Постанова 4855 № 640/10954/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10954/20 Суддя першої інстанції: Балась Т.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Епель О.В., Мельничука В.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення і зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Відповідач, Гатненська сільрада), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо порушення строку розгляду клопотання від 24.02.2020 року ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,1500 га, яка розташована на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; - скасувати рішення №15 від 20.03.2020 року Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,1500 га, яка розташована на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; - зобов`язати Гатненську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області на черговій (позачерговій) сесії сільської ради прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,1500 га, яка розташована на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2020 року позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення №15 від 20.03.2020 року Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку орієнтовною площею 0,15 га, яка розташована на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; - зобов`язано Гатненську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області (08160, Київська область, Києво-Святошинський район, село Гатне, вулиця Київська, 138, код ЄДРПОУ 04358508) повторно розглянути клопотання від 24.02.2020 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку орієнтовною площею 0,15 га, яка розташована на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що положеннями ст. 118 Земельного кодексу України не передбачено можливості прийняття радою рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку з відведенням земельної ділянки іншій особі, а відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню. Крім того, суд підкреслив, що належним способом захисту прав Позивача з урахуванням дискреційних повноважень Відповідача є покладення на останнього обов`язку повторного розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою. Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зазначив, що клопотання Позивача було розглянуто Відповідачем у межах встановленого місячного строку, а задоволення позовних вимог саме шляхом покладення на Гатненську сільраду обов`язку видати дозвіл на розробку документації із землеустрою буде втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове у відповідній частині, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, судом не було враховано, що належним способом розгляду клопотання Позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою є не лише прийняття Відповідачем рішення протягом тридцяти днів з моменту надходження такого клопотання, а й повідомлення заявника протягом цього строку про прийняте рішення, по-друге, суд залишив поза увагою, що у межах цього спору повноваження Гатненської сільради щодо видачі дозволу на розробку проекту землеустрою не є дискреційними, оскільки за умови подання ОСОБА_1 усіх документів для отримання дозволу в органу місцевого самоврядування відсутня альтернативна поведінка. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2020 року було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Крім того, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було забезпечено право Гатненської сільради на подання заперечення на відповідь на відзив, адже не перевірено факту отримання Відповідачем відповіді на відзив, внаслідок чого безпідставно прийнято його доводи взагалі. Крім того, наголошує, що перебування у користуванні іншої особи спірної земельної ділянки підтверджується належними і допустимими доказами та унеможливлює надання дозволу на розроблення проекту землеустрою взагалі. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2020 року апеляційну скаргу Гатненської сільради залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги. На адресу суду 14.12.2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява про передачу матеріалів справи до суду першої інстанції, оскільки Окружний адміністративний суд міста Києва не вирішив питання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 - матеріали справи направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для вирішення питання щодо ухвалення додаткового рішення та зупинено провадження у справі до вирішення судом питання щодо ухвалення додаткового рішення. 17.02.2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято додаткове рішення у справі №640/10954/20, у зв`язку з чим 18.03.2021 року справа повернулася до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2021 року поновлено апеляційне провадження у справі. Крім того, після усунення визначених в ухвалі від 11.12.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Гатненської сільради та встановлено строк для подачі відзиву на неї. У відзиві на апеляційну скаргу Гатненської сільради Старча А.В. просить відмовити в її задоволенні. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, матеріали справи підтверджують факт направлення відзиву на позову на адресу Відповідача, по-друге, належних і допустимих доказів належності на праві користування бажаної для отримання земельної ділянки іншій особі матеріали справи не містять. У межах встановлених судом строків відзиву на апеляційну скаргу від Відповідача не надходило. