Постанова 4857 № 140/16095/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/16095/20 пров. № А/857/5368/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Гудима Л.Я., Ільчишин.Н.В. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Панхім Трейд на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі №140/16095/20 (головуючий суддя Костюкевич С.Ф., м. Луцьк) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Панхім Трейд до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю ,,Панхім Трейд звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України, в якому просило: а) визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.09.2020 №1953801/42944041; б) зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №7 від 01.09.2020 датою подання на реєстрацію 07.09.2020. Рішенням від 25 січня 2020 року Волинський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.09.2020 року №1953801/42944041. Зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю ,,Панхім Трейд від 01.09.2020 року №7 датою її подання на реєстрацію 07.09.2020 року. Також суд стягнув на користь товариства з обмеженою відповідальністю ,,Панхім Трейд за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у сумі 1551,00 грн та за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України судові витрати у сумі 1551,00 грн. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, товариство з обмеженою відповідальністю ,,Панхім Трейд подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3295,50 грн підтверджені належними доказами. Натомість суд першої інстанції, зменшивши розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі, до 1000 грн, не обґрунтував того, які саме витрати співмірні з наданим обсягом послуг представником позивача. Не наведене таке обґрунтування і в запереченні відповідача, поданому на детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у цій справі. З огляду на викладене, просить змінити рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3295, 50 грн. Відповідачі правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат. На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору у сумі 2102,00 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3295,50 грн. Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надані такі документи: договір про надання правової допомоги від 26.10.2020 року, укладений між позивачем та адвокатом Драюком М.С., акт приймання-передачі наданих послуг від 22.12. 2020 року, платіжне доручення від 18.12.2020 року №135 на суду 3295,50 грн, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі. За умовами пункту 3.1 договору про надання правової допомоги від 26.10.2020 року розмір винагороди (гонорару) повіреного становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на дату укладення договору, за 1 годину роботи адвоката - 1098,50 грн. Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 22.12.2020 року позивачу були надані такі послуги: складення та подання до Волинського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДПС у Волинській області від 22.09.2020 року №1953801/42944041 - 3 год/3295,50 грн. Сплата послуг з надання правничої допомоги підтверджується платіжним дорученням від 18.12.2020 року №135 на суму 3295,50 грн. ГУ ДПС у Волинській області не погодилося із доводами, що викладені у детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі, та просило відмовити в стягненні витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає, що вартість послуг на правничу допомогу є неспівмірною, а сума витрат є необґрунтованою. При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд першої інстанції керувався тим, що справа про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН є спором немайнового характеру незначної складності, а предметом дослідження у справі були господарські операції лише за однією податковою накладною, у реєстрації якої було відмовлено контролюючим органом. Крім того, з даних автоматизованої системи документообігу Діловодство спеціалізованого суду суд встановив, що адвокатом Драюком М.С. у листопаді 2020 року підготовлено в інтересах ТзОВ ,,Панхім Трейд більше 20 аналогічних позовів, що вказує на те, що підготовка окремого позову не вимагає значних затрат часу. Тому суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев`ятою статті 139 КАС України, обмежив розмір витрат на правничу допомогу та стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 1000,00 грн. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до частин 4-5 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України). За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу подано з дотриманням вимог ч.7 ст. 139 КАС України, а саме 22.12.2020, до ухвалення рішення у справі. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України). Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. На підтвердження розміру понесених витрат представник позивача надав такі документи: договір про надання правової допомоги від 26.10.2020 року, укладений між позивачем та адвокатом Драюком М.С., акт приймання-передачі наданих послуг від 22.12. 2020 року, платіжне доручення від 18.12.2020 року №135 на суду 3295,50 грн., детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі. Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 22.12.2020 року позивачу були надані такі послуги: складення та подання до Волинського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДПС у Волинській області від 22.09.2020 року №1953801/42944041 - 3 год/3295,50 грн. Сплата послуг з надання правничої допомоги підтверджується платіжним дорученням від 18.12.2020 року №135 на суму 3295,50 грн. На переконання колегії суддів апеляційного суду, наведені докази є такими, що підтверджують фактичне надання позивачу правової допомоги адвокатом Драюком М.С. Від відповідача до суду першої інстанції надійшло заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу, в якому Головне управління ДПС у Волинській області просило відмовити позивачу у відшкодуванні таких витрат. Заперечення мотивоване тим, що позивач явно завищує вартість наданих послуг, оскільки потрачений час для ознайомлення з матеріалами, підготовка адміністративного позову є завищеним та не потребує такої кількості часу. Відтак, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності заявлених до стягнення витрат. Апеляційний суд звертає увагу на те, що наведені вище положення процесуального законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З огляду на це, відповідач як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами. Водночас твердження відповідача про те, що підготовка позовної заяви не вимагає такої кількості часу, не виключає фактичного надання адвокатом Драюком М.С. правової допомоги позивачу, та не свідчить про те, що витрати, здійснені позивачем на правничу допомогу, не були реальними. З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що адміністративний позов, окрім стислого викладу обставин справи, містить нормативно-правове регулювання, яке, на думку адвоката, має застосовуватися до спірних правовідносин, а також містить розгорнуте обґрунтування правової позиції позивача. За відсутності інших доказів та доводів апеляційний суд не вважає, що адвокатом були завищені показники часу, витраченого на складання позовної заяви. Тому, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи суб`єкта владних повноважень щодо невідповідності затраченого адвокатом часу на підготовку позову не містять належних обґрунтувань. При цьому відповідач не надав жодних доказів, як і не зазначив обставин, які б спростували відповідний розмір судових витрат. Суд першої інстанції не звернув належної уваги на вказані обставини, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу до суми, що не відповідає вартості оплати праці навіть 1 год. роботи адвоката. За таких обставин, з огляду на доведеність позивачем реальності та підтвердження фактичного розміру понесених витрат на правничу допомогу та недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем витрат у меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, а саме 3 295,50 грн, та стягнення таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів. Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає правильним змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 317, 319, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Панхім Трейд задовольнити. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі №140/16095/20 змінити в частині розподілу судових витрат, виклавши абз. 4, 5 резолютивної частини в наступній редакції: ,,Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю ,,Панхім Трейд за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1 647 (одна тисяча шістсот сорок сім) грн 75 коп. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю ,,Панхім Трейд за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1 647 (одна тисяча шістсот сорок сім) грн 75 коп.. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 11.05.2021.