LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС120/4215/19-а

від 11.05.2021 · Адміністративна
Резолютивна:Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 120/4215/19-а за позов…

УХВАЛА 11 травня 2021 року м. Київ справа № 120/4215/19-а адміністративне провадження № К/9901/10932/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 120/4215/19-а за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Літинська виправна колонія № 123» про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів за період вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Літинська виправна колонія (№123)", де просив: визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 07 серпня 2019 року №21/ОС/СТ-19 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності чергового помічника начальника установи відділу нагляду та безпеки майора внутрішньої служби ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 19 листопада 2019 року №35/ОС/СТ-19 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби чергового помічника начальника установи відділу нагляду та безпеки майора внутрішньої служби ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 21 листопада 2019 року №204/ОС-19 "Про звільнення ОСОБА_1 в частині звільнення зі служби чергового помічника начальника установи відділу нагляду та безпеки майора внутрішньої служби ОСОБА_1 ; поновити його на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді помічника начальника установи відділу нагляду та безпеки Державної установи "Літинська виправна колонія (№123)" Міністерства юстиції України Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з 22 листопада 2019 року; стягнути з Державної установи "Літинська виправна колонія (№ 123)" на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 листопада 2019 року по дату винесення рішення по справі (із відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету). Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Літинська виправна колонія (№ 123)" про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів за період вимушеного прогулу змінено в мотивувальній частині рішення, з мотивів викладений в даній постанові. У решті рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року, залишене без змін. Не погоджуючись із зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся до Верхового Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 330 КАС України. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення скаржником отримано ухвалу Верховного Суду від 07 квітня 2021 року - 16 квітня 2021 року. 29 квітня 2021 року від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшла заява про усунення недоліків шляхом, визначеним зазначеною ухвалою Верховного Суду. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Уточнена касаційна скарга фактично дублює зміст тієї, яку було залишено без руху. Скаржником як і в попередньо поданій касаційній скарзі зазначено обставини справи, процитовано положення Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, із загальним посиланням на ухвалення судами рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що не узгоджується з положеннями частини четвертої статті 328 КАС України. Натомість підстав оскарження судового рішення, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України скаржник не наводить. Так, в уточненій касаційній скарзі відсутнє посилання на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення та не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Отже, з огляду на зміст касаційної скарги, вона не містить викладення обґрунтування зазначених скаржником підстав касаційного оскарження - частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року вже надавалися вичерпні роз`яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині визначення підстав. Натомість, ці роз`яснення так і не були враховані скаржником при повторному зверненні та усуненні недоліків касаційної скарги. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України). Скаржнику було роз`яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 07 квітня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. У пункті 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. Ураховуючи викладене та керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 120/4215/19-а за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Літинська виправна колонія № 123» про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів за період вимушеного прогулу - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»