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, апеляційну скаргу Гатненської сільради необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої скасувати в частині, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 24.02.2020 року направлено на адресу Гатненської сільради клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку орієнтовною площею 0,15 га, яка розташована на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, до якого були додані, зокрема, графічні матеріали (а.с. 10-11, 13-15). За наслідками розгляду даної заяви Відповідач на засіданні сесії 20.03.2020 року прийняв рішення №15, яким відмовив Позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку з тим, що земельна ділянка, позначена на графічних матеріалах, перебуває у користуванні інших осіб (а.с. 16). Про прийняття такого рішення Гатненською сільрадою було повідомлено ОСОБА_1 листом від 01.04.2020 року №02-28/392 (а.с. 15, 17). Крім іншого, судом першої інстанції встановлено, що в якості доказів відведення земельної ділянки іншій особі Відповідачем надано копії протоколу шістнадцятої сесії 21-го скликання Гатненської сільської ради від 14.04.1994 року (а.с. 49-54), рішення Гатненської сільської ради від 14.04.1994 року, яким затверджено протокол лічильної комісії по результатах таємного голосування депутатів с/ради по виділенню громадянам земельних ділянок для індивідуального будівництва, копію земельнокадастрової книги, відповідно до якої ОСОБА_2 виділено земельну ділянку, площею 0,15 га на підставі рішення від 14.04.1994 (а.с. 55-61), копію погосподарської книги №38 на 2011-2015 роки по АДРЕСА_2 , з якої вбачається, що земельна ділянка площею 0,15 га по АДРЕСА_2 виділена ОСОБА_2 на підставі рішення 16 сесії від 14.04.1994 року (а.с. 88-91), ескізу забудови північного мікрорайону, відповідно до якого земельна ділянка № НОМЕР_2 , площею 0,15 га по АДРЕСА_2 перебуває у користуванні ОСОБА_2 (а.с. 92). На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 116, 118 Земельного кодексу України, ст. ст. 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд першої інстанції прийшов до висновку, що рішення Гатненської сільради про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийнято без наявних на те правових підстав, а тому підлягає визнанню протиправним і скасуванню із зобов`язанням Відповідача повторно розглянути питання про надання дозволу. Натомість суд підкреслив, що розгляд клопотання здійснений у межах встановленого місячного строку, що свідчить про відсутність підстав для визнання бездіяльності Гатненської сільради протиправною. З таким висновком суду першої інстанції не можна повністю погодитися з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Приписи ч. 2 ст. 4 ЗК України визначають, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. Згідно ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Згідно ч. ч. 3-4 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Пунктом «г» частини 1 статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара. З наведеного випливає, що законодавцем гарантовано право безоплатної передачі земельної ділянки громадянину у власність, зокрема, у межах норм безоплатної приватизації, порядок проведення якої регламентовано положеннями ст. 118 Земельного кодексу України. Так, згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Таким чином, статтею 118 ЗК України закріплено право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його наданні після спливу місячного строку. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 року у справі № 806/3095/17, від 17.12.2018 року у справі № 509/4156/15, від 18.06.2020 року у справі №820/4552/17 та від 22.09.2020 року у справі №462/3546/17. Разом з тим, як вірно підкреслено судом першої інстанції, належних та допустимих доказів здійснення замовлення на виготовлення проектної документації впродовж лютого - квітня 2020 року Позивачем не надано, що свідчить про відсутність порушених прав та законних інтересів останнього внаслідок неотримання протягом цього часу відповідного рішення Відповідача за наслідками розгляду клопотання. Крім того, судова колегія звертає увагу, що положення згаданих вище норм статті 118 Земельного кодексу України свідчать, що обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому таке рішення має бути прийнято у місячний строк з моменту отримання відповідного клопотання особи. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.09.2019 року у справі № 815/6094/17, від 09.01.2020 року у справі № 820/4433/17, від 05.03.2020 року у справі № 461/2290/17 та від 22.09.2020 року у справі №462/3546/17. Як вірно встановлено судом першої інстанції, клопотання ОСОБА_1 надійшло до Гатненської сільради 25.02.2020 року, яка на пленарному засіданні 20.03.2020 року прийняла спірне у цій справі рішення №15 про відмову у наданні Позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Отже рішення за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було прийнято органом місцевого самоврядування у межах встановленого ч. 7 ст. 118 ЗК України місячного строку. У зв`язку з чим суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Гатненської сільради щодо порушення строку розгляду клопотання від 24.02.2020 року ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що незабезпечення направлення Гатненською сільрадою копії оскаржуваного рішення у встановлений Законом України «Про звернення громадян» місячний строк свідчить про допущення Відповідачем протиправної бездіяльності щодо порушення строку розгляду клопотання колегія суддів