Ухвала КАС ВС № 260/1896/20

УХВАЛА 11 травня 2021 року Київ справа №260/1896/20 адміністративне провадження №К/9901/13843/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Н.В. Коваленко, суддів: Я.О. Берназюка, І.В. Желєзного перевіривши касаційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови про накладення штрафу, У С Т А Н О В И В: Касаційна скарга Головного управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року надійшла до Верховного Суду 19 квітня 2021 року. Згідно із електронним маркуванням 8800506590235, проставленим на рекомендованому поштовому відправленні «Укрпошта Стандарт» касаційна скарга направлена до Верховного Суду 13 квітня 2021 року. Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в касаційній скарзі не зазначено підстав касаційного оскарження. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався в порядку загального позовного провадження. Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Отже, у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням, із урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Необхідно чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Фактично скаржнику слід зазначити, який висновок необхідно сформулювати Верховному Суду та на підставі аналізу яких актів законодавства, з урахуванням допущених судами попередніх інстанцій порушень норм матеріального чи процесуального права. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на їх думку, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Підставами касаційного оскарження Управління Держпраці у Закарпатській області зазначає пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказані підстави мотивує тим, що судами першої та апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17, відповідно до яких «обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватися з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість (невинуватість) особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні». Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано аналізу показам свідків у цій справі. Колегія суддів вважає неприйнятними посилання скаржника на згадану вище судову практику, оскільки спір у справі № 161/5372/17 стосується інших правовідносин, має інший предмет, підстави спору та суб`єктний склад. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції надавалася оцінка показам свідків у справі, зокрема, судом зазначено, що «..з досліджених судом пояснень та показів свідків неможливо встановити у діяльності позивача ознак роботи як найманих працівників… Підстав для сумніву у достовірності наданих пояснень свідками у судовому засіданні немає». Також колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, яким визначено таку підставу для касаційного оскарження як відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки у касаційній скарзі скаржником не зазначено, який саме висновок необхідно сформулювати та на підставі аналізу яких актів законодавства, а Верховним Судом самостійно не встановлено, що у судовій практиці, яка склалася у подібних правовідносинах, існують підстави, які б вказували на наявність проблеми, що може бути вирішена, шляхом формулювання нової правової позиції. В контексті вищевикладеного, є неприйнятними посилання скаржника на те, що розгляд цієї справи в суді касаційної інстанції має фундаментальне значення для формування єдиної правозастовчої практики, а також має для нього виняткове значення, оскільки, як зазначає скаржник, на сьогоднішній день поширена практика дачі «неправдивих» показів свідками у судовому засіданні. Колегія суддів зауважує, що використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Отже, касаційну скаргу Управління Держпраці в Закарпатській області слід залишити без руху та встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом зазначення інших обґрунтувань підстав звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Залишити без руху касаційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови про накладення штрафу.

2. Надати Управлінню Держпраці в Закарпатській області десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.

3. Надіслати Управлінню Держпраці в Закарпатській області копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя Я.О. Берназюк Суддя І.В. Желєзний