Постанова 4801 № 135/829/18

Справа № 135/829/18 Провадження № 22-ц/801/1021/2021 Категорія: 19 Головуючий у суді 1-ї інстанції Капуш І. С. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2021 рокуСправа № 135/829/18м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчука О.В., суддів : Сала Т. Б., Якименко М. М., за участю секретаря Ліннік Я. С., розглянувши цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 1/2 вартості автомобіля та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою її представником адвокатом Пинзарем Ігорем Віталійовичем, на ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову, постановлену у цій справі 18 березня 2021 року в м. Гайсині суддею цього суду ОСОБА_4 , В С Т А Н О В И В: В липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору відчуження автомобіля недійсним та визнання права власності на Ѕ частину цього автомобіля, мотивуючи його тим, що з 29 липня 2001 року по 10 травня 2018 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , під час якого за спільні кошти подружжя в 2012 році ними куплено автомобіль марки «Volkswagen-Caddy», білого кольору, 2007 року випуску, який було зареєстровано на чоловіка. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер та після його смерті позивач дізналась, що на початку 2018 року він відчужив вказаний автомобіль своїй матері ОСОБА_2 . Позивач зазначала, що автомобіль марки «Volkswagen-Caddy», білого кольору, 2007 року випуску, є спільним майном подружжя, тому його відчуження без її письмової згоди є підставою для визнання договору відчуження недійсним. Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 04 липня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, накладено арешт на автомобіль марки «Volkswagen-Caddy», білого кольору, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , що зареєстрований на ОСОБА_2 та заборонено його відчуження. Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 03 січня 2019 року цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 1/2 вартості автомобіля та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном прийнято до свого провадження. ОСОБА_2 подала до Гайсинського районного суду Вінницької області клопотання про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 04 липня 2018 року, мотивуючи її тим, що 06 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну предмету первісного позову, яка була судом прийнята до розгляду. Ухвалою Гайсинського районного суду від 12 листопада 2020 року залучено до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 . Отже, предметом первісного позову у цій справі є стягнення грошових коштів в сумі 84 500 грн. з двох відповідачів, тому спосіб та підстави забезпечення позову, накладеного (встановлені) ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 04 липня 2018 року не є співмірними заявленим позовним вимогам, порушують право відповідача на розпорядження власним майном, а незастосування таких заходів жодним чином не ускладнить виконання рішення суду щодо стягнення коштів. Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 18 березня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Не погодившись із постановленою ухвалою, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановите нове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 04 липня 2018 року. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, з таких підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. У ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття певних заходів, передбачених ч. 1 ст. 150 ЦПК України, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. З аналізу вищевикладеного випливає, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта. Відповідно до положень ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. Суд може скасувати забезпечення позову у зв`язку зі зміною умов, що існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову. Підставами для скасування заходів забезпечення позову може бути ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову або повне фактичне виконання судового рішення про задоволення позову. Отже, заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів. З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, зокрема того, що спір між сторонами на даний час не вирішений, обставини, які існували на момент застосування судом заходів забезпечення позову продовжують існувати, будь яких належних і допустимих доказів про наявність інших підстав для скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_2 не надано, апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про скасування заходів забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги про те, що у зв`язку зі зміною предмету позову відпали підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний автомобіль, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки спір між сторонами у справі не вирішено, а скасування заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, зокрема, спірне майно може бути відчужене, що унеможливить досягнення мети звернення з даним позовом до суду - захисту порушених прав і інтересів позивача, обраним нею способом, а навпаки, утруднить її правове становище. За таких обставин, доводи апеляційної скарги не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення клопотання про скасування заходів забезпечення позову, тому, з огляду на положення ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вказану ухвалу - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником адвокатом Пинзарем Ігорем Віталійовичем, залишити без задоволення, ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 18 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ковальчук Судді : Т. Б. Сало М. М. Якименко Повний текст постанови виготовлено 11 травня 2021 року.