оцінює критично, оскільки спірним у цій справі є, зокрема, питання дотримання органом місцевого самоврядування строку розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а не дотримання останнім строку направлення заявнику відповідного рішення. Крім того, як вже було підкреслено вище, несвоєчасне направлення спірного рішення не позбавляло Позивача права замовити розробку документації із землеустрою, що прямо передбачено абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо іншої частини позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне насамперед звернути увагу, що Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено раніше, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність стало те, що остання перебуває у користуванні іншої фізичної особи, на підтвердження чого Гатненською сільрадою було надано до суду ряд підтверджуючих документів (а.с. 49-61, 88-92). При цьому судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що в силу згаданих вище вимог приписів ч. 6 ст. 118 ЗК України до клопотання додаються поряд з графічними матеріалами, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб. Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб`єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні. Як вже було неодноразово підкреслено вище, аналіз положень ч. 7 ст. 118 ЗК України дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.03.2021 року у справі № 804/4436/16. Матеріали справи свідчать, що ще на стадії звернення до Гатненської сільради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 було відомо, що визначена ним земельна ділянка (кадастровий №3222481601:01:054:0160) перебуває у приватній власності, що підтверджується відомостями публічної кадастрової карти (а.с. 13-14, 81-82). І хоча у цій справі відсутні беззаперечні докази про належність цієї земельної ділянки іншій фізичній особі саме на праві приватної власності, однак наданими Відповідачем документами підтверджується факт перебування її у користуванні ОСОБА_3 згідно рішення Гатненської сільради від 14.04.1994 року. За таких обставин, орган місцевого самоврядування, встановивши, що бажана земельна ділянка перебуває у користуванні іншої фізичної особи, прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для надання заявнику дозволу на розробку проекту землеустрою щодо її відведення, оскільки для надання такого дозволу Позивач повинен був надати Відповідачу погодження землекористувача - ОСОБА_3 .. У свою чергу відповідний документ до поданого ОСОБА_1 24.02.2020 року клопотання не надавався. Неврахування судом першої інстанції указаних обставин зумовило прийняття ним помилкового рішення про обґрунтованість позовних вимог про скасувати рішення №15 від 20.03.2020 року Гатненської сільради в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,1500 га, яка розташована на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Крім того, зважаючи на вищевикладені мотиви не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання Гатненської сільради на черговій (позачерговій) сесії сільської ради прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,1500 га, яка розташована на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, оскільки вони є похідними від вимог про скасування рішення від 20.03.2020 року №15, правомірність якого була встановлена вище. Щодо твердження Гатненської сільради про те, що судом першої інстанції безпідставно враховано подану ОСОБА_1 відповідь на відзив, оскільки остання не була направлена Відповідачу, що також позбавило прав останнього подати заперечення на неї, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ст. 163 КАС України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами другою - четвертою статті 162 цього Кодексу. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дасть змогу позивачу підготувати свої пояснення, міркування та аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті. Частиною 3 статті 162 КАС України передбачено, що копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Отже, відповідь на відзив має бути подана суду разом з доказами надіслання її іншим учасникам справи. Матеріали справи свідчать, що до відповіді на відзив представником Позивача були додані докази направлення 21.07.2020 року її копії на електронну адресу Відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 101), що свідчить про існування у суду першої інстанції підстав для її врахування при розгляді цієї справи. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, зважаючи на встановлений вище факт неподання заявником усіх передбачених ЗК України для отримання дозволу на розробку землеустрою документів, судова колегія приходить до висновку про помилковість твердження Окружного адміністративного суду міста Києва щодо часткової обґрунтованості позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову та ухвалити у ній нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та невірно застосовано норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи в частині задоволення позовних вимог. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Позивача залишити без задоволення, апеляційну скаргу Відповідача - задовольнити частково, а рішення суду - скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийнявши у ній нове про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог. Прийняти в указаній частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді О.В. Епель В.П. Мельничук Повний текст постанови складено « 12» травня 2021 року.