Постанова 4852 № 160/10768/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 травня 2021 року м. Дніпросправа № 160/10768/20 (суддя Турлакова Н.В. м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Панченко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «ЦВЕК-Д» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі №160/10768/20 за позовом публічного акціонерного товариства «ЦВЕК-Д» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа - Дніпровська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство «ЦВЕК-Д» 05 вересня 2020 року звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа - Дніпровська міська рада згідно з яким, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004370520 від 19.02.2020 року про збільшення суми грошового зобов`язання позивача за платежем Орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 209870 грн. 64 коп. в т.ч. за основним платежем 167896,51 грн, за штрафними санкціями 41974,13 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його до апеляційного суду з підстав неповного встановлення обставин, що мають значення для розгляду справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року запропоновано акціонерному товариству «ЦВЕК-Д» протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків, вказавши поважні підстави для поновлення строку звернення до суду з позовом щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004370520 від 19.02.2020 року. Ухвала суду мотивована тим, що враховуючи дату отримання копії оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачем - 03.03.2020 року та дату звернення до суду з цим позовом 05 вересня 2020 року (а.с.48), суд апеляційної інстанції зробив висновок про пропуск позивачем встановленого законом шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року скаржник отримав 08 квітня 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Так, 16 квітня 2021 року скаржник звернувся до суду з заявою в якій просить поновити йому строк звернення до суду з цим позовом. Заява обґрунтована тим, що у позовній заяві було зазначено про те, що позивач про проведення перевірки, що мала наслідком оскаржуваного податкового повідомлення-рішення дізнався випадково, а саме 20.08.2020 року з відповіді на адвокатський запит його представника. Зазначає, що можна зробити висновок про те, що відповідачем взагалі не направлялось позивачу оскаржуване податкове повідомлення-рішення та розрахунок податкових зобов`язань, оскільки Дніпропетровською дирекцією АТ «Укрпошта» на запит адвоката позивача повідомлено про неможливість надати інформацію по поштовим відправленням, що зазначені у запиті. При цьому, зазначає, що якщо припустити отримання 03.03.2020 року оскаржуваного податкового повідомлення-рішення то позивачем цей строк пропущено через його неналежне вручення відділенням поштового зв`язку, що не залежало від волі позивача, враховуючи те, що поштове відправлення вручено особі за прізвищем, що починається з букви «В», в той час як в штаті позивача станом на 03.03.2020 працювало 4 співробітника та жоден з них цього листа не отримував. Проте, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені обставини не можуть бути поважними підставами для поновлення строку звернення до суду, враховуючи наступне. Верховний Суд у своїй постанові від 26.11.2020 року прийнятої у справі №500/2486/19 (провадження №К/9901/19455/20) зробив висновок про те, що норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. При цьому, Верховний Суд у вищезазначеній постанові зазначив про відступ від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено. Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа: 1) дізналася або 2) повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не обов`язково. Тому при визначенні початку цього строку передусім до уваги береться момент, коли особа фактично дізналася про наявність відповідного порушення. Йдеться не про те, коли особа з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність. Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.02.2021 року у справі №800/30/17 (99901/328/18) зауважила, що вжиття конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Як вбачається з матеріалів справи, копію оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0004370520 від 19.02.2020 року та розрахунок штрафних санкцій позивачем отримано 03.03.2020 року, що підтверджується копією повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.70). Постановою КМУ від 5 березня 2009 року № 270 затверджено Правила надання послуг поштового зв`язку (далі Правила №270). Відповідно до пункту 2 зазначених Правил, в них вживаються терміни у такому значенні: адресат - фізична або юридична особа, якій адресується поштове відправлення, поштовий переказ, прізвище, ім`я та по батькові або найменування якої зазначені на поштовому відправленні, бланку поштового переказу в спеціально призначеному для цього місці; повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача. При цьому, одержувач - адресат або особа, уповноважена ним на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом. Як вбачається з копії повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи (а.с.70) поштове відправлення адресатом якого зазначено «ПАТ «Цвек-Д» вручено 03.03.2020 року одержувачу, при цьому одержувачем є адресат або особа, уповноважена ним на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, тобто працівником поштового відділення встановлено, що такою особою на одержання поштового відправлення є «Волошина». При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що твердження скражника відносно того, що станом на 03.03.2020 року у ПАТ «ЦВЕК-Д» працювало 4 співробітника та жоден з них цього листа не отримував, не спростовує той факт, що у особи яка отримала зазначене поштове відправлення станом на 03.03.2020 року були повноваження на вчинення таких дій. Суд зазначає, що отримати поштову кореспонденцію від імені підприємства має право уповноважена ним особа, при цьому, така особа не обов`язково повинна бути штатним працівником цього підприємства. Між тим, суд апеляційної інстанції приймає до уваги й те, що копію ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року скаржник отримав 08 квітня 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, при цьому в графі одержувач зазначено прізвище особи, яка також не значиться у штатному розписі ПАТ ««ЦВЕК-Д» доданого до заяви про поновлення строків, в той час як про підтвердження факту отримання цієї ухвали скаржником зазначено у поданій заяві. Щодо тверджень скаржника відносно того, що Дніпропетровською дирекцією АТ «Укрпошта» на запит адвоката позивача повідомлено про неможливість надати інформацію по поштовим відправленням, що зазначені у запиті, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до п.122 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.09 № 270 заяви про розшук реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів приймаються протягом шести місяців з дня прийняття їх для пересилання. Як вбачається з матеріалів справи, скаржник 17 листопада 2020 року звернувся до Дніпропетровської дирекції АТ «Укрпошта» з запитом щодо надання інформації про відсутність даних по зазначеним поштовим відправленням, в тому числі і поштового відправлення 4904411246427, згідно з яким позивачу вручено оскаржуване повідомлення-рішення та розрахунок податкових зобов`язань (а.с.128). При цьому, до запиту було додано витяги з офіційного сайту Укрпошти щодо інформації по запитуваним відправленням, зокрема і відправлення 4904411246427 (а.с.126). Враховуючи те, що перевірку статусу відправлення 4904411246427 здійснено 17.11.2020 року, в той час як це поштове відправлення вручено 03.03.2020 року, тобто більше як через шість місяців, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що інформація щодо цього поштового відправлення на сайті була відсутня у відповідності до положень п.122 Правил, що спростовує твердження скаржника відносно того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення та розрахунок податкових зобов`язань позивачу взагалі не направлялись. Оскільки доводи скаржника щодо спростування факту отримання ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та розрахунку податкових зобов`язань 03.03.2020 року спростовуються вищезазначеним, при цьому скаржник не наводить підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, суд апеляційної інстанції зробив висновок про пропуск позивачем такого строку. Суд апеляційної інстанції зазначає, що право на судовий захист не є абсолютним. Для звернення до суду повинен дотримуватись певний порядок. Якщо особа цього порядку не дотримується, зокрема щодо строку звернення до суду, то не можна вести мову про порушення права на судовий захист. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що позивачем не надано доказів та не наведено обставин, які б підтверджували наявність об`єктивно непереборних, не залежних від волевиявлення особи та пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами причин для своєчасного вчинення процесуальних дій, а саме звернення до суду з позовом. Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строку для звернення до суду за захистом порушених прав. Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Згідно з пунктом 8 частиною1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Відповідно до частин 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Враховуючи те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що позов підлягає залишенню без розгляду повністю у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі №160/10768/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов залишити без розгляду. Керуючись: частиною 1 статті 319, статтями 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «ЦВЕК-Д» задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі №160/10768/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов - залишити без розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено та підписано суддями 11 травня 2021 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко