Ухвала КАС ВС № 120/4215/19-а

УХВАЛА 07 квітня 2021 року Київ справа №120/4215/19-а адміністративне провадження №К/9901/10932/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 120/4215/19-а за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Літинська виправна колонія № 123» про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів за період вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Літинська виправна колонія (№123)", де просив: визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 07 серпня 2019 року №21/ОС/СТ-19 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності чергового помічника начальника установи відділу нагляду та безпеки майора внутрішньої служби ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 19 листопада 2019 року №35/ОС/СТ-19 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби чергового помічника начальника установи відділу нагляду та безпеки майора внутрішньої служби ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 21 листопада 2019 року №204/ОС-19 "Про звільнення ОСОБА_1 в частині звільнення зі служби чергового помічника начальника установи відділу нагляду та безпеки майора внутрішньої служби ОСОБА_1 ; поновити його на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді помічника начальника установи відділу нагляду та безпеки Державної установи "Літинська виправна колонія (№123)" Міністерства юстиції України Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з 22 листопада 2019 року; стягнути з Державної установи "Літинська виправна колонія (№ 123)" на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 листопада 2019 року по дату винесення рішення по справі (із відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету). Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Літинська виправна колонія (№ 123)" про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів за період вимушеного прогулу змінено в мотивувальній частині рішення, з мотивів викладений в даній постанові. У решті рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року, залишене без змін. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернулася до Верхового Суду з касаційною скаргою. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України. З 08 лютого 2020 року набрали чинності норми Закону України від 15 січня 2020 року №460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», якими внесено зміни щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду, викладені у розділі 3 Глави 2 «Касаційне оскарження». Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України (в чинній редакції) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Верховний Суд зазначає про те, що викладені у касаційній скарзі доводи не відповідають вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки не містять передбачені статтею 328 цього Кодексу підстави, а мотивування касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права не мають правового підґрунтя та фактично свідчать про незгоду скаржника із наданою судом оцінкою доказів у справі. Вперше подану касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 120/4215/19-а повернуто ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року скаржнику у зв`язку з тим, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 з тих же підстав. Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 також повернуто скаржнику скаржнику у зв`язку з тим, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. У цій касаційній скарзі скаржник вказує, що касаційну скаргу подано на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на те, зокрема, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 826/12205/17. При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Сама по собі наявність судових рішень, в тому числі і суду касаційної інстанції, у яких зазначається, що найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни статті 12 Дисциплінарного статуту є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу, не свідчить про застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах. Водночас, скаржник посилаючись на постанову Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 826/12205/17 не обґрунтував, що ця постанова ухвалена у справі за подібними відносинами із цією справою. При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що в попередніх ухвалах Верховного Суду про повернення касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 120/4215/19-а надавалися вичерпні роз`яснення щодо зазначення підстав касаційного оскарження та умов за яких подається касаційна скарга на підставі визначених частиною четвертою статті 328 КАС України пунктів. Однак при поданні цієї касаційної скарги скаржником не взято до уваги роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України. Щодо посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковими для скасування судових рішень, - пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує їх прийнятність виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, проте, за відсутності належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, ця умова не може бути перевірена. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 120/4215/19-а за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Літинська виправна колонія № 123» про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів за період вимушеного прогулу - залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов Судді Верховного Суду