 45 коп., на проведенні оцінки, експертизи не наполягає (а.с. 49). Факт виплати АТ «СГ «ТАС» (приватне) страхового відшкодування 13 754 грн 45 коп. ОСОБА_1 підтверджується випискою по надходженням по картці останнього (а.с.11). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно з положеннями статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову складає 22 267,41 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що факт перерахування АТ «СГ «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі, погодженому між ними, свідчить про виконання страховиком свого зобов`язання з виплати страхового відшкодування та про відмову потерпілого від одержання відшкодування в більшому розмірі. Відповідний правовий висновок викладений 6 червня 2018 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 357/3729/17. Такий висновок суду першої інстанції є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства. Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком (стаття 990 ЦК України). Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентується Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 цього Закону, відповідно до якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро. Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За приписами статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Судом установлено, що згідно заяви про страхове відшкодування № 475 від 10 листопада 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 погодився з тим, що розмір страхового відшкодування складає 13 754,45 грн. та не наполягає на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. (а.с.49). Факт виплати АТ «СГ «ТАС» (приватне) страхового відшкодування 13 754,45 грн. ОСОБА_1 підтверджується випискою по надходженням по картці останнього (а.с.11). Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт перерахування АТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі, погодженому між ними, свідчить про виконання страховиком свого зобов`язання з виплати страхового відшкодування та про відмову потерпілого від одержання відшкодування в більшому розмірі. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не відмовився від своєї заяви, яка в силу частини першої статті 202 ЦК України є правочином, тобто дією особи, спрямованої на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому згідно з частиною першої статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину). Суд першої інстанції застосував норми права з урахування висновків, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах від 06 червня 2018 року у справі № 357/3729/17, від 09 січня 2019 року № 761/23874/15, від 04 липня 2019 року у справі № 466/7344/14-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 572/324/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18. Доводи апеляційної скарги, що зі сторони відповідача є елементи нечесної підприємницької практики є безпідставними і ґрунтуються виключно на припущеннях та спростовуються змістом заяви про страхове відшкодування № 475 від 10 листопада 2020 року. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він в силу свого віку, незадовільного стану здоров`я, слабкого зору не мав можливості прочитати і реально оцінити умови заяви про страхове відшкодування. Інші доводи апеляційної скарги, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача. Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю, а тому ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи вищезазначене, судові витрати пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст.ст.7, 19, 369, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий О.О.Тимченко Судді: О.А. Мірута Я.В. Хейло