Ухвала КГС ВС № 904/5917/20

УХВАЛА 11 травня 2021 року м. Київ Справа № 904/5917/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Кондратової І.Д., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя - Золотарьова Я.С.) від 12.01.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - Вечірко І.О., судді - Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.) від 22.03.2021 у справі за позовом ОСОБА_1 до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Ан",

2. Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, скасування реєстраційних дій, ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2021, клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку позовної давності залишено без задоволення. Відмовлено у задоволенні позову. Судовий збір у розмірі 12 612,00 грн покладено на позивача. 14.04.2021 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на судові рішення, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю. Також скаржник у касаційній скарзі заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Верховний Суд, перевіривши матеріали касаційної скарги, залишає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження без розгляду, оскільки ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою 14.04.2021 в межах строку, передбаченого частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Вивчивши доводи, викладені у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з таких мотивів. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; - якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; - якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадків, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу). У цьому випадку необхідно чітко вказати: норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок. Так, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19 та у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 913/112/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18. Проте, скаржник чітко не зазначає, яку саме норму (норми) права застосував суд апеляційної інстанції без урахування висновків, викладених в цих постановах, що не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України та є підставою для залишення касаційної скарги без руху. Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Вирішуючи питання щодо обов`язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників та скасування реєстраційних дій у 2020 році. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102,00 грн. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір"). Відповідно до вимог касаційної скарги, заявник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 16 816, 00 грн (200 % х (4 х 2 102,00). З огляду на те, що скаржником не було додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, касаційна скарга відповідно до статті 174, частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України залишається без руху для надання строку на усунення встановлених недоліків. Керуючись статтями 174, 234, пункту 5 частини 2, пункту 2 частини 4 статті 290, частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2021 у справі № 904/5917/20 залишити без руху.

2. Установити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом: - подати до суду уточнену редакцію касаційної скарги, з доказами надіслання копій відповідних уточнень (змін) до касаційної скарги іншим учасникам справи, в якій чітко зазначити по пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - яку (які) саме норму (норми) матеріального права суд застосував неправильно; - надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 16 816, 00 грн.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя І. Кондратова