Ухвала КАС ВС № 260/3354/20

УХВАЛА 11 травня 2021 року м. Київ справа № 260/3354/20 адміністративне провадження № К/9901/14425/21 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Закарпатській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у справі №260/3354/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, - УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, в якій просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 17 вересня 2020 року № 1971 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області та Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області» - в частині, що стосується старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 18 вересня 2020 року № 194 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в Національній поліції України старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1 ; - поновити майора поліції ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області; - стягнути з Головного управління Національної поліції у Закарпатській області на користь майора поліції ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу; - допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні позову. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 скасовано та прийнято постанову про задоволення позову ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 17 вересня 2020 року № 1971 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Мукачівського ВП ГУНП та Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 18 вересня 2020 року № 194 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в Національній поліції України старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1 . Поновлено майора поліції ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 22 вересня 2020 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 вересня 2020 року по 07 квітня 2021 року в розмірі 92600 (дев`яносто дві тисячі шістсот) грн 64 коп. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Головним управлінням Національної поліції у Закарпатській області подано касаційну скаргу до Верховного Суду. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що вона містить посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, а саме - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. В обгрунтування вказаної підстави скаржником зазначається, що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховано практику Верховного Суду, зокрема постанови від 16.04.2020 року у справі №807/1223/17, від 23.01.2020 року у справі №520/9937/18, від 07.02.2020 року у справі №260/1118/18, від 23.01.2020 року у справі №440/1220/19, від 30.03.2021 року у справі №824/1349/19-а. Проаналізувавши доводи скаржника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у силу положень пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки у касаційній скарзі не зазначено норму права, яка застосована судом без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду та не указано, щодо застосування якої саме норми права в ній викладено висновок. У разі посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України не достатньо самого лише посилання на постанови Верховного Суду, необхідною умовою є зазначення норми права, яка, на думку скаржника, застосована судом апеляційної інстанції без урахування висновку щодо застосування такої норми права у подібних правовідносинах. При цьому, обов`язковою умовою є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду та у якій подається касаційна скарга). Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Разом з тим, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин. Касаційна скарга не містить будь-якого обґрунтування подібності таких правовідносин. Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Зміст касаційної скарги зводиться до незгоди відповідача із оскаржуваним судовим рішенням та обґрунтуванням такої незгоди відповідними посиланнями на нормативно-правові акти України, а також посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В решті доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Закарпатській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у справі №260/3354/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська