Постанова 4852 № 160/8579/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 160/8579/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Чумака С.Ю., суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року в адміністративній справі № 160/8579/22 (суддя І інстанції Бухтіярова М.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: 21 червня 2022 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила : - визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України (ГУ ПФУ) в Дніпропетровській області про відмову їй у виплаті пенсії, призначеної відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за період з 1 січня 2018 року по 18 лютого 2019 року, оформлене листом від 25.10.2021 № 37583-30106/Ш-01/8-0400/21; - зобов`язати відповідача з 13 грудня 2019 року здійснити їй виплату пенсії, призначеної відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за період з 1 січня 2018 року по 18 лютого 2019 року. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 року позов залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків, зокрема для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення такого строку. (а.с. 43-45) 5 липня 2022 року до суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що про порушення права вона дізналася лише з листа відповідача від 25 жовтня 2021 року. Крім того, позивач послалась на введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану та вважала, що застосуванню у спірних правовідносинах підлягають положення статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». (а.с. 61-71) Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року позовну заяву повернуто позивачеві на підставі ч. 2 ст. 123 КАС України. Повертаючи позовну заяву, суд виходив з того, що про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися в березні 2019 року, а тому одержання ним листа відповідача від 25 жовтня 2021 року у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо захисту цих прав і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. (а.с. 74-76). Не погодившись з ухвалою суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування скарги зазначила обставини, які є аналогічними вказаним у заяві про поновлення строку звернення до суду. Відповідач своїм процесуальним правом на подачу відзиву не скористався, що не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак, на думку колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Апеляційний суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19). Колегія суддів наголошує на тому, що, оскільки пенсія є щомісячним платежем, то про її невиплату особа безумовно дізнається саме у місяці невиплати, а не з листа пенсійного органу на звернення такої особи більше ніж через два з половиною роки після закінчення періоду невиплати пенсії. Отже, з дня невиплати належної їй на думку позивача пенсії вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Судом першої інстанції правильно зазначено, що період, за який позивачу не виплачена пенсія, закінчився у лютому 2019 року, а тому про її невиплату позивач дізналася у березні того ж року. З матеріалів справи встановлено, що позивач звернулась до адміністративного суду з цим позовом 21 червня 2022 року, тобто з пропуском шестимісячного строку з дня закінчення періоду невиплати належної позивачу на її думку пенсії, не зазначивши обґрунтованих підстав для поновлення цього строку. При цьому, як правильно зазначив і суд першої інстанції, звернення позивача у вересні 2021 року із заявою безпосередньо до відповідача про виплату їй пенсії, призначеної відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за період з 1 січня 2018 року по 18 лютого 2019 року, не впливає на початок перебігу строку, оскільки таке звернення не змінює момент, з якого позивач дізналась про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. Аналогічна правова позиція висловлена також Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19. До того ж навіть звернення до відповідача у вересні 2021 відбулось уже після спливу шестимісячного строку звернення до суду. Посилання позивача на положення ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» також є безпідставними, оскільки відповідачем пенсія позивачу за спірний період не нараховувалась. З листа від 25 жовтня 2021 року навпаки встановлено, що пенсійний орган заперечує нарахування позивачу пенсії за спірний період і вважає, що підстави для її виплати відсутні. Крім того, як правильно зазначив і суд першої інстанції, положення ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є нормами матеріального права щодо виплати пенсії саме пенсійним органом і не розповсюджуються на процесуальні строки звернення до суду. Також безпідставними є і посилання позивача на введення в Україні воєнного стану, оскільки строк звернення до суду нею пропущений ще до його введення. З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання неповажними причин пропуску строку звернення до суду та повернення позовної заяви позивачеві. Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. За приписами п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою ст. 123 КАС України. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу залишає без задоволення, а ухвалу суду без змін. На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 242, 243, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року в адміністративній справі № 160/8579/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 3 жовтня 2022 року і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з тієї ж дати. Суддя - доповідач С.Ю. Чумак суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко