Постанова 4803 № 210/4213/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5005/21 Справа № 210/4213/19 Суддя у 1-й інстанції - Ступак С. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2021 року м.Кривий Ріг справа № 210/4213/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П. суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2020 року, яке ухвалено суддею Ступаком С.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні, - ВСТАНОВИВ: В липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів. В обґрунтування позову зазначено, що 19.08.2013 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № SAMDN 51000103338466. 28 лютого 2017 року невідома позивачу особа, шахрайським шляхом, заволоділа мобільним телефоном та карткою позивача, виданою АТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору № SAMDN 51000103338466 від 19.08.2013 року та вказана особа збільшила кредитний ліміт та заволоділа грошовими коштами шляхом зняття їх з кредитної картки, що відкрита на ім`я позивача. Відомості про вказаний злочин 03 березня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, на адвокатський запит від 25.10.2018 року представник позивача отримав відповідь від Металургійного відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 26.10.2018 року, з якої стало відомо, що кримінальне провадження № 12017040710000587 від 03 березня 2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, закрито, під час проведення перевірки за зверненням позивача, не було отримано даних, які могли б вказувати на наявність кримінального правопорушення. Позивач зазначає, що своїми діями чи бездіяльністю він не сприяв втраті, або незаконному використанні ПІН-коду або іншої інформації, натомість Банк не вжив всіх необхідних, передбачених законом, заходів безпеки, у зв`язку з викраденням у позивача кредитної картки і мобільного телефону. Позивач зателефонував до АТ КБ «ПриватБанк» та повідомив, що з його кредитної картки, без його згоди, були знятті грошові кошти, в ході розмови оператором Банку кредитку картку було заблоковано, проте на момент блокування кредитної картки грошові кошти вже були зняті з рахунку. Крім того, позивач, посилаючись на вимоги ст. 23, ст. 1167 ЦК України та ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначав, що діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінив у 50000 грн. У зв`язку з наведеним вище, позивач, посилаючись на вимоги Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», просив суд визнати дії Акціонерного товариства АТ КБ «ПриватБанк» щодо списання коштів - зняття готівки, в сумі 14 500 грн. з карткового рахунку № НОМЕР_1 без відома, згоди та волевиявлення ОСОБА_1 неправомірними, визнати транзакції від 02.03.2017 року щодо зняття коштів у сумі 7200 грн. з картки № НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 недійсною, визнати транзакції від 03.03.2017 року щодо зняття коштів у сумі 7300 грн. з картки № НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 недійсною, зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» припинити списання коштів з карткових та поточних рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 в якості відсотків, пені, штрафу та комісії за несплату кредитних коштів, відновити кошти в сумі 14 500 грн., нараховані АТ КБ «ПриватБанк» за опротестованими трансакціями по картковому рахунку № НОМЕР_1 та 587 грн., стягнути в якості комісії, всього - 15087 грн. та стягнути АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 50 000 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2020 року позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог посилаючись на те, що судом першої інстанції не враховано, що на момент здійснення зняття коштів невідомою особою з кредитної картки позивача він знаходився за межами України. Своїми діями він не сприяв використанні ПІН-коду або іншої інформації. Також судом не враховано невжиття Банком усіх, передбачених чинним законодавством, заходів безпеки. Зауважує на тому, що відповідачем не доведено що позивач вчиняв розпорядження щодо списання або перерахунку коштів та вчиняв будь-які дії, що могли б привести до списання грошових коштів з карткового рахунку позивача. Позивач вважає, що суд не врахував вимоги ст. 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до якої режим обслуговування клієнта Банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації , яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання та не врахував, що відповідачем не виконано зобов`язання перед позивачем, як володільцем банківського рахунку. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 19.08.2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк», був укладений кредитний договір № SAMDN 51000103338466 та на ім`я ОСОБА_1 було відкрито у ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк», картковий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017040710000587 від 03 березня 2017 року, 03.03.2017 року до Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області із письмовою заявою звернувся ОСОБА_1 , з проханням притягнути до кримінальної відповідальності невстановлену особу, яка в період з 28.02.2017 року по 03.03.2017 року заволодівши належною йому кредитною карткою, виданою АТ КБ «ПриватБанк», знімала та таємно викрала належні йому грошові кошти на загальну суму 22 268 гривень, тим самим спричинила ОСОБА_1 матеріальні збитки на вказану суму (а.с.7). Згідно Постанови слідчого відділення Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області від 15 листопада 2017 року, провадження № 12017040710000587 від 03 березня 2017 року закрито, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с.8-9). Звертаючись до суду з позовом про захист прав споживачів, позивач зазначив, що 28 лютого 2017 року невідома особа, шахрайським шляхом, заволоділа його мобільним телефоном та кредитною карткою, що видана відповідачем на ім`я позивача. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач своїми діями сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. За ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд суду і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до пункту 2.1.1.9.5 Умов та Правил надання банківських послуг, власник, відповідно до частин 7, 8, 9 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками», які розміщені на сайті www.privatbank.ua та перебувають у вільному доступі, Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, Постанові Верховного Суд від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц, провадження № 61-3239св18 та Постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 442/2468/17, провадження № 61-12092св19. Також, у Постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 754/15020/15-ц, провадження № 61-22283св18, зроблено висновок, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності. Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком. Згідно частини першої статті 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначаються загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами. Згідно пункту 1.27 статті 1 цього Закону, платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка. Згідно п. 1.1.2.1 Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку клієнт зобов`язується не передавати Карти, стікер PayPass, ПІНи третім особам, не використовувати Карти, стікер PayPass або нанесені на них дані в цілях, які не передбачені цим Договором і суперечать чинному законодавству. Відповідно до п. 1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформацію клієнта, відправленому в СМС-повідомленні ПІН-коді, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (ніку) MobilBanking або проведених клієнтом операціях стане відомою іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку надання банківських послуг під час використання цих каналів. Згідно з п. 1.1.5.14 Умов та Правил, клієнт відповідає за усі операції в повному обсязі, здійснені у підрозділах банку, через пристрої самообслуговування, систему MobilBanking, систему Приват24 з використанням передбачених цими умовами засобів його ідентифікації та аутентифікації. Пунктом 2.1.1.9.3 Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, встановлено, що держатель картки зобов`язується: - не повідомляти ПІН, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію, - не передавати картку (її реквізити) для здійснення операцій іншими особами, вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, розкрадання карти; - нести відповідальність за операціями, здійсненими з використанням ПІНа, постійного пароля, одноразових паролів, операціями по зміні ПІНу (пункт 2.1.1.9.5 Умов та Правил надання банківських послуг). За таких обставин, саме на позивача покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (ніку) MobilBanking, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформацію клієнта, відправленому в СМС-повідомленні ПІН-коді, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (ніку) MobilBanking або проведених клієнтом операціях стане відомою іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку надання банківських послуг під час використання цих каналів. Зважаючи на те, що для зняття грошових коштів з кредитної картки, або ж для розрахунку картою, необхідно мати кредитну картку та знати ПІН-код доступу до рахунку кредитної картки, колегія суддів погоджується з висновоком суду першої інстанції про те, що позивач своїми діями сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду, який дає змогу ініціювати платіжні операції, що є підставою для притягнення клієнта до цивільно-правової відповідальності та, як наслідок, відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки завданої шкоди. Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до положень статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. На думку колегії суддів, доказів того, що позивачем було вжито заходів щодо запобігання втрати чи розкрадання картки, ПІНу або використання іншої інформації, яка дає змогу ініціювати операції, матеріали справи не містять. Єдиним власником карткового рахунку є ОСОБА_1 , а тому відповідальність за операції, що проводились з використанням реквізитів платіжної картки несе клієнт. При цьому слід зауважити, що органами досудового розслідування не встановлено факту наявності шахрайських дій відносно позивача по справі. Наявність кримінального провадження, провадження по якому постановою від 15.11.2017 року закрито, не може свідчити про вчинення злочину стосовно позивача, оскільки вирок по даній справі відсутній. Крім того, наявність закритого кримінального провадження не може бути підставою для звільнення сторони від обов`язку належного виконання зобов`язання та запобігання втрати чи розкрадання картки, ПІНу або використання іншої інформації. Отже, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач своїми діями сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача є обґрунтованим. Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що на момент здійснення зняття коштів невідомою особою з кредитної картки позивача він знаходився за межами України, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин та позовна заява не обґрунтовувалась позивачем тим, що на момент здійснення зняття коштів невідомою особою з кредитної картки позивача він знаходився за межами України. Також не можуть бути підставою для скасування рішення та задоволення позовних вимог доводи апеляційної скарги про те, що своїми діями позивач не сприяв використанню ПІН-коду або іншої інформації, оскільки для зняття грошових коштів з кредитної картки, або ж для розрахунку картою, необхідно мати кредитну картку та знати ПІН-код доступу до рахунку кредитної картки. При цьому слід зауважити, що позивач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» лише 03 березня 2017 року, а не невідкладно 26 лютого 2017 року, коли дізнався про зникнення кредитної картки та мобільного телефону, як того вимагають Умови та Правила надання банківських послуг у АТ КБ ПриватБанку та Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням» та не довів, що він вживав заходів щодо запобігання втрати чи розкрадання картки, ПІНу або використання іншої інформації, яка дає змогу ініціювати операції. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що судом не враховано невжиття Банком усіх передбачених чинним законодавством заходів безпеки колегія суддів вважає безпідставними, оскільки починаючи з 03 березня 2017 року, тобто з моменту повідомлення відповідача позивачем про зникнення кредитної картки та мобільного телефону, Банком були вжиті всі необхідні дії, передбачені Умови та Правила надання банківських послуг у Приватбанку та Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», а саме негайно зупинено здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Не можуть бути підставою для скасування рішення та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не доведено що повивач вчиняв розпорядження щодо списання або перерахунку коштів та вчиняв будь-які дії, що могли б привести до списання грошових коштів з карткового рахунку позивача, оскільки як вбачається із виписки по особовому рахунку повивача, в період з 01 березня 2017 року по 03 березня 2017 року за рахунком позивача, який відкрито на підставі кредитного договору № SAMDN 51000103338466, здійснювались банківські операції, а саме: збільшено кредитний ліміт до 5500 грн., збільшено кредитний ліміт до 12000 грн., поповнення картки на суму 7743,93 грн., зняття готівки в сумі 6400 грн., зняття готівки в сумі 300 грн., поповнення картки на суму 6656 грн., зняття готівки в сумі 4000 грн., зняття готівки в сумі 3200 грн., зняття готівки в сумі 1000 грн., зняття готівки в сумі 50 грн., зняття готівки в сумі 2600 грн., зняття готівки в сумі 3700 грн., які неможливо здійснити без використання кредитної картки на коректного використанню ПІН-коду. Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд не врахував вимоги ст. 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до якої режим обслуговування клієнта Банків пролягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації , яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання та не врахував, що відповідачем не виконано зобов`язання перед позивачем, як володільцем банківського рахунку, оскільки в даному випадку позивач своїми діями сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне рішення суду складено 11 травня 2021 року. Головуючий: Судді: