Постанова 4803 № 210/4425/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3390/21 Справа № 210/4425/20 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 210/4425/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Південкомбанк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2020 року, яке ухвалено суддею Чайкіною О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 05 листопада 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк», в особі Криворізького відділення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» (надалі - ПАТ «КБ «Південкомбанк»), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що між ПАТ «КБ «Південкомбанк» (банк) та ОСОБА_1 (вкладник) укладено договори банківського вкладу від 03.02.2014 року №16854Д-59Ф, від 25.11.2013 року №15129Д-59Ф, від 09.04.2013 року №11721Д-59Ф, від 17.02.2014 року №17249Д-59Ф, від 25.11.2013 року №15130Д-59Ф, від 04.11.2013 року №14706Д-59Ф, від 21.01.2014 року №16493Д-59Ф, від 01.10.2012 року №7255Д-59Ф, у відповідності до умов яких вкладник передає, а банк приймає на депозитний вклад на умовах даних договорів грошові кошти. Позивачка написала заяву до Криворізької філії ПАТ «КБ «Південкомбанк» про повернення їй коштів за банківськими вкладами № 17249Д-59Ф від 17.02.2014 року, №15130Д-59Ф від 25.11.2013 року, ММ6493Д-59Ф від 21.01.2014 року. Щодо інших договорів, вона також неодноразово зверталась до відділень банку, на що їй не було надано жодних відповідей. В подальшому, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб позивачці було повернуто 200 000,00 гривень через ПАТ «Фідобанк», в яких не було зазначено за якими конкретно договорами банківського вкладу було повернуто кошти, тому вона вважає, що за договорами банківського вкладу №11721Д-59Ф від 09 квітня 2013 року, №16493Д-59Ф від 21 січня 2014 року та № 7255Д-59Ф від 01 жовтня 2012 року їй взагалі не було повернуто коштів, адже квитанції не містять підтвердження цього, а також залишок коштів має бути їй повернутий. Посилаючись на викладене, просила суд: стягнути з ПАТ «КБ «Південкомбанк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб наступні суми: 16 452,41 грн., з яких залишок основної заборгованості в сумі 1168,85 грн. та відсотків, нарахованих до 26.05.2014 року, тобто до запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Південкомбанк», у відповідності до укладених договорів банківського вкладу №17249Д-59Ф від 17 лютого 2014 року, №15130Д-59Ф від 25 листопада 2013 року, №14706Д-59Ф від 04 листопада 2013 року, №15129Д-59Ф від 25 листопада 2013 року, №16854Д-59Ф від 03 лютого 2014 року, договору відкриття поточного (карткового) рахунку, емісію та обслуговування банківської картки ПАТ «КБ «Південкомбанк» №КS-59-855 від 23 січня 2012 року; 47 000,00 грн. основна заборгованість та 5496,81 грн. відсотки за договором банківського вкладу №11721Д-59Ф від 09 квітня 2013 року; 43 000,00 грн основна сума боргу та 5138,76 грн. відсотки за договором банківського вкладу №7255Д-59Ф від 01 жовтня 2012 року; 2 000.00 доларів США, що еквівалентно 54 240,00 грн. за курсом НБУ на 07.07.2020 року та відсотки 59,67 доларів США, що еквівалентно 1 618,25 грн. за курсом НБУ на 07.07.2020 року за договором банківського кладу №16493Д-59Ф від 21 січня 2014 року, а також вирішити питання про розподіл судових витрат. Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи та незастосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню до правовідносин сторін. Зокрема, судом не було враховано, що за договорами строк виконання настав ще до запровадження тимчасової адміністрації, а тому до даних правовідносин не застосовуються положення Закону України «Про гарантування вкладів». У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач Фонд гарантування вкладів фізичних осібзазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ «КБ «Південкомбанк» (банк) та ОСОБА_1 (вкладник) укладено договори банківського вкладу від 03.02.2014 року №16854Д-59Ф, від 25.11.2013 року №15129Д-59Ф, від 09.04.2013 року №11721Д-59Ф, від 17.02.2014 року №17249Д-59Ф, від 25.11.2013 року №15130Д-59Ф, від 04.11.2013 року №14706Д-59Ф, від 21.01.2014 року №16493Д-59Ф, від 01.10.2012 року №7255Д-59Ф, у відповідності до умов яких вкладник передає, а банк приймає на депозитний вклад на умовах даних договорів грошові кошти (а.с. 9-40). Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014 року №598 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Південкомбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 26.09.2014 №101 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Південкомбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Південкомбанк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Південкомбанк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік з 26.09.2014 року по 26.09.2015 року включно ( http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/49-pivdenkombank/1101-835-oholoshennya-pro- pochatok-procedury-likvidacii-ta-pryznachennya-upovnovagenoi-osoby-fondu-na-likvidaciyu-banku -pat-kb). У зв`язку з призначенням провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіної Марини Анатоліївни уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Південкомбанк», рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) від 24.11.2014 року №126 повноваження уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ «КБ «Південкомбанк» передано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду гарантування Остапенко Ірині Вікторівні (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/49-pivdenkombank/2265-oholoshennia-pro-zminu-upovnovazhenoi-osoby-fondu-na-likvidatsiiu-pat-kb-pivdenkombank ). Листом від 17.12.2014 року №02-036-15945/14 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодовуються кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку, що становить на даний час 200 000,00 грн. Інформація про ОСОБА_1 , як вкладника, була включена до зазначеного переліку із визначеною розрахунковою сумою, яка була отримана позивачкою 29.10.2014 року, що нею не заперечуться. Листом від 23.03.2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив ОСОБА_1 , що відомості про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію ПАТ «КБ «Південкомбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду опубліковано у газеті «Голос України» 01.10.2014 року. 29.12.2014 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Південкомбанк», а також зазначено, що частиною першою статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними. В офіційному друкованому органі-газеті «Голос України» від 01 жовтня 2014 року № 188 сторінка №9 було опубліковано оголошення про ліквідацію ПАТ «КБ «Південкомбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду. У період з 01.10.2014 року по 01.11.2014 року, тобто у 30 днів з дня опублікування вказаних відомостей, відповідної заяви позивачки ОСОБА_1 про включення останньої до реєстру акцептованих вимог кредиторів до ПАТ «КБ «Південкомбанк» не надходила. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2016 року у справі № 826/15764/15, яка набрала законної сили, встановлено (а.с. 85-87), що позивачка ОСОБА_1 звернулась до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Південкомбанк» Остапенко І.В. із заявою про внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредитора, згідно з договорами банківського вкладу, від 06.02.2015 року (яка у відповідності до чеку відділу поштового зв`язку, направлена на адресу уповноваженої особи 10.02.2015 року), тобто з порушенням строку, визначеного у частині першій статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанцїі виходив з того, що після початку процедури ліквідації банку та введення тимчасової адміністрації стягнення коштів за зобов`язаннями цього банку можливе лише у спосіб, передбачений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом першої інстанції. Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У пункті 8 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Статтею 36 зазначеного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно з пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку. Відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси. Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. Ураховуючи наведене, доводи апеляційної скарги позивачки ОСОБА_1 про наявність правових підстав для задоволення її позовних вимог з огляду на те, що позовні вимоги стосуються періоду невиконання банком зобов`язань до запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Південкомбанк» є безпідставними, оскільки на момент ухвалення рішення суду першої інстанції в ПАТ «КБ «Південкомбанк» було запроваджено тимчасову адміністрацію та опубліковано оголошення про ліквідацію ПАТ «КБ «Південкомбанк», що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-350цс17. Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки строки дії договорів банківського вкладу (депозиту), укладених між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Південкомбанк» закінчилися до введення в банку тимчасової адміністрації, тому вказані у пункті 1 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження на спірні правовідносини не розповсюджуються, також грунтуються на неправильному застосуванні норм цього Закону. Так, пунктом 1 частини шостої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 грн. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачена спеціальна процедура відшкодування коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, яка реалізується Фондом, а не банком. Ураховуючи специфіку правовідносин, що виникли між сторонами, їх предмет, а також наявність нормативно-правової бази, яка урегульовує правовідносини за договором банківського вкладу у разі введення у банку тимчасової адміністрації, врегулювання спірних правовідносин у будь-який інший спосіб, ніж спеціальним Законом, не передбачено. Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував вищенаведені положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», й доводи апеляційної скарги правильність таких висновків суду не спростовують. Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 31 березня 2021 року. Головуючий: Судді: