Постанова 4855 № 620/4179/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/4179/20 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючий суддя Грибан І.О., судді: Ключкович В.Ю., Парінов А.Б., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області про визнанняи протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулись до суду з адміністративним позовом до Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області про: - рішення відповідача від 24.07.2020 №1588-34/VII «Включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок з підготовки лотів для продажу права оренди земельних ділянок на земельних торгах у формі аукціону та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки»; - рішення відповідача від 24.07.2020 №1595-34/VII «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, для індивідуального садівництва, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), будівництва індивідуальних гаражів» щодо відмови їм у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства; - зобов`язати відповідача розглянути їх клопотання від 23.06.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,000 га, за рахунок земельної ділянки, що знаходиться на території Чернігівської області Бобровицького району за межами с. Петрівка. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року адміністративний позов позивачів було задоволено у повному обсязі. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Бобровицької міськради на користь кожного з позивачів судові витрати по1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп. за подачу позовної заяви. 18 грудня 2021 року представником позивачів було заявлено клопотання про стягнення судових витрат в порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, понесених позивачами при отриманні правничої допомоги. В обґрунтування заяви представник позивачів зазначав, що між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_3 укладено договір №1 про надання правової допомоги від 25.07.2020 року та актом приймання-передачі наданої правової допомоги №1 від 18.01.2021 року передбачено, що сторони визначили гонорар у розмірі 30 000,00 грн. Умовою оплати є оплата упродовж 15 днів з моменту набрання рішенням суду першої інстанції законної сили. На підставі договору, під час надання правничої допомоги, адвокатом збиралися докази, готувалися документи правового характеру, планувалося здійснення представництва Клієнта в суді першої інстанції. 04 лютого 2021 року Чернігівським окружним адміністративним судом було прийнято додаткове рішення у даній справі, яким у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу відмовлено. Не погоджуючись із винесеним додатковим рішенням та підставами відмови у задоволенні заяви, представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - адвокат Стамбула В.М. звернувся з апеляційною скаргою до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь позивачів судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Від Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області 01 квітня 2021 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що заявлена позивачами сума витрат на правничу допомогу не відповідає критерію розумної необхідності, є явно завищеною, у зв`язку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви представника позивача. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Як убачається з матеріалів справи, 18 січня 2021 року представником позивачів подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив: ухвалити у справі № 620/4179/20 додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в межах справи, понесені в зв`язку розглядом рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року, а саме: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бобровицької міськради на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 витрати на сплату правничої допомоги в загальному розмірі 30 000,00 грн. (6000,00 грн. кожному). Дана заява обґрунтована тим, що в рішенні суду від 10 грудня 2020 року не вирішено питання про відшкодування судових витрат. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи, однак, у даному випадку, позивачами не було надано доказів, що є підставою для сплати гонорару та оплати фактичних витрат. Апелянт вказує на те, що вказані висновки суду першої інстанції є помилковими, адже можливість розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката не пов`язується з обов`язковим наданням доказів сплати таких послуг, з урахуванням того, що приписами ч. 3 ст. 134 КАС України, передбачено можливість сплати за послуги адвоката у майбутньому. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до положень ч. ч. 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Нормами ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Отже, з наведеного слідує, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Проте, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. З урахуванням положень ч.4 ст. 134 та ч.7 ст. 139 КАС України в їх сукупності, можливо зробити висновок, що на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги; документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Наразі, доказів здійснення позивачем оплати наданих за договором про надання правничої допомоги послуг (не надано квитанції або інших платіжних документів, що підтверджують оплату таких послуг) на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення надано не було. Судом першої інстанції було досліджено, що 25.07.2020 позивачами було укладено договір про надання правової допомоги, у зв`язку із чим адвокатом виписано відповідні ордери, складено акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 18.01.2021 №1, розрахунок розміру витрат клієнтів, пов`язаних з отриманням професійної правової допомоги від 18.01.2021 (а.с. 155-160, 167-171). Згідно наданих документів, вартість наданих послуг складає 30 000,00 грн. Відповідно до пункту 3.1. даного договору, вартість правової допомого становить 2 000 гривень за годину надання правової допомоги. Факт надання послуг та понесення фактичних витрат у зв`язку з виконанням доручення відповідно до даного договору підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт. Підставою для сплати гонорару та оплати фактичних витрат, понесених у зв`язку з виконанням доручення, є підписаний всіма сторонами акт приймання-передачі наданої правової допомоги та рахунок на оплату отриманої правової допомоги. Відповідно до п. 3.2. вказаного договору, вартість отриманої Клієнтами правової допомоги оплачується Клієнтами протягом 15 днів з моменту набрання рішенням по справі законної сили, незалежно від результату розгляду справи. Таким чином сторони за Договором чітко обумовили умови оплати гонорару адвоката, визначили строки здійснення оплати, а саме: впродовж 15 днів з моменту набрання рішенням суду першої інстанції законної сили. Разом з тим, доказів того, що упродовж 15 днів після набрання рішенням суду першої інстанції законної сили пункт 3.2 Договору виконано та здійснено оплату Клієнтом витрат на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн. до матеріалів справи не надано. Не додано таких доказів й до апеляційної скарги, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних та достатніх доказів, які б підтверджували понесення позивачами у справі витрат на правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн. та у цьому зв`язку вважає вірними висновки суду першої інстанції в зазначеній частині. За встановлених обставин, колегія суддів не знаходить підтвердженими посилання апелянта на наявність обставин неповноти та неправильності дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин у цій справі та застосування норм права. Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції від 04 лютого 2021 року постановлено з дотриманням норм процесуального права, з огляду на що, апеляційна скарга не дає підстав для її задоволення. Керуючись ст. ст. 132, 134-139, 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328-331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - залишити без задоволення. Додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді В.Ю. Ключкович А.Б. Парінов (повний текст постанови складено 12.05.2021р.)